Постанова

від 14.12.2016 по справі 923/731/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р.Справа № 923/731/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Головея В.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 14.12.2016:

від позивача за первісним позовом - не з'явився

від відповідача за первісним позовом - Згоранець О.С., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2016

по справі № 923/731/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек"

до відповідача: Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство"

про стягнення 1020000,00 грн.

та за зустрічним позовом: Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек"

про визнання недійсним договору

У судовому засіданні 14.12.2016 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (далі також - ТОВ "Укрекотек", Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" (далі також - ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство", Підприємство, відповідач) про стягнення 1020000,00 грн. штрафу на підставі п. 4.2 договору на виготовлення та постачання продукції № 1/04 від 01.04.2015.

У правове обґрунтування позову Товариство послалось на ст.ст. 525, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України.

29.07.2016 Державне підприємство "Геройське дослідно-промислове підприємство" подало до Господарського суду Херсонської області зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" про визнання недійсним вказаного договору на виготовлення та постачання продукції № 1/04 від 01.04.2015.

Зустрічний позов обґрунтовано нормами ст. ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 230, 656 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.08.2016 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду сумісно з первісним позовом.

У ході розгляду справи відповідач за первісним позовом 07.08.2016 подав заяву про скасування оперативно-господарських санкцій на підставі ст. 237 ГК України, яка вірно відхилена судом, оскільки предметом первісного позову є вимога про стягнення саме штрафної санкції, а не оперативно-господарської.

Крім того, у вказаній заяві Підприємство клопотало про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.09.2016 по справі № 923/731/16 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" 204000 грн. штрафу. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог за первісним позовом, при цьому, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір стягуваної неустойки до 20% від заявленої та стягнув 204000,00 грн., на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України. Стосовно зустрічного позову суд дійшов висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Укрекотек" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило вказане рішення скасувати в частині часткового задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити в повному обсязі, в іншій частині залишити рішення суду без змін. При цьому, скаржник послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та не забезпечення повного та всебічного розгляду справи. Так, ТОВ "Укрекотек" зазначило, що місцевий господарський суд необґрунтовано зменшив розмір штрафу та не вказав обставин, що дозволили йому застосувати ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Ухвалою від 24.10.2016 Одеським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" з датою призначення на 16.11.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 879 від 14.11.2016 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ліпчанської Н.В. з 14.11.2016. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2016 суддю Ліпчанську Н.В. замінено суддею Головеєм В.М.

Враховуючи вищевикладене, 15.11.2016 судовою колегією у складі: головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф. прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

У судових засіданнях від 16.11.2016 та 14.12.2016 представник ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ТОВ "Укрекотек", будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями з відмітками підприємства поштового зв'язку про вручення поштових відправлень, не з'явилось, а отже, не скористалось своїм процесуальним правом прийняти учать у судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника відповідача за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 01 квітня 2015 року між Державним підприємством "Геройське дослідно-промислове підприємство" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (Покупець) укладений договір на виготовлення та постачання продукції № 1/04 (далі також - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність Покупцеві продукцію, а саме: сіль морську осадну харчову (навал), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених даним Договором.

Згідно п. 2.1 Договору поставка продукції за цим Договором здійснюється у строк не пізніше 01 листопада 2015 року.

У відповідності до п. 2.3 Договору загальна кількість продукції, що визначена п. 1.1 цього Договору, яку Постачальник зобов'язується виготовити та передати Покупцеві, складає 4000 тонн.

Загальна ціна продукції, що поставляється за цим Договором, складає не більше 3400000,00 грн. (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату вартості продукції протягом 14 робочих днів з моменту відвантаження Постачальником продукції Покупцю у кількості 4000 тонн та якості, що визначена п. 1.1., п. 1.2. цього Договору, у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця, відповідно до наданого Покупцю рахунку.

Пунктом 3.5 Договору передбачено обов'язок Покупця перерахувати Продавцеві попередню оплату в розмірі 153000,00 грн. протягом одного місяця з дня укладення цього Договору.

У силу 4.2 Договору за порушення строків передачі продукції, визначених п. 2.1. цього Договору, передачу меншої кількості продукції ніж передбачено цим договором, або поставку неякісної продукції Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 30% від загальної вартості продукції, що визначена п. 3.1. цього Договору протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги.

Пунктом 7.1 Договору обумовлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

У пунктах 7.2, 7.3 Договору сторони узгодили, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та закінчується до повного виконання сторонами усіх зобов'язань за цим Договором; закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Обставина сплати ТОВ "Укрекотек" попередньої оплати в розмірі 153000,00 грн. на виконання умов п. 3.5 Договору від 01.04.2015 №1/04 встановлена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 923/1772/15 за позовом Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" про розірвання вказаного договору. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції від 13.04.2016 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, обставина сплати Товариством попередньої оплати у вказаному розмірі на виконання умов Договору від 01.04.2015 №1/04 не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Посилаючись на порушенням ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" своїх зобов'язань за договором № 1/04 від 01 квітня 2015 року щодо поставки продукції, ТОВ "Укрекотек" звернулось до Підприємства з вимогою від 01.07.2016 про сплату нарахованого Товариством штрафу в розмірі 1020000,00 грн., що складає 30% від загальної вартості продукції в сумі 3400000,00 грн., згідно п. 4.2 Договору, протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги. Направлення вказаної вимоги на адресу Постачальника підтверджується відповідними описом вкладення та фіскальним чеком від 08.07.2016.

