Ухвала

від 05.07.2017 по справі 826/252/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року м. Київ К/800/33934/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О . Веденяпіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комод Менеджмент

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2016 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 р.

у справі № 826/252/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комод Менеджмент

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комод Менеджмент (далі - позивач, ТОВ Комод Менеджмент ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 р. № 0003482201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 р. і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, розглянувши та обговоривши доводи в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до наказу від 22.07.2014 р. № 1422 проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Договір управління майном від 01.01.2001 № 1 - управитель майна ТОВ Комод Менеджмент з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ ПП Трейдстоун за період з 01.01.2014 по 31.01.2014. За результатами перевірки складено акт № 1891/26-53-22-01-21/541645419 від 06.08.2014 р., за висновками якого встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 502 497 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ ПП Трейдстоун , оскільки, за твердженнями відповідача, правочин укладений позивачем з вказаним контрагентом не спричиняє реального настання правових наслідків обумовлених ним.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 р. № 0003482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 628 121 грн., в тому числі 502 497 грн. - за основним платежем та 125 624 грн. - за штрафними санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що висновки податкового органу про порушення ТОВ Комод Менеджмент податкового законодавства є обґрунтованими, а позивачем такі висновки спростовані не були, в зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ Комод Менеджмент (замовник) та ТОВ ПП Трейдстоун (виконавець) було підписана договір про надання рекламних послуг від 25 лютого 2013 року № 25/02-2013 та від 18 листопада 2013 року № 18/11-2013, за умовами яких виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з виготовлення та/або розповсюдження рекламних матеріалів відповідно заявки та/або ескізу (зображення, аудіо-відео-трансляції тощо) замовника, а замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та оплатити їх вартість в повному обсязі та у встановлені строки.

Згідно актів приймання-передавання робіт (надання послуг), датованих лютим 2014 року, виконавцем проводились роботи щодо виготовлення та розміщення рекламного аудіовізуального ролика на плазмових панелях в мережах супермаркетів міста Києва; розміщення контекстної реклами з посиланням на веб-сайт замовника у мережі Інтернет за допомогою Google AdWords; виготовлено та розміщено рекламу на сіті-лайтах; виготовлено та розміщено реклами на біг-бордах в місті Києві; розміщення реклами на радіостанціях ФМ-діапазону, що транслюються у місті Києві.

ТОВ ПП ТРЕЙДСТОУН виписало позивачу податкові накладні, датовані січнем 2014 року, на загальну суму 3 014 980,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 502 496,67 грн.

Відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивач перерахував на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти на загальну суму визначену в актах приймання-передавання робіт.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагент позивача має адміністративно-господарські можливості на виконання взятих на себе зобов'язань по господарських операціях, наявність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи наявність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Не надано й доказів на підтвердження того, саме ТОВ ПП Трейдстоун фактично було розміщено рекламний аудіовізуальний ролик на плазмових панелях в мережах супермаркетів міста Києва, контекстну рекламу з посиланням на веб-сайт замовника у мережі Інтернет за допомогою Google AdWords, виготовлено та розміщено реклами на сіті-лайтах, виготовлено та розміщено рекламу на біг-бордах в місті Києві, розміщено рекламу на радіостанціях ФМ-діапазону, що транслюються у місті Києві.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комод Менеджмент залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 р. у справі № 826/252/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін