Рішення

від 05.09.2016 по справі 489/919/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/919/16-ц 05.09.2016 05.09.2016 05.09.2016

Справа №489/919/16-ц Головуючий у першій інстанції Тихонова Н.С.

Провадження №22-ц/784/1959/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 53

Рішення

Іменем України

05 вересня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участі: позивача - ОСОБА_3,

представників відповідача - Жубра О.М., Білик В.М.,

Федулової Т.П., Конотопової Л.Ф.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Садівничого товариства «Трикотажник» рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2016 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Садівничого товариства «Трикотажник» про визнання незаконними і скасування наказів, покладення обов'язку вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди ,

УСТАНОВИЛА :

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищезазначеним позовом до Садівничого товариства «Трикотажник» (далі - СТ «Трикотажник»), який обґрунтовувала наступним.

З 05 серпня 2014 року вона була прийнята на роботу на посаду бухгалтера СТ «Трикотажник» за сумісництвом згідно наказу №22 від 05 серпня 2014 року.

З 12 липня 2015 року звільнена з роботи на підставі п.2.ч.1ст.40 КЗпП України наказом голови правління СТ «Трикотажник» від 11 липня 2015 року за №27.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2015 року визнано незаконним і скасовано вищевказаний наказ СТ «Трикотажник» від 11 липня 2015 року №27 про звільнення з посади бухгалтера та поновлено її на роботі. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції у вказаній частині залишено без змін.

Проте, до теперішнього часу судове рішення в частині поновлення її на роботі належним чином СТ «Трикотажник» не виконано.

Так, 01 лютого 2016 року головою правління СТ «Трикотажник» було видано наказ №3 про поновлення її на посаді бухгалтера СТ «Трикотажник» з 05 лютого 2016 року, при цьому, оформивши її як нового працівника.

Посилаючись на викладені обставини, а також порушення порядку поновлення її на роботі, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ №3 голови правління СТ «Трикотажник» від 01 лютого 2016 року про поновлення її на посаді бухгалтера в частині дати поновлення на роботі з 05 лютого 2016 року, та зобов'язати товариство поновити її на зазначеній посаді з дати її звільнення - а саме з 12 липня 2015 року.

В подальшому, позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, зокрема, посилалась на те, що вже після звернення її до суду, 18 березня 2016 року СТ «Трикотажник» було видано наказ №5, відповідно до якого внесено виправлення до п.2 наказу №3 від 01 лютого 2016 року, а саме фразу «з 05 лютого 2016 року» замінено на «з 13 липня 2015 року».

Крім того, 08 лютого 2016 року, у порушення вимог п.4.16 Статуту СТ «Трикотажник», наказом №4 голови правління СТ «Трикотажник» її зобов'язано передати останньому для перевірки касові книги, відомості збору членських та інших внесків, звіти до контролюючих органів, відомості по виплаті заробітної плати, первинні бухгалтерські документи та готівкові кошти, що, як на думку позивача, є перевищенням головою правління товариства своїх повноважень.

Також вказувала на те, що внаслідок таких протиправних дій голови правління СТ «Трикотажник» їй була спричинена моральна (немайнова) шкода, компенсацію якої вона оцінила в розмірі 5 000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 остаточно просила:

- визнати незаконним і скасувати наказ голови правління СТ «Трикотажник» №3 від 01 лютого 2016 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_3.» - в частині дати її поновлення на роботі на посаді бухгалтера СТ «Трикотажник» з 05 лютого 2016 року;

- визнати незаконним і скасувати наказ голови правління СТ «Трикотажник» №5 від 18 березня 2016 року «Про виправлення описки в наказі №3 від 01 лютого 2016 року»;

- зобов'язати СТ «Трикотажник» поновити її на роботі на посаді бухгалтера товариства за сумісництвом з дати її звільнення - з 11 липня 2015 року;

- визнати незаконним і скасувати наказ голови правління СТ «Трикотажник» №4 від 08 лютого 2016 року «Про надання та передачу документів і матеріальних цінностей»;

- стягнути з СТ «Трикотажник» на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. (а.с.26-27).

Представник відповідача СТ «Трикотажник» проти задоволення позовних вимог заперечувала. Зазначала, що рішення суду про поновлення позивача на роботі товариством виконано відповідно до вимог діючого законодавства, а тому у позовних вимогах слід відмовити за безпідставністю.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ голови правління СТ «Трикотажник» від 01 лютого 2016 року за №3 про поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаді бухгалтера СТ «Трикотажник» за сумісництвом - в частині дати поновлення на роботі з 05 лютого 2016 року.

Визнано незаконним і скасовано наказ голови правління СТ «Трикотажник» від 18 березня 2016 року №5 «Про виправлення описки в наказі №3 від 01 лютого 2016 року».

Зобов'язано СТ «Трикотажник» поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді бухгалтера СТ «Трикотажник» за сумісництвом з дати її звільнення - з 11 липня 2015 року.

Визнано незаконним і скасовано наказ голови правління СТ «Трикотажник» від 08 лютого 2016 року №4 «Про надання та передачу документів і членських внесків».

Стягнуто з СТ «Трикотажник» на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди в розмірі 500 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 2 756 грн.

