Постанова

від 06.09.2016 по справі 826/252/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 06 вересня 2016 року                    08:44                     справа №826/252/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Комод Менеджмент” доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю “Комод Менеджмент” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Комод Менеджмент”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року №0003482201. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у справі №826/252/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01   липня 2015   року, позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року К/800/33046/15   постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 01   липня 2015  року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2016 року адміністративну справу №826/252/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. В судовому засіданні 18 березня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 22  серпня 2014 року №0003482201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “Комод Менеджмент” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 628   121,00 грн., в тому числі за основним платежем – 502  497,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 125   624,00   грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 06 серпня 2014 року №1891/26-53-22-01-21/541645419 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки договір управління майном від 01.01.2001 №1 – управитель майна ТОВ “Комод Менеджмент” 37553570 (код ЄДРПОУ 541645419) з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН” (код ЄДРПОУ 38471866) за період з 01.01.2014 по 31.01.14” (далі по тексту – акт перевірки). У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 502   497,00 грн., у тому числі: за лютий 2014 року на суму 293   747,00 грн.; за березень 2014 року на суму 33  750,00  грн.; за квітень 2014 року на суму 175   000,00 грн. Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН”, у зв'язку з наступним: проведеною перевіркою не встановлено місцезнаходження підприємства за податковою адресою, а згідно АІС “Податковий блок” ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН” має стан – 28 “триває процедура припинення”; до ЄРДР внесено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 212  Кримінального кодексу України відносно посадової особи ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН”; перевіркою встановлено формування контрагентом позивача сумнівного податкового кредиту по ланцюгу постачання, що свідчить про те, що останній здійснював діяльність з метою формування штучного податкового кредиту, спрямованого на надання податкової вигоди для третіх осіб. З огляду на зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про не можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податних накладних, виписаних ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН”. Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними, а придбані товари використано у межах господарської діяльності підприємства. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами. Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 09 грудня 2015 року К/800/33046/15 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно надати повну оцінку господарським операціям позивача; встановити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності, фактичного здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом, наявності у останнього умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання, у тому числі із можливим залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів; надати оцінку способу використання отриманої рекламної продукції у власній господарській діяльності позивача. Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та реальність господарських операцій. Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Комод Менеджмент” та його контрагентом – ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Комод Менеджмент” (замовник) та ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН” (виконавець) укладено договори про надання рекламних послуг від 25 лютого 2013 року №25/02-2013 та від 18 листопада 2013 року №18/11-2013, за умовами яких виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з виготовлення та/або розповсюдження рекламних матеріалів відповідно заявки та/або ескізу (зображення, аудіо-відео-трансляції тощо) замовника, а замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та оплатити їх вартість в повному обсязі та у встановлені строки. Згідно актів приймання-передавання робіт (надання послуг), датованих лютим 2014  року, виконавцем проведено наступні роботи: виготовлення та розміщення рекламного аудіовізуального ролика на плазмових панелях в мережах супермаркетів міста Києва; розміщення контекстної реклами з посиланням на веб-сайт замовника у мережі Інтернет за допомогою Google AdWords; виготовлено та розміщено рекламу на сіті-лайтах; виготовлено та розміщено реклами на біг-бордах в місті Києві; розміщення реклами на радіостанціях ФМ-діапазону, що транслюються у місті Києві. ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН” виписало позивачу податкові накладні, датовані січнем 2014 року, на загальну суму 3   014   980,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 502   496,67 грн. Відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивач перерахував на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти на загальну суму виконаних робіт. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)   придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)   ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. З акта перевірки вбачається, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН” у зв'язку із придбанням послуг. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)      ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходяться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201   Податкового кодексу України. Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених первинних документів та податкових накладних, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаних послуг, а лише фіксують господарські операції з ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН”. Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів надання рекламних послуг саме ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН”, зокрема неможливо ідентифікувати участь ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН” при наданні рекламних послуг, у тому числі фактичного розміщення рекламного аудіовізуального ролика на плазмових панелях в мережах супермаркетів міста Києва, розміщення контекстної реклами з посиланням на веб-сайт замовника у мережі Інтернет за допомогою Google AdWords, виготовлення та розміщення реклами на сіті-лайтах, виготовлення та розміщення реклами на біг-бордах в місті Києві, розміщення реклами на радіостанціях ФМ-діапазону, що транслюються у місті Києві наприклад, звітів виконавця, ефірних довідок; з наявних у справі документів не вбачається періоду розміщення реклами. На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН” позивач надав суду копії фотознімків із зображенням рекламних засобів (біг-бордів) та роздруківок з мережі Інтернет, однак вказані матеріали, не підтверджують фактичного надання рекламних послуг саме ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН”. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання, а також доказів залучення третіх осіб для виконання вказаних послуг. Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ   “ПП ТРЕЙДСТОУН” носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою. Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ “Комод Менеджмент” суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 22 серпня 2014 року №0003482201 документально не підтверджуються. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2   Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Комод Менеджмент” задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Комод Менеджмент” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                          В.А. Кузьменко