Постанова

від 29.08.2016 по справі 826/7614/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2016 року № 826/7614/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлолюкс плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0002942201,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Житлолюкс плюс» (надалі - позивач або ТОВ «Житлолюкс плюс») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0002942201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Житлолюкс плюс» правомірно сформувало суми податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди жовтень-листопад 2014 року за рахунок придбаних у контрагентів - ТОВ «Теслабуд» і ТОВ «Акрос Груп Буд» комплексу підрядних робіт, а висновки наведені в акті перевірки від 23.03.2015 № 108/26-59-22-01/36856859 стосовно порушення товариством норм п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого нібито було занижено податок на додану вартість, спростовуються нормами чинного законодавства та наявною у позивача належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015, у позові ТОВ «Житлолюкс плюс» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 № К/800/45525/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 826/7614/15 між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Аблова Є.В.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання суд, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 № К/800/45525/15 вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій у справі були скасовані у зв'язку з наступним: за результатами аналізу змісту норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Суд касаційної інстанції зауважив, що розглядаючи спір про правомірність формування податкового кредиту, судами першої та апеляційної інстанції судами не досліджувалось питання реальності спірних господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем на підтвердження доводів позовної заяви. При цьому, посилання податкового органу, з якими погодилися суди першої та апеляційної інстанцій, на те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалась без наміру створення правових наслідків у зв'язку з тим, що контрагенти позивача здійснювали свою фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля з метою надання податкової вигоди третім особам, не може бути підставою для висновку про порушення податкового законодавства позивачем, оскільки в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем до перевірки паспорта та сертифіката якості на матеріали, ліцензії та не встановлення перевіркою фактів ввезення майна підрядника на об'єкт, суди попередніх інстанцій в порушення вимог процесуального закону не здійснили дослідження та аналіз вже наданих позивачем доказів, зокрема, наявних в матеріалах справи первинних документів, а саме договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, розрахункових документів. ПК України не містить норми, яка б дозволяла податковому органу перевіряти сертифікати якості у позивача та робити на них свої висновки. Відсутність інформації у відповідача про ввезення майна підрядника на об'єкт також не може бути покладено в основу висновків, оскільки являється лише припущенням про те, що таке майно не ввозилось або його не ввезли субпідрядники.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 20.01.2016 року, суд першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовує наступне.

Відповідачем в березні 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 23.03.2015 складено акт №108/26-59-22-01/36856859 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Акрос Груп Буд» (код ЄДРПОУ 39285310) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з ТОВ «Теслабуд» (код ЄДРПОУ 39077273) за період з 01.10.2014 по 30.11.2014 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем в порушення вимог норм п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 805 726,45 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2014 року в сумі 319 883,45 грн.; за листопад 2014 року в сумі 485 483 грн.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про завищення ТОВ «Житлолюкс плюс» показників податкового кредиту за перевіряємі періоди за наслідками господарських операцій з контрагентами-постачальниками підрядних робіт ґрунтується на наявній у ДПІ податковій інформації - акта № 10/05-15-22-02-39077273 від 26.01.2015 «Про неможливість проведення ТОВ «Теслабуд» зустрічної звірки за вересень-грудень 2014 року», у висновках якого зазначено, що в зв'язку з відсутністю ТОВ «Теслабуд» за податковою адресою та відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим товариством, відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту не підтвердженого контрагентами-постачальниками, на ТОВ «Теслабуд» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вересень-грудень 2014 року, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 187, 188, 198 ПК України.

Стосовно фінансово-господарських операцій з ТОВ «Акрос Груп Буд», відповідач за результатами аналізу даних податкової звітності, дійшов висновку, що в перевіряємому періоді ТОВ «Акрос Груп Буд» не мало на балансі необхідних адміністративних та виробничих приміщень, виробничої бази, техніки, устаткування, обладнання, приладів, засобів вимірювання та інструментів згідно з технологічними вимогами та достатнього кваліфікованого персоналу для виконання заявлених у договорах підряду робіт.

Крім того, в тексті акта перевірки зафіксовані зауваження про ненадання позивачем до перевірки копій ліцензій та дозволів, що необхідні для виконання робіт, свідоцтв про державну реєстрацію (або виписок з державного реєстру), свідоцтв платника ПДВ, документів, що підтверджують повноваження осіб, які підписували договори, наявність яких передбачена п. 1.2 договорів підряду. Перевіркою позивача не встановлено фактів ввезення майна підрядника на об'єкт в зв'язку з відсутністю відповідних документів за підписами уповноважених осіб замовника та підрядника; фактів надання замовником підряднику в роботу власних матеріальних ресурсів (матеріали, обладнання, інструменти та устаткування) в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі в монтаж матеріальних ресурсів, підписаних сторонами (що передбачалося умовами пп. 2.1.7, пп. 2.3.6, пп. 2.2.6 договорів підряду). ТОВ «Житлолюкс Плюс» до перевірки не надавалися паспорти та сертифікати якості (відповідності) на матеріали, якщо вони постачалися на об'єкт підрядником (наявність яких обумовлена пп. 5.6.2 договорів підряду).

З урахуванням вищенаведених обставин відповідач в акті перевірки позивача дійшов висновку, що угоди (договори підряду), укладені між платником податків та його контрагентами, не були спрямовані на реальне виконання робіт і виникнення змін в структурі активів, витрат і зобов'язань ТОВ «Житлолюкс плюс», а організовані лише для формування податкового кредиту і витрат останнього.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 17.04.2015 прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0002942201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1 208 589 грн., в тому числі за основним платежем - 805 726 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 402 863 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норми пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 та діяв до 01.12.2014), тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що 29.09.2014 та 01.10.2014 між ТОВ «Житлолюкс плюс», як замовником, і ТОВ «Акрос Груп Буд» (в особі директора ОСОБА_2.), як підрядником, були укладені однотипні за змістом договори підряду № 29/09-14СП і № 01/10-14СП. За умовами цих договорів замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даних договорів, відповідної проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу, монтажу збірних залізобетонних конструкцій та супутніх робіт (роботи) на «будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями при будівництві багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м. Бровари Київської області, вул. Київська, 243. Перша та друга черга будівництва» та «будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями при будівництві багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м. Бровари Київської області. Друга черга будівництва».

Також, 01.10.2014 між ТОВ «Житлолюкс плюс», як замовником, і ТОВ «Теслабуд» (в особі директора ОСОБА_3.), як підрядником був укладений договір підряду №01/1/10-14СП, за умовами якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс робіт по улаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій, монтажу збірних залізобетонних конструкцій будівлі з супутніми роботами (Роботи) на будівництві житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: бульвар Івана Лепсе, 7-г (літера «А») у Солом'янському районі м. Києва.

Крім того, 02.10.2014 ТОВ «Житлолюкс плюс» (замовник) уклало договір підряду №02/10-14СП з ТОВ «Теслабуд» (підрядник), згідно якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу, монтажу збірних залізобетонних конструкцій та супутніх робіт (роботи) на будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями при будівництві багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м. Бровари Київської області. Друга черга будівництва.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаними договорами позивач додав до матеріалів позову копії наступних документів: актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень, листопад 2014 року; довідок про вартість виконаних робіт/та витрат/ за жовтень, листопад 2014 року; податкових накладних № 2203 від 22.10.2014, № 2405 від 24.10.2014, № 3116 від 31.10.2014, № 1701 від 17.10.2014, № 1801 від 18.10.2014, № 2202 від 22.10.2014, № 2404 від 24.10.2014, № 3115 від 31.10.2014, № 398 від 31.10.2014, № 398 від 28.11.2014, № 399 від 31.10.2014, № 399 від 28.11.2014.

Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача у відповідному судовому засіданні надав суду копії актів прийому-передачі будівельної площадки, датовані жовтнем 2014 року та підписані представниками сторін (особи яких неможливо ідентифікувати через відсутність в текстах цих актів відомостей про П.І.П. і посади осіб, відповідальних за здійснення операцій та складання документів).

Крім того, з метою обґрунтування наявності у ТОВ «Житлолюкс плюс» економічної доцільності на укладання спірних договорів підряду з ТОВ «Акрос Груп Буд» і ТОВ «Теслабуд» представник позивача пред'явив суду: копії договорів підряду від 28.04.2014 №28/04-14, від 10.07.2014 № 21/10-07-ЛКП та від 03.07.2014 №15/03-07-ЛКІ, укладених позивачем (як виконавцем/підрядником) з ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» і ТОВ «Алекса Груп» (замовниками) щодо виконання підрядних робіт на об'єктах: «Житловий будинок з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: бульвар Івана Лепсе, 7-г (літ. «А») у Солом'янському районі міста Києва», «Будівництво багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району (перша та друга черги будівництва) по вул. Київська, 243, м. Бровари Київської області»; копії первинних документів до таких договорів - актів приймання виконаних будівельних робіт, складених за формою №КБ-2в та у довільній формі, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/, складених за формою № КБ-3.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи позивача суд встановив наступне. Надані позивачем до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт підрядників ТОВ «Акрос Груп Буд» і ТОВ «Теслабуд» не містять відомостей про структуру витрат будівельних робіт, вартість використаних підрядниками в роботах матеріалів та обладнання (в тому числі з розмежуванням на матеріали підрядника та замовника), інформації про витрати працівників-будівельників та робітників, які обслуговують машини, на обсяг робіт (люд. - год.). Тобто, зі змісту останніх неможливо встановити достеменно розміри тих чи інших складових вартостей будівельних робіт (зокрема, вартість допоміжних матеріалів, заробітну плату, витрати на експлуатацію електроінструментів, тощо).

При цьому, зі змісту вказаних актів та положень п. 4.1 ст. 4 договорів підряду, вбачається, що вартість виконаних згідно актів будівельних робіт розраховувалася за договірними цінами, які в свою чергу визначені сторонами без урахування вартості будівельних та інших матеріалів.

Документальні докази передачі підрядникам товарно-матеріальних цінностей (а саме будівельних та інших матеріалів), необхідних для виконання підрядних робіт, та/або фінансування потреб підрядників на такі матеріали за наданими заявками останніх чи рахунками-фактурами заводів виробників/постачальників, - як то передбачено умовами пп. 2.2.6 п. 2.2 ст. 2 та п. 4.5 ст. 4 договорів підряду, позивач до суду не подав та пояснень з питання матеріального забезпечення виконання спірних договорів суду не надав.

Також суд встановив, що жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів підряду (в тому числі тих документів, оформлення яких визначено безпосередньо умовами договорів підряду) позивач суду не пред'явив та обґрунтовані пояснення про причини відсутності останніх суду не навів. Зокрема, в матеріалах даної справи відсутні наступні документи: копії затвердженої проектної документації зі штампом «до виконання робіт», відповідної дозвільної та погоджувальної документації, обставини передачі яких підрядникам мало бути підставою для початку виконання підрядних робіт (згідно пп. 2.1.2 п. 2.1, пп. 2.3.4 п. 2.3 ст. 2, п. 3.1 ст. 3 договорів), та документальних доказів факту передачі зазначеної документації підрядникам; копії підписаних сторонами актів прийому передачі-фронту робіт (п. 3.1 договорів); документальні докази передачі майна підрядників на об'єктах під охорону відповідальним особам замовника (пп. 2.1.7 п. 2.1 ст. 2 договорів); документальні докази призначення замовником відповідальних осіб з питань при виконанні робіт за договорами (в тому числі за здійснення технічного та авторського нагляду), та повідомлення про такі призначення підрядників (пп. 2.1.12 п. 2.1 ст. 2 договорів); копії актів приймання-передачі матеріальних ресурсів, актів приймання-передачі в монтаж матеріальних ресурсів (пп. 2.2.6 п. 2.2 ст. 2 договорів); копії локальних кошторисів та відомостей ресурсів, складених підрядниками на кожний вид робіт згідно проектної документації та наданих на затвердження замовнику (пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 договорів); копії ПВР і технологічних карт на виконання робіт, розроблених підрядниками та наданих на затвердження замовнику (пп. 2.3.2 п. 2.3 ст. 2 договорів); копії наказів підрядників про призначення відповідальних осіб із числа ІТР за дотримання вимог з охорони праці та електробезпеки при виконанні робіт на об'єктах, правил безпечного ведення вантажно-розвантажувальних і монтажних робіт, документальні докази проходження працівниками підрядників необхідних інструктажів (пп. 2.3.16 п. 2.3 ст. 2 договорів); копії актів огляду прихованих робіт, що мали передаватися підрядниками щомісячно при оформлені актів форми № КБ-2в (п. 5.6 ст. 5 договорів); паспортів та сертифікатів якості (відповідності) на матеріали, що постачалися на об'єкти підрядниками (п. 5.6 ст. договорів); копії аркушів загальних журналів робіт, спеціальних журналів та іншої виконавчої документації підрядників, що мали передаватися замовнику по закінченню робіт (п. 5.6 ст. договорів); платіжних та інших документів (банківських виписок) на підтвердження факту проведення позивачем розрахунку з підрядниками за виконані роботи та/або документальних доказів обліку кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Акрос Груп Буд» і ТОВ «Теслабуд» (з урахуванням того, що в тексті акта перевірки позивача зазначено про часткову оплату спірних робіт); пакету копій дозвільних та установчих документів підрядників, завірених печатками та підписами уповноважених осіб останніх, що мали надаватися замовнику при укладанні договорів підряду (п. 1.2 ст. 1 договорів).

Оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Акрос Груп Буд» і ТОВ «Теслабуд», суд в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України. Так, в своїх інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України, та встановлених у справі обставин Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює надані позивачем документи, як такі, що не пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідно такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Стосовно посилань представника позивача на додані до матеріалів справи копії актів прийому-передачі будівельної площадки, як такі, що оформлені під час виконання спірних договорів підряду, то суд не вважає їх такими, що не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод позивача (в даному випадку формуванні податкового кредиту). Оскільки, згідно приписів норми п. 44.6 ст. 44 ПК України, згідно якої у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зі змісту позову та акта перевірки позивача вбачається, що зазначені додаткові документи, які ідентифікуються позивачем як такі, що оформлені по спірним господарським операціям, позивачем до перевірки не надавалися, а тому як наслідок суд приходить до висновку про відсутність таких документів у позивача на момент формування показників податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Акрос Груп Буд» і ТОВ «Теслабуд» та відповідно складання податкової звітності за звітні періоди жовтень-листопад 2014 року.

Також суд зважає на те, що в ході документальної перевірки позивача відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача реальних технічних можливостей для надання спірних послуг у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів.

Оцінюючи твердження представника позивача про використання результатів придбаних робіт у своїй господарській діяльності, а саме у межах виконання договорів підряду з замовниками ТОВ «ГБ «ГЕОС» і ТОВ «Алекса Груп», суд зважає на те, що наявні в матеріалах справи договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять інформації про залучення до підрядних робіт третіх осіб (субпідрядних організацій). Більш того, умовами договору від 28.04.2014 № 28/04-14 (пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3) залучення виконавцем третіх осіб до виконання робіт за даним договором забороняється, а згідно положень договорів від 10.07.2014 № 21/10-07-ЛКП та від 03.07.2014 № 15/03-07-ЛКІ - залучення субпідрядних організацій відбувається після погодження з замовником. Оригінали та/або копії письмових згод ТОВ «ГБ «ГЕОС» і ТОВ «Алекса Груп» на виконання певних робіт за договорами з ТОВ «Житлолюкс плюс» субпідрядними організаціями (в даному випадку ТОВ «Акрос Груп Буд» і ТОВ «Теслабуд») позивач суду не надав. У зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між цими документами та спірними господарськими операціями.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реальності виконання ТОВ «Акрос Груп Буд» і ТОВ «Теслабуд» підрядних робіт на об'єктах позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Житлолюкс плюс».

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітні (податкові) періоди жовтень-листопад 2014 року по господарських операціях з ТОВ «Акрос Груп Буд» і ТОВ «Теслабуд», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому, як наслідок, не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення 17.04.2015 № 0002942201.

Щодо посилань представника позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 826/16279/15 за позовом ТОВ «Житлолюкс плюс» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як на беззаперечний доказ, що спростовує висновки акта про нереальність господарських операцій з ТОВ «Акрос Груп Буд», суд зазначає наступне.

Зі змісту цієї постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016, вбачається, що предметом розгляду в межах адміністративної справи № 826/16279/15 була правомірність формування ТОВ «Житлолюкс плюс» податкового кредиту за звітний період грудень 2014 року по господарським операціям з ТОВ «Акрос Груп Буд», що виникли на підставі договорів підряду № 01/1/10-14СП від 01.10.2014, № 02/10-14СП від 02.10.2014 і № 07/11-14СП від 07.11.2014. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2016 позов ТОВ «Житлолюкс плюс» було задоволено у зв'язку з документальним не підтвердженням висновків акта перевірки від 07.07.2015 № 308/26-59-22-02/36856859.

Однак на переконання суду, судове рішення по справі № 826/16279/15 не спростовує висновку контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за звітні періоди жовтень-листопад 2014 року з урахуванням вищевказаних обставин, встановлених доказами по справі № 826/7614/15.

При цьому, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, що наведена в його листі від 14.11.2012 №2379/12/13-12, про те, що передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ не повинні сприйматись як обов'язкові.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 86 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Житлолюкс плюс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов