Постанова

від 14.09.2016 по справі 904/9654/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 904/9654/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги приватної телерадіокомпанії "Візит" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. у справі господарського суду№904/9654/15 Дніпропетровської області за позовомприватної телерадіокомпанії "Візит" доПершотравенського міського житлово-комунального підприємства провизнання недійсним договору від 31.12.2014р. про використання об'єктів комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж та телекомунікаційного обладнання та за зустрічним позовом Першотравенського міського житлово-комунального підприємства доприватної телерадіокомпанії "Візит" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 68 012,68грн. не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року приватна телерадіокомпанія "Візит" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Першотравненського міського житлово-комунального підприємства про визнання недійсним Договору про використання об'єктів комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж та телекомунікаційного обладнання від 31.12.2014, укладеного між Першотравенським міським ЖКП та Приватною телерадіокомпанією "Візит".

В листопаді 2015 року Першотравненське міське житлово-комунальне підприємство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до приватної телерадіокомпанії "Візит" про стягнення 41552,03грн. боргу по оплаті за Договором, 9737,78грн. пені, 522,87грн. 3% річних, 16200грн. штрафу, а всього 67982,68грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 зустрічний позов прийнято до розгляду спільно із первісним позовом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 (суддя Загинайко Т.В.) первісний позов було задоволено повністю, визнано недійсним Договір від 31.12.2014 про використання об`єктів комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж та телекомунікаційного обладнання, укладений між Приватною ТРК "Візит" та Першотравенським міським ЖКП; в задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016(головуючого судді Виноградник О.М., суддів Дмитренко Г.К., Антоніка С.Г.) за апеляційною скаргою Першотравненського міського житлово-комунального підприємства Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 скасовано і прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково : стягнуто з ПрТРК "Візит" на користь Першотравненського міського ЖКП 41552,03грн. основного боргу, 352,27грн. 3% річних, 750,29грн. судового збору, в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Приватна телерадіокомпанія "Візит" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 скасувати, а Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 залишити в силі.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014 між Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством ("сторона-1" за договором,) та Приватною телерадіокомпанією "ВІЗИТ" ("сторона-2" за договором) було укладено Договір про використання об'єктів комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж та телекомунікаційного обладнання, відповідно до якого "сторона-1" на правах балансоутримувача житлового фонду в м.Першотравенську надає "стороні-2" можливість розміщення телекомунікаційних мереж кабельного Інтернету, кабельного ТВ та іншого слабострумного обладнання (домофонне обладнання, відеоспостереження), його експлуатацію та утримання на об'єктах, конструктивних елементах будівель, споруд, під'їздів багатоквартирних будинків, що належать до комунальної власності для реалізації прав споживачів на отримання телекомунікаційних послуг; перелік об'єктів, на яких розміщується телекомунікаційне чи інше обладнання "сторони-2", визначається у додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що розрахунок плати здійснюється згідно "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади м. Першотравенська", затвердженої рішенням сесії Першотравенської міської ради від 30.09.2011 №166-13/VІ.

Пунктами 3.2-3.3, 3.5-3.6 Договору сторонами обумовлено, що базова сума щомісячного платежу по договору складає 4126,00грн.; плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування індексу інфляції; "сторона-1" зобов'язується вносити плату помісячними платежами не пізніше 25-го числа поточного місяця, або протягом 5-ти календарних днів з дня отримання рахунку; всі платежі за цим договором здійснюються "стороною-1" в гривнях готівкою або в безготівковій формі.

Пунктом 4.4 Договору сторонами передбачена майнова відповідальність "сторони-2" (ПрТРК "Візит") за несвоєчасну або неповну оплату за цим Договором у виді сплати штрафу в розмірі 100 грн. за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 5.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 1 року, тобто до 31.12.2015р.

Також 31.12.2014 сторонами був підписаний додаток до Договору - розрахунок, в якому визначений перелік будинків та оплата за користування їх внутрішніми допоміжними приміщеннями, який проведений відповідно до "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади м. Першотравенська", згоду на застосування якої надали сторони за Договором від 31.12.2014 в пункті 3.1 розділу 3 Договору.

Приватна телерадіокомпанія "Візит" звернулась з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, оскільки вважає, що Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством надано право використання під'їздів та допоміжних приміщень багатоквартирних жилих будинків, що не належать до комунальної власності, а розрахунок плати за використання вказаних об'єктів розраховано відповідно до Методики, яка не передбачає справляння плати за вказані види послуг, отже, на його думку, укладений між сторонами правочин суперечить ст.203 ЦК України та згідно зі ст.215 ЦК України його слід визнати недійсним.

В свою чергу відповідач за первісним позовом Першотравненське міське житлово-комунальне підприємство, скориставшись правом, передбаченим ст.60 ГПК України, подало зустрічну позовну заяву з вимогою про стягнення з Приватної телерадіокомпанії "Візит" 41552,03грн. суми боргу за Договором, 9737,78 грн. пені, 522,87 грн. - 3% річних, 16200 грн. штрафу, всього на суму 68012,68грн., яку Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 прийнято до розгляду з первісним позовом.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій керувались приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, згідно якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ст. 627 ЦК України встановлює свободу договору, а саме відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Закон України "Про телекомунікації" (в редакції, чинній на час укладання Договору) визначає, що кабельна каналізація електрозв'язку - це обладнання та споруди, призначені для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів телекомунікацій, що включають трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для вводу кабелів і розміщення лінійного обладнання.

Канал кабельної каналізації електрозв'язку цей Закон визначає як окремо виділені місця в колекторах, телекомунікаційних колодязях, тунелях, акведуках, шляхопроводах, на мостах, мостових переходах, естакадах, трубопроводах, а також інші надземні та підземні інженерні споруди, що призначені для прокладання або використовуються для прокладання магістральних, з'єднувальних та розподільних проводових і оптоволоконних кабелів електрозв'язку, а також розміщення супутніх лінійних технічних засобів телекомунікацій.

Статтею 31 Закону України "Про телекомунікації" ( в редакції, чинній на час укладання Договору) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання лише на підставі договору з власником приміщення.

Порядок та умови використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, встановлюється договором з їх власником.

При цьому, ані Закон "Про телекомунікації", ані Правила надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку, затверджені Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 23.08.2012 №428, зареєстрованими в Мінюсті 12.09.2012 за №1571/21883, не встановлюють умови або Типову форму такого договору.

Вирішуючи справу по суті, апеляційний суд виходив з приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким передбачено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Приписами ч.1 ст.24 вищевказаного Закону регламентовано, серед іншого, що балансоутримувач має право визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 2 ст.24 цього Закону також передбачено, що балансоутримувач зобов`язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Таким чином, ст.24 Закону України"Про житлово-комунальні послуги" регламентовано право та обов`язок відповідача щодо забезпечення належної експлуатації та утримання майна, що перебуває на балансі балансоутримувача, а також право укладати договори для забезпечення управління майном та його належної експлуатації.

Відтак, прокладання телекомунікацій Приватною телерадіокомпанією "Візит", мереж домофонного зв`язку в будівлях і спорудах, які знаходяться на балансі відповідача, зобов`язують Першотравненське міське ЖКП вчиняти дії, передбачені ст.24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" по укладанню договорів, зокрема, Договору від 31.12.2014р.

Судом апеляційної інстанції встановлено з наданого до матеріалів справи зведеного акту, затвердженого 14.07.2003 та підписаного 4 сторонами - генеральним директором ДХК "Павлоградвугілля", Першотравенським міським головою, директором відповідача, начальником Першотравенського УЖКГ і додатку № 1 до цього акту, що житловий фонд у м. Першотравенську, який є одночасно місцем розташування телекомунікацій позивача ПрТРК "Візит" за первісним позовом, знаходяться на балансі відповідача.

Зазначені обставини також не спростовані позивачем за первісним позовом ПрТРК "Візит" жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України в ході розгляду справи судами обох інстанцій, такі докази відсутні в матеріалах справи. Також в преамбулі оспорюваного Договору від 31.12.2014 сторонами договору чітко регламентовано статус відповідача, як "балансоутримувача" приміщень, будівель та споруд згідно з додатком до договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій не погодився з доводами позивача за первісним позовом по справі ПрТРК "Візит", що укладення договору від 31.12.2014р. з балансоутримувачем є таким, що суперечить чинному законодавству України та такий договір має бути укладено лише з власниками квартир багатоповерхових будинків.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку про помилковий висновок господарського суду про те, що оспорюваний правочин має бути визнано недійсним на підставі п.1 ст.203 ЦК України, оскільки обов'язок укладати договір встановлено ст.31 Закону України "Про телекомунікації", а право укладення таких угод балансоутримувачем передбачено ст.24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

В зв`язку з цим, в задоволенні позовних вимог за первісним позовом про визнання недійсним Договору про використання об'єктів комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж та телекомунікаційного обладнання від 31.12.2014, укладеного між Першотравенським міським ЖКП та Приватною телерадіокомпанією "Візит" судом апеляційної інстанції відмовлено.

Щодо встановлення в договорі обов`язку оплати використання об'єктів комунальної власності для розміщення телекомунікаційного обладнання на підставі "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади м. Першотравенська", то суд апеляційної інстанції виходив з положень ст.6, ст.627 ЦК України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а отже, врегулювання сторонами взаємовідносин з використанням зазначеної Методики не є підставою визнання оспорюваного договору недійсним з посиланням на ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки сторони Договору від 31.12.2014 добровільно погодили застосування саме цієї Методики до правовідносин при здійсненні оплати.

Щодо вимог за зустрічним позовом Першотравненського міського житлово-комунального підприємства до приватної телерадіокомпанії "Візит" про стягнення 41552,03грн. боргу по оплаті за Договором, 9737,78грн. пені, 522,87грн. 3% річних, 16200грн. штрафу, а всього 67982,68грн., то апеляційний суд задовольнив зустрічний позов частково, виходячи з наступного.

Факт використання об`єктів для розміщення телекомунікаційних мереж приватної телерадіокомпанії "Візит" згідно з Договором від 31.12.2014 не спростовано, отримання рахунків на оплату спірної суми боргу 41552,03 грн. в період з 17.06.2015 по 18.11.2015 не заперечується, підтверджується оригіналом довідки за підписом головного бухгалтера позивача ПрТРК"Візит", доказів про те, що їх не було отримано або їх отримано після 25 числа поточного місяця для оплати матеріали справи не містять.

Пунктом 3.5 Договору від 31.12.2014р. сторони визначили, що плата за договором вноситься не пізніше 25 числа поточного місяця або протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунків. Докази оплати 41552,03 грн. відсутні.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Пеня як різновид неустойки за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу, а встановлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак позовні вимоги, пов'язані із стягненням пені, обчисленої виходячи з розміру 100 грн. штрафу за кожний день, не можуть бути задоволені.

Отже, враховуючи часткове виконання позивачем обов'язку по оплаті суми 23225,28 грн., що підтверджується актом розрахунків від 17.12.2015р. та наявність заборгованості за період з червня по листопад 2015 року в сумі 41552,03 грн., то позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення суми заборгованості суд апеляційної інстанції задовольнив, стягнув з Приватної ТРК "Візит" на користь Першотравенського міського ЖКП 41552,03 грн. основного боргу.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 9737,78 грн., то в цій частині позовних вимог відмовлено на підставі ст.546, ч.1 ст.548 ЦК України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки умовами Договору від 31.12.2014 сторони не передбачили такого виду майнової відповідальності позивача як пеня за прострочення оплати.

Вимоги щодо стягнення 3% річних судом апеляційної інстанції задоволено в сумі 352,27 грн. за період з 17.06.2015р. по 25.11.2015р. (162 дня), виходячи з суми боргу помісячно по кожному рахунку та терміну прострочення оплати.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги приватної телерадіокомпанії "Візит", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватної телерадіокомпанії "Візит" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. у справі №904/9654/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак