Постанова

від 06.09.2016 по справі 809/382/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа № 809/382/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Візінському М.В.

за участю:

представників позивача - Швеця З.Я., Швагли О.М., Масійчука М.Д., Назарука І.В.

представників відповідача - Мельника Р.Я., Бойко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: КП "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, вул.Незалежності,20, м.Івано-Франківськ, 76018

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003662201 від 23.10.2015,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003662201 від 23.10.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, дійшла висновку про заниження КП "Івано-Франківськводоекотехпром" доходів внаслідок невключення до останніх коштів отриманих по договорах субкредитування на суму 2 597 985 грн., висновку щодо завищення позивачем витрат шляхом віднесення до останніх курсових різниць в розмірі 64 887 282 грн., завищення витрат операційної діяльності на суми 85 203 грн. і 43 062 грн. в результаті укладення КП "Івано-Франківськводоекотехпром" фіктивних договорів з ПАТ «ХК «Енергомережаінвест» та ТОВ «ТД Орлан», нарахування амортизації на суму переоцінки вартості основного засобу в розмірі 79 647 грн. та внаслідок включення підприємством до собівартості вартості електроенергії на понаднормативні витрати води на суму 661 695 грн., висновку про неправомірність включення до складу інших витрат розміру нарахованих процентів за користування кредитами та позиками в сумі 657 330 грн. та висновку щодо безпідставного невнесення підприємством змін до податкового обліку, встановлених проведеною перевіркою в розмірі 59 240 грн., що в подальшому призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 69 071 444 грн.

18.05.2016 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог. Відповідно до останньої позивач просив змінити підстави адміністративного позову.

Представники позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві та заяві про зміну підстав адміністративного позову. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти заявленого позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" є юридичною особою, та включене до ЄДРПОУ.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено виїзну планову перевірку КП "Івано-Франківськводоекотехпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт за № 3477/09-15-22-01/32360815 від 06.10.2015 року (т.1 а.с.15-146).

Перевіркою встановлено порушення позивачем в тому числі пп.137.2.1 п.137.2 ст.137; пп.138.1.1 п.138.1; п.138.4, 138.6 -138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4, пп.138.10.5 п.138.10; п.138.11 ст.138; п.140.3 ст.140; п.141.1 ст.141; п.144.1 ст.144; пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України; п.5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» із змінами та доповненнями, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248; п.4 та 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» із змінами та доповненнями, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 за №415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.05.2006 за №6120/12484; ст.ст.4, 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 69 071 444 грн.

Враховуючи виявлені порушення, відповідач 23.10.2015 року податковим повідомленням-рішенням за №0003662201 зменшив суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 69 017 444 грн. (т.1 а.с.185).

Судом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2013 по 31.12.2014 платником податку здійснювалися операції в іноземній валюті - господарські операції, пов'язані із погашенням заборгованості перед іноземними постачальниками за основні засоби та інжинірингові послуги, які були придбані (отримані) під час реалізації Проекту «Розвиток міської інфраструктури»; відображалися в бухгалтерському обліку запозичення у доларах США, отримані від субкредитора (Міністерства фінансів України, яке діяло як фінансовий агент Уряду України) відповідно до укладених угод про субкредитування №28000-04/207 від 10.12.2007 та №28010-02/108 від 14.09.2010.

При цьому податковим органом кошти, отримані від субкредитора відповідно до вищевказаних угод про субкредитування надані Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (yгoда про позику №4869-UA від 26.05.2008 року) для реалізації Проекту «Розвиток міської інфраструктури» прирівняні до таких, які отримані з державного бюджету.

Суд вважає таке твердження ДПІ в м. Івано-Франківську необґрунтованим з огляду на наступне.

Для фінансування проектів пріоритетних напрямів розвитку економіки України існує певний порядок залучення іноземних кредитів і надання гарантій Кабінетом Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів за цими кредитами.

Відповідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №414 від 05.05.1997 Міністерство економіки подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти рішень про надання іноземним кредиторам гарантій для забезпечення виконання юридичними особами-резидентами зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, які залучаються на умовах валютної самоокупності, тільки після укладення між зазначеними юридичними особами та Міністерством фінансів угоди про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань.

Згідно з умовами Угод про субкредитування №28000-04/207 від 10 грудня 2007 та №28010-02/108 від 14.09.2010, укладених між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та КП «Івано-Франківськводоекотехпром", а саме п.2.1 розділу ІІ позики надані підприємству на платній, зворотній, строковій основі. При цьому підприємство згідно із зазначеними пунктами Угоди зобов'язане повернути отримані суми Субкредиту, сплатити відсотки за користування ними та інші платежі, нараховані згідно з положеннями цих Угод (т.2 а.с. 3, 32).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пп.137.2.1 ПКУ доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається в тому числі сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що остання стосується виключно коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, а тому на переконання суду, застосування податковим органом її положень до спірних правовідносин є неправомірним.

Так відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетними коштами слід вважати належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що отримані КП «Івано-Франківськводоекотехпром" від іноземного кредитора кошти не можуть бути прирівняні до таких, які отримані з державного бюджету, оскільки отримані за рахунок валютного кредиту, наданого Міжнародним банком реконструкції та розвитку підприємству на платній основі та підлягають поверненню.

Відповідно до пп. 136.1.15. та 136.1.20. п.136.1 ст.136 ПКУ не враховуються у складі доходів в тому числі кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів; основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 597 985 грн.

Щодо висновку ДПІ в м. Івано-Франківську про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників на загальну суму курсових різниць в розмірі 64 887 282 грн. судом встановлено наступне.

Як вже судом було зазначено вище між Україною (Позичальником) та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Банк) укладена угода про позику № 48690-UА

від 26.05.2008 року для фінансування проекту розвитку міської інфраструктури. Згідно умов угоди Позичальник передає на умовах субкредиту частину коштів позики комунальним підприємствам на підставі угод про субкредитування, які були укладені між Позичальником, через Міністерство фінансів України і Міністерство з питань житлово-комунального господарства України.

При цьому відповідно до п.п.3.2, 3.6 договорів кредитні кошти перераховуються безпосередньо постачальнику чи виконавцю робіт на їхні рахунки відповідно до проведених підприємством тендерних процедур та укладених контрактів. Кошти Позики Банку на день їх списання з рахунку Позики Банку відповідно до платіжних документів, підписаних Субпозичальником, вважаються сумами Субкредиту, наданого Субкредитором Субпозичальнику відповідно до цієї Угоди в той самий день, в тій самій валюті та сумі. При цьому зобов'язання сторін за цією Угодою обраховуються у доларах США (т.2 а.с.4, 33).

Дана обставина підтверджується наданими в судовому засіданні представниками позивача копіями виписок з рахунку Світового банку в рамках виконання Проекту про перерахунок коштів на рахунки контрагента КП «Івано-Франківськводоекотехпром" (т.3 а.с.235-250, т.4 а.с.1-25).

Відповідно до вимог абзацу г підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПКУ витрати операційної діяльності включають від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Водночас прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" із змінами і доповненнями, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 за №193 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за №15/4736 (далі -П(С)БО№21).

Відповідно до п.4 П(С)БО № 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Згідно з п. 7 П(С)БО № 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п.4П(С)Б0 №21).

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (п.8 П(С)БО №21).

Згідно з п.1 ст.13 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Наявність у підприємства валютної заборгованості за валютними кредитами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом в якості письмових доказів копіями листів Міністерства фінансів України, розрахунками сум до оплати та платіжними дорученнями, що свідчать про сплату позивачем сум заборгованості (т.3 а.с.34-117).

Разом з тим в акті перевірки контролюючого органу перевіряючими зазначено, що використана та непогашена сума валютних кредитів на початок періоду становить 6 280 804,43 дол. США (т.1 а.с.39).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та ґрунтуючись на основних принципах бухгалтерського обліку щодо нарахування та відповідності доходів і витрат, оскільки зобов'язання сторін за Угодою є монетарною статтею і обраховуються у доларах США, КП «Івано-Франківськводоекотехпром" правомірно проводив нарахування курсових різниць по заборгованості за отриману позику на кожну звітну дату балансу, а саме на кінець останнього дня кварталу. Курсові різниці від перерахунку заборгованості в іноземній валюті відповідно до положень П(С)БО № 21 «Вплив змін валютних курсів» та п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України відображались у складі доходів або у складі витрат в залежності від змін валютних курсів на звітну дату.

З огляду на зазначене суд вважає, що ДПІ в м. Івано-Франківську при проведенні документальної перевірки в порушення вищенаведених норм здійснено перерахунок впливу змін валютних курсів на дату погашення позики, а не на звітну дату.

Крім того суд вважає безпідставним зменшення податковим органом від'ємного значення об'єкта оподаткування підприємства на суму 657 330 грн. за рахунок включення до витрат фінансових витрат на нарахування процентів з огляду на наступне.

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за будь-якими кредитами, включаються для цілей податкового обліку до складу витрат. Винятком є лише фінансові витрати, включені до собівартості кваліфікаційних активів.

Разом з тим, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.04.2006 №415 (далі по тексту - П(С)БО 31) під кваліфікаційним активом розуміють актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів) (п.6 П(С)БО 31).

Як вбачається з матеріалів справи КП «Івано-Франківськводоекотехпром" користується валютною позикою у доларах США Міжнародного банку реконструкції і розвитку на підставі Угоди між ним та Україною від 26.05.2008 року, ратифікованої Законом України від 24.09.2008 року № 592-VI.

Зазначеною Угодою передбачено виділення позики для Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» у сумі 7170000 дол. США для фінансування придбання товарів, робіт, послуг консультантів і додаткових операційних витрат (т.2, а.с.58-79).

Таким чином, враховуючи цільове призначення валютної позики, отриманої підприємством, остання не була використана позивачем для створення кваліфікаційних активів.

З огляду на вищевикладене, відсутні будь-які правові підстави для виключення із складу витрат позивача витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями КП «Івано-Франківськводоекотехпром" відповідно до Угоди між Міжнародним банком реконструкції і розвитку та Україною від 26.05.2008 року.

Крім цього відповідачем по справі зроблено висновок про завищення КП «Івано-Франківськводоекотехпром" витрат операційної діяльності на суми 85 203 грн. та 43 062 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат у зв'язку з придбанням товарів та послуг у ПАТ «ХК «Енергомережаінвест» та ТОВ «ТД «Орлан» відповідно.

Так податковим органом встановлено, що 27.05.2014 року між позивачем та ПАТ «ХК «Енергомережаінвест» укладено договір за №1681 про надання послуг (т.2 а.с.135-137).

Відповідно до отриманої відповідачем податкової інформації від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведення зустрічної звірки по підприємству ПАТ «ХК «Енергомережа» (код за ЄДРПОУ 32113410) за серпень, вересень 2014 є неможливим у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, стан підприємства 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того підприємством віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 1734 грн. за серпень 2013р., у зв'язку з придбанням труби ст.ф530*9, в кількості 0,867т. у TOB «ТД Орлан» (код 38352333, м. Одеса) та 41268 грн. за квітень 2013р.

ДПІ у м. Івано-Франківську отримано від ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області податкову інформацію від 03.11.2014 №34957/22-02 по TOB «ТД «ОРЛАН» (код за ЄДРПОУ 38352333) за період з 03.11.2012 року по 31.12.2013 року.

Згідно даної інформації вбачається, що ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області були складені акти №713/22-02/38352333 від 02.04.14 №801/22-02/38352333 від 14.04.14 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ТД «ОРЛАН» (т.2, а.с. 174-177).

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Загальні вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлені ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як слідує із змісту вказаних правових норм наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 зазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи договору доручення, актів надання послуг, прихідних ордерів, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень дані документи, якими зафіксовано отримання товарів і послуг КП «Івано-Франківськводоекотехпром" від постачальників, містять всі необхідні реквізити та оформленні у відповідності до вимог ПКУ (т.2, а.с. 135-148, а.с. 197-198).

Одночасно суд не погоджується з твердженням відповідача про безтоварний характер операцій, зроблених на підставі отриманих інформацій ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.11.2014 та 13.11.2014 враховуючи наступне (т.2, а.с. 174-181).

Так надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналізуючи представлені первинні документи, суд приходить до висновку про те, що між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані господарські операції по поставці товарів (робіт, послуг), дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок несплати податку.

Факт використання КП «Івано-Франківськводоекотехпром" одержаних товарів, а саме труб від ТОВ «Торговий дім «Орлан» у своїй господарській діяльності підтверджується відповідними прихідними ордерами, відомостями про витрати будівельних матеріалів наявними у позивача (т.2, а.с.197-204).

З урахуванням наведених обставин, підстав для висновку про фіктивність та нереальний характер здійснених господарських операцій суд не вбачає.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій КП "Івано-Франківськводоекотехпром" із ПАТ "ХК "Енергомережаінвест" та ТОВ "ТД "Орлан" з підстав відсутності у них необхідних адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг та постачання товарів. Адже, відсутність виробничого обладнання, штату працівників по основному місцю праці, власних транспортних засобів, товарних запасів, сировини не є належним доказом неможливості реального здійснення господарських операцій, оскільки діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту, приміщень, ресурсів у інший спосіб, зокрема шляхом укладення цивільно-правових та господарських договорів.

Не може бути належним доказом безтоварності операцій позивача із ПАТ "ХК "Енергомережаінвест" та ТОВ "ТД "Орлан" відсутність цих підприємств за податковою адресою, оскіоьки зазначене не є свідченням відсутності у вказаного суб'єкта господарювання первинних документів та неможливості здійснювати господарську діяльність. При цьому, факт відсутності контрагента є нічим іншим, як порушенням відповідною особою законодавства, яке стосується його реалізації як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадової осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім цього, враховуючи індивідуальний характер правовідносин господарюючого суб'єкта та Держави Україна в сфері оподаткування, суд вважає, що акт перевірки суб'єкта господарювання і його висновки не є обов'язковими для інших платників податків, оскільки будь-який акт перевірки платника податків складається виключно з метою його розгляду керівником органу державної податкової служби для вирішення питання про прийняття або неприйняття відповідного рішення стосовно конкретного платника податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії", зокрема, зазначено, що у разі застосування негативних насідків до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції між контрагентами, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

За наведених обставин підстав для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суми 85 203 грн. та 43 062 грн., суд не знаходить.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що дії податкового органу в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 270 862 гривень (2 597 985 грн. + 64 887 282 грн. + 633 702 грн. + 85 203 грн. + 43 062 грн. = 68 270 862 грн.) є неправомірними.

Водночас суд погоджується із твердженням ДПІ в м. Івано-Франківську щодо безпідставного віднесення до складу витрат операційної діяльності підприємства розміру нарахованої амортизації на суму переоцінки вартості основного засобу, внаслідок чого сума амортизаційних відрахувань завищена на 79 647 грн. з урахуванням слідуючого.

11.09.2014 року між КП «Івано-Франківськводоекотехпром» та ТОВ «ЕКА-Захід» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15660/13 від 29.11.2013 року) був укладений договір №219/Е щодо визначення ринкової вартості об'єкту оцінки (будівлі адміністративного корпусу загальною площею 1720,8 м2 за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна,2) (т.4, а.с.26).

Оцінка ринкової вартості майна (будівлі адміністративного корпусу) проведена оцінювачем з дотриманням принципів порівняльного методу (аналогів продаж) та визначена у розмірі 6778806 грн. (т.4, а.с.29-80).

На підставі Звіту про оцінку будівлі адміністративного корпусу платником податку визначений індекс дооцінки, який використаний при переоцінці первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів.

Пунктом 144.1 статті 144 Податкового Кодексу України передбачений вичерпний перелік витрат (на придбання, самостійне виготовлення (створення), ремонт, реконструкцію основних засобів, тощо), що підлягають амортизації та інших випадків, коли вартість основних засобів підлягає амортизації (отриманих безоплатно; капітальних інвестицій, отриманих з бюджету; сума переоцінки вартості основних засобів, яка проведена за коефіцієнтом індексації, визначеного за формулою із застосуванням індексу інфляції року, за результатами якого проводиться індексація, тощо), в тому числі сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу.

На порушення вимог пункту 144.1 статті 144 Податкового Кодексу України у жовтні-грудні 2014 року платник податку проводив нарахування амортизації на суму переоцінки вартості основного засобу (будівлі адміністративного корпусу, інв. № 1181), визначену згідно Звіту про оцінку будівлі адміністративного корпусу, внаслідок чого сума амортизаційних відрахувань, задекларована у Таблиці 1 «Нарахована амортизація за звітний період» додатку АМ, та відповідно, у рядку 05 «витрати операційної діяльності» Декларації за 2014 рік завищена на суму 79 647 грн.

Щодо завищення КП «Івано-Франківськводоекотехпром» задекларованих у 2013 році витрат на загальну суму 661 695 грн. внаслідок включення до собівартості вартості електроенергії на понаднормативні витрати води судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог пункту 140.3 статті 140 Податкового Кодексу України до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Перевіркою встановлено, що включення підприємством до собівартості вартості електроенергії на понаднормативні витрати води відображене у акті планової ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» за період з 01.04.2013 по 30.04.2014 №06-21/11 від 15.08.2014, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області.

Даною ревізією встановлено, що при формуванні статті витрат калькуляції «Електроенергія» підприємством до повної собівартості включено 3787014кВт електроенергії спожитої за подачу води в мережу в кількості 14314880м3 на загальну

суму 3670216,00грн.

До ревізії представлено довідку про витрати і втрати води по КП «Івано-Франківськводоекотехпром» відповідно до якої обсяг піднятої води за період з 01.04.2013 по 31.12.2013 становить 15576,5 тис.м3, подано води в мережу 14314,88 тис.м3, обсяг реалізації склав 7454,2 тис.м3 понаднормативні втрати склали 2581,714тис.м 3

Виходячи із вищенаведеного підприємством завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання на загальну суму 486808,71грн. (2581714*0,2645*0,969*0,7357-частка послуг водопостачання для потреб населення), що є порушенням ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, п.6 Порядку та умов надання у 2013 субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167.

Таким чином, на порушення вимог пункту 140.3 статті 140 Податкового Кодексу України платником податку у 2013 році завищено задекларовані витрати на загальну суму 661 695 грн. (2581714*0,2645*0,969) внаслідок включення до собівартості вартості електроенергії на понаднормативні витрати води.

Крім того судом встановлено, що відповідно до акту перевірки КП «Івано-Франківськводоекотехпром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011р. по 31.12.2012р.» за № 3276/22-1/32360815 від 22.04.2013 ДПІ у м. Івано-Франківську було встановлено завищення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності в сумі 59 240 грн.

За результатами попередньої планової виїзної перевірки об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (від'ємне значення „-") становив 9 053 308 грн., проти задекларованого 9 112 548 грн.

Однак платником податку не внесені зміни до податкового обліку, а саме у рядку 06,5 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік)» Декларації за 2013 рік відображений показник 9 112 548 грн. замість 9 053 308 грн., тобто завищений на суму 59 240,0грн.

Таким чином, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську правомірно дійшла висновку про завищення КП «Івано-Франківськводоекотехпром» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 800 582 грн., в тому числі з підстав неврахування позивачем результату попередньої перевірки на суму 59 240,0грн., внаслідок включення до собівартості вартості електроенергії на понаднормативні витрати води на суму 661 695 грн. та нарахування амортизації на суму переоцінки вартості основного засобу на суму 79 647 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, з урахування усього вищевикладеного суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську за №0003662201 від 23.10.2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 270 862 гривень, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стосовно судових витрат, то відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Таким чином пропорційно до задоволених вимог на користь КП "Івано-Франківськводоекотехпром" слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 174 484,17 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську за №0003662201 від 23.10.2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 270 862 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39508514) на користь КП "Івано-Франківськводоекотехпром" (код 32360815) понесені судові витрати у розмірі 174 484 (сто сімдеят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривень 17 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 12.09.2016 року.