Ухвала

від 14.09.2016 по справі 191/1886/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6664/16 Справа № 191/1886/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»

на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ТЕРРА» про стягнення заборгованості за договором позики , -

ВСТАНОВИЛА:

Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 25.03.2016 року було постановлено ухвалу про забезпечення позову, згідно якої суд, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 9300000 грн., - наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачам /а.с.18-19 / .

З цією ухвалою не погодилось ПАТ «БТА Банк» і звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Зокрема, апелянт зазначив, що оскаржувана ухвала порушує його права, оскільки унеможливлює реєстрацію за ним права власності на предмети іпотеки - відповідне майно ТОВ «СОЛАНА», ТОВ «ГРАНД ТЕРРА», ОСОБА_3, що передано ними у іпотеку банку згідно умов іпотечних договорів № 23/34-Н/09-І/1, № 23/34-Н/09-І/2, № 23/34-Н/09-І/3 від 19.11.2009 року /а. с. 21-24/.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду, в силу ч.3 ст. 303 ЦПК України та ст. 312 ЦПК України, - скасувати з наступних підстав.

Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області було розглянуто заяву - ОСОБА_2 про забезпечення позову / а. с.12-15 / і 25.03.2016 року постановлено ухвалу, згідно якої суд, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 9300000 грн., - наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно , що належить ОСОБА_3

Також, суд, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 9300000 грн., наклав арешт і на все рухоме та нерухоме майно , яке належить ТОВ «СОЛАНА» та ТОВ «ГРАНД ТЕРРА» / а. с. 18-19 /.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України - суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Частина 2 ст.151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України - про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до ст.ст.151,153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 В«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовуВ» ,- єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Однак, в порушення вище зазначених вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову та постановляючи 25.03.2016 року ухвалу про забезпечення позову, - суд першої інстанції не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як накладання арешту на рухоме та нерухоме майно, і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини , які свідчать про те, що неприйняття зазначених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України - види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак, вирішити питання щодо такої співмірності апеляційний суд позбавлений можливості, так як в ухвалі суду не зазначено конкретне рухоме та нерухоме майно, на яке накладено арешт і його вартість .

Фактично судом постановлена ухвала, яка не може бути виконана, оскільки в ній не зазначено конкретне майно, на яке накладено арешт, і не зазначено порядок виконання цієї ухвали.

Розглядаючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову і постановляючи 25.03.2016 року ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, в порушення ч.2 ст.151 ЦПК України, прийняв в своє провадження заяву, яка не відповідає вимогам закону і в порушення вимог ч. 3 ст. 153 ЦПК України не витребував у заявника додаткові матеріали та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

За таких обставин, ухвала суду від 25.03.2016 року не може залишатись в силі і підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга ПАТ «БТА Банк» підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню в повному обсязі (згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України), як така що не відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи, з передачею питання щодо забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 151-153,303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» - задовольнити частково.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року про забезпечення позову - скасувати та передати питання щодо забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ: