Рішення

від 05.09.2016 по справі 201/5973/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5973/16-ц (2/201/1878/2016)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 вересня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.,

при секретарі - Пісчанській Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3), третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» - про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 25 квітня 2016 року звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3), третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» - про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 5-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 05 січня 2016 року за участю автомобіля марки «Шкода», д/н НОМЕР_1, під керування водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зазначені автотранспортні засоби були пошкоджені. У судовому порядку винуватцем вказаної ДТП був визнаний ОСОБА_2 Оскільки сума страхового відшкодування не покриває розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу наслідок пошкодження в ДТП належного йому на праві власності автомобіля, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) як особи, з якою винуватець ДТП перебував у трудових відносинах та на час ДТП виконував свої посадові обов'язки, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі у загальному розмірі 81 874,04 грн., яка складається із 70 303,42 грн., яка є різницею між страховою виплатою (49 490,00 грн.) та реальними збитками позивача (119 793,42 грн.), які були понесені ним для відновлення свого пошкодженого транспортного засобу; 9 896,62 грн. - втрата товарної вартості автомобіля НОМЕР_3; 1 500,00 грн. - витрати за складання експертного дослідження; 174,00 грн. - витрати за направлення телеграми; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості субсидіарної відповідальності матеріальну шкоду у загальному розмірі 81 859, 04 грн., яка складається з 70 303,42 грн., що є різницею між страховою виплатою (49 490,00 грн) та реальними збитками позивача (119 793,42 грн.), які були понесені ним для відновлення свого пошкодженого транспортного засобу; 9 896,62 грн. - ВТВ автомобіля НОМЕР_3; 1 500,00 грн. - витрати за складання експертного дослідження; 159,00 грн. - витрати за направлення телеграми; стягнути з «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000,00 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості субсидіарної відповідальності моральну шкоду у розмірі 15 000,00 коп.; стягнути з ОСОБА_2 та «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати по справі у розмірі 5 411,55 грн., які складаються із оплати судового збору у розмірі 1 411,55 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд даної цивільної справи без його участі, в заяві вказав, що позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує (а. с. 9).

Представник інтересів «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) у судове засідання не заявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, надіслав на адресу суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у його задоволенні в частині вимог до «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3), оскільки останнє заперечує перебування відповідачів у трудових відносинах один з одним станом на час скоєння відповідної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 82-86). ). За таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог ОСОБА_4 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за місцем реєстрації.

Третя особа у судове засідання представника своїх інтересів для участі в розгляді даної цивільної справи не направила, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надіслала на адресу суду письмові пояснення, згідно з якими цивільно-правова відповідальність відповідачів застрахована ТзДВ «Експрес Страхування» та за страховим випадком, що мав місце 05 січня 2016 року, останнім було виплачено потерпілій стороні ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 49 490,00 грн. (різниця між розміром ліміту відповідальності та розміром франшизи) (а. с. 71-72).

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом були встановлені наступні факти:

05 січня 2016 року за участю автомобіля марки «Шкода», д/н НОМЕР_1, під керування водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зазначені автотранспортні засоби були пошкоджені (а. с. 12, 13).

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 12).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином факт 05 січня 2016 року, встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили та не підлягає доказуванню в даному судовому процесі.

Судом було встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Шкода», д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2, станом на 05 січня 2016 року застрахована ТзДВ «Експрес Страхування» відповідно до полісу №АІ/3561391 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 73). За даним полісом власником даного автотранспортного засобу є «Представництво «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3); ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи - 510,00 грн.

ОСОБА_1 06 січня 2016 року звернувся на адресу ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 74).

Відповідно до висновку № 3560 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, складеного 01 лютого 2016 року експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 (а. с. 14-46), вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_4, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 121 896,11 грн. без урахування ВТВ та 131 972,73 грн. - з урахуванням ВТВ. Вартість складання даного висновку коштувало позивачу 1 500,00 грн. (а. с. 47).

Судом також встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, фактично становить 119 793,42 грн., що підтверджується матеріалами справи (а. с. 48-49).

Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» було виплаченого ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 49 490,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням, копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 76).

В матеріалах справи наявна досудова вимога ОСОБА_1 адресована відповідачам, в якій позивач просить погасити йому суму заборгованості в загальному розмірі 81 792,73 грн. (а. с. 55, 56).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами цивільного кодексу України, а також ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 ст. 1192 встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з положеннями п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з положеннями ст.. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно ст. 32.7 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу».

Відповідно до п. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана, в тому числі, з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Методикою передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

На момент скоєння ДТП ОСОБА_2 знаходився в трудових відносинах з «Представництвом «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3), який також є власником автомобіля «Шкода» д/н НОМЕР_1, за полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/6235015.

Згідно пункту 6 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року «Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК ).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідачів, враховуючи висновок № 3560 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 01 лютого 2016 року, яким вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу як власнику автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, визначена з урахуванням ВТВ у розмірі 131 792,73 грн., приймаючи до уваги, що винуватцем ДТП є ОСОБА_2, який на день ДТП перебував у трудових відносинах з «Представництвом «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3), яке станом на день ДТП є власником транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, суд приходить до висновку про можливість солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 70 303,42 грн. різниці між страховою виплатою (49 490,00 грн) та реальними збитками позивача (119 793,42 грн.); 9 896,62 грн. втрати товарної вартості автомобіля НОМЕР_3; 1 500,00 грн. витрат на складання висновку автотоварознавця.

Крім того, суд вважає за можливе в якості повернення витрат, пов'язаних із викликом відповідачів на огляд пошкоджень автомобіля, стягнути на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 159,00 грн., з «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) - 174,00 грн. (а. с. 54).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5), згідно з яким ця шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що внаслідок ДТП, що відбулась з вини ОСОБА_2, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті душевного спокою, перебуванні у стані стресу, витраті часу та зусиль для відновлення здоров'я. Таким чином суд вважає можливим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000, 00 грн.

У задоволенні вимог до «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) про відшкодування моральної шкоди суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки страждання нематеріального характеру були спричинені позивачу діями саме ОСОБА_2, а не «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3).

У задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити як у необґрунтованих.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати розподілити відповідно до задоволених вимог, а саме: в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору стягнути на користь позивача з відповідачів по 705,78 грн. з кожного. Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги спеціаліст по даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 9, 12, 22, 29, 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», ст. ст. 22, 979, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) на користь ОСОБА_1 70 303,42 грн. різниці між страховою виплатою (49 490,00 грн) та реальними збитками позивача (119 793,42 грн.); 9 896,62 грн. втрати товарної вартості автомобіля НОМЕР_3; 1 500,00 грн. витрат на складання висновку автотоварознавця, а разом - 81 700 (вісімдесят одну тисячу сімсот) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат за направлення телеграми.

Стягнути з «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) на користь ОСОБА_1 174 (сто сімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат за направлення телеграми.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, «Представництва «Берлін-Хемі Акцієнгезельшафт» в Україні (ОСОБА_3) на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 411,55 грн. - по 705,78 грн. з кожного.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а саме: рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено протягом 10-днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

ОСОБА_4 Черновськой