Ухвала

від 06.09.2016 по справі 810/1123/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1123/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

06 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування приписів та постанов, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (далі - Позивач, ТОВ «АМАКО Україна») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Відповідач, Департамент ДАБІ) про визнання незаконними, нечинними та скасування:

- приписів від 04.03.2016 року №С-0403/1 та №С-0403/2;

- постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.03.2016 року №З-1603/1-10/10-64/1603/09/01, №З-1603/2-10/10-63/1603/09/01, №З-1603/3-10/10-62/1603/09/01, №З-1603/4-10/10-61/1603/09/01.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Відповідачем було проведено перевірку без достатніх на те правових підстав, позовні вимоги є обґрунтованими. Крім того, суд підкреслив помилковість віднесення проведених Позивачем робіт до реконструкції, що спричинило необґрунтоване прийняття оскаржуваних рішень.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції було помилково ототожнено подання декларації з її реєстрацією, що ставить під сумнів висновки останнього про безпідставність проведення перевірки. Крім того, звертає увагу, що факт допуску до проведення перевірки нівелює будь-які заперечення суб'єкта господарювання щодо її неправомірності. Підкреслює, що зміна функціонального призначення приміщення охоплюється поняттям реконструкція, проти чого не заперечує і Позивач, декілька разів ініціюючи подання декларації про початок виконання будівельних робіт.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що у березні 2016 року працівником Департаменту ДАБІ на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 25.02.2016 року №170.16/03 (а.с. 75), виданого на підставі наказу ДАБІ України від 08.09.2015 року №976 (а.с. 158-159), та необхідності проведення перевірки достовірності даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.02.2016 року №10/10-1702/17/П (а.с. 76-77, було проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва ТОВ «АМАКО Україна» - «Реконструкція приміщення складу під майстерні технічного обслуговування автомобілів ремонтно-технічного центру ТОВ «АМАКО Україна» по вул. Броварська, 2 у м. Проліски Бориспільського району Київської області» з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Результати перевірки зафіксовані в акті від 04.03.2016 року (а.с. 78).

У ході перевірки було встановлено, що на момент проведення перевірки замовником будівництва без оформлення документу на право виконання будівельних робіт та без забезпечення авторського та технічного нагляду проведено роботи з реконструкції приміщення складу під майстерні технічного обслуговування автомобілів, а саме: проведено роботи з встановлення обладнання для підйому автомобілів; встановлення гідравлічні підйомники частин автомобілів; встановлено домкрати. Крім того, встановлено факт подання недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.02.2016 року вх. №10/10-1702/17/П, а саме: в декларації невірно зазначено найменування об'єкту будівництва; ТОВ «АМАКО Україна» зазначено, що вид будівництва - реконструкція, тоді як відповідно до наданої проектної документації - технічне переоснащення. Наведеним, на переконання Відповідача, порушено ст. ст. 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність». Крім іншого, в акті зазначено, що майстерні технічного обслуговування автомобілів експлуатуються без прийняття в експлуатацію, чим порушено ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.03.2016 року винесено: припис №С-0403/1 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому міститься вимога усунути виявлені порушення до 04.05.2016 року (а.с. 112); припис №С-0403/2 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому закріплено вимогу зупинити експлуатацію майстерні технічного обслуговування автомобілів ремонтно-технічного центру ТОВ «АМАКО Україна» по вул. Броварська, 2 у с. Проліски Бориспільського району Київської області з моменту вручення припису (а.с. 113).

Крім того, Відповідачем 04.03.2016 року складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності: №3-л-З-0403/1, яким визначено, що відповідальність за виявлені правопорушення передбачена абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 103-104); №3-л-З-0403/2, яким визначено, що відповідальність за виявлені правопорушення передбачена п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 105-106); №3-л-З-0403/3, яким визначено, що відповідальність за виявлені правопорушення передбачена п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 107-108); №3-л-З-0403/4, яким визначено, що відповідальність за виявлені правопорушення передбачена абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 109-110).

За результатами розгляду матеріалів справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Відповідачем 16.03.2016 року винесені постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності: №З-1603/1-10/10-64/1003/09/01 за порушення абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення містобудівної діяльності» у розмірі 49 608,00 грн. (а.с. 114-115); №З-1603/2-10/10-64/1003/09/01 за порушення п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення містобудівної діяльності» у розмірі 62 010,00 грн. (а.с. 116-117); №З-1603/3-10/10-64/1003/09/01 за порушення п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення містобудівної діяльності» у розмірі 49 608,00 грн. (а.с. 118-119); №З-1603/4-10/10-64/1003/09/01 за порушення абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення містобудівної діяльності» у розмірі 62 010,00 грн. (а.с. 120-121).

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. ст. 6, 34, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 9, 11 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність у Відповідача правових підстав для проведення позапланової перевірки ТОВ «АМАКО Україна», як і спростовується доводи Департаменту ДАБІ щодо проведення останнім реконструкції без належного на те дозволу, наявні всі правові підстави для задоволення позову.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на наступне.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування».

Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

Положеннями ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Приписами п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону закріплено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно п. 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Наведений перелік підстав для проведення позапланової перевірки, як вірно зазначив суд першої інстанції, є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки було визначено необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.02.2016 року вх. №10/10-1702/17/П.

При цьому, на переконання суду першої інстанції, наведені норми пов'язують виникнення в органів ДАБІ права на проведення позапланової перевірки достовірності даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт, не лише з фактом її подання, а й реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю таких документів.

Надаючи оцінку такому твердженню суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено Київським окружним адміністративним судом зі змісту письмових заперечень Відповідача, 03.12.2015 року позивач подав до Департаменту ДАБІ декларацію про початок виконання будівельних робіт «Технічне переоснащення складу ремонтно-технічного центру зі складами ТОВ «АМАКО Україна» під майстерні технічного обслуговування автомобілів за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2» (вх. №10/10-0312/41/Ц).

Листом від 09.12.2015 за вих. №10/10-138/09121/01 Відповідач повернув її Позивачу

25.12.2015 року ТОВ «АМАКО Україна» повторно подало до Відповідача декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція складу ремонтно-технічного центру зі складами ТОВ «АМАКО Україна» під майстерні технічного обслуговування автомобілів за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2» (вх. №10/10-2512/47/П).

Проте, вказана декларація від 25.12.2015 року була повернута Позивачу листом від 31.12.2015 року за вих. №10/10-91/3112/02.

17.02.2016 року Позивачем втретє подано до Департаменту ДАБІ декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція приміщення складу під майстерні технічного обслуговування автомобілів ремонтно-технічного центру ТОВ «АМАКО Україна» за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2» (вх. №10/10-1702/17/П).

Однак, вказана декларація від 17.02.2016 року була повернута Позивачу листом від 23.02.2016 за вих. №10/10-23/2302/02.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначається затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт (далі - Порядок №466).

Пунктом 16 Порядку №466 визначено, що змовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до цього Порядку.

Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Декларація про початок виконання підготовчих робіт не надає права на виконання будівельних робіт.

Відповідно до п. 18 Порядку №466 орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає з письмовим обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації, декларацію: про початок виконання підготовчих робіт замовникові (його уповноваженій особі) для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації щодо замовника, назви чи адреси об'єкта, документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку), або щодо осіб, відповідальних за проведення технічного нагляду, та осіб, які розробили проект виконання підготовчих робіт; про початок виконання будівельних робіт замовникові (його уповноваженій особі) для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації щодо замовника, назви чи адреси об'єкта, документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку), містобудівних умов та обмежень (крім об'єктів, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються), проектувальника, головного архітектора та/або головного інженера проекту, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду.

Приписи ч. 8 ст. 36 Закону визначають, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що поняття «подання декларації» як складова підстав для відповідальності за повноту та достовірність зазначених в ній даних включає і реєстрацію (прийняття) органами ДАБІ цієї декларації. У разі використання такими органами свого права на відмову у реєстрації декларації та повернення її для виправлення виявлених недоліків, така декларація не може вважатися поданою та бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.06.2015 року у справі №21-720а15.

Отже, посилання Апелянта на те, що Порядок пов'язує виникнення права на проведення позапланової перевірки лише з такою подання декларації про початок виконання будівельних робіт є помилковим.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутність факту реєстрації декларації унеможливлює перевірку її органом державного архітектурно-будівельного контролю на предмет достовірності зазначених у ній даних. Ненастання даного обов'язкового юридичного факту для проведення позапланової перевірки унеможливлює, по-перше, її проведення, по-друге, нівелює її результати, а відтак і значення будь-яких рішень, прийнятих за її наслідками.

Дану позицію підтримує Верховний Суд України у постанові від 27.01.2015 року у справі №21-425а14.

Наведене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність у Департаменту ДАБІ права на проведення позапланової перевірки ТОВ «АМАКО України» та, відповідно, безпідставності всіх прийнятих за її результатами рішень. Крім того, вищевикладеним спростовується твердження Апелянта про те, що допуск суб'єктом господарювання посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки у подальшому унеможливлює оскарження правомірності її проведення. Посилання ж Департаменту ДАБІ в обґрунтування даної позиції на постанову Верховного Суду України від 24.12.2010 року у справі №21-25а10, а також ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 року у справі №К/800/15598/15, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, рішення Верховного Суду України від 27.01.2015 року та від 02.06.2015 прийняті пізніше ніж те, на яке посилається Відповідач. Крім іншого, при вирішення питань правозастосування рішення Верховного Суду України мають вищу ніж рішення Вищого адміністративного суду України юридичну силу.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними та скасування приписів та постанов з підстав, що проведені Позивачем роботи з встановлення обладнання для підйому автомобілів, гідравлічних підйомників частин автомобілів та домкратів не належать до реконструкції, а відтак не охоплюються поняттям будівництво, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Частиною першою статті 36 Закону визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

При цьому, як вже було зазначено вище, частиною 8 вказаної статті Закону передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частиною 5 статті 39 Закону визначено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно ч. 8 ст. 39 Закону експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Приписами ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд.

Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

Поряд з цим, наведені норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин виключно у випадку належності проведених Позивачем робіт до поняття «реконструкція», у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як вірно зазначив суд першої інстанції з посиланням на приписи п. 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Так, зміна основних техніко-економічних показників, у тому числі, функціонального призначення, за відсутності здійснення перебудови, не може вважатися реконструкцією.

Наведений висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 15.10.2015 року у справі № К/800/7624/14.

Як було встановлено у ході перевірки та, як встановив суд першої інстанції, не заперечується сторонами, Позивачем були проведені роботи з встановлення обладнання для підйому автомобілів, гідравлічних підйомників частин автомобілів та домкратів.

При цьому, судова колегія погоджується з твердженням Київського окружного адміністративного суду про те, що Позивачем не було здійснено перебудову введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, а саме - не змінено його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Окрім цього, як вірно підкреслив суд першої інстанції, зі змісту пояснювальної записки (а.с. 46-53) до проекту перепланування майстерні вбачається, що будівля ремонтно-технічного центру забезпечена інженерними мережами, влаштування додаткових мереж не потребує, службово-побутові приміщення знаходяться в існуючих приміщеннях будівлі ремонтно-технічного центру та залишаються без змін, благоустрій території біля будівлі виконано при будівництві ремонтно-технічного центру і додаткових робіт і затрат не потребує, приміщення майстерні розташоване в одноповерховому блоці будівлі ремонтно-технічного центру не підлягає добудові чи зміні несучих конструкцій існуючої будівлі.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо недоведеності з боку Відповідача факту вчинення ТОВ «АМАКО Україна» порушень, відповідальність за які передбачена абз. 3 п. 4, абз. 3 п. 6, п. 7, п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Посилання ж Апелянта на те, що факт неодноразового подання Позивачем декларацій про початок виконання будівельних робіт за вказаним об'єктом будівництва свідчить про його обізнаність щодо належності такого переобладнання до поняття реконструкції, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як було встановлено раніше, проведені ТОВ «АМАКО України» роботи до реконструкції не відноситься. Доказів, що спростовують даний висновок, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

Відтак, враховуючи встановлену судом першої інстанції та підтверджену матеріалами справи безпідставність твердження Відповідача про допущення Позивачем порушень містобудівного законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованою необхідність визнання протиправними та скасування приписів та постанов.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року задоволено клопотання Департаменту ДАБІ та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року у розмірі 6 714,99 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 6 714,99 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування приписів та постанов - без змін.

Стягнути з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 6 714 (шість тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 99 копійок на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.