Рішення

від 12.08.2016 по справі 917/884/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2016 р. Справа № 917/884/16

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське",

с. Велика Фосня, Овруцький район Житомирська область, 11161

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт",

вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч Полтавська область, 37300

про стягнення 649 151,63 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про стягнення 649 151,63 грн., з яких 618 743,62 грн. основного боргу, 6 187,43 грн. штрафу, 9 459,13 грн. 3% річних, 14 761,45 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами 10.01.2013 року договором №1108/13-БМ на закупівлю молока.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2016 р. порушено провадження та призначено до розгляду на 15.06.2016 р.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. №8388 від 06.07.2016 р.) про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" для огляду у судовому засіданні оригіналів документів, а саме: договору на закупівлю молока №1108/13БМ від 10.01.2013 р.; приймальних квитанцій на суму заявлених вимог з основного боргу; спеціалізованих товарних накладних за формою 1-ТН (МС) на перевезення молочної сировини на суму заявлених вимог з основного боргу; товарно-транспортних накладних за формою Ф1 - ТН на суму заявлених вимог з основного боргу; протоколів узгодження цін на кожну зміну ціни товару згідно накладних. Також, в поданому клопотанні відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату для можливості надання відзиву на позовну заяву.

20.07.2016 р. позивачем надано суду належним чином завірені фотокопії спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини Ф№1-ТН (МС) за період з 13.02.2014 р. по 22.09.2015 р.

Відповідачем 01.08.2016 р. подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке суд, зважаючи на складність справи та особливість спору відповідно до ч. 3 статті 69 ГПК України, задовольнив.

12.08.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що за відсутності товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) та відсутності ветеринарних свідоцтв (Ф-2), приймальні квитанції та довіреності на отримання товару не можна розглядати в якості належних доказів поставки товару.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи (вх. №10037) від 12.08.2016 р.), на вирішення експерта поставити наступні питання:

- Чи підтверджується документально зазначена Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" в позовній заяві сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір’я молокопродукт" за Товар, поставлений за період з 25 лютого 2014 р. по 31 грудень 2015р. згідно з Договором на закупівлю молока № 1108/13- БМ від 10.01.2013 р.?

- Чи відповідає матеріалам справи та правилам арифметичних дій сума штрафу, інфляційних втрат, 3% річних за користування коштами, що нараховані Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське"? Якщо подані Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" розрахунки штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних за користування коштами проведені невірно, з помилками, то навести правильний розрахунок.

В обґрунтування якого зазначає, що нарахування штрафних санкцій позивачем має здійснюватись на суму заборгованості простроченої за окремий із трьох місячних платіж, а не на загальну суму заборгованості в розмірі 618 743,62 грн., тому надані суду позивачем розрахунки, відповідач вважає необґрунтованими. Для правильного розрахунку основного боргу, розміру штрафу, інфляційних втрат, 3% річних за користування коштами необхідні спеціальні знання, якими володіє експерт. Відтак, відповідач просить суд призначити по справі судову економічну експертизу та зупинити провадження у справі на час її проведення.

Згідно частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд розглянувши вказане клопотання та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлене відповідачем клопотання про призначення експертизи та відповідно зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку необхідність проведення експертизи відповідачем не доведена, оскільки сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються на підтвердження своїх вимог чи заперечень. Відповідачем не надано документів чи розрахунків на підтвердження своїх заперечень, а тому суд не знаходить підстав для призначення експертизи. Відповідно і правові підставі для зупинення провадження у справі відсутні.

В судовому засіданні 12.08.2016 р. представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволення, вказуючи що ТОВ "Білогір'я молокопродукт" не виконує взятих на себе договірних зобов'язань, саме не проводить оплату за поставлене йому молоко коров'яче незбиране.

Представник відповідача проти задоволення вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та не підтвердженими документально.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 10.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" (надалі позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір’я молокопродукт" (надалі відповідач, Покупець) було укладено Договір на закупівлю молока №1108/13-БМ (надалі Договір).

При цьому сторони узгодили наступне:

- Продавець зобов'язується систематично відвантажувати передавати у власність Покупцю певний Товар певної кількості та якості, а Покупець зобов’язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати оплату товару у відповідності до умов даного Договору (п. 1.1. Договору);

- під Товаром за цим Договором розуміється: натуральне коров’яче незбиране молоко (п. 1.2 Договору);

- поставка партії Товару оформляється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС) (п. 2.2.Договору);

- якість Товару, що відвантажується, по санітарним, ветеринарним та технічним вимогам повинна відповідати ДСТУ 3662-97 та Додатку №1 (протокол погодження ціни) до цього Договору (п. 2.3 Договору);

- підтвердження якості товару Продавця є ветеринарне свідоцтво (Ф-") та результати аналізу, вказані у накладній. В накладній вказується тільки ті результати аналізу, які були фактично проведені продавцем (п. 2.4 Договору);

- у випадку невідповідності Товару ДСТУ 3662-97 та Додатку №1 (Протокол погодження ціни ) до цього Договору Покупець має право не приймати такий Товар. (п. 2.9 Договору);

- Покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за поставлений Товар (п. 4.2 Договору);

- Покупець здійснює оплату за отриманий Товар три рази на місяць: до 1 (першого); до 11 (одинадцятого); до 21 (двадцять першого) числа кожного місяця, у сумі прийнятого Покупцем Товару за кожен період. Отриманий Покупцем товар з 21 по 31 число включно підлягає оплаті до 1 (першого) числа, отриманий з 1 по 10 число включно підлягає оплаті до 11 (одинадцятого) числа, отриманий з 11 по 20 число включно - підлягає платі до 21 (двадцять першого) числа кожного місяця (п. 5.4 Договору);

- за порушення покупцем термінів оплати Товару визначених в п. 5.4 даного Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% від вартості отриманого, але не оплаченого Товару (п. 8.3. Договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору в період з 25.02.2014 р. по 31.12.2015 р. було передано відповідачу товару на загальну суму 7 878 403,98 грн., що підтверджується наступними документами:

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р.;

- довіреність на отримання товару № 192 від 01.02.2014 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.;

- довіреність на отримання товару №298 від 01.03.2014 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.04.2014 р. по 30.04.2014 р.;

- довіреність на отримання товару № 412 від 01.04.2014 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.;

- довіреність на отримання товару №506 від 01.05.2014 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р.;

- довіреність на отримання товару № 615 від 01.06.2014 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.;

- довіреність на отримання товару № 734 від 01.07.2014 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.;

- довіреність № 819 від 01.08.2014 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.;

- довіреність № 926 від 01.09.2014 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р.;

- довіреність на отримання товару № 1021 від 01.10.2014 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р.;

- довіреність на отримання товару № 1079 від 01.11.2014 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р.;

- довіреність на отримання товару № 1154 від 01.12.2014 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 65 від 01.01.2015 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 126 від 01.02.2015 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 225 від 01.03.2015 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 329 від 01.04.2015 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 431 від 01.05.2015 р.;

- приймальна квитанція № 4 за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 538 від 01.06.2015 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 644 від 01.07.2015 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р.;

- довіреність № 740 від 01.08.2015 р.;

- приймальна квитанція № 3 за період з 01.09.2015 р. по 30.09.2015 р.;

- довіреність № 818 від 01.09.2015 р.;

Вказане, також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями спеціалізованих товарних накладних (а.с. 107 - 276 том. 1, а.с. 1-173 том 2).

Однак, відповідач частково розрахувався за поставлену йому продукцію, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на час розгляду справи становить 618 743,64 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки, яка складається з:

- основного боргу в сумі 618 743,62 грн.;

- штрафу в сумі 6 187,43 грн.;

- 3% річних в сумі 9 459,13 грн. за період з 27 листопада 2015 р. по 31 травня 2016 р.;

- інфляційних в сумі 14 761,45 грн. за період з листопада 2015 року по травень 2016 р. (розрахунок арк. с. 10-11).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що передача позивачем та прийняття відповідачем товару, зафіксовано у приймальних квитанціях та відповідних довіреностях, які підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором виконав частково, на момент розгляду справи зобов'язання відповідача в частині сплати 618 743,62 грн. не виконані.

Отже, відповідач, підписавши договір на закупівлю молока №1108/13-БМ від 10.01.2013 р. приймальні квитанції та видавши довіреності взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 618 743,62грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статтям 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.3 Договору за порушення покупцем термінів оплати Товару визначених в п. 5.4 даного Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% від вартості отриманого, але не оплаченого Товару.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу:

- штраф в сумі 6 187,43 грн.;

- 3% річних в сумі 9 459,13 грн. за період з 27 листопада 2015 р. по 31 травня 2016 р.;

- інфляційні в сумі 14 761,45 грн. за період з листопада 2015 року по травень 2016 р. (розрахунок арк. с. 10-11).

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 6 187,43 грн. штрафу, 9 459,13 грн. 3% річних та 14 761,45 грн. інфляційних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не спростовано обґрунтованості позовних вимог.

Судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч Полтавська область, 37300, код 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" (с. Велика Фосня, Овруцький район Житомирська область, 11161, код 03744008) 618 743,62 грн. основного боргу в сумі, 6 187,43 грн. штрафу, 9 459,13 грн. 3% річних 14 761,45 грн. інфляційних та 9 737,28 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.