ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2011 р. Справа № 67011/09/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни,-
встановив:
У лютому 2009 року позивач звернувся в суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни за 2007-2008 роки. В позовній заяві позивач також заявив клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього Закону, йому щомісячно має виплачуватись підвищення до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак, відповідач всупереч цієї норми, виплату такого підвищення здійснював не в повному розмірі.
Оскарженою постановою суду, адміністративний позов задоволено частково. Поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити йому пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду відповідач, оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт, посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно цим Законом. Крім того, звертає увагу на те, що судом не враховано, що Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів.
Враховуючи того, що особи які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання суду апеляційної інстанції, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що позивач, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни і перебуває на відповідному обліку у відповідача.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
З висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008, суд апеляційної інстанції погоджується частково, виходячи з наведеного нижче.
Так, пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), а відтак з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону № 2195, яка передбачає право дітей війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, зокрема пунктом 41 розділу ІІ цього Закону, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції : «дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни…», однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), дані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та після цього жодним Законом не обмежувалися.
Вищевказані рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року є обов'язковими до виконання на території України і мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Норми, які визнані цими Рішенням такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України відповідних рішень, і відповідно поновили свою дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які діяли до прийняття неконституційних норм.
Відповідно до цього, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяла в редакції від 18 листопада 2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що протягом періодів з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, у позивача було наявне право на отримання підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак, судом безпідставно не застосовано строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з судом першої інстанції щодо не застосування строку звернення до адміністративного суду, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд, із матеріалів справи вбачає, що позивач з позовом до адміністративного суду звернувся 09.02.2009 року, тобто із пропуском строку звернення до суду та просив його поновити, оскільки про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивач дізнався тільки після висвітлення зазначених подій пресі. Однак, такі причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними, оскільки дане підвищення до пенсії як дитині війни, позивачу виплачувалося періодично, а тому про факт недоплати йому даного підвищення, позивач повинен був дізнаватися кожного місяця при отриманні пенсії. Крім цього, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, оприлюднене в «Офіційному віснику України» №4 від 10.07.2007 року та «Офіційному віснику України» №52 від 27.07.2007 року, тому суд приходить до висновку, що позивачем строк звернення до адміністративного суду, пропущено без поважних причин.
Враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог за період 08.02.2008 року включно, слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Недотримання судом першої інстанції вищевказаних вимог закону призвели до неправильного вирішення справи за відповідними позовними вимогами.
Отже, позовні вимоги позивача про нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підлягають задоволенню за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
Суд апеляційної інстанції вважає, що за зазначений період позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювались неправомірно у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають вищу юридичну силу ніж норми вищевказаної постанови КМ України, і відповідно до ч.4 ст.9 КАС України підлягають до застосування.
Разом з цим, судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідачу нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, слід здійснювати відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних прав і гарантій на підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи наведене вище, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в оскаржуваний ним період, частково виплачувалися, тому нарахування та виплату позивачу даного підвищення до пенсії, відповідачу слід здійснювати з урахуванням виплачених позивачу за цей період сум.
Колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на те, що фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із державного бюджету і Положенням «Про Пенсійний фонд України» визначено вичерпний перелік використання бюджетних коштів, які здійснюються виключно за призначенням, виходячи з наступного.
Відповідно до Указу Президента України «Про Положення про Пенсійний фонд України» № 384/2011 від 06 квітня 2011 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» № 1261 від 24 жовтня 2007 року, призначення та перерахунок розміру пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 р. за № 209/14900, одним із основних завдань управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Враховуючи наведені вище порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення судом першої інстанції справи та вимоги ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області - задоволити частково.
Постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2009 року у справі № 2а-536/09/0710 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
ОСОБА_2
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2011 |
Оприлюднено | 14.09.2016 |
Номер документу | 61161927 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Гуляк Василь Васильович
Цивільне
Ватутінський міський суд Черкаської області
Здоровило Валерій Андрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні