Ухвала

від 08.09.2016 по справі 910/15285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

08.09.2016№ 910/15285/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Техдорбуд» (далі - ТОВ «Техдорбуд»), м. Біла Церква Київської області, про забезпечення позову

зі справи № 910/15285/16

за позовом ТОВ «Техдорбуд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Теххімуніверсал ЛТД», м. Київ,

про стягнення 1 622 500 грн. та зобов`язання вчинити певні дії,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Техдорбуд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:

- стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Теххімуніверсал ЛТД» (далі - ТОВ «Теххімуніверсал ЛТД») 700 000 грн. боргу, який утворився у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 22.05.2015 про надання послуг з переобладнання (далі - Договір) і 922 500 грн. неустойки, а всього 1 622 500 грн.;

- зобов'язання ТОВ «Теххімуніверсал ЛТД» повернути належний позивачу на праві власності транспортний засіб - автомобіль «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - «DAF»).

Позов мотивовано тим, що: позивачем на виконання умов Договору передано відповідачу автомобіль «DAF» та перераховано 700 000 грн.; відповідач до виконання робіт не приступив, у зв'язку з чим позивачем було надіслано ТОВ «Теххімуніверсал ЛТД» претензії від 15.02.2016 №017/02 і від 26.07.2016 №17/07, в яких позивач вимагав виконати роботи; відповідач відповіді на вказані претензії не надіслав, роботи не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2016 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 19.09.2016.

Позивачем 01.09.2016 подано суду заяву про забезпечення позову, в якій ТОВ «Техдорбуд» просить суд накласти арешт на автомобіль «DAF» та на майно і грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми.

Заяву мотивовано тим, що: позивачу стало відомо, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, у зв'язку з чим здійснює відчуження своїх активів та не повертає позивачу борг; таким чином, відповідач і в подальшому намагатиметься відчужити належне йому майно або зняти кошти з розрахункових рахунків, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Дослідивши наведені у заяві доводи, господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Частинами шостою і восьмою статті 67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами; не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, господарським судом міста Києва встановлено таке.

Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов'язується виготовити і встановити обладнання для ямкового ремонту «Олекса» зі своїх матеріалів і виконати роботу по переобладнанню автомобіля/шасі замовника, а замовник прийняти та оплатити її.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу автомобіль «DAF», що підтверджується актом приймання від 27.05.2015, підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим печаткою відповідача.

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль «DAF» не був повернутий відповідачем позивачу, то суд вважає за необхідне вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний автомобіль.

Що ж до накладення арешту на майно і грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми, то слід зазначити таке.

Позивачем було здійснено попередню оплату за Договором у сумі 700 000 грн., що підтверджується такими платіжними дорученням: від 29.05.2016 №28 на суму 250 000 грн.; від 10.06.2015 №42 на суму 120 000 грн.; від 26.06.2015 №45 на суму 330 000 грн.

На претензії позивача від 15.02.2016 №017/02 і від 26.07.2016 №17/07 щодо негайного виконання робіт відповідач відповіді не надіслав, до виконання робіт не приступив.

Згідно з пунктом 4.2 Договору у разі порушення виконавцем строків виконання робіт, передбачених пунктом 3.1 Договору, останній сплачує замовнику договірну неустойку в розмірі 0,2% від вартсоті не виконаних робіт за кожен день прострочення.

Беручи до уваги, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума є значною (1 622 500 грн.), відповідач не вчиняє дій з виконання зобов'язань за Договором, термін прострочення виконання зобов'язання є тривалим, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що: обґрунтованим є припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог; невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову; наразі, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 1 622 500 грн. (700 000 грн. + 922 500 грн.) є адекватним, співвідноситься з предметом і ціною позову, а тому зазначений захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, отже, в цій частині заяв позивача про забезпечення позову також підлягає задоволенню в межах ціни позову (1 622 500 грн.).

При цьому суд також враховує, у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат (пункт 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

В частині ж накладення арешту на майно ТОВ «Теххімуніверсал ЛТД» заява позивача задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 1 частини першої статті 67 ГПК України передбачено альтернативні заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти або на майно боржника, а спір у справі стосується, зокрема, стягнення грошових коштів.

Згідно зі статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Керуючись статтями 66, 67 і 86 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Техдорбуд» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 80; ідентифікаційний код 38614361) про забезпечення позову зі справи № 910/15285/16 задовольнити частково.

2. До прийняття судового рішення по суті даної справи і набрання ним законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно - автомобіль марки «DAF», модель «CF 75/250», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2001, тип - спеціальний вантажний фургон, шасі НОМЕР_2;

- накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Теххімуніверсал ЛТД» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 39; ідентифікаційний код 30111940) у сумі 1 622 500 (один мільйон шістсот двадцять дві тисячі п'ятсот) грн., що обліковуються на будь-якому рахунку, виявленому державним виконавцем під час виконання даної ухвали.

3. У вжитті інших заходів до забезпечення позову відмовити.

4. Боржником за даною ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю «Теххімуніверсал ЛТД» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 39; ідентифікаційний код 30111940).

5. Стягувачем за даною ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю «Техдорбуд» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 80; ідентифікаційний код 38614361).

6. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення, а саме з 08.09.2016.

7. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання складає один рік з моменту її винесення, тобто до 08.09.2017.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.

Суддя О. Марченко