Ухвала

від 29.03.2017 по справі 809/382/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 876/7455/16

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року у справі №809/382/16 за позовними вимогами Комунального підприємства Івано-Франківськводоекотехпром до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Івано-Франківськводоекотехпром звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003662201 від 23.10.2015року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок податкового органу за результатами проведеної перевірки про заниження КП Івано-Франківськводоекотехпром доходів внаслідок не включення до останніх коштів отриманих по договорах субкредитування на суму 2 597 985 грн., висновку щодо завищення позивачем витрат шляхом віднесення до останніх курсових різниць в розмірі 64 887 282 грн., завищення витрат операційної діяльності на суми 85 203 грн. і 43 062 грн. в результаті укладення КП Івано-Франківськводоекотехпром фіктивних договорів з ПАТ ХК Енергомережаінвест та ТзОВ ТД Орлан , нарахування амортизації на суму переоцінки вартості основного засобу в розмірі 79 647 грн. та внаслідок включення підприємством до собівартості вартості електроенергії на понаднормативні витрати води на суму 661 695 грн., висновку про неправомірність включення до складу інших витрат розміру нарахованих процентів за користування кредитами та позиками в сумі 657 330 грн. та висновку щодо безпідставного не внесення підприємством змін до податкового обліку, встановлених проведеною перевіркою в розмірі 59 240 грн., що в подальшому призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 69 071 444 грн. не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції прийнято заяву позивача від 18.05.2016 року про зміну підстав позовних вимог.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську за №0003662201 від 23.10.2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 270 862 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39508514) на користь КП Івано-Франківськводоекотехпром (код 32360815) понесені судові витрати у розмірі 174 484 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривень 17 коп..

З висновками суду першої інстанції в частині задоволених вимог не погодилась Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, про що зазначає у поданій апеляційній скарзі.

Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції неналежно застосовано Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати із змінами та доповненнями, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19 січня 2000 року за № 27/4248, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Вказані обставини свідчать про порушення позивачем вимог підпункту 138.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, статті 4 і 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV, а тому простить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та залишити в силі податкове повідомлення - рішення.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі відповідача та вважає висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог правомірним, та просить в цій частині залишити оскаржувану постанову в силі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено виїзну планову перевірку КП Івано-Франківськводоекотехпром з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт за № 3477/09-15-22-01/32360815 від 06.10.2015 року (т.1 а.с.15-146).

Перевіркою встановлено порушення позивачем в тому числі пп.137.2.1 п.137.2 ст.137; пп.138.1.1 п.138.1; п.138.4, 138.6 -138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4, пп.138.10.5 п.138.10; п.138.11 ст.138; п.140.3 ст.140; п.141.1 ст.141; п.144.1 ст.144; пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України; п.5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати із змінами та доповненнями, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248; п.4 та 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 Фінансові витрати із змінами та доповненнями, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року за №415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.05.2006 року за №6120/12484; ст.ст.4, 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 69 071 444 грн..

Враховуючи виявлені порушення, відповідач 23.10.2015 року податковим повідомленням-рішенням за №0003662201 зменшив суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 69 017 444 грн. (т.1 а.с.185).

Судом першої інстанції досліджено, що протягом періоду з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року платником податку здійснювалися операції в іноземній валюті - господарські операції, пов'язані із погашенням заборгованості перед іноземними постачальниками за основні засоби та інжинірингові послуги, які були придбані (отримані) під час реалізації Проекту Розвиток міської інфраструктури ; відображалися в бухгалтерському обліку запозичення у доларах США, отримані від субкредитора (Міністерства фінансів України, яке діяло як фінансовий агент Уряду України) відповідно до укладених угод про субкредитування №28000-04/207 від 10.12.2007 року та №28010-02/108 від 14.09.2010року.

При цьому податковим органом кошти, отримані від субкредитора відповідно до вищевказаних угод про субкредитування надані Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (yгoда про позику №4869-UA від 26.05.2008 року) для реалізації Проекту Розвиток міської інфраструктури прирівняні до таких, які отримані з державного бюджету.

Висновки суду першої інстанції про необґрунтованість дій податкового органу при зменшенні суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 270 862 грн. та формуванні з цих підстав податкового повідомлення - рішення обґрунтовані наступним.

Для фінансування проектів пріоритетних напрямів розвитку економіки України існує певний порядок залучення іноземних кредитів і надання гарантій Кабінетом Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів за цими кредитами.

Відповідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №414 від 05.05.1997року Міністерство економіки подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти рішень про надання іноземним кредиторам гарантій для забезпечення виконання юридичними особами-резидентами зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, які залучаються на умовах валютної самоокупності, тільки після укладення між зазначеними юридичними особами та Міністерством фінансів угоди про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань.

Згідно з умовами Угод про субкредитування №28000-04/207 від 10 грудня 2007 року та №28010-02/108 від 14.09.2010 року, укладених між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та КП Івано-Франківськводоекотехпром , а саме п.2.1 розділу ІІ позики надані підприємству на платній, зворотній, строковій основі. При цьому підприємство згідно із зазначеними пунктами Угоди зобов'язане повернути отримані суми Субкредиту, сплатити відсотки за користування ними та інші платежі, нараховані згідно з положеннями цих Угод (т.2 а.с. 3, 32).

Згідно з пп.137.2.1 ПКУ доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається в тому числі сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт .

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що остання стосується виключно коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, а тому застосування податковим органом її положень до спірних правовідносин є неправомірним.

Колегія суддів обґрунтовує висновки суду першої інстанції наступним.

Відповідно до пп. 136.1.15. та 136.1.20. п.136.1 ст.136 ПКУ не враховуються у складі доходів в тому числі кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів; основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Матеріали справи засвідчують, що між Україною (Позичальником) та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Банк) укладена угода про позику № 48690-UА від 26.05.2008 року для фінансування проекту розвитку міської інфраструктури. Згідно умов угоди Позичальник передає на умовах субкредиту частину коштів позики комунальним підприємствам на підставі угод про субкредитування, які були укладені між Позичальником, через Міністерство фінансів України і Міністерство з питань житлово-комунального господарства України.

При цьому відповідно до п.п.3.2, 3.6 договорів кредитні кошти перераховуються безпосередньо постачальнику чи виконавцю робіт на їхні рахунки відповідно до проведених підприємством тендерних процедур та укладених контрактів. Кошти Позики Банку на день їх списання з рахунку Позики Банку відповідно до платіжних документів, підписаних Субпозичальником, вважаються сумами Субкредиту, наданого Субкредитором Субпозичальнику відповідно до цієї Угоди в той самий день, в тій самій валюті та сумі. При цьому зобов'язання сторін за цією Угодою обраховуються у доларах США (т.2 а.с.4, 33).

Відповідно до вимог абзацу г підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПКУ витрати операційної діяльності включають від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Водночас прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів із змінами і доповненнями, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року за №193 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 року за №15/4736 (далі -П(С)БО№21).

Відповідно до п.4 П(С)БО № 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Згідно з п. 7 П(С)БО № 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання , які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п.4П(С)Б0 №21).

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (п.8 П(С)БО №21).

Зобов'язання сторін за Угодою є монетарною статтею і обраховуються у доларах США, КП Івано-Франківськводоекотехпром правомірно проводив нарахування курсових різниць по заборгованості за отриману позику на кожну звітну дату балансу, а саме на кінець останнього дня кварталу. Курсові різниці від перерахунку заборгованості в іноземній валюті відповідно до положень П(С)БО № 21 Вплив змін валютних курсів та п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України відображались у складі доходів або у складі витрат в залежності від змін валютних курсів на звітну дату.

Судом першої інстанції встановлено, що КП Івано-Франківськводоекотехпром користується валютною позикою у доларах США Міжнародного банку реконструкції і розвитку на підставі Угоди між ним та Україною від 26.05.2008 року, ратифікованої Законом України від 24.09.2008 року № 592-VI.

Зазначеною Угодою передбачено виділення позики для Комунального підприємства Івано-Франківськводоекотехпром у сумі 7170000 дол. США для фінансування придбання товарів, робіт, послуг консультантів і додаткових операційних витрат (т.2, а.с.58-79).

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З огляду на вищевикладене, відсутні будь-які правові підстави для виключення із складу витрат позивача витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями КП Івано-Франківськводоекотехпром відповідно до Угоди між Міжнародним банком реконструкції і розвитку та Україною від 26.05.2008 року.

Щодо завищення КП Івано-Франківськводоекотехпром витрат операційної діяльності на суми 85 203 грн. та 43 062 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат у зв'язку з придбанням товарів та послуг у ПАТ ХК Енергомережаінвест та ТзОВ ТД Орлан , колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом встановлено, що 27.05.2014 року між позивачем та ПАТ ХК Енергомережаінвест укладено договір за №1681 про надання послуг (т.2 а.с.135-137).

Відповідно до отриманої відповідачем податкової інформації від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведення зустрічної звірки по підприємству ПАТ ХК Енергомережаінвест (код за ЄДРПОУ 32113410) за серпень, вересень 2014 року є неможливим у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, стан підприємства 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням .

ДПІ у м. Івано-Франківську отримано від ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області податкову інформацію від 03.11.2014 року №34957/22-02 по TзOB ТД ОРЛАН (код за ЄДРПОУ 38352333) за період з 03.11.2012 року по 31.12.2013 року.

Згідно даної інформації вбачається, що ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області були складені акти №713/22-02/38352333 від 02.04.14 №801/22-02/38352333 від 14.04.14 про неможливість проведення зустрічної звірки TзOB ТД ОРЛАН (т.2, а.с. 174-177).

Досліджуючи первинні документи, а саме: господарські договори, акти надання послуг, прихідні ордери, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо отримання товарів і послуг КП Івано-Франківськводоекотехпром від вказаних постачальників. (т.2, а.с. 135-148, а.с. 197-198).

Факт використання КП Івано-Франківськводоекотехпром одержаних товарів, а саме труб від ТзОВ Торговий дім Орлан у своїй господарській діяльності підтверджується відповідними прихідними ордерами, відомостями про витрати будівельних матеріалів наявними у позивача (т.2, а.с.197-204).

Згідно із загальновизнаним принципом сучасного права, закріпленим у частині першій статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України (далі - Закон № 2756-VI), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, редакцію статті 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) змінено.

Змінами, внесеними до статті 228 ЦК України Законом № 2756-VI, встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними (недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересовані особи можуть заперечувати їх дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України)).

Таким чином, у новій редакції статті 228 ЦК України передбачено, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Також законодавець визначив наслідки визнання такого правочину недійсним.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки договірні стосунки позивача з контрагентами мали місце після 2011 року, то у разі спірності договору як такий, що не виконувався, слід доводити окремо в суді. Податковий орган цим не скористався. Відтак реальність правочинів підтверджується вище переліченими первинними документами.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України, викладеному в судовому рішенні від 18.11.2014 року, відповідно до якого, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою ст. 228 ЦК України, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську за №0003662201 від 23.10.2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 270 862 гривень є доведеним та обґрунтовуються нормами Податкового кодексу України, статтями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та умовами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати із змінами та доповненнями, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19 січня 2000 року за № 27/4248.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. по справі № 809/382/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_1

Повний текст

виготовлено 03.04.2017 року