Рішення

від 07.09.2016 по справі 923/731/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року Справа № 923/731/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек", м. Херсон

до державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство", с. Геройське Голопристанського району Херсонської області

про стягнення 1020000 грн.

за зустрічним позовом: державне підприємство "Геройське дослідно-промислове підприємство", с. Геройське Голопристанського району Херсонської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек", м. Херсон

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_1, представник, дов. від 29.08.2016 р.;

від відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_2, представник, довіреність від 04.01.2016 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" (відповідач за первісним позовом) про стягнення 1020000 грн. штрафу на підставі п. 4.2 договору на виготовлення та постачання продукції № 1/04 від 01.04.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на положення ст.ст. 525, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 12-15, 54-57, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.07.2016 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 27 липня 2016 р. та згодом перенесено на 04.08.2016 р.

Розгляд справи розпочатий 04.08.2016 р. з перервами до 23.08.16 р., до 05.09.2016 р. та до 07.09.2016 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Відповідач не визнав позовні вимоги, вважаючи, що за договором № 1/04 від 01.04.2015 р. не можливо провести поставку, так як він не вирощує сіль харчову, що складає предмет договору, тому є підстави для визнання цього договору недійсним.

Відповідач подав заяву про скасування оперативно-господарських санкцій на підставі ст.237 ГК України.

Зазначена заява судом відхилена, оскільки за нормами Господарського процесуального кодексу України господарський суд при розгляді справи не має таких повноважень.

Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за правилами ст.233 ГК України.

Державне підприємство "Геройське дослідно-промислове підприємство" (позивач за зустрічним позовом) 29.07.2016 р. подало зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору на виготовлення та постачання продукції № 1/04 від 01.04.2015р., тобто того ж договору, штраф за яким просить стягнути позивач за первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом не визнає позовні вимоги за зустрічним позовом та пояснює, що позивач за зустрічним позовом в січні 2015 року на підставі аналогічного договору № 4/01 від 27.01.2015 році виконував договірні зобов'язання щодо поставки солі морської осадної харчової. Поставка вказаної солі супровооджувалася доданням паспортом якості на сіль поварену харчову. Крім того, відповідно до п.3.1 Статуту ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" підприємство створено з метою отримання прибутку від видобутку, переробки солі кухонної харчової, осадної, отриманої шляхом природного випарювання з морської води Чорного моря у відкритих осадних басейнах та поставки її споживачам (т 1 арк.67).

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

01 квітня 2015 року між Державним підприємством «Геройське дослідно-промислове підприємство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекотек» укладений договір на виготовлення та постачання продукції № 1/04, згідно якого ДП «Геройське дослідно - промислове підприємство» зобов'язалось виготовити та передати у власність ТОВ «Укрекотек» сіль морську осадну харчову (навал), а останній мав прийняти та оплатити вартість продукції на умовах визначених даним договором.

Як слідує із п. 2.1 та п. 2.3. вищевказаного договору поставка продукції мала відбутись в строк не пізніше 01 листопада 2015 року, в загальній кількості 4000 тонн.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна ціна продукції складає не більше 3400000,00 грн.

Згідно п. 3.4. договору покупець здійснює оплату вартості продукції протягом 14 робочих днів з моменту відвантаження постачальником продукції у кількості 4000 тонн та якості, що визначена п. 1.1., п. 1.2. цього договору у безготівковій формі згідно наданого рахунку.

Згідно п. 3.5. договору покупець зобов'язаний перерахувати продавцеві попередню оплату в розмірі 153 000, 00 грн. протягом одного місяця з дня укладення цього договору.

На виконування умов вказаного договору нашим підприємством було перераховано на рахунок ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" попередню оплату в розмірі 153000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 113 від 06 квітня 2015 року на суму 30000,00 грн; платіжним дорученням № 119 від 8 квітня 2015 року на суму 18000,00 грн; платіжним дорученням № 123 від 15 квітня 2015 року на суму 15000,00 грн; платіжним доручення № 125 від 16 квітня 2015 року на суму 80000, 00 грн.

Вказані обставини встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року у справі № 923/1772/15 за позовом «Геройське дослідно-промислове підприємство» до ТОВ «Укрекотек» розірвання договору № 1/04 від 01.04.2016 року.

Відповідно до ст.34 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, відповідно до статті 34 ГПК України суд вважає доведеним факт проведення попердньої оплати за продукцію у сумі 153 000 грн. на умовах договору від 01.04.2015 р.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі - продажу однасторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру сторін.

Отже, зазначені поставки породили взаємні права та обов'язки сторін, в тім числі обов'язок покупця, відповідача за справою, оплатити отриманий товар.

Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умова звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України).

Свої грошові зобов'язання щодо попередньої оплати позивач виконав у повному обсязі.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач свої зобов'язання не виконав, мотивуючи відсутністю у нього предмету договору, адже він не добуває та не виробляє сіль морську харчову осадну, оскільки за технологічним регламентом, введеним в дію 01.01.2015 р. він забезпечує добування солі морської осадної нехарчової (т.1 арк.82). До того ж у нього облаштоване обладнання у відповідності до цього технологічного регламенту. Виготовлення солі морської харчової осадної потребує додаткову переробку солі та інше обладання, яке на підприємстві відсутнє.

Відповідно до ст. 237 ГК України підставою для застосування опертивно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасники господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання незалежно або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості тої (робіт, послуг)

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. вказаного Договору передбачено, що за порушення строків передачі продукції, визначених п. 2.1. цього договору, передачу меншої кількості продукції ніж передбачено договором, або поставку неякісної продукції Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 30% від загальної вартості продукції, визначена п. 3.1. цього договору протягом семи днів з моменту пред'яви вимоги.

Таким чином, у зв'язку з порушенням ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» своїх зобов'язань за договором № 1/04 від 01 квітня 2015 року щодо поставки продукції у кількості та строк, що визначений умовами договору ТОВ «Укрекотек» нараховано штраф в розмірі 1 020 000,00 грн., що складає 30% від загальної вартості продукції в сумі 3 400 000,00 грн. згідно п. 4.2. договору.

Із огляду на встановлені факти суд прийшов до висновку, що позивачем доведені позовні вимоги. Однак, вважає, що слід задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, виходячи із наступного.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки до 01.11.2015 р. солі морської осадної харчової до 01.11.2015 р. тобто, мало місце порушення договірних зобов'язань, за яке сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати штрафу за п.4.2 договору.

Таким чином, позивач правомірно застосував штрафні санкції до відповідача.

Разом з тим, господарським судом враховується, що згідно з приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ДП " Геройське дослідно-промислове підприємство" відповідно до Статуту підпорядковане Міністерству аграрної політики та продовольства України, тобто має державну форму власності.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. № 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та етапі 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стягнення з відповідача штрафу у заявленому до стягнення розмірі - 1020000 грн., які складають 30% від загальної ціни за договором поставки, спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Наведене безумовно свідчить про те, що нарахована позивачем неустойка у загальному розмірі 1020000 грн. не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язань за договором.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення строку виконання робіт.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, з огляду на це та враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної неустойки до 20% від заявленої та стягує 204 000 грн.

Що стосується зустрічного позову про визнання недійсним договір на виготовлення та постачання продукції №1/04 від 01.04.2015 р., укладеним між сторонами, то суд прийшов до висновку, що підстави для його задоволення відсутні, виходячи із наступного.

Предметом договору договір № 1/04 на виготовлення та постачання продукції від 01.04.2015 року було укладено між ДП «Геройське ДПП» та ТОЗ «Укрекотек» є зобов'язання виготовлення та передачі у власність Покупця продукції, а саме солі морської осадної харчової (навал), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах визначених даним договором.

За вимогами ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У загальному значенні істотними умовами договору є умови, без визначення яких виконання по ньому стає неможливим, а договір по суті втрачає сенс і правовий зміст. У цивільному та господарському законодавстві до істотних умов договору належать умови про предмет договору, умови, які названі в законі або інших правових актах як істотні або необхідні для договорів цього вигляду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Тобто договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Та навпаки недосягнення сторонами у належній формі згоди хоча б по одній з істотних умов договору може стати наслідком визнання такого договору неукладеним.

З огляду на умови договору вбачається, що предметом цього договору є сіль морська харчова осадна (навал).

Позивач за зустрічним позовом доводить, що при укладені даного договору сторонами не було враховано те, що Державне підприємство «Геройське ДПП» не має можливості виготовлювати та реалізовувати сіль морську харчову осадну, оскільки у нього відсутнє обладнання для промивки, сушки та подрібнення з метою отримання кристалів різного розміру, солі морської в харчову. Така технологія дозволяє зберегти в ній біологічно активні речовини. Державне підприємство видобуває натуральну морську сіль, яка утворюється шляхом випаровування морської води під впливом сонця та вітру та збирається раз на рік в літній час.

Позивач за зустрічним позовом доводить, що сторонами не могло бути при укладанні договору досягнуто певної згоди щодо предмету договору - а саме виготовлення та поставки солі морської, оскільки державне підприємство є лише видобувачем солі морської осадної, але не виробником солі морської осадної харчової і керівнику підприємства на момент укладення було це достовірно відомо, оскільки на балансі підприємства відсутнє будь яке обладнання, відсутні будь-які договори оренди даного обладнання, на складі підприємства відсутнє взагалі якесь обладнання за допомогою якого можна провести переробку солі та отримати харчову сіль.

Позивач за зустрічним позовом доводить, що за викладених вище обставин поставити продукцію, яка у відповідності до вимог п. 1.2. за якістю має відповідати вимогам державних стандартів солі морської харчової (ДСТУ) або технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та сертифікатом відповідності даної продукції, що підлягає сертифікації, - державне підприємство не могло, оскільки згідно ТУ воно видобуває та може реалізовувати не харчову сіль.

Він вважає, що зміст правочину - договору, укладеному між ДП «Геройське ДПП» та ТОВ «Укрекотек» про поставку солі морської осадної харчової суперечить інтересам держави у відповідності до вимог п. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки даний договір укладено між державним підприємством, його керівником із зазначенням надмірно великих штрафних санкцій за п. 4.2. Договору за не постачання чи за несвоєчасне постачання або у меншій кількості чи неякісній продукції, завідомо знаючи про те, що державне підприємство не має такого предмету договору - солі морської харчової осадної. Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги нормами п. 5 ст. 203 ЦК України, згідно яких правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач за зустрічним позовом наголошує, що реальне настання наслідків обумовлених даним договором наступити не може, у зв'язку з відсутністю даного товару у продавця на момент укладення договору та в подальшому, бо харчову сіль морську державне підприємство не могло видобувати та реалізовувати - вона отримується лише в процесі переробки - то є підстави вважати, що при укладені даного договору керівник державного підприємства навмисно ввів в оману покупця стосовно якості речі, яку він може продали.

Позивач за зустрічним позовом також обґрунтовує свої вимоги нормами з ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 216, 207 Цивільного кодексу України.

За правилами ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 216, 207 Цивільного кодексу України згідно яких якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, такий правочин визнається судом недійсним і кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на його виконання.

За ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що оскільки передплата, передбачена умовами п. 3.5. даного договору не здійснена, у державного підприємства відсутня продукція, визначена предметом договору, Покупець за договором не досяг згоди щодо предмету договору - оскільки не перевірив наявність ДСТУ та ТУ, паспортів якості солі та сертифікатів, не отримав підтвердження того, що ця сіль є харчовою, то здійснити поставку продукції було неможливо з боку державного підприємства. Покупець жодного разу до визначеної дати в договорі не звертався до Продавця - державного підприємства з проханням відгрузити сіль за спірним договором.

Позивач за зустрічним позовом вважає Договір на виготовлення та постачання продукції № 1/04 від 01.04.2015 року укладений в порушення приписів законодавства України.

В ході розгляду зустрічного позову суд дійшов до висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом не знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недйсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недйсними на момент їх учинення і настання відповідних наслідків та в разі задоволення позовних вимог зазначити у судовому рішення, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За п.2.2 згаданої Постави за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визначення правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач за зустрічним позовом не виконав договірні зобов'язання за договром № 01/4 від 01.04.2015 р. мотивуючи, що він не може видобувати солі осадної харчової.

Позивач за зустрічним позовом в підтвердження своїх доводів, що він не може видобувати солі осадної харчової, а є видобувачем солі морської осадної нехарчової надав короткий технологічний регламент видобутку солі морської осадної нехарчової на ДП " Геройське ДПП", який введено в дію з 01.01.2015 р. ( т.1 арк.82) та Технічні умови "Соль морська осадна нехарчова" ТУ У 10.8-00383604-001:2016, які введені вперше та набрали чинність з 04.08.2016 р. (т.1 арк.85).

Судом оглянуті надані докази та суд дійшов до висновку, що Технічні умови до уваги не можуть бути прийняті, оскільки свою чинність набрали з 04.08.2016 р., тобто на день укладення спірного договору вони були відсутні та можуть бути підставою для зміни, розірвання договору у порядку ст.652 ЦК України.

Що стосується короткого технологічного регламенту видобутку солі морської осадної нехарчової на ДП "Геройське ДПП", то в прикінцевому абзаці регламенту передбачено, що виробництво морської солі харчової проводиться із солі морської осадної шляхом додаткового оброблення з застосування спеціального обладнання. В підтвердження доводів, що таке обладнання відсутнє на підприємстві позивач за зустрічним позовом жодних доказів не надав.

Крім того, в наданій позивачем за зустрічним позовом завіреній копії статуту підприємства, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.06.2014 р. № 218, в розділі 3 "Мета і предмет діяльності Підприємства" зазначено, що підприємство створено з метою отримання прибутку від видобутку, переробки солі кухонної, харчової, осадної, отриманої шляхом природного випарювання з морської води Чорного моря у відкритих осадних басейнах та поставки її споживачам. Предметом діяльності Підприємства є, зокрема, забезпечення споживачів сіллю необхідної якості на підставі впроваджень досягнень науки та техніки, забезпечення високих техніко-економічних показників виробництва, найбільш повного використання виробничих потужностей (т.1 арк.45).

З урахуванням огляду Статуту підприємства суд прийшов до висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом щодо неможливості забезпечити видобуток солі кухонної, харчової, осадної суперечить регламентованій у Статуті діяльності підприємтва.

Також суд приймає до уваги доводи відповідача за зустрічним позовом, що на підставі договору купівлі-продажу № 4/01 від 27.01.2015 р., укладеного на таких же умовах як і спірний договір, ДП " Геройське ДПП" за накладною від 30.01.15 № 4/01 поставило 100 т солі морської осадної харчової (навал). При цьому сторони не надали докази наявності будь-яких претензій щодо якості солі з боку споживачів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судом в порядку ст. 83 ГПК України зменшено суму штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору в сумі 15300 грн. на відповідача за первісним позовом.

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору за зустрічною позовною заявою, то суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем за зустрічною позовною заявою при поданні зустрічної позовної заяви, квитанцією № 166 від 22.07.2016 року, було сплачено 1450 грн судового збору.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, сума судового збору з урахуванням підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка підлягала сплаті при зверненні до суду з зустрічним позовом становить 1378 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Зокрема, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу за зустрічним позовом слід повернути переплачений ним судовий збір в сумі 72 грн., але оскільки позивач за зустрічним позовом не звертався до суду з клопотанням про повернення судового збору, судовий збір судом не повертається.

Однак, позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору в сумі 72 грн.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом суд покладає на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п. 3 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" (75620, Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Геройське ідентифікаційний код 00383604) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (73000, м. Херсон, Карантинний острів, буд. 1, ідентифікаційний код 36838117) 204000 грн. штрафу та 15300 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2016 р.

Суддя Л.М. Немченко