Ухвала

від 07.09.2016 по справі 815/1718/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1718/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та додаткову постанову від 03 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарком» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ :

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарком» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної фіскальної служби №500060804/2015/000041/2 від 26.12.2015 року, №500060804/2015/000042/2 від 26.12.2015 року, №500060804/2016/000002/2 від 29.01.2016 року, №500060804/2016/000003/2 від 02.02.2016 року, №500060804/2016/000006/2 від 15.02.2016 року, №500060804/2016/000009/2 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/000010/2 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/000011/2 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/000012/2 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/000013/2 від 23.02.2016 року, №500060804/2016/000014/2 від 24.02.2016 року, №500060804/2016/000015/2 від 25.02.2016 року, №500060804/2016/000016/2 від 25.02.2016 року, №500060804/2016/000017/2 від 26.02.2016 року, №500060804/2016/000018/2 від 26.02.2016 року, №500060804/2016/000019/2 від 26.02.2016 року, №500060804/2016/000020/2 від 26.02.2016 року, №500060804/2016/000021/2 від 01.03.2016 року, №500060804/2016/000022/2 від 01.03.2016 року, №500060804/2016/000023/2 від 02.03.2016 року, №500060804/2016/000025/2 від 03.03.2016 року, №500060804/2016/000024/2 від 03.03.2016 року, №500060804/2016/000025/2 від 04.03.2016 року, №500060804/2016/000026/2 від 04.03.2016 року, №500060804/2016/000027/2 від 12.03.2016 року, №500060804/2016/000029/2 від 14.03.2016 року, №00060804/2016/000030/2 від 14.03.2016 року, №500060804/2016/000031/2 від 15.03.2016 року, №500060804/2016/000032/2 від 16.03.2016 року, №500060804/2016/000033/2 від 17.03.2016 року, №500060804/2016/000034/2 від 17.03.2016 року, №500060804/2016/000035/2 від 21.03.2016 року, №500060804/2016/000037/2 від 22.03.2016 року, №500060804/2016/000038/2 від 23.03.2016 року, №500060804/2016/000039/2 від 23.03.2016 року, №500060804/2016/000040/2 від 23.03.2016 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби № 500060804/2015/00115 від 26.12.2015 року, № 500060804/2015/00116 від 26.12.2015 року, № 500060804/2016/00003 від 29.01.2016 року, № 500060804/2016/00004 від 02.02.2016 року, № 500060804/2016/00007 від 15.02.2016 року, № 500060804/2016/00010 від 22.02.2016 року, № 500060804/2016/00011 від 22.02.2016 року, № 500060804/2016/00012 від 22.02.2016 року, № 500060804/2016/00013 від 22.02.2016 року, № 500060804/2016/00014 від 23.02.2016 року, № 500060804/2016/00015 від 24.02.2016 року, № 500060804/2016/00016 від 25.02.2016 року, № 500060804/2016/00017 від 25.02.2016 року, № 500060804/2016/00018 від 26.02.2016 року, № 500060804/2016/00019 від 26.02.2016 року, № 500060804/2016/00020 від 26.02.2016 року, № 500060804/2016/00021 від 26.02.2016 року, № 500060804/2016/00022 від 01.03.2016 року, № 500060804/2016/00023 від 01.03.2016 року, № 500060804/2016/00024 від 02.03.2016 року, № 500060804/2016/00026 від 03.03.2016 року, № 500060804/2016/00027 від 03.03.2016 року, № 500060804/2016/00029 від 04.03.2016 року, № 500060804/2016/00030 від 04.03.2016 року, № 500060804/2016/00031 від 12.03.2016 року, № 500060804/2016/00034 від 14.03.2016 року, № 500060804/2016/00035 від 14.03.2016 року, № 500060804/2016/00037 від 15.03.2016 року, № 500060804/2016/00038 від 16.03.2016 року, № 500060804/2016/00039 від 17.03.2016 року, № 500060804/2016/00040 від 17.03.2016 року, № 500060804/2016/00041 від 21.03.2016 року, № 500060804/2016/00045 від 22.03.2016 року, № 500060804/2016/00046 від 23.03.2016 року, № 500060804/2016/00048 від 23.03.2016 року, № 500060804/2016/00049 від 23.03.2016 року.

Представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що відповідач Південна митниця Міндоходів безпідставно прийняла рішення про корегування вартісних показників митної декларації та видачу картки відмови, оскільки надані документи до митного органу декларантом повністю підтверджують заявлені у ВМД показниками.

Представник Південної митниці заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що митний орган мав право на визначення митної вартості ввезеного вантажу за резервним методом, адже декларантом не були надані усі витребувані у нього додаткові документи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної фіскальної служби №500060804/2015/000041/2 від 26.12.2015 року, №500060804/2015/000042/2 від 26.12.2015 року, №500060804/2016/000002/2 від 29.01.2016 року, №500060804/2016/000003/2 від 02.02.2016 року, №500060804/2016/000006/2 від 15.02.2016 року, №500060804/2016/000009/2 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/000010/2 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/000011/2 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/000012/2 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/000013/2 від 23.02.2016 року, №500060804/2016/000014/2 від 24.02.2016 року, №500060804/2016/000015/2 від 25.02.2016 року, №500060804/2016/000016/2 від 25.02.2016 року, №500060804/2016/000017/2 від 26.02.2016 року, №500060804/2016/000018/2 від 26.02.2016 року, №500060804/2016/000019/2 від 26.02.2016 року, №500060804/2016/000020/2 від 26.02.2016 року, №500060804/2016/000021/2 від 01.03.2016 року, №500060804/2016/000022/2 від 01.03.2016 року, №500060804/2016/000023/2 від 02.03.2016 року, №500060804/2016/000025/2 від 03.03.2016 року, №500060804/2016/000024/2 від 03.03.2016 року, №500060804/2016/000025/2 від 04.03.2016 року, №500060804/2016/000026/2 від 04.03.2016 року, №500060804/2016/000027/2 від 12.03.2016 року, №500060804/2016/000029/2 від 14.03.2016 року, №500060804/2016/000030/2 від 14.03.2016 року, №500060804/2016/000031/2 від 15.03.2016 року, №500060804/2016/000032/2 від 16.03.2016 року, №500060804/2016/000033/2 від 17.03.2016 року, №500060804/2016/000034/2 від 17.03.2016 року, №500060804/2016/000035/2 від 21.03.2016 року, №500060804/2016/000037/2 від 22.03.2016 року, №500060804/2016/000038/2 від 23.03.2016 року, №500060804/2016/000039/2 від 23.03.2016 року, №500060804/2016/000040/2 від 23.03.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби № 500060804/2015/00115 від 26.12.2015 року, № 500060804/2015/00116 від 26.12.2015 року, № 500060804/2016/00003 від 29.01.2016 року, № 500060804/2016/00004 від 02.02.2016 року, № 500060804/2016/00007 від 15.02.2016 року, № 500060804/2016/00010 від 22.02.2016 року, № 500060804/2016/00011 від 22.02.2016 року, № 500060804/2016/00012 від 22.02.2016 року, № 500060804/2016/00013 від 22.02.2016 року, №500060804/2016/00014 від 23.02.2016 року, № 500060804/2016/00015 від 24.02.2016 року, № 500060804/2016/00016 від 25.02.2016 року, № 500060804/2016/00017 від 25.02.2016 року, № 500060804/2016/00018 від 26.02.2016 року, № 500060804/2016/00019 від 26.02.2016 року, № 500060804/2016/00020 від 26.02.2016 року, № 500060804/2016/00021 від 26.02.2016 року, № 500060804/2016/00022 від 01.03.2016 року, № 500060804/2016/00023 від 01.03.2016 року, № 500060804/2016/00024 від 02.03.2016 року, № 500060804/2016/00026 від 03.03.2016 року, № 500060804/2016/00027 від 03.03.2016 року, № 500060804/2016/00029 від 04.03.2016 року, № 500060804/2016/00030 від 04.03.2016 року, № 500060804/2016/00031 від 12.03.2016 року, № 500060804/2016/00034 від 14.03.2016 року, № 500060804/2016/00035 від 14.03.2016 року, № 500060804/2016/00037 від 15.03.2016 року, № 500060804/2016/00038 від 16.03.2016 року, № 500060804/2016/00039 від 17.03.2016 року, № 500060804/2016/00040 від 17.03.2016 року, № 500060804/2016/00041 від 21.03.2016 року, № 500060804/2016/00045 від 22.03.2016 року, № 500060804/2016/00046 від 23.03.2016 року, № 500060804/2016/00048 від 23.03.2016 року, № 500060804/2016/00049 від 23.03.2016 року.

Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 року було задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі. Повернуто за рахунок державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 756,00 грн., сплачений квитанцією № ПН627 від 11.05.2016 року через відділення №14-28 АБ «Південний» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарком».

Одеською митницею ДФС на зазначені постанови подані апеляційні скарги. Апелянт просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дарком» у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.11.2015 року між ТОВ «Дарком» (Покупцем) та Компанією «ZHEJIANGFANTASYTEXTILECO., LTD», Китай (Продавцем), був укладений Договір купівлі-продажу товарів № 26/11, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати товари у власність ТОВ «Дарком» (Покупця), а ТОВ «Дарком» зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до інвойсів, які є додатками до вказаного Договору.

05.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарком» (Покупцем) та Компанією «ZHEJIANGFANTASYTEXTILECO., LTD», Китай (Продавцем), був укладений Договір купівлі-продажу товарів № 05/01, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати товари у власність ТОВ «Дарком» (Покупця), а ТОВ «Дарком» зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до інвойсів, які є додатками до вказаного Договору.

На виконання умов вказаних Договорів Компанія «ZHEJIANGFANTASYTEXTILECO., LTD» зобов'язалась продати, а ТОВ «Дарком» прийняти та оплатити товар.

Відповідно до положень ст.ст.49,52 Митного кодексу України від 13.03.2012 р.

№ 4495-VIіз змінами та доповненнями у редакції від 07.06.2012 р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Статтею 57 МК України також визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З метою митного оформлення товарів, які були поставлені згідно умов вказаних Договорів, до відділу митного оформлення митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС декларантом подані електронні митні декларації, в яких митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору, та документи, які підтверджують вартість товару за ціною договору, зокрема: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, декларацію про походження товару, акт зважування, лист продавця, та інші документи, перелік яких зазначений у відповідних Картках відмови у прийнятті митної декларації.

Одеською митницею ДФС було відмовлено у прийнятті митних декларацій, в яких зазначено основний метод визначення митної вартості - за ціною договору, та прийнято Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2015/00115 від 26.12.2015 р., № 500060804/2015/00116 від 26.12.2015 р., № 500060804/2016/00003 від 29.01.2016 р., № 500060804/2016/00022 від 01.03.2016 р., № 500060804/2016/00046 від 23.03.2016 р. та відповідно Рішення про коригування митної вартості товарів № 500060804/2015/000041/2 від 26.12.2015 р., № 500060804/2015/000042/2 від 26.12.2015 р., № 500060804/2016/000002/2 від 29.01.2016 р., № 500060804/2016/000021/2 від 01.03.2016 р., № 500060804/2016/000038/2 від 23.03.2016 р., за якими Одеською митницею ДФС визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Одеською митницею ДФС було відмовлено у прийнятті митних декларацій, в яких зазначено основний метод визначення митної вартості - за ціною договору, та прийнято Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№ 500060804/2016/00004 від 02.02.2016 р., № 500060804/2016/00007 від 15.02.2016 р., № 500060804/2016/00010 від 22.02.2016 р., № 500060804/2016/00011 від 22.02.2016 р., № 500060804/2016/00012 від 22.02.2016 р., № 500060804/2016/00013 від 22.02.2016 р., № 500060804/2016/00014 від 23.02.2016 р., № 500060804/2016/00015 від 24.02.2016 р., № 500060804/2016/00016 від 25.02.2016 р., № 500060804/2016/00017 від 25.02.2016 р. № 500060804/2016/00018 від 26.02.2016 р., № 500060804/2016/00019 від 26.02.2016 р., № 500060804/2016/00020 від 26.02.2016 р., № 500060804/2016/00021 від 26.02.2016 р., № 500060804/2016/00023 від 01.03.2016 р., № 500060804/2016/00024 від 02.03.2016 р., № 500060804/2016/00026 від 03.03.2016 р., № 500060804/2016/00027 від 03.03.2016 р., № 500060804/2016/00029 від 04.03.2016 р., № 500060804/2016/00030 від 04.03.2016 р., № 500060804/2016/00031 від 12.03.2016 р., № 500060804/2016/00034 від 14.03.2016 р., № 500060804/2016/00035 від 14.03.2016 р., № 500060804/2016/00037 від 15.03.2016 р., № 500060804/2016/00038 від 16.03.2016 р., № 500060804/2016/00039 від 17.03.2016 р., № 500060804/2016/00040 від 17.03.2016 р., № 500060804/2016/00041 від 21.03.2016 р., № 500060804/2016/00045 від 22.03.2016 р., № 500060804/2016/00048 від 23.03.2016 р., № 500060804/2016/00049 від 23.03.2016 р. та відповідно Рішення про коригування митної вартості товарів № 500060804/2016/000003/2 від 02.02.2016 р., № 500060804/2016/000006/2 від 15.02.2016 р., № 500060804/2016/000009/2 від 22.02.2016 р., № 500060804/2016/000010/2 від 22.02.2016 р., № 500060804/2016/000011/2 від 22.02.2016 р., № 500060804/2016/000012/2 від 22.02.2016 р., № 500060804/2016/000013/2 від 23.02.2016 р., № 500060804/2016/000014/2 від 24.02.2016 р., № 500060804/2016/000015/2 від 25.02.2016 р., № 500060804/2016/000016/2 від 25.02.2016 р., № 500060804/2016/000017/2 від 26.02.2016 р., № 500060804/2016/000018/2 від 26.02.2016 р., № 500060804/2016/000019/2 від 26.02.2016 р., № 500060804/2016/000020/2 від 26.02.2016 р., № 500060804/2016/000022/2 від 01.03.2016 р., № 500060804/2016/000023/2 від 02.03.2016 р., № 500060804/2016/000025/2 від 03.03.2016 р., № 500060804/2016/000024/2 від 03.03.2016 р., № 500060804/2016/000025/2 від 04.03.2016 р., № 500060804/2016/000026/2 від 04.03.2016 р., № 500060804/2016/000027/2 від 12.03.2016 р., № 500060804/2016/000029/2 від 14.03.2016 р., № 500060804/2016/000030/2 від 14.03.2016 р., № 500060804/2016/000031/2 від 15.03.2016 р., № 500060804/2016/000032/2 від 16.03.2016 р., № 500060804/2016/000033/2 від 17.03.2016 р., № 500060804/2016/000034/2 від 17.03.2016 р., № 500060804/2016/000035/2 від 21.03.2016 р., № 500060804/2016/000037/2 від 22.03.2016 р., № 500060804/2016/000040/2 від 23.03.2016 р., № 500060804/2016/000039/2 від 23.03.2016 р., за якими Одеською митницею ДФС визначено резервний метод визначення митної вартості товарів.

Декларантом були заповнені та подані до митного органу нові митні декларації, в яких митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та за резервним методом визначення митної вартості на підставі вказаних Рішень.

Товар було випущено в обіг під фінансову гарантію на підставі ст. 55 МК України.

З суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст. 55 МК України (фінансова гарантія) у сумі 6075149,82 грн.

У вказаних рішеннях зазначено, що у поданих документах містяться розбіжності, не містяться усі відомості, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, зокрема: у п.1.1 наданому до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2016 № 05/01 ціна товару містить ціну товару на умовах поставки DAP, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Odessa відповідно до умов поставки товару в інвойсі; п.6.2 контракту визначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсу, так і можлива відстрочка платежу, але в наданому до митного оформлення інвойсі спосіб оплати за товар не зазначений.

У рішеннях №500060804/2015/000041/2 від 26.12.2015 р.,

№ 500060804/2015/000042/2 від 26.12.2015 р., № 500060804/2016/000002/2 від 29.01.2016 р., № 500060804/2016/000003/2 від 02.02.2016 р. вказано, що у п. 1. 1 наданому до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 26.11.2015 р. № 26/11 ціна товару містить ціну товару на умовах поставки FOB, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Odessa відповідно до умов поставки товару в інвойсі.

Відповідно до положень ст.ст.49,52 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ст.53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи, що підтверджують число візначення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Відповідно до ст.ст.54,55 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Оскільки, на думку митного органу, подані позивачем разом з електронними митними деклараціями документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею ДФС складено Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняті Рішення про коригування митної вартості, за якими митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом визначення митної вартості товарів.

Суд не погоджується з правомірністю складання Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, коригування відповідачем митної вартості, застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом визначення митної вартості, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом надано до митного органу всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору, зокрема (за кожною митною декларацією): Договір, в якому зазначена повна вартість контракту, порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо, інвойс, який також містить всі дані щодо найменування, ціни, умов поставки товару, пакувальний лист, в якому є посилання на Договір, та який містить дані щодо кількості, ваги товару.

Посилання у Рішеннях щодо незазначення в інвойсі способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, є безпідставним, оскільки спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації в інвойсі не може свідчити про заниження митної вартості товару. Спосіб оплати товару визначений у Договорах, на які є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком відповідних Договорів та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, до того ж, в інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити спосіб оплати товару. Також товар поставлявся на умовах відстрочки товару. Тому у наданому митному органу інвойсі не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата. У п. 6.2. Договорів зазначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів. Однак, п. 6.2 Договорів не передбачено, що в інвойсі повинні зазначатися спосіб оплати товару в тому разі, якщо оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу.

Щодо зазначення у Рішеннях, що у п.1.1 Договору № 26/11 від 26 листопада 2015 року ціна товару містить ціну товару на умовах поставки DAP, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Odessa відповідно до умов поставки товару в інвойсі, необхідно зазначити, що згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р. на умовах поставки DAP погоджене місце та продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці. Згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р. термін CIF означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Таким чином, умови поставки DAP та CIF є аналогічними та визначають місце поставки товару, не впливають на заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору.

Щодо зазначення у Рішеннях, що у п. 1. 1 Договору № 26/11 від 26 листопада 2015 року ціна товару містить ціну товару на умовах поставки FOB, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Odessa відповідно до умов поставки товару в інвойсі, необхідно зазначити, що згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р. термін FOB означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р. термін CIF означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Отже, умови поставки FOB та CIF є аналогічними та визначають місце поставки товару, не впливають на заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору.

У Рішенні № 500060804/2016/000002/2 від 29.01.2016 р., як на наявність розбіжностей, вказано, що у коносаменті від 19.12.2015 р. № SHASEA09306 зазначена кількість місць 298 з вагою брутто 3024 кг, у той же час у пакінг-листі від 29.12.2015 р. № ZFT-3055/12/2 зазначена така сама кількість місць, але з іншою вагою брутто - 4700 кг. Судом встановлено, що у митній декларації № 500060804/2016/000119 від 29.01.2016 р. у графі 35 вказана вага брутто 4700 кг - на підставі даних пакувального листа № ZFT-3055/12/2 від 29.12.2015 р. Згідно акту № WGT076166 від 28.01.2016 р. вага вантажу з упаковкою складає 4700 кг. Вказаний пакувальний лист був наданий до митного оформлення. Крім того, до митного органу був наданий лист продавця від 29.12.2015 р., в якому продавець вказує, що правильною є інформація, вказана у пакінгу № ZFT-3055/12/2 від 29.12.2015 р. Отже, декларантом була правильно вказана вага товару, і у митного органу не було підстав для коригування вартості товару в бік завищення.

У Рішенні № 500060804/2016/000027/2 від 12.03.2016 р., як на наявність розбіжностей, вказано, що у коносаменті від 02.02.2016 р. № 671196 зазначена вага брутто - 19607,240 кг, а в пакувальному листі від 20.02.2016 р. № ZFT-6263/01/2 - 21080 кг. Судом встановлено, що у митній декларації № 500060804/2016/000593 від 12.03.2016 р.

у графах 35 у сукупності вказана вага брутто 21080 кг - на підставі даних пакувального листа № ZFT-6263/01/2від 20.02.2016 р. Вказаний пакувальний лист був наданий до митного оформлення. Крім того, до митного органу був наданий лист продавця від 20.02.2016 р., в якому продавець вказує, що правильною є інформація, вказана у пакінгу № ZFT-6263/01/2від 20.02.2016 р. Отже, декларантом була правильно вказана вага товару, і у митного органу не було підстав для коригування вартості товару в бік завищення.

У Рішенні № 500060804/2016/000034/2 від 17.03.2016 р., як на наявність розбіжностей, вказано, що у коносаменті від 03.02.2016 р. № 254379 зазначена вага брутто - 14740,400 кг, а у пакувальному листі від 20.02.2016 р. № ZFT-9240/02/2- 15950 кг. Судом встановлено, що у митній декларації № 500060804/2016/000658 від 17.03.2016 р. у графах 35 у сукупності вказана вага брутто 15950 кг - на підставі даних пакувального листа № ZFT-9240/02/2від 20.02.2016 р. Вказаний пакувальний лист був наданий до митного оформлення. Крім того, до митного органу був наданий лист продавця від 20.02.2016 р., в якому продавець вказує, що правильною є інформація, вказана у пакінгу № ZFT-9240/02/2від 20.02.2016 р. Отже, декларантом була правильно вказана вага товару, і у митного органу не було підстав для коригування вартості товару в бік завищення.

З врахуванням наданих доказів, суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом визначення митної вартості товарів, оскільки надані позивачем документи підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною договору та не містять будь-яких розбіжностей, що є підставою для здійснення розмитнення цього товару за першим методом, зазначеним позивачем (за ціною договору).

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі №21-591а15 (номер судового рішення у ЄДРСР - 46359541) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судова колегія, у відповідності до вимог ст.244-2 КАС України враховує висновки Верховного Суду України, що містяться у постанові з аналогічної справи.

Таким чином, в порушення ч.3 ст.53 МК України у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжності.

Згідно ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість.

Декларантом було надано до митного органу документи, які підтверджували вартість товару за першим (основним) методом визначення митної вартості. Подані документи не містили розбіжностей, як помилково вказано митним органом. Тому, правових підстав для витребування митним органом додаткових документів та прийняття у подальшому Рішень про коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом визначення митної вартості у митного органу не було.

Декларантом подано до митного органу документи, які містили достовірні дані щодо вартості товару за ціною договору. Неподання усіх витребуваних додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, та не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом завищеної митної вартості.

Крім того, у митного органу не було правових підстав для відмови у випуску товарів за митним деклараціями та прийняття відповідних Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки декларантом правомірно було визначено митну вартість за основним методом та подано достовірні документи на підтвердження заявленої вартості за ціною договору.

Таким чином, на думку суду, зазначені митним органом в обґрунтування правомірності оскаржуваних Рішень про коригування митної вартості товарів обставини не є достатніми підставами, що свідчать про неможливість застосування першого основного методу визначення митної вартості товарів та, відповідно, не можуть мати правовим наслідком відмову у застосуванні цього методу, а також підставою для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодних належних доказів на спростування правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною договору, а також обґрунтованості сумнівів щодо правильності її визначення шляхом виявлення у наданих декларантом до митного оформлення документах будь-яких розбіжностей, відповідачем наведено та надано не було.

Позивач вважає, що в результаті прийняття протиправних рішень порушено його майнові права, що полягало у надмірній сплаті до бюджету суми у розмірі 6075149,82 грн. (мито у сумі 460 827,74 грн., податок на додану вартість у сумі 5600907,05 грн., додатковий імпортний збір у сумі 13415,03 грн.).

В результаті протиправних Рішень про коригування митної вартості товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарком» надмірно сплачено до бюджету фінансову гарантію у сумі 6075 149,82 грн. (в т. ч. мито 460 827,74 грн., податок на додану вартість - 5600 907,05 грн., додатковий імпортний збір - 13 415,03 грн.), а саме: за Рішенням № 500060804/2015/000042/2 від 26.12.2015 року: мито у сумі 13929,15 грн., податок на додану вартість у сумі 32037,06 грн., додатковий імпортний збір у сумі 6964,58 грн., за Рішенням № 500060804/2015/000041/2 від 26.12.2015 року: мито у сумі 12900,90 грн., податок на додану вартість у сумі 29 672,07 грн., додатковий імпортний збір у сумі 6450,45 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000002/2 від 29.01.2016 року: податок на додану вартість у сумі 73767,02 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000003/2 від 02.02.2016 року: мито у сумі 109 696,79 грн., податок на додану вартість у сумі 199165,92 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000006/2 від 15.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 237594,44 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000009/2 від 22.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 45 619,80 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000010/2 від 22.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 144 081,70 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000011/2 від 22.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 312 794,67 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000012/2 від 22.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 319 542,31 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000014/2 від 24.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 144 710,49 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000016/2 від 25.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 231 063,02 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000017/2 від 26.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 95 093,94 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000018/2 від 26.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 120 511,81 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000019/2 від 26.02.2016 року: податок на додану вартість у сумі 69 982,87 грн. ,за Рішенням № 500060804/2016/000020/2 від 26.02.2016 року: мито у сумі 39 250,46 грн., податок на додану вартість у сумі 135 474,51 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000013/2 від 23.02.2016 року: мито у сумі 34 072,74 грн., податок на додану вартість у сумі 74 960,02 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000015/2 від 25.02.2016 року: мито у сумі 92 473, 94 грн., податок на додану вартість у сумі 135 383,18 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000021/2 від 01.03.2016 року: мито у сумі 24380,47 грн., податок на додану вартість у сумі 53 637,04 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000022/2 від 01.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 211 830,66 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000023/2 від 02.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 184 068,10 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000025/2 від 03.03.2016 року: мито у сумі 60 458,62 грн., податок на додану вартість у сумі 91064,64 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000024/2 від 03.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 204 971,30 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000025/2 від 04.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 356 027,72 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000026/2 від 04.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 417 120,13 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000027/2 від 12.03.2016 року: мито у сумі 9386,33 грн., податок на додану вартість у сумі 203 794,80 грн.,за Рішенням № 500060804/2016/000029/2 від 14.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 59653,37 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000030/2 від 14.03.2016 року: мито у сумі 43 040, 58 грн., податок на додану вартість у сумі 94689,27 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000031/2 від 15.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 379 360,57 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000032/2 від 16.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 63 099,11 грн., за Рішенням №500060804/2016/000033/2 від 17.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 74 283,57 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000034/2 від 17.03.2016 року: мито у сумі 760,37 грн., податок на додану вартість у сумі 197 638,95 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000035/2 від 21.03.2016 року: мито у сумі 2643,18 грн., податок на додану вартість у сумі 56 264,94 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000037/2 від 22.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 105 440,42 грн.,за Рішенням № 500060804/2016/000038/2 від 23.03.2016 року: мито у сумі 17 834,21 грн., податок на додану вартість у сумі 39235,26 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000040/2 від 23.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 157877,82 грн., за Рішенням № 500060804/2016/000039/2 від 23.03.2016 року: податок на додану вартість у сумі 249 394,55 грн.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, колегія суддів приходить висновку, що апелянт, приймаючи вищезазначені Рішення про коригування митної вартості товарів та видаючи відповідні Картки відмови у митному оформленні товарів, діяв не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржувані Рішення про коригування митної вартості товарів та видані на його підставі Картки відмови у митному оформленні товарів є також протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Дарком» задоволенню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 року задоволено заяву позивача від 26.07.2016 року про ухвалення додаткового судового рішення по справі. Пункт 1 резолютивної частини постанови суду по цій справі від 27.05.2016 року викладено в наступній редакції: «Повернути за рахунок Державного бюджету України - Одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, розрахунковий рахунок №31212206784005, Код ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, Код бюджетної класифікації доходів 22030001 судовий збір в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 00 копійок, сплачений квитанцією №ПН627 від 11.05.2016 року через Відділення №15-28 АБ «Південний» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарком» (07401, Київська область, м.Бровари, вул. Київська 234-А, офіс 22, Код ЄДРПОУ 40048912).

Відповідно до положень п.1, п.3 ч.1 ст.168 КАС України, суд може за заявою сторони чи за власною ініціативою постанови додаткову постанову, якщо під час ухвалення судового рішення не було вирішено заявлених позовних вимог чи вирішено питання про розподіл судових витрат.

Під час подання позову позивачем був сплачений судовий збір частково, обов'язковість якого при поданні адміністративного позову, встановлена ч.1 ст.89 КАС України, а на решту надана відстрочка судом до вирішення справи по суті.

В постанові суду від 27.05.2016 року, оскільки до винесення судом рішення по справі, позивач не сплатив добровільно відстрочену суму судового збору, суд стягнув з нього на користь Державного бюджету України суму 96460,00 грн.

Представником позивача квитанцією від 11.05.2016 року №ПН627 (а.с.31 т.1) було сплачено судовий збір по уточненим позовним вимогам, які були повністю задоволені судом, в розмірі 2756,00 грн., тобто вказана суму судового збору підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з позивача не повинно бути стягнутий судовий збір згідно п.1 резолютивної частини постанови суду від 27.05.2016 року в розмірі 96 460,00 грн., оскільки позовні вимоги були задоволені повністю, що виключає можливість покладення на нього обов'язку щодо сплати судового збору по справі, йому повинно бути повернуто фактично сплачений судовий збір в розмірі 2756,00 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що постанови підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та додаткову постанову від 03 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 08.09.2016 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян