Постанова

від 15.08.2016 по справі 911/542/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2016 р. Справа№ 911/542/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Холоденко А.С. (посвідчення від 15.04.2016 № 042853);

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: Кукоба О.М. (довіреність від 15.06.2015 № б/н);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015

у справі № 911/542/15 (суддя Антонова В.М.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1) Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства;

2) державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство"

до приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс"

про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками та повернення лісових ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, а саме:

- посилаючись на приписи п. 4.4.2, 11.4 спірного договору, ст.ст. 20, 74 Лісового кодексу України, ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів, апелянт зазначає, що заборонено без дозволу власника та постійного лісокористувача (Київська обласна державна адміністрація та ДП «Вищедубичанське лісове господарство»), а також без документа, що надає право на проведення будівельних робіт, зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для ведення господарської діяльності відповідача;

- на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги як належні та допустимі докази акти перевірок уповноважених органів, припис ДП «Вищедубичанське лісове господарство» за № 21 від 12.05.2014 та невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», оскільки до вказаних правовідносин застосовуються норми спеціального законодавства;

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Розгляд справи № 911/542/15 неодноразово відкладався, склад колегії суддів неодноразово змінювався.

06.07.2015 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" зазначає. що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, у зв'язку з чим, на думку відповідача, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

07.07.2015 прокурором у справі через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано додаткові обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Лобань О.І., Тищенко А.І. апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою суду від 29.06.2016 продовжено строк розгляду справи у порядку ст. 69 ГПК України.

У судових засіданнях прокурор у справі, представник позивача 2 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача 1 у судові засідання не з'явився, проте 29.06.2016 представником позивача 1 через відділ докуметального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора у справі, представників позивача 2 та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування ПП "Лебедівський лісовичок плюс" № 167 від 26.04.2012 виділено Приватному підприємству "Лебедівський лісовичок плюс" лісову ділянку, загальною площею 3,6321 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (квартал 158 Пірнівського лісництва) і розташована на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області.

01.06.2012 між державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" (сторона 1, позивач 2) та приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс" (сторона 2, відповідач) укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, згідно якого сторона 1 зобов'язалася передати стороні 2 у довгострокове тимчасове користування лісові ділянки загальною площею 3,6321 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у кварталі 158 виділи 1, 2, 5, 6 Пірнівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", що розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Вказаний договір зареєстрований Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право довгострокового користування лісовими ділянками зроблено запис 06.06.2012 № 8.

Договір укладено терміном на 49 років до 01.06.2061 (п. 2.1 договору).

Згідно з пунктами 4.3.1, 4.3.3, 4.4.1 договору тимчасовий лісокористувач зобов'язаний дотримуватися норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, правил техніки безпеки та охорони праці, а також користуватися лісовими ділянками лише у відповідності до їх цільового призначення, тобто для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей.

Разом з тим, пунктом 4.4.2 договору сторони обумовили, що лісокористувач має право у встановленому законом порядку споруджувати тимчасові будівлі і споруди, в тому числі, об'єкти малої архітектурної форми, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов цього договору.

Розділом 11 договору сторони визначили підстави зміни умов договору і припинення його дії. Зокрема, дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених цим договором, випадкового знищення, пошкодження лісових ділянок, що істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством (пункт 11.4 договору).

Вказаний договір оренди підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток сторін та зареєстрований Київським обласним управлінням лісового господарства.

На виконання умов договору позивач 2 за актом приймання-передачі від 01.06.2012 передав, а відповідач прийняв у користування лісові ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем були порушені умови договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012; ним без дозволу постійного лісокористувача - державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" здійснено забудову спірних лісових ділянок та зведено на них капітальні будівлі і споруди, а саме, капітальний паркан із цегляних стовпів на бетонному фундаменті, встановлено дві тимчасові споруди модульного типу орієнтовними розмірами 4,5х6,0 м, ревізійний колодязь підземних інженерно-транспортних комунікацій влаштований із залізобетонних кілець, встановлено опори вуличного освітлення висотою орієнтовно 5м, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.05.2014 та актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 16-29.05.2014. У зв'язку з чим, 12.05.2014 ДП "Вищедубечанське лісове господарство" було складено припис про усунення недоліків і порушень №21, згідно якого визначено, що ПП "Лебедівський лісовичок плюс" використовує лісові ділянки не за цільовим призначенням та всупереч цілям, передбаченим договором та зобов'язано усунути недоліки до 01.07.2014.

Вказані обставини стали підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду із позовною заявою про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками повернення їх до законного землевласника.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини з використання земель лісогосподарського призначення регулюються нормами земельного та цивільного законодавства, Лісовим кодексом України.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 Земельного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За приписами статті 18 названого Кодексу об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Статтею 20 Лісового кодексу України унормовано права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. За приписами наведеної норми тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право, окрім іншого, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Отже, у розумінні приписів наведеної норми та положень договору за згодою з постійним лісокористувачем можливо зводити лише тимчасові споруди.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, факт порушення відповідачем умов договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012; здійснення відповідачем без дозволу постійного лісокористувача (позивача-2) забудови спірних лісових ділянок та зведення на них капітальних будівель і споруд, що є підставою для розірвання зазначеного договору.

