Постанова

від 21.10.2011 по справі 2а-1330/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2011 р. Справа № 66771/09/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гуляка В.В.,

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2009 року у справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня як учасникам війни,-

встановив:

У квітні - липні 2008 року позивачі звернулися в суд з адміністративними позовами до відповідача в якому просили, визнати дії відповідача щодо невиплати грошової допомоги, як учасникам війни та стягнути з нього недоплачену щорічну разову допомогу за 2005-2007 роки, як учасникам війни.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що йому як учаснику війни, відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинна виплачуватись разова грошова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, однак у 2005-2007 роках дана допомога йому виплачувалась не в повному розмірі.

Постановою Старокостянтинівського районного суду від 18.06.2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача виплатити позивача недоплачену частину допомоги як учасникам війни за 2007 рік в сумі 1175,18 грн..

Не погоджуючись з даною постановою суду відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що управління праці на момент нарахування та виплати позивачам щорічної разової грошової допомоги, як учасникам війни керувалося чинним на момент виплати бюджетним законодавством України, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги позивачів за 2007 рік.

Враховуючи те, що особи які беруть участь в справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачі згідно зі ст. 8 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» є учасниками війни, що підтверджується відповідними посвідченнями.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (в редакції від 15.12.2005 року) учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 14 цього Закону, передбачено пільги для учасників війни, частиною п'ятою якої визначено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законом України від 19.06.2003 р. N 968-IV вище згаданий Закон доповнено статтею 171 відповідно до частини 4 якої, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що позовні вимоги позивачів за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як суд вбачає, у 2005 році частина 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

При цьому, ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік» установлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни здійснюється у розмірі 50 гривень.

Відповідно до цього, у 2005 році діяли дві норми права, однакової юридичної сили, які по різному регулювали одні і ті ж правовідносини.

Враховуючи наведене вище та висновки Конституційного Суду України, наведені у рішенні від 03.10.1997 року по справі № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягає застосування закон, який був прийнятий пізніше, тобто Закон України «Про Державний бюджет на 2005 рік».

З довідок долучених до матеріалів справи, суд вбачає, що позивачам нарахування та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня 2007 року, здійснено у розмірі 50 грн., тобто у розмірі визначеному ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», яка була чинною на момент проведення виплати, а тому, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відповідач виплачуючи у 2005 році позивача допомогу до 5 травня, як учасникам війни, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до цього, суд апеляційної інстанції погоджується, що позовні вимоги позивачів про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня 2005 року, як учасникам війни, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивачів про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня 2006 року, то суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі задоволенню не підлягають, оскільки підпунктом 18 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року N 3235-IV, який набрав чинності з 01.01.2006 року, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, частину 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни на 2006 рік зупинено.

Разом з цим, ст. 30 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» установлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни здійснюється у розмірі 50 гривень.

Дані норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», були чинними протягом всього 2006 року та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог позивачів про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня 2006 року, немає.

Щодо позовних вимог позивачів про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня 2007 року, то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що такі підлягають до задоволення, виходячи з наведених нижче підстав.

Так, пунктом 13 ст. 71 Розділу 6 (Особливі положення) Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V дію частини 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни на 2007 рік було також зупинено.

Статтею 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни здійснюється у розмірі 55 гривень.

При цьому колегія суддів приймає до уваги те, що пункт 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), які відповідно до ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Однак ст. 171 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам війни здійснюють до 5 травня, а від так на момент проведення виплати позивачу даної допомоги діли норми ст.ст. 29 та 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», які передбачали виплату щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни у розмірі 55 гривень.

Як вбачається із довідок про виплату позивачам грошової допомоги до 5 травня 2007 року, саме таку суму даної допомоги до 5 травня у 2007 році отримали позивачі.

Відповідно до наведеного вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач виплачуючи у 2007 році позивачам допомогу до 5 травня, як учасникам війни, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, суд першої інстанції безпідставно задоволив дані позовні вимоги.

04.01.2010 року до Львівського апеляційного адміністративного суду від відповідача по справі поступила заява про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3, оскільки вона померла. На підтвердження факту смерті позивача, до заяви долучено копію повідомлення Відділу реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції про громадян, які померли за листопад 2009 року, з якого вбачається, що позивач - ОСОБА_3 померла 10.11.2009 року, про що зроблено актовий запис №309.

Відповідно до частин 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення у встановленому порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, то таку слід скасувати, а провадження у справі відносно позову ОСОБА_3 - закрити.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржену постанову солід скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а провадження у справі щодо позову ОСОБА_3 - закрити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області - задоволити.

Скасувати постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2009 року у справі № 2а-1330/09/2215 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня як учасникам війни.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня як учасникам війни, - закрити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

ОСОБА_14