Ухвала

від 07.09.2016 по справі 467/1410/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

іменем україни

7 вересня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів : Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою та земельною ділянкою; за позовом ОСОБА_3 до Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 4 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_4 проживає у квартирі АДРЕСА_2. Рішенням Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області (далі - Кавунівська сільська рада) від 22 лютого 2005 року № 6 йому було виділено земельну ділянку площею 0,17 га для обслуговування житлового будинку і ведення сільського господарства. Рішеннями Кавунівської сільської ради від 25 листопада 2008 року та від 15 жовтня 2012 року № 7 йому було надано дозвіл на виготовлення проекту по землеустрою для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, але реалізувати наданий дозвіл він не міг у зв'язку з відсутністю межі між його земельною ділянкою та земельною ділянкою, яка була виділена ОСОБА_4 Також зазначав, що Кавунівська сільська рада своїм рішенням від 14 жовтня 2014 року затвердила технічну документацію по землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 і передала у власність останнього земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1. Після оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_4 загородив його ділянку металевою огорожею, чим перешкоджає йому користуватися земельною ділянкою. Зазначав, що ОСОБА_4 користується земельною ділянкою без рішення Кавунівської сільської ради про виділення її у користування, не має свідоцтва про право власності на квартиру, у якій проживає. Крім того, межі земельної ділянки ОСОБА_4 не встановлені і не погоджені з ним, тому акт про встановлення меж в натурі від 20 березня 2012 року, на його думку, є фіктивним.

Ураховуючи наведене, позивач просив зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод у користуванні належною йому квартирою, а також земельною ділянкою, зобов'язати ОСОБА_4 знести загорожу, збудовану на його земельній ділянці; визнати незаконним та скасувати рішення Кавунівської сільської ради від 14 жовтня 2014 року; визнати свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку недійсним.

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище окремим позовом до Кавунівської сільської ради, посилаючись на те, що за заявою ОСОБА_4 сільська рада прийняла рішення про затвердження технічної документації по землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 і передачу останньому земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначав, що на підставі вказаного рішення ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку та встановив огорожу по периметру своєї земельної ділянки, чим чинить йому перешкоди у користуванні належним йому житлом, господарськими будівлями і спорудам, земельною ділянкою. Зазначав, що вказане рішення сільради винесене за відсутності погодження між ним, як суміжним землекористувачем, та ОСОБА_4 меж у натурі, оскільки акт про встановлення меж у натурі від 20 березня 2012 року є фіктивним, оскільки в ньому не відображена межа між їхніми земельними ділянками, межові знаки не встановлювались, експлікація земельних ділянок також не відображає межу їх земельних ділянок, не погоджена з ним. Оскільки, на його думку, рішення сільради є незаконним, то видане на його підставі свідоцтво про право власності на земельну ділянку є недійсним.

Ураховуючи наведене, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Кавунівської сільської ради від 14 жовтня 2014 року та визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2015 року об'єднано в одне провадження справу за позовами ОСОБА_3

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 4 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення ХХХХVIII сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області від 14 жовтня 2014 року № 2, яким затверджено технічну документацію по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих в користування у АДРЕСА_2 в межах території Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_4

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 17 лютого 2015 року реєстраційною службою Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,1514 га.

Зобов'язано ОСОБА_4 знести огорожу, виготовлену із металевої сітки і труб, довжиною 3,5 м, яка перешкоджає в'їзду на господарський двір біля житлового будинку АДРЕСА_1, встановлену зліва від житлового будинку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2016 року рішення районного суду в частині визнання незаконними та скасування рішення ХХХХ VIII сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради № 2 від 14 жовтня 2014 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 17 лютого 2015 року реєстраційною службою Арбузинського РУЮ Миколаївської області ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано незаконними та скасовано рішення ХХХХVIIIсесії шостого скликання Кавунівської сільської ради № 2 від 14 жовтня 2014 року про затвердження технічної документації по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих в користування у АДРЕСА_2 у межах території Кавунівської сільської ради та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_4, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 17 лютого 2015 року реєстраційною службою Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,1514 га.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками багатоквартирного (двоквартирного) будинку і законом не передбачена можливість передачі земельних ділянок прибудинкової території такого будинку у власність окремих громадян, а порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані такі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Проте сільська рада, не врахувавши наведене, прийняла оспорене рішення, не ухваливши попередньо відповідне рішення в межах своєї компетенції про закріплення земельної ділянки за будинком в цілому, співвласниками якого є сторони та про поділ цієї ділянки в натурі між ними в установленому законом порядку як спільними землекористувачами. Оскільки відповідачу було видано свідоцтво про право власності на квартиру на підставі незаконного рішення, відповідно до ст. 152 ЗК України воно є недійсним.

Скасовуючи рішення районного суду в частині визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та відмовляючи у задоволенні цих вимог з інших правових підстав, апеляційний суд виходив із того, що межі земельної ділянки відповідача не були встановлені у встановленому законом порядку. Проте при прийнятті оспореного рішення сільською радою не було перевірено відповідність технічної документації нормам земельного законодавства. Крім того, сільська рада не звернула увагу на те, що дана технічна документація на земельну ділянку, яка відноситься до охоронної зони та зони особливого режиму використання земель, не узгоджена з компетентними органами. Також сільською радою оспорене рішення прийнято за відсутності належних документів, що посвідчують межі земельної ділянки відповідача.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Власником квартири АДРЕСА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 7 жовтня 1999 року є ОСОБА_4

Рішенням Кавунівської сільської ради від 22 лютого 2005 року № 6 ОСОБА_3 була надана присадибна ділянка за вказаною адресою для обслуговування жилого будинку та ведення селянського господарства площею 0,17 га. Рішенням цієї сільської ради від 25 листопада 2008 року № 3 ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку. Рішенням Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області від 15 жовтня 2012 року № 2 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

Також судами встановлено, що рішення Кавунівської сільської ради від 22 лютого 2005 року № 5 ОСОБА_4 була надана присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства. Рішенням Кавунівської сільської ради від 11 січня 2012 року № 6 ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на вказану земельну ділянку. Рішенням сільської ради від 31 січня 2014 року ОСОБА_4 рекомендовано у вирішенні питанні про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку звернути увагу на гл. 17 ст. 103 ЗК України. Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2014 року вказане рішення сільської ради було скасоване.

Відповідно до актів від 26 липня 2012 року та від 26 березня 2013 року ОСОБА_3 відмовився підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки з ОСОБА_4

Крім того, судами встановлено, що рішенням Кавунівської сільської ради від 14 жовтня 2014 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих у користування у АДРЕСА_2 та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_4 На підставі цього рішення ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,1514 га.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що рішення сільської ради є незаконним, оскільки ОСОБА_4 не погоджено межі земельної ділянки з позивачем і у такому випадку подальше затвердження технічної документації на земельну ділянку є неможливим.

При цьому апеляційний суд не врахував таке.

За змістом ст. ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У своїх запереченнях проти позову та апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилався на те, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану і саме по собі непогодження меж суміжним землекористувачем не може мати такі наслідки як неможливість оформити землевпорядну документацію для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Крім того, акт погодження меж земельної ділянки в натурі не є офіційним документом, що посвідчує правомірність чи неправомірність процесу погодження та оформлення технічної документації із землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Отже, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Погодження меж земельною ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Таким чином, підписання акту погодження меж чи акта приймання-передачі межових знаків на зберігання самостійного значення не має, тому не призводить до виникнення, зміни або припинення права на земельну ділянку.

Крім того, згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд наведене не врахував, не перевірив доводів сторін, не зазначив у своєму рішенні, у чому саме полягає порушення прав позивача оспореним рішенням сільської ради, якими доказами це підтверджується, чи підлягає його право захисту саме обраним ним способом.

Крім того, апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що на підставі незаконного рішення відповідачу було видано свідоцтво про право власності на квартиру, тому воно відповідно до ст. 152 ЗК України є недійсним, тоді як між сторонами виник спір щодо земельної ділянки, а не щодо квартири.

Вирішуючи спір у частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем здійснено перешкоду щодо в'їзду у двір позивача, яким він користувався багато років.

При цьому апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 20 серпня 2015 року Кавунівською сільською радою проведено обстеження земельної ділянки і за результатами обстеження рекомендовано ОСОБА_3 зробити заїзд в господарській двір по земельній ділянці, яка була йому виділена сесією Кавунівської міської ради.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 не має можливість заїхати до свого подвір'я з іншої земельної ділянки, є передчасним.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2016 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко

С.П. Штелик