В апеляційній скарзі СТ «Трикотажник», посилаючись на те, що висновки районного суду є незаконними та необґрунтованими просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказ товариства про поновлення ОСОБА_3 на роботі, а також подальший наказ про виправлення в ньому описки не відповідають положенням діючого законодавства, відповідно до якого, позивач підлягає поновленню на роботі з дати звільнення, а тому вказані накази підлягають скасуванню, як незаконні. Окрім того, суд вважав, що доказів на підтвердження повноважень голови правління СТ «Трикотажник» щодо проведення перевірки роботи бухгалтера товариства, стороною відповідача не надано, а тому наказ голови правління СТ «Трикотажник» за №4 від 08 лютого 2016 року теж підлягає скасуванню, оскільки виданий незаконно.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з обставинами та правовідносинами встановленими судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.43 Конституції України та ст.5 1 КЗпП України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також захист, у тому числі і судовий, від незаконного звільнення.

При цьому, відповідно до п.п.1, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» діяльність судів по розгляду справ названої категорії повинна спрямовуватися як на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, так і на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Таким чином, з системно-логічного, буквального тлумачення виписаних вище норм слідує висновок про те, що право на працю є одним із найважливіших для фізичної особи прав, яке підлягає беззастережному захисту у разі найменшого його порушення роботодавцем, в тому числі, і у разі незаконного звільнення.

За правилами ч.5 ст.235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що відповідно до правил ст.24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Частиною першою ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що з 05 серпня 2014 року ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді бухгалтера СТ «Трикотажник» (наказ голови правління СТ «Трикотажник» №22 від 05 серпня 2014 року).

З 12 липня 2015 року наказом голови правління СТ «Трикотажник» №27 від 11 липня 2015 року позивач була звільнена із вказаної посади на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ відповідача про звільнення позивача, поновлено її на попередній роботі у відповідача, стягнуто з останнього на користь позивача 2 719 грн. 32 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 200 грн. на відшкодування моральної шкоди. При цьому, у зазначеному рішенні суду першої інстанції дата поновлення позивача на роботі не була зазначена. Також, вирішено питання щодо судових витрат та судове рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

27 жовтня 2015 року Ленінським районним судом міста Миколаєва видано виконавчий лист №2/489/2500/15 з примусового виконання вказаного рішення.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто із СТ «Трикотажник» на користь ОСОБА_3 2 570 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13 липня по 16 жовтня 2015 року. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

На підставі вищевказаного судового рішення відповідачем 01 лютого 2016 року видано наказ №3 «Про поновлення на роботі ОСОБА_3.», в п.2 якого зазначено про поновлення ОСОБА_3 на посаді бухгалтера СТ «Трикотажник» з 05 лютого 2016 року.

Наступним наказом голови правління СТ «Трикотажник» від 18 березня 2016 року за №5 внесено виправлення до п.2 наказу №3 від 01 лютого 2016 року в частині дати поновлення позивача на роботі та зазначено, що позивач підлягає поновленню на роботі з 13 липня 2015 року.

Відповідно до змісту ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (з подальшими змінами), днем звільнення вважається останній день роботи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач підлягала поновленню на роботі з 13 липня 2015 року, так як її останнім робочим днем було 12 липня 2015 року, що вірно зазначено в наказі голови правління СТ «Трикотажник» від 18 березня 2016 року за №5 «Про виправлення описки в наказі №3 від 01 лютого 2016 року», тому підстав для визнання його незаконним та скасування немає, як і відсутні підстави для визнання недійсним наказу за №3 голови правління СТ «Трикотажник» від 01 лютого 2016 року про поновлення позивача на роботі на посаді бухгалтера товариства за сумісництвом - в частині дати поновлення на роботі з 05 лютого 2016 року, оскільки вказаний пункт наказу втратив чинність.

За таких обставин, висновок районного суду щодо незаконності наказу відповідача про поновлення позивача на роботі, наказу про виправлення описки в наказі про поновлення на роботі та покладення обов'язку на відповідача поновити ОСОБА_3 на роботі з 11 липня 2015 року є невірним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу голови правління СТ «Трикотажник» від 08 лютого 2016 року за №4 «Про надання та передачу документів та матеріальних цінностей», то колегія суддів виходить з наступного.

Наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов'язковий для виконання підлеглими. Право підписання наказів визначається законодавством: зазвичай це право мають керівники установ, їхні перші заступники, а також деякі посадові особи відповідно до їх повноважень і компетенції. Наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією) або поки не буде виконаний чи поки не закінчиться термін його дії, вказаний у самому наказі. Наказ не має юридичної сили та підлягає скасуванню, якщо він виданий із порушеннями встановлених правил.

На думку колегії суддів, оскаржуваний наказ голови правління не порушує трудових прав позивача, оскільки виданий з дотриманням вимог трудового законодавства і Статуту товариства та спрямований на організацію роботи по обліку діяльності товариства та веденню бухгалтерської документації. До того ж, іншого, з ситуації за спірними правовідносинами, коли позивач відмовляється повернути документи товариству, не вбачається.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Вищезазначена норма закону містить перелік підстав, що складають виникнення правовідносин відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, вирішення позову в частині відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення позовних вимог про визнання наказів незаконним.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання наказів незаконними, то вимога позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню виходячи із того, що права позивача у сфері трудових відносин не порушено.

Враховуючи, що суд першої інстанції був іншої думки та частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, то допущену ним помилку слід виправити рішенням апеляційної інстанції.

За такого, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення районного суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Також, за положеннями ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 031 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого СТ «Трикотажник» в апеляційній інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства «Трикотажник» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Садівничого товариства «Трикотажник» про визнання незаконними і скасування наказів, покладення обов'язку вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь на Садівничого товариства «Трикотажник» судовий збір в розмірі 3 031 (три тисячі тридцять одна) грн. 60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

Н.В. Самчишина