Постанова

від 31.01.2017 по справі 910/12544/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 910/12544/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Палій Ю.В. - представник за дов. №91/2016/10/17-20 від 17.10.2016 року;

від відповідача: Євчук Н.М. - керівник,

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 року

у справі № 910/12544/16 (суддя : Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6"

про стягнення 154797,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 154797,56 грн заборгованості за спожиту теплову енергію.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1220008 від 01.01.2001 року, в частині своєчасної та повної сплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 81141, 29 грн основного боргу, 5562,85 грн 3% річних, 68091,20 грн інфляційних втрат та 2321,93 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.09.2016 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 року по справі № 910/12544/16 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав, що судом першої інстанції не було досліджено наявність чи відсутність правових підстав заявлення вимог щодо стягнення заборгованості з підстав передбачених існуючим між сторонами договором.

Крім того, скаржник зазначив, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, за наявності такої різниці Кабінет міністрів України щорічно затверджує порядок надання субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах а тому у відповідача відсутній обов'язок з її відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 року у справі № 910/12544/16 було прийнято до провадження

08.12.2016 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.01.2017 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2017 року заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

01.01.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-6" (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1220008 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

У свою чергу абонент в п. 2.3.1, 2.3.2 договору зобов'язався: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Відповідно до п. 1, 3 додатку №3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.11.2000 року №1965, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ. Контрагентами також погоджено можливість зміни тарифів в період дії договору.

Так, порядок розрахунків за теплову енергію сторони узгодили в додатку №4 до договору, пунктом 2 якого передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. №11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 додатку №4 до договору сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.4 договору договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1220008 від 01.01.2001 року набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року, при цьому договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін

Під час розгляду справи доказів припинення дії вказаного договору чи його розірвання сторонами не надано, а отже він є діючим.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції позивач на виконання умов договору в період з 01.09.2013 року по 01.01.2015 року поставив відповідачу, а останній отримав теплову енергію на загальну суму 489304,93 грн, що підтверджується наявними матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) та відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період.

Крім того, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором у заявлений період свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідач в свою чергу, як вбачається з матеріалів справи свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, сплативши лише 408163,64 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, за наявності такої різниці Кабінет міністрів України щорічно затверджує порядок надання субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах а тому у відповідача відсутній обов'язок з її відшкодування.

Однак, зобов'язання відповідача з оплати за поставлену теплову енергію виникло саме на підставі договору № 1220008 від 01.01.2001 року і обов'язок по його виконанню в силу положень договору та норм законодавства України в залежність від можливості в подальшому відшкодування третіми особами частини вартості спожитої теплової енергії не ставиться.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на ЖКП нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку, але не стосується предмета цього позову, а тому наведені доводи не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати послуги.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 81141,29 грн основного боргу.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5565,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 68091,20 грн за період з жовтня 2013 року по квітень 2016 року включно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №6-38цс11, від 06.10.2012 року у справі №6-49цс12).

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок 3% річних погоджується з уточненим розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 5562,85 грн 3% річних.

За результатом наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2016 року у справі №910/12544/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 року у справі №910/12544/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12544/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

С.А. Гончаров