Ухвала

від 08.11.2016 по справі 467/1410/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №467/1410/15-ц 08.11.2016 081116 08.11.2016

Провадження №22-ц/784/2284/16 Головуючий по 1 інстанції: Кологрива Т.М.

Категорія: 5 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

УХ В А Л А

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою.

В обґрунтування позову, позивач вказував, що він є власником квартири №1, розташованої по вул. Павлика Морозова, 3 у с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області. Відповідачеві за вказаною адресою належить квартира №2.

Рішенням Кавунівської сільської ради №6 від 22 лютого 2005 року йому ( позивачеві) було виділено земельну ділянку площею 0.17 га для обслуговування житлового будинку і ведення господарства. Рішеннями цієї ж ради від 25 листопада 2008 року № 3 і від 15 жовтня 2012 року № 7 - надано дозвіл на виготовлення проекту по землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Але реалізувати наданий дозвіл він не зміг у зв'язку з відсутністю межі між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача.

Після оформлення відповідачем права власності на земельну ділянку, останній загородив його ( позивача) земельну ділянку металевою огорожею, що не дає йому можливості увійти у будинок, в'їхати до господарського двору. Також відповідач побудував на його земельній ділянці сарай, який перешкоджає його доступу до стовпа електропередач, від якого йде постачання електроенергії до його квартири, побудував над його погребом туалет.

На підставі викладеного позивач просив зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні його квартирою № 1 та господарськими спорудами, розташованими по вул. П. Морозова, 3 с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, двором, земельною ділянкою біля будинку, не перешкоджати йому входити та заїжджати у двір будинку та господарський двір та мати доступ до стовпа електромереж; зобов'язати відповідача знести огорожу у будинку, сарай і туалет.

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову вказував, що на підставі заяви відповідача рішенням Кавунівської сільської ради №2 від 14 жовтня 2014 року затверджено технічну документацію по землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 і передано йому у власність земельну ділянку площею 0.15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованого по вул. П. Морозова, 3 с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області. На підставі вказаного рішення відповідач отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку та встановив огорожу своєї земельної ділянки, внаслідок чого став перешкоджати йому у користуванні житлом, господарськими спорудами, земельною ділянкою.

Посилаючись на те, що відповідач користується земельною ділянкою без рішення сільської ради про виділення її у користування, не має свідоцтва про право власності на квартиру, у якій він проживає, межі земельної ділянки відповідача не встановлені і не погоджені з ним, а експлікація меж не відображає межу спірних земельних ділянок, позивач просив визнати незаконними та скасувати як рішення Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області від 14 жовтня 2014 року щодо затвердження технічної документації по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих в користування в АДРЕСА_1 в межах території Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та передачу вказаної земельної ділянки у власність, так і свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на зазначену вище земельну ділянку.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2015 року дані позови об'єднано в одне провадження.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги та остаточно просили визнати незаконними та скасувати рішення Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області від 14 жовтня 2014 року щодо затвердження технічної документації по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих в користування в АДРЕСА_2 в межах території Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та передачу вказаної земельної ділянки у власність та свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на зазначену вище земельну ділянку; зобов'язати відповідача не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права користування і розпорядження власністю і виділеною йому земельною ділянкою, зобов'язати відповідача ОСОБА_5 знести огорожу, виготовлену із металевої сітки і труб довжиною 3.5 метра, яка перешкоджає йому в'їзджати на господарський двір біля житлового будинку № 3, розташованого по вул. П.Морозова в с.Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, встановлену зліва від житлового будинку; зобов'язати відповідача знести належний йому туалет, виготовлений з цегли, накритий листом шиферу розмірами 1.3м х 1.25 м висотою 2.1 м і розташований на відстані 2.2 м від його погреба і на відстані 16.7 м від житлового будинку №3, розташованого по вул. П.Морозова с.Кавуни Арбузинського району Миколаївської області; зобов'язати відповідача знести побудовану ним споруду з листового металу, металевої сітки, плоского листового шиферу, накриту листами хвильового шиферу розмірами 4.5м х 2.8 м, розташовану біля житлового будинку № 3, розташованого по вул. П.Морозова в с.Кавуни Арбузинського району Миколаївської області.

Ухвалою цього суду від 4 грудня 2015 року позовні вимоги щодо знесення туалету залишено без розгляду.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2015 року позов задовольнити частково.

Постановлено визнати незаконними та скасувати:

- рішення ХХХХУ111 сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради від 14 жовтня 2014 року № 2, яким затверджено технічну документацію по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих в користування в АДРЕСА_2 в межах території Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_5

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 17 лютого 2015 року реєстраційною службою Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_5 на земельну ділянку, розташовану по вул. П.Морозова, 3 с.Кавуни Арбузинського району Миколаївської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0.1514 га з кадастровим номером 4820381500:01:002:0001.

Зобов'язано відповідача ОСОБА_5 знести огорожу, виготовлену із металевої сітки і труб довжиною 3.5 метра, яка перешкоджає в'їзду на господарський двір біля житлового будинку №3, розташованого по вул.П. ОСОБА_6 в с.Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, встановлену зліва від житлового будинку. У задоволенні решти вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що житловий будинок, який знаходиться по вул. П. Морозова, 3 с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, є одноповерховим житловим будинком та до його складу входить дві квартири, які у власність були отримані громадянами в порядку приватизації у 1999 році.

Рішенням Кавунівської сільської ради № 3 від 23 листопада 2015 року вул. П.Морозова у с. Кавуни перейменована на вул. Молодіжна.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 березня 1999 року ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на праві приватної власності належали приміщення у квартирі АДРЕСА_3 загальною площею 58. 68 кв.м. У 1999 році власниками було побудовано веранду до житлового будинку, в результаті чого збільшено загальну площу належного їм приміщення до 72.88 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Кавунівської сільської ради №52 від 23 листопада 2015 року було уточнено номер квартири належної вищевказаним особам та форма власності нерухомого майна. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САА №867396) від 02 грудня 2015 року вищевказаним особам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_4 ( т.1 а.с.8, 99-104, 134-136).

Квартира №2 за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 березня 1999 року належала ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 07 жовтня 1999 року придбав у вищевказаних осіб дану квартиру, яка складається із трьох житлових кімнат і має загальну площу 58.68 кв.м., в тому числі, жила площа 39.55 кв.м. (а.с. 97, 98,131-132).

Аналізуючи положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482 від 19 червня 1992 року, вимоги Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджених Державним комітетом України по ЖКГ від 15 вересня 1992 року №56, які діяли на час виникнення права власності на нерухоме майно, та враховуючи роз'яснення п.2.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом №127 від 24 травня 2001 року Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773 з послідуючими змінами, спірний будинок є одноповерховим багатоквартирним житловим будинком, оскільки до його складу входить більше ніж одна квартира.

Копії інвентаризаційних справ на вказані об'єкти нерухомості не містять відомостей щодо виділення під будівництво чи закріплення за житловим будинком земельної ділянки певної площі та визначення меж спірної земельної ділянки. Проте рішенням сільської ради №33 від 15 січня 1999 року ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку за спірною адресою для будівництва веранди до житлового будинку та гаражу 4.75х 5.70.

Згідно з роз'ясненням, яке міститься у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 р. № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (абз. 4 п. 19).

За приписами ст. 42 ЗК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Рішенням Кавунівської сільської ради ( далі - рада) №3 від 14 грудня 2004 року за поданням ліквідаційної комісії ВАТ «Арбузинська райагропромтехніка» вилучено земельну ділянку площею 7.7 га, яка перебувала у користуванні даного товариства та переведено в землі запасу сільської ради.

Відповідно до довідки сільської ради до складу цих земель входила і земельна ділянка за адресою вул. Молодіжна ( ОСОБА_6,) 3 у с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області.

Відповідно до ч.ч. 6-7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

До клопотання додається графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.8). Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (ч.9).

14 лютого 2005 року постійною комісією з питань планування, бюджету, фінансів та земельних питань було обстежено земельну ділянку за адресою вул. Молодіжна ( ОСОБА_6), 3, в зв'язку зі зверненням ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з заявами про виділення та надання присадибних земельних ділянок. Відповідно до складеного комісією акту площа земельної ділянки, якою сторони фактично користувалися становить 0.33 га.

Проте, рішення про виділення (закріплення) земельної ділянки за вказаною адресою з конкретним посилання на її розміри, конфігурацію, встановлення меж земельної ділянки за спірною адресою в цілому, органом місцевого самоврядування не приймалося, жодних графічних малюнків до заяв про надання земельних ділянок сторони не надавали, що підтверджується витребуваними апеляційним судом архівними матеріалами.

Рішенням ХХХУ сесії 4 скликання Кавунівської сільської ради від 22 лютого 2005 року № 6 ОСОБА_2 по вулиці П.Морозова, № 3 було надано присадибні ділянки для ведення обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства площею 0.17 га ( а.с.9) .

Рішенням ХХХІУ сесії п'ятого скликання Кавунівської сільської ради від 25 листопада 2008 року № 3 ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку орієнтованою площею 0.17 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 та зобов'язано в шестимісячний термін надати розроблену документацію для затвердження радою ( а.с.10).

Рішенням ХХ1У сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради від 15 жовтня 2012 року № 2 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку орієнтованою площею 0.15 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.11).

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2 технічну документацію на виділену йому земельну ділянку до теперішнього часу ним не виготовлено, в зв'язку з відмовою проектної організації в її складанні, оскільки не встановлено межі земельної ділянки. Проте належними та допустимими доказами зазначене ним не підтверджується..

Рішенням ХХХУ сесії 4 скликання від 22 лютого 2005 року № 5 ОСОБА_5 по вулиці П.Морозова № 3 була надана присадибна ділянка для ведення обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства площею 0.16 га ( а.с.90).

Рішенням ХУІІ сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради від 11 січня 2012 року № 6 ОСОБА_5 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку орієнтованою площею 0.15 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.41).

На підставі договору №65 від 20 березня 2012 року ПП «Меридіан» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 ( т.1 а.с.230-244).

Із розробленої технічної документації із землеустрою вбачається, що ОСОБА_5 виділено у власність фасадну частину земельної ділянки ( вздовж вул. Молодіжної ( ОСОБА_6),3 з визначенням зовнішніх та суміжних меж ділянки. Саме на цій частині земельної ділянки знаходиться квартира,№2, що належить відповідачеві та вхід на спільну територію житлового будинку.

Внутрішня межа земельної ділянки проходить вздовж всієї земельної ділянки за даною адресою ( паралельно вулиці).

За цією межою на тильній стороні земельної ділянки знаходиться квартира №1, яка належить позивачеві та побудована ним господарська будівля - гараж, для будівництва, якого виділялася земельна ділянка сільською радою.

Крім того, із експлікації земельних угідь, що входить до складу технічної документації, вбачається наявність обмежень у використанні земельної ділянки : 0.0033 га охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичних систем, 0.0032 га обмеження на право проїзду та проходу.

Рішенням ХХХХ1 сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради від 31 січня 2014 року було рекомендовано ОСОБА_5 у вирішенні питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_7 звернути увагу на гл. 17 ст. 103 ЗК (добросусідство) (а.с.39).

Дане рішення ради постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2014 року було скасовано ( а.с.24-25).

Після чого, рішенням ХХХХУ111 сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради №2 від 14 жовтня 2014 року було затверджено технічну документацію по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не

наданих в користування в АДРЕСА_8 в межах території Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_5 без зазначення обмежень у використанні земельної ділянки.

На підставі даного рішення ,17 лютого 2015 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА №866965, видане реєстраційною службою Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку, розташовану по вул. П. Морозова, 3 с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,1514 га з кадастровим номером 4820381500:01:002:0001 ( а.с.40,105).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 13 лютого 2015 року - цільове призначення земельної ділянки, яка виділена у власність відповідача - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, обмеження у користуванні земельною ділянкою визначені відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «По затвердження правил охорони електричних мереж» - охоронна зона навколо(вздовж) об'єкта енергетичної системи 0.0033 га.Даних щодо наявності обмеження на право проїзду та проходу площею 0.0032га земельний кадастр не містить.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (Правова позиція у справі №6-137цс14 від 17.12.2014 року Верховного Суду України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Приймаючи оскаржуване рішення, орган місцевого самоврядування не взяв до уваги те, що сторони отримали у власність житло за спірною адресою у порядку приватизації, тому кожен із них, користуючись належною йому квартирою, має право користуватися і тією частиною землі, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, якщо така існує. Приймаючи 14 жовтня 2014 року рішення №2 «Про затвердження технічної документації по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» сільська рада не враховувала права та інтереси всіх власників житлового будинку та створила штучні умови для встановлення в подальшому земельного сервітуту, оскільки даною технічною документацію встановлено обмеження у праві використання земельної ділянки щодо проходу та в'їзду до належного позивачеві на праві власності нерухомого майна ( квартири та гаражу).

Не звернув даний орган уваги також на те, що дана технічна документація ні з якими компетентними органами крім Держкомземом у Арбузинському районі Миколаївської області узгоджена не була, не зважаючи на те, що земельна ділянка, яка передавалася у власність відповідачу містить охоронні зони та зони особливого режиму використання земель.

Проаналізувавши зазначені факти у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Кавунівської сільської ради № 2 від 14 жовтня 2014 року, яким було затверджено технічну документацію по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_5 є незаконним, а тому підлягає скасуванню, оскільки привело до порушення прав позивача, який хоча і не є власником земельної ділянки за спірною адресою, однак є фактичним користувачем території навколо будинку, необхідної для його обслуговування, а проведений розподіл земельної ділянки порушує права позивача як співвласника багатоквартирного житлового будинку щодо користування належним йому нерухомим майном та прибудинковою територією.

Оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виходив з іншого, однак правильно вирішив спір по суті, та з урахуванням того, що внаслідок ухвалення колегією суддів свого рішення результат по суті спору не зміниться, ухвалене у справі судове рішення в цій частині в силу ч.2 ст.308 ЦПК України слід залишити без змін.

Частиною 1 ст. 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Як вбачається із матеріалів справи після реєстрації права власності за відповідачем останній почав перешкоджати позивачеві у користуванні земельною ділянкою, що підтверджується актом від 08 липня 2015 року ( т.1 а.с.48,49).

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо зобов'язання відповідача ОСОБА_5 знести огорожу, виготовлену із металевої сітки і труб довжиною 3,5 метра, яка перешкоджає в'їзду на господарський двір біля житлового будинку № 3, розташованого по вул. Молодіжній ( ОСОБА_6) в с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, встановлену зліва від житлового будинку, так як він відповідає як обставинам справи, так і вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки до встановлення меж земельної ділянки в натурі в установленому законом порядку та передачі відповідачеві у власність земельної ділянки, він не має права перешкоджати позивачу у в'їзду на територію подвір'я.

В зв'язку з цим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не чинить перешкод позивачу в користуванні наданою йому земельною ділянкою.

Посилання на акт обстеження земельної ділянки від 20 серпня 2015 року, відповідно до якого позивачеві рекомендовано зробити заїзд в господарський двір по земельній ділянці, яка була йому виділена сесією Кавунівської сільської ради є безпідставним, оскільки при прийнятті рішення про виділення йому земельної ділянки жодного графічного матеріалу до заяви додано не було. А відтак встановити, яку саме частину спірної земельної ділянки рада виділяла позивачеві, а яку відповідачеві, є неможливим.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги стосовно того, що ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна, так як згідно предмету спору по даній справі вирішується питання не про правомірність позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку, а про правомірність набуття ним земельної ділянки у власність.

Не мають правового значення для вирішення спору по даній справі також доводи апеляційної скарги про те, що позивач не реалізував наданий йому дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі і йому у власність наданої в користування земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, так як фактично містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і діючого законодавства.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачу у здійсненні права користування і розпорядження власністю і виділеною йому земельною ділянкою та знесення споруди із листового металу та сітки, покритої шифером, яку позивач просив знести, ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржене, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається взагалі, так як згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку В» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: