Постанова

від 08.09.2016 по справі 910/4966/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. справа№ 910/4966/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Сорочинська Ю.О.

відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.ГАЗІНВЕСТ»

на рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 р.

у справі № 910/4966/16 (суддя - Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницьке спеціалізоване підприємство «Рембудзв`язок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.ГАЗІНВЕСТ»

про стягнення 160346,77 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницьке спеціалізоване підприємство «Рембудзв`язок» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.ГАЗІНВЕСТ» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 90 486,20 грн основного боргу, 6 252,21 грн 3% річних, 62 530,41 грн інфляційних втрат та 1 077,95 грн пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 р. у справі № 910/4966/16 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 90 486,20 грн основного боргу, 6 252,21 грн 3% річних, 62 530,41 грн інфляційних втрат та 1 077,95 грн пені.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР.ГАЗІНВЕСТ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що в порушення умов укладених договорів позивач припинив виконання робіт за власною ініціативою, не узгодивши і не повідомивши про це замовника, порушивши терміни виконання робіт, відтак, у відповідача відсутні правові підстави для сплати грошових коштів за роботи, які не виконані позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 911/4790/15, а розгляд справи призначено на 26.05.2016 р.

У судовому засіданні 26.05.2016 р. було оголошено перерву до 08.09.2016 р.

В засідання суду, призначене на 08.09.2016 р., представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницьке спеціалізоване підприємство «Рембудзв'язок» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР.ГАЗІНВЕСТ» (далі замовник) було укладено договір підряду № 47 (далі - договір № 47).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору замовник доручає, а підрядник в межах договірної ціни зобов'язується виконати об'єм робіт по улаштуванню проколів методом горизонтального направленого буріння (ГБН) при перетині перешкод з подальшим протягуванням футлярів із поліетиленових або стальних труб, по об'єкту «Газопостачання с. Мирославка, с. Малосілка та с. Демчин Бердичівського району».

Згідно з п. 2.1 договору № 47 загальна сума договору складає 316 787,23 грн в т.ч. ПДВ 20% - 52 797,87 грн.

Пунктом 4.1 договору № 47 передбачено, що замовник до початку робіт перераховує підряднику аванс в розмірі 40% від суми договірної ціни, у т.ч. ПДВ 20%.

Як передбачено п. 4.2 договору № 47, остаточний розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання та скріплення печатками актів виконаних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), які являються основою для проведення розрахунків між сторонами.

На виконання умов укладеного договору № 47, позивачем було виконано роботи на загальну суму 206 523,70 грн за період з 17.10.2012 р. по 08.10.2013 р., зокрема:

- в жовтні 2012 року - на 52 000,26 грн;

- в листопаді 2012 року - на 100 527,76 грн;

- в жовтні 2013 року - на 53 995,68 грн.

Наведена обставина підтверджується підписаними сторонами актами № 1, № 2, № 3 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3.

Однак, за виконані роботи відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 129 800,00 грн, з яких 10 000,00 грн були сплачені у жовтні 2013 року, що підтверджується банківськими виписками.

Здійснивши часткову оплату у жовтні 2013 року, відповідач перервав перебіг загальної позовної давності, а відтак позов поданий в межах строку позовної давності.

21.09.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницьке спеціалізоване підприємство «Рембудзв'язок» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР.ГАЗІНВЕСТ» (далі замовник) було також укладено договір підряду № 34 (далі - договір № 34).

Згідно з п. 1.1 договору № 34 замовник доручає, а підрядник в межах договірної ціни зобов'язується виконати об'єм робіт по улаштуванню проколу методом горизонтально спрямованого буріння (ГСБ) при будівництві інженерних мереж (системи водопостачання) жилого масиву в с. Наталівка Новгород-Волинського району Житомирської області, з подальшим протягуванням футляру із стальної труби).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору загальна сума договору складає 27 286,50 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 2 293,75 грн і вартість матеріальних ресурсів поставки замовника без ПДВ - 13 524,00 грн.

Таким чином, вартість робіт, яку необхідно сплатити замовнику по договору № 34 складає 13 762,50 грн (27 286,50 грн - 13 524,00 грн).

Як передбачено п. 5.2.2 договору № 34, замовник зобов'язується провести остаточний розрахунок по цьому договору не пізніше 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Так, на виконання умов договору № 34, починаючи з вересня 2015 року по грудень 2015 року, позивач виконав об'єм робіт на загальну суму 27 286,50 грн, тобто в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актом № 01 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2015 року.

Встановлено, що 30.12.2015 р. позивач завершив виконання робіт, що підтверджується підписаними сторонами актом № 01 приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2015 року.

Проте, за виконані роботи по договору № 34 відповідач не розрахувався взагалі.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, передбачених умовами укладених договорів, не оплатив виконані позивачем роботи в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 90 486,20 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки належних доказів оплати заборгованості суду відповідачем не надано, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за договорами підряду підлягають задоволенню на суму 90 486,20 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 077,95 грн пені за період з 05.12.2015 р. по 16.03.2016 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.4 договору № 34 передбачено, що замовник за прострочення в розрахунках за договором сплачує підрядникові пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, розмір якої обчислюється від суми, що підлягає оплаті.

Також, згідно з п. 6.5 договору № 34 оплата пені, штрафів, відшкодування збитків не звільняє винну сторону від належного виконання своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 077,95 грн за період з 05.12.2015 р. по 16.03.2016 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, розмір її перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Крім того, за неналежне виконання умов укладених договорів, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 6 252,21 грн 3% річних та 62 530,41 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 252,21 грн 3% річних та 62 530,41 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що у нього відсутні правові підстави для оплати виконаних робіт, оскільки в порушення умов укладених договорів позивач припинив виконання робіт за власною ініціативою, не узгодивши і не повідомивши про це замовника, порушивши терміни виконання робіт, колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 5.2.2 укладених договорів підряду замовник зобов'язується провести остаточний розрахунок не пізніше 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Так, виконання позивачем підрядних робіт за укладеними договорами та прийняття цих робіт відповідачем підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, зокрема:

- акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2012 року на суму 52 000,26 грн, підписаний 24.10.2012 р.;

- акт № 02 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2012 року на суму 100 527,76 грн, підписаний 30.11.2012 р.;

- акт № 03 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року на суму 53 995,68 грн, підписаний 08.10.2013 р.;

- акт № 01 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2015 року на суму 13 524,00 грн, підписаний 21.12.2015 р.

Вказані акти приймання виконаних робіт підписані відповідачем та скріплені печаткою, зауваження на актах відсутні.

Таким чином, строк сплати за всіма вищезазначеними актами є таким, що настав.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.ГАЗІНВЕСТ» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.ГАЗІНВЕСТ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 р. у справі № 910/4966/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4966/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко