Постанова

від 03.10.2018 по справі 467/1410/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 467/1410/15-ц

провадження № 61-10709св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Кавунівська сільська рада Арбузинського району Миколаївської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2015 року у складі судді Кологривої Т. М. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 08 листопада 2016 року у складі суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачу за вказаною адресою належить квартира № 2.

Рішенням Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 6 від 22 лютого 2005 року йому виділено земельну ділянку площею 0, 17 га для обслуговування житлового будинку та ведення господарства. Рішеннями Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 3 від 25 листопада 2008 року та № 7 від 15 жовтня 2012 року йому надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою для складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, але реалізувати наданий дозвіл він не зміг у зв'язку з відсутністю межі між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача.

Після оформлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, відповідач загородив його земельну ділянку металевою огорожею, що не дає змоги увійти в будинок, заїхати до двору. ОСОБА_2 також побудував на його земельній ділянці сарай, який перешкоджає доступу до стовпа електромереж, від якого йде електропостачання до його квартири, та побудував над його погребом вбиральню.

Виходячи з наведеного, позивач ОСОБА_1 просив суд задовольнити позов та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, двором, земельною ділянкою біля будинку, не перешкоджати йому входити та заїжджати до двору будинку і господарського двору та мати доступ до стовпа електромереж, а також зобов'язати відповідача знести металеву огорожу біля будинку, сарай і вбиральню.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі заяви ОСОБА_2 рішенням Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 3 від 14 жовтня 2014 року затверджено технічну документацію із землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача, і передано йому у власність земельну ділянку площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1

На підставі зазначеного рішення відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку та встановив металеву огорожу своєї земельної ділянки, внаслідок чого став перешкоджати йому користуватися житловими, господарськими спорудами та земельною ділянкою.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2015 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позовні вимоги та визнати незаконними і скасувати: рішення Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 3 від 14 жовтня 2014 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих у користування в с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, та передачу вказаної земельної ділянки у власність відповідачу, а також свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права користування, права розпорядження власністю і виділеною позивачу земельною ділянкою; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 знести огорожу, виготовлену з металевої сітки і труб довжиною 3, 5 м, яка перешкоджає в'їзду на господарський двір біля житлового будинку АДРЕСА_1, встановлену зліва від житлового будинку; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 знести належну йому вбиральню, розташовану на відстані 2, 2 м від погреба позивача і на відстані 16, 7 м від житлового будинку АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 знести побудовану ним споруду, накриту листами хвильового шиферу, розташовану біля житлового будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2015 року позовні вимоги щодо знесення вбиральні залишено без розгляду.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано: рішення ХХХХVІІІ сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 2 від 14 жовтня 2014 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих у користування в АДРЕСА_2 в межах території Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, та передано зазначену земельну ділянку у власність ОСОБА_2; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 17 лютого 2015 року реєстраційною службою Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 1514 га з кадастровим номером НОМЕР_1. Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 знести огорожу, виготовлену із металевої сітки і труб довжиною 3, 5 м, яка перешкоджає в'їзду на господарський двір біля житлового будинку АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та статті 42 ЗК України в разі приватизації громадянами багатоквартирного будинку земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або у користування об'єднанню власників квартир. Законом не передбачена можливість передачі земельних ділянок прибудинкової території багатоквартирного будинку у власність окремих громадян, отже спірне рішення сільської ради суперечить вимогам закону, є передчасним і підлягає скасуванню, оскільки відсутнє відповідне рішення сільської ради про закріплення земельної ділянки за будинком в цілому, співвласниками якого є позивач і відповідач, та про поділ цієї ділянки в натурі між ними в установленому законом порядку як спільними землекористувачами. Тому свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідачу, на підставі статті 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним. Вимога про знесення огорожі підлягає задоволенню на підставі статті 376 ЦК України, якою передбачена можливість знесення самочинного будівництва за позовом власника чи користувача земельної ділянки або іншою особою, право якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки згідно із статтями 16, 386, 391 ЦК України та статті 103 ЗК України.

Апеляційний суд розглядав справу неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 08 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення про виділення (закріплення) земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку в цілому з конкретним посилання на її розміри, конфігурацію, встановлення меж земельної ділянки органом місцевого самоврядування не приймалося, жодних графічних малюнків до заяв про надання земельних ділянок сторони не надавали.Приймаючи оскаржуване рішення, орган місцевого самоврядування не взяв до уваги те, що сторони отримали у власність житло за спірною адресою у порядку приватизації, тому кожен із них, користуючись належною йому квартирою, має право користуватися і тією частиною землі, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, якщо така існує. Приймаючи 14 жовтня 2014 року рішення №2 Про затвердження технічної документації по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд сільська рада не враховувала права та інтереси всіх власників житлового будинку та створила штучні умови для встановлення в подальшому земельного сервітуту, оскільки даною технічною документацію встановлено обмеження у праві використання земельної ділянки щодо проходу та в'їзду до належного позивачеві на праві власності нерухомого майна (квартири та гаражу).Проаналізувавши зазначені факти у сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Кавунівської сільської ради № 2 від 14 жовтня 2014 року, яким було затверджено технічну документацію по землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2, є незаконним, а тому підлягає скасуванню, оскільки призвело до порушення прав позивача, який хоча і не є власником земельної ділянки за спірною адресою, однак є фактичним користувачем території навколо будинку, необхідної для його обслуговування, а проведений розподіл земельної ділянки порушує права позивача як співвласника багатоквартирного житлового будинку щодо користування належним йому нерухомим майном та прибудинковою територією.Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов у частині визнання незаконними та скасування рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), видане відповідачу, хоч і виходив з того, що законом не передбачено можливості передачі земельних ділянок прибудинкової території багатоквартирного будинку у власність окремих громадян, однак правильно вирішив спір по суті, тому рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_2 правомірно скористався своїм конституційним правом на одержання земельної ділянки у власність, звернувшись до органу місцевого самоврядування про виділення йому земельної ділянки, про що на законних підставах було прийнято рішення сільської ради. Відповідно до Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР спарені будинки із окремими квартирами, що мають свій власний вхід з вулиці, належать до одноквартирних будинків, а тому посилання судів на те, що спірний будинок багатоквартирний, необґрунтовані. Відповідач не чинив і не чинить перешкод позивачу у користуванні будинком, оскільки позивач має можливість зробити заїзд до свого двору по земельній ділянці, яка йому виділена органом місцевого самоврядування.

У запереченні на касаційну скаргу, позивач ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

20 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1, є одноповерховим житловим будинком, до складу якого входять дві квартири, отримані у власність у порядку приватизації у 1999 році.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 15 березня 1999 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності належало приміщення у квартирі АДРЕСА_1, а відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 грудня 2015 року зазначеним особам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Квартира № 2 за цією ж адресою на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 березня 1999 року належала ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 За договором купівлі-продажу від 07 жовтня 1999 року ОСОБА_2 придбав у зазначених осіб вказану квартиру.

Рішенням ХХХУ сесії 4 скликання від 22 лютого 2005 року № 6 надано ОСОБА_1 по АДРЕСА_1присадибну ділянку для ведення обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства площею 0,17 га.

Рішенням ХХХІУ сесії 5 скликання Кавунівської сільської ради від 25 листопада 2008 року № 3 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,17 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням ХХ1У сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради від 15 жовтня 2012 року № 2 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана документація ОСОБА_1 виготовлена не була у зв'язку з відмовою проектної організації її виготовити через те, що не встановлено межі земельної ділянки.

Рішенням ХХХУ сесії 4 скликання Кавунівської сільської ради від 22 лютого 2005 року № 5 ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 надана присадибна ділянка для ведення обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства площею 0,16 га.

Рішенням ХУІІ сесії 6 скликання Кавунівської сільської ради від 11 січня 2012 року № 6 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку орієнтованою площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням ХХХХУ111 сесії 6 скликання Кавунівської сільської ради від 14 жовтня 2014 року затверджено технічну документацію по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих в користування в АДРЕСА_1 в межах території Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримав 17 лютого 2015 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане реєстраційною службою Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області, на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибну ділянку) площею 0,1514 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

За доводами касаційної скарги ОСОБА_2 оспорює належність будинку по АДРЕСА_1 до категорії багатоквартирного та, як наслідок, застосування до спірних правовідносин статті 42 ЗК України щодо порядку отримання у власність земельної ділянки багатоквартирного жилого будинку.

Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1958 року N 514, спірні правовідносини не врегульовує, оскільки визначає правила будівництва багатоквартирних і одноквартирних жилих будинків житлово-будівельними колективами у містах і селищах міського типу Української РСР, а спірний будинок розташований у селі Кавуни. Тому доводи касаційної скарги в цій частині необґрунтовані.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (у редакції, чинній на момент приватизації квартир у спірному будинку) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках , де мешкають два і більше наймачів.

За змістом пунктів 1.3., 1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації житлового фонду, затвердженої наказом Центрального статистичного управління СРСР від 15 липня 1985 року № 380, об'єктами реєстрації є житлові будинки з окремими порядковими номерами по вулиці, провулку, площі. Під будинком як об'єктом правової реєстрації розуміється одне або кілька будівель з належними їм службовими будівлями і спорудами (або без них), які розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Якщо на земельній ділянці розташовані два або більше житлових будинків, що належать громадянам на праві особистої власності, такі будинки з прилеглими до них надвірними будівлями при достатній площі земельної ділянки можливо виділити з складу домоволодінь як самостійні, з закріпленням за кожним з них окремої земельної ділянки під окремим номером по вулиці, провулку, площі.

Таким чином, спарений одноквартирний будинок з двома кімнатами по АДРЕСА_1 розташований на одній земельній ділянці, виділити належні сторонам кімнати в окремі домоволодіння із закріпленням за кожною з них окремої земельної ділянки під окремим номером по вулиці є неможливим.

За таких обставин користування земельною ділянкою, що обслуговує цей будинок, має здійснюватися власниками кімнат у будинку спільно, що визначено змістом частини другої статті 30 ЗК України 1990 року, за якою при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Крім того, Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127, впорядковано категорії технічної характеристики об'єктів нерухомого майна. Пунктом 2.1 вказаної Інструкції зблокований житловий будинок віднесено до категорії багатоквартирного будинку, оскільки до його складу входить більше, ніж одна квартира.

Таким чином, квартири спірного будинку не можуть мати окремі прибудинкові території.

Правовідносини щодо отримання у власність земельної ділянки для обслуговування будинку виникли між сторонами у 2005 році.

Відповідно до положень статті 42 ЗК України (у редакції, чинній станом на 22 лютого 2005 року) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

В частині п'ятій статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду визначено, що користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Суди встановили, що рішення про виділення (закріплення) земельної ділянки за вказаною адресою з конкретним посиланням на її розміри, конфігурацію, встановлення меж земельної ділянки за вказаною адресою в цілому органом місцевого самоврядування не приймалося, графічних малюнків до заяв про надання земельних ділянок сторони не надавали.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що рішенням ХХХХ VІІІ сесії шостого скликання Кавунівської сільської ради № 2 від 14 жовтня 2014 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, порушено права та інтереси іншого користувача прибудинкової території по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1

Питання щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 вирішено із порушенням порядку, встановленого статтею 42 ЗК України, а тому правовстановлюючі документи відповідача на землю є незаконними та підлягають скасуванню.

Зведення ОСОБА_2 огорожі створює позивачу перешкоди у доступі до квартири та гаражу, що встановлено судами із доказів у справі, які оцінено за вимогами процесуального закону, а тому підстави скасування судових рішень у цій частині відсутні.

Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик