Рішення

від 02.09.2016 по справі 176/3360/14-ц

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/3360/14-ц

провадження №2/176/196/16

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2016 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

при секретарі Яценко О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсь до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, де просить стягнути із обласного комунального вищого навчального закладу «ІП «Стратегія» середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 38627 грн. 21 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що з 28 липня 1993 року працював на посаді старшого викладача в Обласному комунальному вищому навчальному закладі ІП «Стратегія» (ОКВНЗ «ІП Стратегія»).Наказом № 200-ос від 28.10.2013 року він був переведений на посаду асистента кафедри менеджменту та соціальної роботи ІП В«СтратегіяВ» з чим він не погодився, зазначивши це у наказі.

У звВ»язку із тим, що він висловив свою незгоду на переведення на іншу посаду, адміністрація у цей же день видала наказ № 201-ос від 28.10.2013 року, яким звільнила його з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України із посиланням на його відмову від продовження роботи у звВ»язку зі зміною істотних умов праці.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року його було поновлено на роботі на посаді старшого викладача кафедри менеджменту та соціальної роботи Обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку.

Однак, на порушення ст.116 КЗпП України при звільненні йому не виплачені всі належні суми, зокрема середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який позивач просить стягнути з відповідача за період з 29.10.2013 року по 15.09.2014 року у розмірі 38627,21 грн.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, пославшись на доводи викладені в позовній заяві та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності у судовому засіданні позов не визнав, вважає що, позовні вимоги є необґрунтованими. При цьому зазначає, що відповідно до довідки ОКВНЗ «ІП Стратегія» від 28 жовтня 2014 року за рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 було перераховано 30635,04 грн., з яких: 27024,04 грн.- в рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3611,00 грн. - в рахунок невиплаченої компенсації за невикористану відпустку. Однак, позивач хоче застосувати ст.117 КЗпП України в той час як рішенням суду визнано його звільнення незаконним, а отже ст.117 КЗпП України не має бути застосована.

Також представник вважав, що позивачем пропущений тримісячний строк для звернення до суду з даними вимогами, оскільки позивач дізнався про перерахування йому суми у розмірі 3611,00 грн. - невиплачена компенсація за невикористану відпустку 15 вересня 2014 року, а звернувся до суду 16 березня 2015 року з порушенням тримісячного строку звернення до суду.

Згідно зі ст.ст. 10 , 11 , 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків. Судовим встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки позивач з 28.07.1993 року перебував у трудових відносинах з ІП В«СтратегіяВ» та з 07.09.2012 року обіймав посаду старшого викладача кафедри управління і підприємництва, яка у лютому 2013 року була перейменована у кафедру менеджменту та соціальної роботи, на повну ставку (а.с.14-18,83).

Наказом №200-ос від 28.10.2013 року позивач був переведений з 28.10.2013 року з 1 ставки старшого викладача кафедри менеджменту і соціальної роботи на 0,2 ставки ассистента тієї ж кафедри.

Наказом №201-ос від 28.10.2013 року відповідач звільнив позивача з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України із посиланням на те, що причиною звільнення є відмова позивача від продовження роботи у звВ»язку зі зміною істотних умов праці (а.с. 20).

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року його було поновлено на роботі на посаді старшого викладача кафедри менеджменту та соціальної роботи Обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу - 27024,04 грн. та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 3611,00 грн.(а.с.47-50).

Згідно довідки №10-55-191 від 28.10.2014 року на особову картку ОСОБА_1 відкриту в ПАТ КБ «Приват Банк» 15 вересня 2014 року було перераховано суму 24991,83 грн., в тому числі 23991,83 грн. - виплати за рішенням суду (а.с.5).

Статтею 116 КЗпП України , передбачено що при звільненні працівника виплата всіх сум, належних йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Законодавчо чітко визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України , власник повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь працівника, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таким чином, з ОКВНЗ «ІП Стратегвя» на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме з 29 жовтня 2013 року по 15.09.2015 року

Відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 , у разі обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наданої представником відповідача ОСОБА_2 довідки, середньоденна заробітна плата позивача становила 146,87 грн., яка розрахована шляхом ділення заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати, на кількість відпрацьованих робочих днів (а.с.82).

ОСОБА_1 заявлено вимогу про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у період з 29 жовтня 2013 року по 15.09.2014 року.

Обгрунтовуючи свою вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки у розмірі 38627,21 грн. позивач пояснив, що розрахунок цієї суми ним проводився виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати у розмірі (3671,79 грн. х 10 ) - кількість місяців затримки розрахунку =36717,90 грн.) + (146,87 грн. - розмір середньоденної заробітної плати х 13 - кількість днів затримки розрахунку =1909,31 грн.) = 38627,21 грн.

Суд не погоджується із розрахунком середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, що зробив позивач та вважає за необхідне зробити самостійний розрахунок, оскільки на підприємстві діє графік роботи при шестиденному робочому тижні, в результаті чого кількість затримки в період з 29.10.2013 року по 15.09.2014 року становить 264 робочих дні. Згідно довідки відповідача середньоденний заробіток ОСОБА_3 становить 146,87 грн., і відповідно розмір середнього заробітку за весь час затримки становить 38773,68 грн. (виходячи із розрахунку 264 роб. дн. Х 126,81 грн.). Саме тому на користь позивачки має бути стягнута зазначена сума.

Однак враховуючи, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, то стягненню підлягає сума, яка визначена позивачем у позовній заяві а саме 38627,21 грн.

Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку для звернення до суду слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233, ст.234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строку суд може поновити цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зпзначені в ст.116 КЗпП України.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КзпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопоршенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд приймає до уваги те, що заборгованість по невиплаченій компенсації за невикористану відпустку відповідачем погашена 15 вересня 2014 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся 03.11.2014 року, тобто в межах тримісячного строку.

Оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, він стягується із відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, відповідно ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» . Зокрема, за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід стягнути 386 гривні 27 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116 , 117 , КЗпП України , на підставі ст.ст. 10 , 11 , 60 , 88 , 212-215 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія», код № 19432699, адреса Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна 38, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 38 627 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять сім) гривен 21 копійка.

Стягнути з обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія», код № 19432699, адреса Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна 38, в дохід держави судовий збір у розмірі 386 (триста вісімдесят шість) гривен 27 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жовтоводського міського суду І.А. Павловська