Рішення

від 02.09.2016 по справі 653/4036/15-ц

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/4036/15-ц

Провадження № 2/653/37/16

РІШЕННЯ

іменем України

02.09.2016

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді - Шарко Н.А.,

секретаря - Карпенко І.Д.,

представників позивача - ОСОБА_1 ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 національного природного парку до ОСОБА_3, за участю третьої особи відділу Держгеокадастру у Генічеському районі Херсонської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсного державного акту та скасування його державної реєстрації,

встановив:

ОСОБА_5 національний природний парк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи відділу Держгеокадастру у Генічеському районі Херсонської області, в якому з урахування збільшених позовних вимог просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка відповідно до державного акту II-ХС за №000263 перебуває у постійному користуванні позивача, за адресою: вул. 40 років Перемоги,6-а, у м. Генічеську шляхом приведення (встановлення) меж земельної ділянки у відповідність до державного акту II-ХС за №000263 ; визнати недійсним та скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку ХС - VII-01 від 22 вересня 1997р., що належить ОСОБА_3, яка розташована в м. Генічеську, вул. Заповідна,2, та скасувати запис про його державну реєстрацію за №6522110100:02:177:7007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 національному природному парку на підставі державного акту II-ХС за №000263 на праві постійного користування належить земельна ділянка, яка розташована у м. Генічеську вул. 40 років Перемоги,6,а. З метою приведення технічної документації у відповідність до діючого законодавства, та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, позивачем було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації та відновлення меж земельної ділянки. Однак, ОСОБА_3, який являється суміжним землекористувачем відмовив у погоджені меж. Крім того, відповідач самовільно здійснив зайняття земельної ділянки площею 269 кв.м., що належить Парку, шляхом встановлення паркану. Також, позивач вважає, що під час виготовлення державного акту на землю ХС - VII-01 від 22 вересня 1997р. та технічної документації з відновлення меж, ОСОБА_3 було порушено процедуру їх виготовлення, оскільки межі із суміжними землевласниками не погоджувались, у зв'язку з чим відбулось накладення земельних ділянок. Зазначає, що такі порушення перешкоджають позивачу привести у відповідність до діючого законодавства документи на власну земельну ділянку, у зв'язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду.

У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Зазначили, що відповідач ані під час виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 вересня 1997р., ані під час розробки технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки не погоджував з представниками ОСОБА_5 національного природного парку межі земельних ділянок, фактично встановивши їх на власний розсуд. Тому приведення меж земельної ділянки відповідача у відповідність до меж земельної ділянки позивача, визнання недійсним державного акту та скасування усіх реєстраційних дій по ньому дасть можливість на відновлення права позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, та можливістю отримання кадастрового номеру.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили, зазначили, що документи на земельну ділянку, яка розташована у м. Генічеську, по вул. Заповідна,2 оформлялись у відповідності до діючого на той час законодавства, жодних порушень ані зі сторони ОСОБА_3, ані зі сторони землевпорядної організації, яка здійснювала розробку технічної документації на земельну ділянку допущено не було. У зв'язку з цими обставинами, та не доведеністю позивачем своїх позовних вимог просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що накладення координат земельних ділянок є перешкодою для ОСОБА_5 національного природного парку в отриманні кадастрового номеру на земельну ділянку. Під час розгляду справи поклались на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 національний природний парк створений відповідно до Указу Президента України, від 25 лютого 1993р., та розташований на території Генічеського та Новотроїцького районів Херсонської області.

Згідно Положення про ОСОБА_5 національний природний парк», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 28 вересня 2015р. за №354 парк є юридичною особою , та утримується за рахунок державного бюджету.

Згідно п.4.1 Положення територія Парку враховується у всіх видах землевпорядної, містобудівної, проектно-планувальної та проектної документації.

У 1997р. ОСОБА_5 природним національним парком було замовлено ТОВ НВП «Кадастр» проектно-вишукувальну документацію по відновленню (встановленню) меж землекористування і складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, за адресою: м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги.

У ході виготовлення вищевказаної технічної документації, 16 квітня 1997р. було складено акт узгодження зовнішніх меж землекористування, згідно якого у присутності суміжних землекористувачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, директора АТП 21152 ОСОБА_8, директора ТВМЗ-7 ОСОБА_9 було встановлено в натурі зовнішні межі території парку по вул. 40 років Перемоги у м. Генічеську, Крім того складено акт встановлення розміщення меж земельної ділянки в натурі, згідно якого межі вищевказаної земельної ділянки на поворотах закріплені межовими знаками.

Згідно витягу із рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради «Про встановлення та надання у користування земельних ділянок» від 20 серпня 1997р. за №277 виконавчим комітетом затверджено межі земельної ділянки ОСОБА_5 національного природного парку згідно доданих графічних матеріалів площею 8334 кв.м. по вул. 40 років Перемоги у м. Генічеську.

22 вересня 1997 р. ОСОБА_5 національному природному парку, на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради народних депутатів від 20 серпня 1997р. за №277, було оформлено державний акт серії II-ХС за №000263 на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Генічеськ вул. 40 років Перемоги.

08 вересня 2011р. ОСОБА_5 національним природним парком в особі директора ОСОБА_10 та приватним підприємством «Сокіл» було укладено договір за №123 щодо проведення комплексу робіт та заходів з інвентаризації угідь (земель), земельної ділянки, наданої ОСОБА_5 національному природному парку у постійне користування, згідно державного акту II-ХС за №000263, яка розташована по вул. 40 років Перемоги у м. Генічеську, з метою внесення даних про земельну ділянку до автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру.

У ході виготовлення зазначеної технічної документації, ПП «Сокіл» на адресу ОСОБА_5 національного природного парку було направлено листа, яким повідомлялось про неможливість внесення координат земельної ділянки до Державного земельного кадастру з тих підстав, що сусіднім землекористувачем ОСОБА_3 встановлено паркан, яким самовільно захоплено 269 кв.м. належної Парку земельної ділянки.

За фактом самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки по вул. 40 років Перемоги у м. Генічеську, інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Державної Азовської морської екологічної інспекції складено адміністративний протокол за №003859 від 09 січня 2013р., та в подальшому прийнято постанову про за №003859, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу.

17 грудня 2015р. державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Генічеському районі Херсонської області було прийнято рішення за №РВ-6500039992015, яким ОСОБА_8 - Сиваському національному природному парку відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, з тих підстав, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, знаходиться частина іншої земельної ділянки за кадастровим номером 6522110100:02:177:7007, яка належить ОСОБА_3

З метою врегулювання спору, позивач звернувся до ОСОБА_3 з вимогою привести земельну ділянку у відповідність до правовстановлюючих актів, проте останній відмовився у здійснення таких дій, що й стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповдно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній чи комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч.1 статті 23 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 року із змінами і доповненнями) в редакції, що діяла на час набуття позивачем земельної ділянки у постійне користування, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

З огляду на це, право позивача є дійсним і підлягає захисту.

Згідно Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 15092 «Про приватизацію земельних ділянок» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди), затвердженої Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 за №28, межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених у натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості.

Пункт 2.3. Інструкції передбачає, що план земельної ділянки складається з визначенням на ньому її меж і розмірів, описом меж суміжних власників землі і землекористувачів. На плані показуються: межі всіх черезсмужних ділянок, що передаються (надаються) власність або користування в межах відповідної Ради народних

депутатів; лінійні проміри по межі земельної ділянки; всі поворотні точки меж земельної ділянки; вісі точки, закріплені в натурі (на місцевості) довгостроковими межовими знаками; всі лінії, які є суходільними межами. Ці межі викреслюються суцільною лінією чорною тушшю; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші урочища, що співпадають з межами. На плані зовнішніх меж земель власників і користувачів показуються вкраплені земельні ділянки сторонніх власників землі і землекористувачів та додається їх список.

Відповідно до п.2.4 вищевказаної Інструкції у бланках державних актів на плані зовнішніх меж земельної ділянки показуються всі елементи, вказані у пункті 2.3.

Тобто, погодження меж є важливою стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Крім того, погодження меж земельної ділянки є складовою технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Однак, відповідач у супереч вищенаведеним положенням законодавства межі земельної ділянки, за адресою: м. Генічеськ вул. Заповідна,2, яка передавалась йому у власність з ОСОБА_5 національним природним парком, який є суміжним землекористувачем не узгодив.

При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно не узгоджував межі власної земельної ділянки з позивачем, оскільки вважав, що оскільки він підписав акт узгодження зовнішніх меж землекористування позивача, тому не має необхідності погоджувати межі власної земельної ділянки. Крім того, відповідач послався на те, що представник міської ради запевнив його у непотрібності такого узгодження.

Згідно із ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України підставою для визнання державного акту на землю недійсним є порушення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено той факт, що ОСОБА_3 достеменно знав про обов'язковість узгодження меж земельної ділянки, його порядок, та хто є суміжними землекористувачами. Внаслідок таких дій, при виготовленні технічної документації на вказану земельну ділянку відповідача, допущено помилки щодо конфігурації земельної ділянки та суміжних землекористувачів.

Оскільки вказані недоліки не були враховані під час видачі ОСОБА_3 державного акту ХС - VII-01 від 22 вересня 1997р., тому суд приходить до висновку, що зазначений акт слід визнати недійсним та скасувати.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Прикінцевими та перехідними положеннями в п. 2 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Крім цього, абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», визначено, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

На виконання вказаних приписів, позивач звернувся до землевпорядної організації з питання виготовлення технічної документації із відновлення меж та встановлення їх в натурі (на місцевості).

Проте, в ході присвоєння кадастрового номера земельній ділянці позивача, було встановлено, що сусіднім землекористувачем ОСОБА_3 встановлено паркан, яким самовільно захоплено 269 кв.м. належної Парку земельної ділянки, та виявлено, що файл позивача накладається із раніше зареєстрованим файлом на земельну ділянку Відповідача, яка розташована в Херсонській області, м. Генічеськ, вул. Заповідна,2. Встановлено накладення його земельної ділянки на земельну ділянку позивача.

По справі, ухвалою від 24 квітня 2016р. призначено земельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта №9 від 14 липня 2016р. встановлено, що фактична площа земельної ділянки за адресою: Херсонська область, місто Генічеськ, вулиця 40 років Перемоги, №6, що знаходилась в користуванні ОСОБА_5 національного парку, за існуючим порядком користування мала площу 0,8135 га.=8135,0 кв.м., а фактична площа земельної ділянки за адресою: Херсонська область, місто Генічеськ, вулиця Заповідна, №2, яка належить ОСОБА_3, за існуючим порядком користування мала площу - 0,1002 га.=1002,0 кв.м.

При цьому, за існуючим порядком користування згідно державних актів позивача та відповідача, площа земельної ділянки ОСОБА_3 збільшилась на площу розміром 161,2684 кв.м. При цьому, визначення площ земельних ділянок виконувалось в межах фактичного землекористування обмеженого існуючими перешкодами (огорожею), а також встановлено, що межові знаки меж земельних ділянок позивача та відповідача відсутні.

У той же час, судом встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ХС - VII-01 від 22 вересня 1997р., що належить ОСОБА_3, яка розташована в м. Генічеську, вул. Заповідна,2, площа належної йому земельної ділянки становить 0,0999 га.

Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки вищевказаного державного акту ОСОБА_3, то належна йому земельна ділянка має форму майже рівного прямокутника, та межує: від точки «А» до точки «Б» із землями міської ради; від точки «Б» до точки «В» землями Парку», та має наступні характеристики: довжини лій 26,40, 20,70, 21,18, 22,00, 25,07, 21,27; дирекційні кути 19 25 22,19 24 54, 109 1 1, 199 18 0, 197 16 32, 288 66 44.

Однак, в ході розробки технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі згідно державного акту серії ХС - VII-01 від 22 вересня 1997р., що належить ОСОБА_3, яка була розроблена приватним підприємцем ОСОБА_11 у 2011р. форма земельної ділянки видозмінюється. При цьому, згідно плану меж землекористування земельної ділянки ОСОБА_3, який міститься у даній проектній документації вказана земельна ділянка межує виключно в точках від «А» до «А», з землями Генічеської міської ради, у зв'язку з чим акт встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки від 25 жовтня 2011р. був погоджений лише з представником Генічеської міської ради. При цьому довжини ліній земельної ділянки становлять: 22,658, 2,831, 3,460, 3,656, 2,110, 22,521, 13,328, 23,607, 39,985, а дирекційні кути 287 17 56, 018 35 13, 286 59 56, 016 59 56, 106 5956, 017 42 37, 022 52 16, 112 52 13, 198 42 52.

У відповідності до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у томі числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04 травня 1999р. за №43. чинної на час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки згідно державного акту серії ХС - VII-01 від 22 вересня 1997р., що належить ОСОБА_3 межі земельних ділянок, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-топографічними матеріалами; план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів, та повинен містити: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці; межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів; межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки.

Як встановлення у судовому засіданні, ОСОБА_3 знав, що землі ОСОБА_5 національного природного парку межують з його земельною ділянкою, під час виготовлення вищевказаної технічної документації не узгодив з ними межі земельних ділянок.

Згідно висновку експерта за №9 від 14 липня 2016р. встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі згідно державного акту серія ХС VІІ-01 виданого ОСОБА_3 за адресою: Херсонська область, місто Генічеськ, вулиця Заповідна, №2, не відповідає по відношенню меж державному акту серія ХС VII-01 виданого ОСОБА_3 за адресою: Херсонська область, місто Генічеськ, вулиця Заповідна, №2, відповідно до рішення №279 від 20.08.1997 року виконавчого комітету Генічеської міської Ради народних депутатів, а саме невідповідність визначена експертом в зазначені та визначені дирекційних кутів та довжин меж, яка не дала зміну площ земельних ділянок (0,0999 га. та 0,0999 га.), але дала зміщення меж земельної ділянки та змінила конфігурацію земельної ділянки (по відношенню до державного акту серія ХС УІІ-01 виданого ОСОБА_3І.) за адресою: Херсонська область, місто Генічеськ, вул. Заповідна, №2 в технічній документації видавником якої є ПП Дімітров та державному акту серія ІІ-ХС №000263 на право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_5 національним природним парком за адресою: Херсонська область, місто Генічеськ, вулиця 40 років Перемоги, №6.

Отже судом встановлено, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, відповідачем не було погоджено меж із суміжними землевласниками та землекористувачами, зокрема позивачем ОСОБА_5 національним природним парком, що призвело до накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача, що вказує на порушення його земельних прав.

Суд не бере до уваги доводи відповідача та його представника про те, що експерт ОСОБА_12 не мала права проводити вказаний вид експертизи, оскільки це питання було вирішено ухвалою суду від 26 квітня 2016р. про призначення судово-технічної експертизи. У той же час посилання на неправильність висновків судової земельно-технічної експертизи, суд сприймає критично, оскільки вони суперечать встановленим обставинам по справі, а усі доводи фактично зводяться до не згоди з висновками, які містяться у ньому.

Також слід відмітити, що у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, висновок експерта досліджувався та оцінювався судом у взаємозв'язку з іншими доказами, які були надані сторонами по справі, які узгоджуються між собою, а тому є допустимим та достатнім, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави не приймати вказаний висновок експерта до уваги.

За статтею 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства, зберігати геодезичні знаки.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За ч.1 ст. 11 вищевказаного Закону відомості про об'єкти Кадастру під час внесення їх до Кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміст відомостей про земельні ділянки, підстави та основні вимоги щодо внесення таких відомостей до Кадастру передбачені статтями 15,21 зазначеного Закону.

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 12 травня 2015 року у справі № 21-119а15, формування Кадастру, як індивідуального спеціалізованого реєстру земельних ділянок потребує максимально точних геоінформаційних даних. Цього вимагають і норми «Про Державний земельний кадастр», який у цьому випадку є спеціальним за сферою регулювання відносин.

Суд, встановивши невідповідність Державного акту вимогам діючого законодавства, конфігурації земельної ділянки відповідача, відображеної в Державному акті, тій, що є на місцевості, переконавшись у відсутності погодження меж земельної ділянки землекористувачами, наявності невідповідностей у визначенні поворотних точок меж земельної ділянки, та встановлення факту порушення права позивача щодо використання земельної ділянки за призначенням, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, а тому суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач наданням квитанцій підтвердив сплату судових витрат на суму 19974 грн., а тому з відповідача на його користь стягується зазначена сума судових витрат.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України

вирішив:

позов ОСОБА_5 національного природного парка - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку ХС - VII-01 від 22 вересня 1997р., яка розташована в Херсонській області, м. Генічеськ, вул. Заповідна,2, та належить ОСОБА_3.

Скасувати в Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки: кадастровий номер №6522110100:02:177:7007 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0999га, за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ вул. Заповідна,2, що належить ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути порушення прав, на належну ОСОБА_5 національному природному парку на праві постійного користування земельну ділянку за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, шляхом приведення (встановлення) меж земельної ділянки у відповідність до державного акту II-ХС за №000263 від 22 вересня 1997р.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 національного природного парку (код ЄДРПОУ 22743888) судові витрати у розмірі 19974 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Генічеський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_13