Невиконання Підприємством зазначеної вище вимоги зумовило звернення Товариства з даним позовом до Господарського суду Херсонської області.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У силу ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Укрекотек" свої грошові зобов'язання щодо попередньої оплати за Договором виконало у повному обсязі, а ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" свої зобов'язання за Договором № 1/04 від 01 квітня 2015 року щодо поставки продукції Товариству не виконало, посилаючись на відсутність у Підприємства солі морської осадної харчової, що є предметом Договору, оскільки відповідач за первісним позовом за технологічним регламентом, введеним в дію 01.01.2015, забезпечує добування солі морської осадної нехарчової. Також, Постачальник зауважив, що для виготовлення солі морської осадної харчової необхідне відповідне обладнання, яке у відповідача відсутнє.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про доведеність позовних вимог ТОВ "Укрекотек" за первісним позовом про стягнення з ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" штрафу згідно п. 4.2 Договору.

Разом з тим, місцевий господарський суд задовольнив клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, виходячи з наступного.

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У свою чергу, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

У підпункті 3.17.4 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами) роз'яснено, що вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 № 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд приймає до уваги майновий стан сторін та обставини справи й оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховуючи при цьому інтереси обох сторін. Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника також має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно п.п. 1.1., 5.1 Статуту ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство", зареєстрованого 17.06.2014, дане Підприємство засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому; майно Підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Отже, вирішуючи питання щодо зменшення розміру заявлених штрафних санкцій місцевий господарський суд враховував наступні обставини: ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" є підприємством з державною формою власності; стягнення з відповідача штрафу у заявленому до стягнення розмірі - 1020000 грн., що складає 30% від загальної ціни за договором поставки, спотворить правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності; нарахована позивачем неустойка не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язань за договором.

Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу, у зв'язку з чим суд обґрунтовано стягнув 204000,00 грн. штрафу, тобто 20% від заявленої до стягнення суми неустойки.

Стосовно зустрічного позову ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору на виготовлення та постачання продукції №1/04 від 01.04.2015, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що підстави для його задоволення відсутні, виходячи із наступного.

В обґрунтування зустрічного позову Підприємство навело наступні доводи: сторони не досягли згоди щодо предмету Договору; зміст укладеного між сторонами правочину суперечить інтересам держави; Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки обумовлений цим Договором товар у Продавця був відсутній як на момент укладення Договору, так і в подальшому, так як сіль морську харчову Підприємство не могло видобувати через відсутність відповідного обладнання; на думку ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство", є підстави вважати, що при укладенні даного Договору керівник державного підприємства навмисно ввів в оману Покупця стосовно якості речі, яку він може продати.

У правове обґрунтування зустрічного позову Підприємство послалось на ст. ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 230, 656 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.

Частиною 1 статті 229 ЦК України передбачено, що, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 названого Кодексу, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин; за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

У ході розгляду даної справи було встановлено, що позивач за зустрічним позовом не виконав договірні зобов'язання за договором № 01/4 від 01.04.2015, мотивуючи це тим, що він не може видобувати сіль осадну харчову, а є видобувачем солі морської осадної нехарчової. На підтвердження таких доводів Підприємством надано короткий технологічний регламент видобутку солі морської осадної нехарчової на ДП "Геройське ДПП", який введено в дію з 01.01.2015, та Технічні умови "Сіль морська осадна нехарчова" ТУ У 10.8-00383604-001:2016, які введені вперше та набрали чинності з 04.08.2016.

Враховуючи ту обставину, що Технічні умови набрали чинності з 04.08.2016, тобто на день укладення спірного Договору не діяли, посилання позивача за зустрічним позовом на цей документ підставно не прийнято судом до уваги.

Крім того, в наданій ДП "Геройське ДПП" завіреній копії Статуту Підприємства, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.06.2014 № 218, в розділі 3 "Мета і предмет діяльності Підприємства" зазначено, що Підприємство створено з метою отримання прибутку від видобутку, переробки солі кухонної, харчової , осадної, отриманої шляхом природного випарювання з морської води Чорного моря у відкритих осадних басейнах та поставки її споживачам.

З урахуванням положень Статуту Підприємства, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом щодо неможливості забезпечити видобуток солі осадної харчової суперечить регламентованій у Статуті діяльності Підприємтва.

Також суд прийняв до уваги доводи відповідача за зустрічним позовом, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 4/01 від 27.01.2015 ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" за накладною від 30.01.2015 № 4/01 поставило 100 тонн солі морської осадної харчової (навал).

За таких обставин, судова колегія вважає, що ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" не доведено наявність підстав для визнання Договору недійсним, ані перелічених статтею 203 ЦК України, ані передбачених частинами першими статей 229, 230 ЦК України.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходив з положення частини 2 статті 49 ГПК України, згідно якої, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, та роз'яснень, викладених в пункті 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, господарським судом першої інстанції вірно покладено судові витрати Товариства по сплаті судового збору за подання позову в сумі 15300,00 грн. на Підприємство.

З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 07.09.2016 по справі № 923/731/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 19.12.2016.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький