Постанова

від 12.09.2016 по справі 908/997/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

12.09.2016 справа № 908/997/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача:не з'явився, від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуАдвокатського об'єднання "Мітра", м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 по справі№ 908/997/16 (суддя Сушко Л. М.) за позовомАдвокатського об'єднання "Мітра", м. Запоріжжя, доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Техностиль", м. Запоріжжя, про та зустрічним позовом до простягнення 130 715, 75 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Техностиль", м. Запоріжжя, Адвокатського об'єднання "Мітра", м. Запоріжжя, визнання недійсним договору

У судовому засіданні 07.09.2016 була

оголошена перерва до 12.09.2016 об 11:00

Адвокатське обєднання «Мітра» (далі - АО «Мітра»), м. Запоріжжя, звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Техностиль» (далі - ТОВ «ТБ Техностиль»), м. Запоріжжя, про стягнення основного боргу у розмірі 80 630, 18 грн., 3 % річних у сумі 5 235, 44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44 850, 13 грн.

ТОВ «ТБ Техностиль» звернулось до Господарського суду Запорізької області із зустрічним позовом до АО «Мітра» про визнання частково недійсним Договору про відступлення права вимоги від 20.03.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання «Оселя» (далі - ТОВ «ЖЕУ «Оселя») та АО «ОСОБА_4 Груп», правонаступником якого є АО «Мітра»

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 у справі № 908/997/16 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено: договір про відступлення права вимоги від 20.03.2015 визнано недійсним у частині передання права вимоги за договорами суборенди № 4 та 4-а від 29.12.2012, укладеними між ТОВ «ЖЕУ «Оселя» та ТОВ «ТБ Техностиль».

АО «Мітра», не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 у справі № 908/997/16 та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити та припинити провадження у справі в цій частині. Заявник апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що право вимоги до відповідача було набуто у межах спеціальної процедури - аукціону з продажу майна боржника, а тому Договір про відступлення права вимоги є лише фіксацією результатів торгів, а саме підставою заміни кредитора у зобов'язанні є протокол проведення аукціону. Крім того, позивач вважає, що розгляд питання про визнання недійсними результатів аукціону здійснюється у межах справи про банкрутство, а норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні до спірних правовідносин.

В апеляційній скарзі наведені також інші доводи, які на думку скаржника є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представник відповідача за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні 07.09.2016 не вбачає підстав для її задоволення, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 07.09.2016 підтримав доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

У судове засідання 12.09.2016 представники позивача та відповідача не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд -

В С Т А Н О В И В :

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та ТОВ «ЖЕУ «Оселя» (Орендар) 26.04.2005 було укладено Договір оренди державного нерухомого майна № 1387, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорока років Радянської України, 45 (т. 3, а. с. 38-43).

На підставі пункту 6.2 Договору оренди № 1387 від 26.04.2005, за погодженням з Орендодавцем Орендар має право передавати в суборенду частину орендованого майна (окремі приміщення та їх частини) у межах строку дії Договору оренди.

Між ТОВ «ЖЕУ «Оселя» (Суборендодавець) та ТОВ «ТБ Техностиль» (Суборендар) 29.12.2012 було укладено Договори суборенди нежитлового приміщення №№ 4 та 4-а, за умовами яких Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення № 1, 2, 3 (три кімнати на першому поверсі) площею 52,2 м 2 , та відповідно № 8, 9, 15 (цокольний поверх) площею 98,1 м 2 , розташованого за адресою: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45 (т. 1, а. с. 15, 16).

Передача нежитлового приміщення в суборенду та його повернення Суборендарем оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін (пункти 1.3 Договорів суборенди).

Згідно з пунктами 2.1 Договорів орендна плата розраховується згідно з Методикою розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та договору оренди і становить: 1 827, 07 грн. за Договором № 4 та 1 377, 51 грн. за Договором № 4-а.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індексі інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пунктів 2.2 вищезазначених Договорів Суборендар сплачує Суборендодавцю крім орендної плати щомісяця експлуатаційні витрати, пов'язані з експлуатацією орендованого приміщення у розмірі: 1 468, 39 грн. за Договором № 4 та 2 759, 55 грн. за Договором № 4-а.

Усі витрати за користування електронапругою, теплопостачанням та водопостачанням сплачуються окремо і в плату, обумовлену у пунктах 2.1, 2.2, не входять (пункти 2.3 Договорів).

У пунктах 2.4 Договорів суборенди сторони узгодили, що Суборендар сплачує Суборендодавцю грошовими коштами або в іншій формі за погодженням сторін плату, обумовлену у пунктах 2.1, 2.2, 2.3, - суборендну плату, експлуатаційні витрати та комунальні платежі - до 7 числа кожного місяця попередньою платою згідно з рахунками.

За актами приймання-передачі було передано ТОВ «ТБ Техностиль» за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45, 01.01.2011 - одна кімната на першому поверсі площею 17,5 м 2 (т. 1, а. с. 23), 01.10.2011 - одна кімната на першому поверсі площею 17,6 м 2 (т. 1, а. с. 24), 01.02.2012 - дві кімнати на першому поверсі площею 34,6 м 2 (т. 1, а. с. 25) та 01.02.2012 - три кімнати на цокольному поверсі площею 98,1 м 2 (т. 1, а. с. 26).

У подальшому ТОВ «ЖЕУ «Оселя» та ТОВ «ТБ Техностиль» уклали низку Додаткових угод до Договору № 4 від 29.12.2012, якими продовжували строк дії зазначеного договору суборенди: за Додатковою угодою від 26.09.2013 - по 31.10.2013 (т. 1, а. с. 17), за Додатковою угодою від 01.11.2013 - по 30.11.2013 (т. 1, а. с. 18), за Додатковою угодою від 01.12.2013 - по 31.01.2014 (т. 1, а. с. 19).

Також ТОВ «ЖЕУ «Оселя» та ТОВ «ТБ Техностиль» уклали аналогічні додаткові угоди до Договору суборенди № 4-а від 29.12.2012: за Додатковою угодою від 26.09.2013 строк дії зазначеного договору суборенди продовжено по 31.10.2013 (т. 1, а. с. 20), за Додатковою угодою від 01.11.2013 - по 30.11.2013 (т. 1, а. с. 21), за Додатковою угодою від 01.12.2013 - по 31.01.2014 (т. 1, а. с. 22).

Крім того, Додатковими угодами від 01.11.2013 до Договорів суборенди №№ 4 та 4-а ТОВ «ЖЕУ «Оселя» (в особі керуючого санацією) та ТОВ «ТБ Техностиль» доповнили зазначені договори пунктами 5.7 такого змісту: «Жодна зі Сторін не має права передавати свої права по даному Договору третім особам без письмової згоди іншої Сторони» (т. 1, а. с. 102, 105).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2013 у справі № 21/5009/7460/11 ТОВ ЖЕУ «Оселя» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т. 2, а. с. 5-9).

Внаслідок проведення аукціону із продажу активів ТОВ ЖЕУ «Оселя», організованого ТОВ «Всеукраїнський аукціонний дім», та на підставі протоколу № 41/10/15 від 19.03.2015 Адвокатське об'єднання «ОСОБА_4 Груп» (Покупець - новий кредитор), у подальшому перейменоване на Адвокатське об'єднання «Мітра», та ТОВ ЖЕУ «Оселя» (Продавець - первісний кредитор) 20.03.2015 уклали Договір відступлення права вимоги (купівлі-продажу дебіторської заборгованості), за умовами якого первісний кредитор продає, а новий кредитор приймає на себе право витребування боргу і стає кредитором осіб (далі - Боржники), визначених окремими Додатками, що укладаються стосовно кожного боржника, що є невід'ємною частиною цього Договору (т. 1, а. с. 46).

Відповідно до пункту 6 Договору відступлення права вимоги компенсація за відступлене право вимоги складає 42 000, 00 грн. На момент підписання цього Договору компенсація за відступлене право вимоги Покупцем - новим кредитором сплачено повністю.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Договору до Покупця - нового кредитора переходять всі права Продавця - первісного кредитора, які існують на момент укладання цього Договору, у тому числі право стягнення з Боржників сум основного боргу, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених законом та/або документами, на підставі яких виникла заборгованість, нарахованих з дати фактичного прострочення Боржниками виконання своїх зобов'язань.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та виконання Боржниками зобов'язань, право вимоги яких за цим Договором було передано (пункт 11 Договору відступлення права вимоги).

У Додатку № 17 до Договору відступлення права вимоги (купівлі продажу дебіторської заборгованості) від 20.03.2015 ТОВ ЖЕУ «Оселя» та АО «ОСОБА_4 Груп» засвідчили, що сума заборгованості ТОВ «ТБ Техностиль» перед ТОВ ЖЕУ «Оселя» становить 80 630, 18 грн., на підтвердження чого позивачу передаються відповідні документи (т. 1, а. с. 47).

Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 у справі № 21/5009/7460/11 ТОВ «ЖЕУ «Оселя» ліквідовано, а провадження у справі про банкрутство припинено (т. 2, а. с. 10-13).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 29.05.2015 було внесено відповідний запис про припинення ТОВ «ЖЕУ «Оселя».

АО «ОСОБА_4 Груп» 15.05.2015 звернулось до ТОВ «ТБ Техностиль» з вимогою про погашення заборгованості за Договорами суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 у розмірі 80 630, 37 грн.

Факт направлення відповідачу за первісним позовом зазначеної вимоги підтверджується розрахунковим чеком УДППЗ «Укрпошта» та реєстром заказних листів зі штемпелем відділення поштового зв'язку, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи (т. 1, а. с. 42).

При цьому поштове відправлення було повернуто позивачу за первісним позовом у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується належним чином засвідченою копією поштового конверта з відповідною відміткою, скріпленою штемпелем УДППЗ «Укрпошта» (т. 1, а. с. 41).

У подальшому найменування АО «ОСОБА_4 Груп» було змінено на Адвокатське об'єднання «Мітра», про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1, а. с. 62-64)

Оскільки вимога АО «ОСОБА_4 Груп» була залишена ТОВ «ТБ Техностиль» без відповіді, а обов'язок зі сплати суборендної плати не було виконано належним чином, АО «Мітра» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості за Договорами суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 у розмірі 80 630, 18 грн. за період з січня 2014 року по січень 2015 року, 3 % річних у сумі 5 235, 44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44 850, 13 грн.

ТОВ «ТБ Техностиль» до початку розгляду справи по суті звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним Договору відступлення права вимоги від 20.03.2015 та Додаток № 17 до нього в частині відступлення права вимоги за Договорами суборенди нежитлового приміщення №№ 4 та 4-а від 29.12.2012.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підлягає скасуванню, виходячи з такого.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним Договору відступлення права вимоги від 20.03.2015, суд першої інстанції виходив із того, що право вимоги за Договорами суборенди нежитлового приміщення №№ 4 та 4-а в силу пунктів 5.7 зазначених Договорів може бути передано іншій особі лише за письмовою згодою сторони. Оскільки така згода відповідача за первісним позовом надана не була, право вимоги передано з порушенням приписів частини першої статті 516 ЦК України, що зумовлює визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів зауважує, що Договір про відступлення права вимоги від 20.03.2015 було укладено на підставі протоколу № 41/10/15 від 19.03.2015, тобто у межах ліквідаційної процедури ТОВ «ЖЕУ «Оселя», що зумовлює застосування до цих правовідносин Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого є спеціальними відносно приписів ЦК України.

Відповідно до статті 44 Закону № 2343-XII ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. На аукціоні може продаватися, зокрема, дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Тобто ТОВ «ЖЕУ «Оселя» як боржник у процедурі ліквідації набуває особливого правового статусу: майно цього підприємства (включаючи право вимоги (дебіторську заборгованість) використовується ліквідатором для задоволення вимог кредиторів у порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Посилання ж відповідача за первісним позовом на приписи статті 516 ЦК України стосуються заміни кредитора у зобов'язанні шляхом укладення відповідного правочину за нормами зобов'язального права і не можуть бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного за результатами проведення аукціону з продажу майна боржника, оскільки в останньому випадку відчуження права у первісного кредитора (ТОВ «ЖЕУ «Оселя») відбулось у примусовому порядку, тобто поза його волі.

Звіт ліквідатора, складений за результатами продажу майна ТОВ «ЖЕУ «Оселя», було затверджено ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 у справі № 21/5009/7460/11.

В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, а тому, оскільки результати проведеного аукціону не визнавались недійсними у встановленому законом порядку, вони визнаються чинними.

Місцевий господарський суд не врахував, що питання визнання недійсним Договору відступлення права вимоги, укладеного за результатами аукціону з реалізації майна ТОВ «ЖЕУ «Оселя» (банкрута), проведеного в межах ліквідаційної процедури, стосується формування ліквідаційної маси, а тому безпосередньо пов'язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство.

При цьому посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України № 3-43гс15 від 15.04.2015, є безпідставним, оскільки фактичні обставини справи, за наслідками розгляду якої прийнято зазначену постанову, суттєво відрізняються від правовідносин, що склались між сторонами у цій справі.

Так, у даній справі заміна кредитора у зобов'язанні відбулась внаслідок продажу права вимоги (дебіторської заборгованості) боржника на аукціоні у межах процедури ліквідації ТОВ «ЖЕУ «Оселя», яке виступало кредитором за Договорами суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012.

Натомість у справі № 910/6098/14 (розглянутій Верховним Судом України за № 3-43гс15) було передано право вимоги до боржника (щодо якого введено процедуру санації) на підставі нотаріально засвідченого договору.

Відповідно до частини першої статті 111 28 ГПК України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Оскільки обставини справи, що розглядається, та наведені у постанові Верховного Суду України є різними, колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові № 3-43гс15 від 15.04.2015, не може враховуватись при застосуванні норм права при винесенні рішення у цій справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги ТОВ «ТБ Техностиль» за зустрічним позовом про визнання недійсними Договору про відступлення права вимоги від 20.03.2015 та Додатку № 17 до нього у частині передачі права витребування боргу за Договорами суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з наведених вище мотивів.

Щодо вимог апеляційної скарги про припинення провадження у справі в частині зустрічного позову колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 103 ГПК України у апеляційного господарського суду відсутні повноваження щодо прийняття нового рішення з одночасною відмовою у задоволенні позовних вимог та припиненням провадження у справі, оскільки зазначені процесуальні дії є взаємовиключними.

Відповідно до статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі, а тому колегія суддів вважає, що за таких обставин вимоги АО «Мітра» про припинення провадження у справі в частині розгляду зустрічного позову не можуть бути задоволені.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з ТОВ «ТБ Техностиль» заборгованості з орендної плати з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

ОСОБА_4 вимоги за Договорами №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 перейшло до АО «Мітра» на підставі Договору відступлення права вимоги (купівлі-продажу дебіторської заборгованості) від 20.03.2015, укладеного за результатами проведення аукціону з продажу майна ТОВ «ЖЕУ «Оселя».

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст Договорів №№ 4 та 4-а від 29.12.2012, дійшов висновку, що останні за своєю правовою природою є договорами піднайму (суборенди), які підпадають під правове регулювання норм глави 58 ЦК України, §5 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини третьої статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічні приписи закріплені у статті 526 ЦК України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, відповідач за первісним позовом зазначає, що Акти приймання-передачі, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи (т. 1, а. с. 23-26), укладені на виконання умов Договорів суборенди № 4 від 01.10.2011 (т. 2, а. с. 47-48), № 4 від 01.10.2012 (т. 2, а. с. 49-50), № 4-а від 01.02.2012 (т. 2, а. с. 51-52) та № 4-а від 01.10.2012 (т. 2, а. с. 53). При цьому відповідач наполягає на тому, що Договори суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 не виконувались, а приміщення за ними не передавались та не приймались.

Колегія суддів вважає доводи ТОВ «ТБ Техностиль» безпідставними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, факт користування спірними приміщеннями після спливу строків дії Договорів суборенди № 4 від 01.10.2011, № 4 від 01.10.2012, № 4-а від 01.02.2012 та № 4-а від 01.10.2012 не заперечується відповідачем та підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаними представниками ТОВ «ЖЕУ «Оселя» та ТОВ «ТБ Техностиль», за період з грудня 2012 року по грудень 2013 року, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи (т. 2, а. с. 54-66).

Крім того, у матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі, якими засвідчено повернення нежитлових приміщень ТОВ «ЖЕУ «Оселя» або, у подальшому, АО «ОСОБА_4 Груп»/АО «Мітра».

Також на виконання вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2016 представник позивача за первісним позовом надав лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 28.12.2012 вих. № 11-13-08899 про погодження укладення Договорів суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 між ТОВ «ЖЕУ «Оселя» та ТОВ «ТБ Техностиль».

З наведеного випливає, що на момент укладення Договорів суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 спірні приміщення вже перебували у користуванні відповідача за первісним позовом, а твердження представника ТОВ «ТБ Техностиль» про неукладення та невиконання зазначених Договорів суборенди є безпідставним.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про те, що відомості з актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не відповідають дійсності, оскільки зазначені акти були підписані представниками сторін договору без зауважень і претензій.

Крім того, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України заперечення ТОВ «ТБ Техностиль» не обґрунтовані належними і допустимими доказами.

Також відповідач за первісним позовом заперечує направлення АО «Мітра» на адресу ТОВ «ТБ Техностиль» вимоги про сплату заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що відповідач за первісним позовом не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення), однак ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Оскільки у матеріалах справи наявні докази повернення поштового відправлення з вимогою позивача за первісним позовом за закінченням терміну зберігання (т. 1, а. с. 41), а відповідач за первісним позовом не надав доказів в обґрунтування своїх заперечень, колегія суддів доходить висновку, що вимога про сплату заборгованості вважається пред'явленою належним чином.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у Договорах суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 сторони погодили строк внесення суборендної плати та супутніх платежів, а тому підстави для застосування приписів частини другої статті 530 ЦК України відсутні, а виконання зобов'язання ТОВ «ТБ Техностиль» не ставиться в залежність від пред'явлення Суборендодавцем відповідної вимоги.

Пунктами 2.3 Договорів суборенди передбачено, що усі витрати за користування електронапругою, теплопостачанням та водопостачанням сплачуються окремо від орендної плати та експлуатаційних витрат.

Плата, обумовлена у пунктах 2.1, 2.2 та 2.3 Договорів суборенди, сплачується Суборендарем до 7 числа кожного місяця попередьною платою згідно з рахунками (пункти 2.4 Договорів суборенди).

З огляду на те, що відповідач не міг самостійно визначити вартість послуг з електро-, тепло- та водопостачання, а у матеріалах справи відсутні докази направлення рахунків на адресу ТОВ «ТБ Техностиль», колегія суддів вважає, що Суборендар не мав можливості виконати свій обов'язок до вчинення Суборендодавцем дій, передбачених пунктами 2.3 Договорів суборенди, тобто має місце прострочення кредитора.

Доказів направлення відповідачу рахунків на виконання пунктів 2.4 Договорів суборенди не надано суду ані першої, ані апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, оскільки відповідач не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, адже порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора на підставі частини другої статті 613 ЦК України в частині витрат за користування електронапругою, тепло- та водопостачанням на загальну суму 16 665, 47 грн. за період з січня 2014 року по січень 2015 року.

Такий правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду України № 6-2387цс15 від 06.04.2016 та в силу приписів статті 111 28 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Водночас умовами Договорів суборенди встановлено, що орендна плата розраховується відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та договору і становить 1 827, 01 грн. за Договором № 4 та 1 377, 51 грн. за Договором № 4-а (пункти 2.1 зазначених Договорів). Розмір суборендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом корегування розміру місячної суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Експлуатаційні витрати складають 1 468, 39 грн. за Договором № 4 та 2 759, 55 грн. за Договором № 4-а (пункти 2.2 зазначених Договорів).

Отже, враховуючи, що порядок формування орендної плати передбачено пунктами 2.1 Договорів суборенди, а розмір експлуатаційних витрат прямо встановлено у пунктах 2.2 зазначених Договорів, колегія суддів вважає, що ненаправлення рахунків відповідачу не позбавляє останнього можливості виконати свій обов'язок належним чином у цій частині.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів повернення ТОВ «ТБ Техностиль» спірних приміщень за Договорами суборенди №№ 4 та 4-а від 29.12.2012 та погашення заборгованості з суборендної плати, враховуючи наявність прострочення кредитора за вимогами про стягнення плати за енерго-, тепло- та водопостачання, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги АО «Мітра» за первісним позовом про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 54 693, 03 грн. за період з січня 2014 року по січень 2015 року, а в іншій частині позову відмовляє.

АО «Мітра» також заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 5 235, 44 грн. за період з 31.01.2014 по 31.03.2016.

Згідно з пунктом 7 Договору про відступлення права вимоги від 20.03.2015 до Покупця - нового кредитора (АО «Мітра») переходять всі права Продавця - первісного кредитора (ТОВ «ЖЕУ «Оселя»), які існують на момент укладення цього Договору, у тому числі право стягнення з Боржників (зокрема ТОВ «ТБ Техностиль» відповідно до Додатку № 17 до зазначеного Договору) сум основного боргу, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених законом та/або документами, на підставі яких виникла заборгованість, нарахованих з дати фактичного прострочення Боржниками своїх зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми відсотків річних, вважає, що він є арифметично невірним, оскільки право на нарахування 3 % річних виникає у АО «Мітра» окремо за прострочення внесення ТОВ «ТБ Техностиль» суборендної плати та експлуатаційних витрат у кожному місяці.

Крім того, як зазначено вище, на підставі статті 613 ЦК України ТОВ «ТБ «Техностиль» не відповідає за прострочення кредитора щодо внесення плати за електро-, водо- та теплопостачання.

Отже, колегія суддів вважає, що з ТОВ «ТБ Техностиль» на користь АО «Мітра» підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 2 898, 34 за період з 31.01.2014 по 31.03.2016 на суму 54 693, 03 грн., розраховані наростаючим підсумком, а в іншій частині вимог про стягнення відсотків річних відмовляє за недоведеністю.

Також АО «Мітра» просить стягнути з ТОВ «ТБ Техностиль» інфляційні втрати у розмірі 44 850, 13 грн. за період з січня 2014 року по березень 2016 року.

Як зазначено вище, на підставі статті 613 ЦК України ТОВ «ТБ Техностиль» не відповідає за прострочення кредитора щодо внесення плати за електро-, водо- та теплопостачання.

Колегія суддів, враховуючи лист Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 та пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, вважає, що з ТОВ «ТБ Техностиль» підлягають стягненню інфляційні втрати за прострочення сплати суборендної плати та експлуатаційних витрат у розмірі 34 718, 68 грн. за період з січня 2014 року по березень 2016 року, розраховані наростаючим підсумком.

В іншій частині позовні вимоги АО «Мітра» про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково з наведених вище мотивів, а з ТОВ «ТБ Техностиль» на користь АО «Мітра» підлягає стягненню основна заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат у розмірі 54 693, 03 грн., 3 % річних у сумі 2 898, 34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 34 718, 68 грн., а в іншій частині позовних вимог колегія суддів відмовляє.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АО «Мітра» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 у справі № 908/997/16 підлягає скасуванню з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладаються на ТОВ «ТБ Техностиль», а за подання апеляційної скарги - на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Мітра», м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 у справі № 908/997/16 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 у справі № 908/997/16 скасувати.

Позовні вимоги Адвокатського об'єднання «Мітра», м. Запоріжжя, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Техностиль» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, код ЄДРПОУ 34156189) на користь Адвокатського об'єднання «Мітра» (69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сорока років Радянської України, буд. 48, код ЄДРПОУ 39065002) заборгованість з суборендної плати у розмірі 54 693, 03 грн., 3 % річних у сумі 2 898, 34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 34 718, 68 грн.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Техностиль», м. Запоріжжя, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Техностиль» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, код ЄДРПОУ 34156189) на користь Адвокатського об'єднання «Мітра» (69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сорока років Радянської України, буд. 48, код ЄДРПОУ 39065002) судовий збір за подання первісної позовної заяви у розмірі 1 384, 65 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 3 038, 92 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3