Згідно з приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час звернення з позовом) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За таких обставин здійснення часткової забудови лісових ділянок без дозволу постійного землекористувавача державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" є у відповідності до норм лісового законодавства істотним порушенням умов договору від 01.06.2012, а отже дана обставина є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обґрунтованість та правомірність своїх вимог, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні вимог першого заступника прокурора Київської області.

З огляду на вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції за наявності визначених законом підстав дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги прокурора про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012, укладеного між державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс" у відповідності до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи ту обставину, що довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.10.2012 розривається в судовому порядку, що, в силу приписів Закону України «Про оренду землі», є підставою для його припинення, то в даному випадку як наслідок, позовна вимога прокурора щодо повернення лісових ділянок постійному землекористувачу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження того, що відповідачем на спірних лісових ділянках споруджено тимчасові будівлі і споруди до суду надано висновок експерта №19/02-2015/02 від 19.02.2015, в якому зазначено, що на спірних лісових ділянках споруджено тимчасові будівлі і споруди.

Згідно ч.4, 5 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатись на нього в обґрунтування рішення не можна. Так само не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

У зазначеному висновку експерт посилається на норми ДБН Б.2.2-5:2011, в яких зазначено основні ознаки тимчасової споруди, а саме: встановлюється тимчасово, на певний визначений час; є одноповерховою; виготовлена з конструкцій полегшеного типу; виготовлена без влаштування заглибленого фундаменту; функціональна приналежність та робить висновок, що на спірних лісових ділянках споруджено тимчасові споруди. Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком експерта, оскільки актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП «Вищедубечанське лісове господарство», складеного Державною екологічною інспекцією у Київській області в період з 16.05.2014 по 29.05.2014 встановлено, що лісова ділянка, яка знаходиться у користуванні ПП «Лебедівський лісовичок плюс» із двох сторін огороджена парканом із цегли та бетонним фундаментом, такий же висновок зроблено в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 16.05.2014, складеного Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, також в приписі про усунення недоліків і порушень, складеним державним інспектором Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, зазначено, що перевіркою на спірній земельній ділянці виявлені порушення, які полягають у зведенні капітального паркану та споруд, що суперечить таким ознаці тимчасової споруди, як виготовлена без влаштування заглибленого фундаменту. Крім того, у своєму висновку експерт зазначив, що огородження виконане із цегляних стовпчиків з стовпчастою бетонною основою.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає зазначений висновок у якості належного та допустимого доказу у справі.

Також відповідач посилається на те, що вищезазначені акти не можуть бути належними та допустими доказами в даній справі, оскільки вони складені по відношенню до ДП «Вищедубечанське лісове господарство», проте з таким твердженням колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, оскільки зі змісту вказаних актів вбачається, що ДП «Вищедубечанське лісове господарство» є постійним користувачем спірних земельних ділянок та передало їх в тимчасове користування відповідачу. При цьому уповноваженими органами, яким були складені вказані акти була здійснена саме перевірка дотримання природоохоронного законодавства на спірних земельних ділянках, про що було зазначено у вказаних актах.

На підтвердження належного виконання відповідачем умов спірного договору до суду надано проект благоустрою лісових ділянок за № А-108-12 з коригуванням, в той же час ні вказаним проектом, ні договором оренди не передбачено будівництво капітальних споруд (паркан з фундаментом). Будівництво такого паркану також не обумовлено цільовим призначенням земельної ділянки та необхідністю її благоустрою, чого не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, суд звертає увагу на те, що норми ДБН, які зазначені у вказаному проекті не передбачають можливість зведення капітальної споруди, чого не було дотримано відповідачем.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Прокурором Київської області належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

У зв'язку із зазначеним, апеляційна скарга першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. Розірвати договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01.06.2012 року, укладений між державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" (07342, Київська обл., Вишгородський район, село Пірнове, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, код ЄДРПОУ 00992094) та приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс" (07360, Київська обл., Вишгородський район, сільрада Лебедівська, САДІВНИЦЬКЕ ТОВАРИСТВО "ЛЕБЕДІВКА", ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 50, код ЄДРПОУ 38085064).

5. Зобов'язати приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" (07360, Київська обл., Вишгородський район, сільрада Лебедівська, САДІВНИЦЬКЕ ТОВАРИСТВО "ЛЕБЕДІВКА", ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 50, код ЄДРПОУ 38085064) повернути державі в особі державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (07342, Київська обл., Вишгородський район, село Пірнове, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, код ЄДРПОУ 00992094) лісові ділянки, площею 3,6321 га, які розташовані у виділах № 1, 2, 5, 6 кварталу 158 Пірнівського лісництва в адміністративних мажах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

6. Стягнути з приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс" (07360, Київська обл., Вишгородський район, сільрада Лебедівська, САДІВНИЦЬКЕ ТОВАРИСТВО "ЛЕБЕДІВКА", ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 50, код ЄДРПОУ 38085064) в доход Державного бюджету України - 4059 (чотири тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень 33 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

7. Стягнути приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс" (07360, Київська обл., Вишгородський район, сільрада Лебедівська, САДІВНИЦЬКЕ ТОВАРИСТВО "ЛЕБЕДІВКА", ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 50, код ЄДРПОУ 38085064) в доход Державного бюджету України - 2029 (дві тисячі двадцять дев'ять) гривень 67 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8. Доручити господарському суду Київської області видати накази на виконання даної постанови.

9. Матеріали справи № 911/542/15 повернути до господарського суду Київської області.

10. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

11. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич