Постанова

від 12.09.2016 по справі 826/11782/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2016 року м. Київ № 826/11782/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.02.2015 №10526552209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року провадження у справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкове повідомлення - рішення прийняте безпідставно, оскільки ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду про що позов просив задовольнити у повному обсязі.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

18.08.2015 в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу Адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (код ЄДРПОУ 35141676) зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві від 22.05.2007, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР № 10701020000028237. Взято на податковий облік в органах ДПС від 18.06.2007 № 45116. Згідно з реєстраційними даними основними видами діяльності позивача визначено: 46.90 неспеціалізовану оптову торгівлю

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що у період з 08.12.2014 по 26.12.2014 на підставі наказу від 08.12.2014 № 3764 та направлень від 08.12.2014 №№ 2930/26552209, 2929/26552209 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (код за ЄДРПОУ 35141676) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «БА «СТОЛИЦЯ» (код ЄДРПОУ 39178652) за червень, серпень 2014 року, ТОВ «НЕВІЯ» (код ЄДРПОУ 39180965) за липень-серпень 2014 року, ПАТ «СТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 13386478) за червень 2014 року, ПП «СТРІКС» (код ЄДРПОУ 38996759) за червень, вересень 2014 року, ПП «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АМАДА» (код ЄДРПОУ 38870131) за червень 2014 року, ТОВ «СПЕЦКОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 38518156) за червень 2014 року, ТОВ «ЕНЕРДЖИ ПРАЙС», код ЄДРПОУ 38489192 за травень 2014 року, ТОВ «НВП «ПЛАСТОПОЛІМЕР» (код ЄДРПОУ 25135942) за травень 2014 року, ТОВ «СЕФТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38923544) за квітень 2014 року, ТОВ «Мастер-Кабель Україна» (код ЄДРПОУ 37841178) за серпень 2014 року, ТОВ «Евентис» (код ЄДРПОУ 38489260) за квітень 2014 року, ТОВ «Інтро Груп» (код ЄДРПОУ 38488873) за травень-грудень 2013 року.

В ході перевірки відповідачем виявлено наступні порушення: п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №275 5-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 189098 грн., а саме: за травень 2014 року на суму ПДВ 17086 грн., за червень 2014 року на суму ПДВ 30348 грн., за серпень 2014 року на суму ПДВ 141664 грн.

На підставі акту перевірки від 13.01.2015 №10/26-55-22-09/35141676 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 02.02.2015 № 10526552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 283 647 грн. (189 098грн. - основний платіж, 94 549 грн. - штрафні санкції).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Позивач не погоджуючись із правомірністю спірного податкового повідомлення - рішення, з підстав відсутності у його діях порушень приписів податкового законодавства, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 02.02.2015 № 10526552209, суд виходив із наступного.

Позапланова перевірка ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» проводилася згідно наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.12.2014 № 3764. Підставами для проведення перевірки слугували пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 та пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, який надає право ДПІ проводити перевірки виключно у випадку «якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».

У преамбулі наказу зазначено, що ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» не надало документального підтвердження взаємовідносин на письмові запити ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо взаємовідносин з контрагентами.

Однак, ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» надавало відповіді на усі запити ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, які були складені у відповідності до Податкового кодексу України, у встановлений законом строк - 10 робочих днів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (супровідний лист від 16.12.2014 № 1382). Враховуючи викладене вище, підстав для проведення позапланової перевірки у відповідача не було.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Фактичні обставини справи свідчать, що предметом перевірки були господарські правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «БА «СТОЛИЦЯ», ТОВ «НЕВІЯ», ПАТ «СТАЛЬ», ПП «СТРІКС», ПП «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АМАДА», ТОВ «СПЕЦКОНСАЛТ», ТОВ «ЕНЕРДЖИ ПРАЙС», ТОВ «НВП «ПЛАСТОПОЛІМЕР», ТОВ «СЕФТ ПЛЮС», ТОВ «Мастер-Кабель Україна» (код ЄДРПОУ 37841178), ТОВ «Евентис», ТОВ «Інтро Груп».

Проведеною перевіркою відповідачем встановлено, що операції, проведені ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» (код за ЄДРПОУ 35141676) пов'язані з оформленням документів на придбання товарів від підприємств, що мають ознаки «фіктивної діяльності» та підприємств, які перебувають у зоні проведення АТО та на тимчасово окупованих територіях (АРК КРИМ) - ТОВ «Мастер-Кабель Україна» (код за ЄДРПОУ 37841178). ПАТ «Сталь» (код та ЄРПОУ 13386478). ТОВ «НВП «ПЛАСТОПОЛІМЕР» (код за ЄДРПОУ 25135942) не мають економічного змісту та мають ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мастер-Кабель Україна» судом встановлено, що позивач звернувся до ТОВ «Мастер-Кабель Україна» з метою підтвердження фінансово-господарських операцій між останнім та позивачем.

ТОВ «Мастер-Кабель Україна» листом від 24.07.2015 (копія наявна у матеріалах справи) підтвердило реальність та дійсність усіх фінансово-господарських взаємовідносин з Позивачем, відображених у акт звірки взаєморозрахунків від 24.07.2015.

ТОВ «Мастер-Кабель Україна» має свій власний сайт в мережі Інтернет http://master- cable.com.ua, на якому міститься інформація як про саме підприємство, так і про його продукцію. Наявність діючого сайту підприємства підтверджує факт здійснення ним реальної господарської діяльності. ТОВ «Мастер-Кабель Україна» надіслало позивачеві листа б/н, б/д у якому повідомило про функціонування своїх складів для відвантаження продукції: у місті Києві (вул. Сирецька, 25-а, згідно договору оренди від 26.12.2014 № 14 з ТОВ «Джей Пі Фуд Сеплай); м. Хмельницькому (вул. Маршала Красовського, 17, згідно договору оренди від 01.04.2015 № 0904-1 з ФОП Магас С.І.); с. Люцерна, Вольнянського району, Запорізької області (вул. Радгоспна, 4-а, згідно договору оренди від 01.01.2015 № 14 з ПрАТ «Запоріжметалоптторг»).

Також ТОВ «Мастер-Кабель Україна» повідомило позивача листом (копія наявна у матеріалах справи) про те, що підприємство змінило місцезнаходження і тепер знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопольський шлях, 16. ТОВ «Мастер-Кабель Україна» надало відповідні підтверджуючі документи:

- протокол загальних зборів учасників ТОВ «Мастер-Кабель Україна» від 16.06.2015 № 25;

- зміни до статуту ТОВ «Мастер-Кабель Україна», зареєстровані 26.06.2015;

- витяг з реєстру платників ПДВ від 15.07.2015.

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.

Крім того, Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 у справі № 821/1181/15-а, судом було встановлено реальність здійснення господарських операцій між ПП «Електро Вєк» та ТОВ «Мастер-Кабель Україна» за серпень 2014 (період аналогічний періоду взаємовідносин у даній справі). У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2015 у справі № 805/1848/15-а суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту та суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року у розмірі 44664 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014року в розмірі 44664 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Мастер - кабель Україна».

Позивач звернувся з аналогічним запитом до ТОВ «НВП «Пластополімер» з метою підтвердження фінансово-господарських операцій між ТОВ «НВГІ «Пластополімер» та ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження», які не визнаються відповідачем.

ТОВ «НВП «Пластополімер» надало позивачеві листа від 24.07.2015 (копія наявна у матеріалах справи), яким підтвердило реальність та дійсність усіх фінансово-господарських операцій з Позивачем, згідно підписаного акту звірки взаєморозрахунків від 24.07.2015 (копія наявна у матеріалах справи).

Також, ТОВ «НВП «Пластополімер» надало позивачеві копію договору оренди нежилого приміщення від 01.01.2013 р. № 06/13 (копія наявна у матеріалах справи), згідно якого ТОВ «НВП «Пластополімер» орендує виробниче приміщення площею 300 м 2 для здійснення господарської діяльності.

Крім того, TOB «НВП «Пластополімер» надіслало Позивачеві Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2014 (копія наявна у матеріалах справи), згідно якого первісна вартість основних засобів на кінець звітного періоду становила 10 777 000 грн., а середня кількість працівників - 74 людини, ТОВ «НВП «Пластополімер» має достатньо активів, основних засобів та працівників для здійснення господарської діяльності.

ТОВ «НВП «Пластополімер» має свій власний сайт в мережі Інтернет http://biarminvest.com.ua/index.html (роздруківки з сайту наявна у матеріалах справи на якому міститься інформація як про саме підприємство так і про його продукцію.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.06.2015 у справі № 808/4700/14 зазначив: «Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю природного газу ТОВ «Газтрейдінвест», стрижня фторопластового - у ТОВ «НВП «Пластополімер» та їх використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами. Посилання відповідача на відсутність декларування ТОВ НВП «Пластополімер» та сплати останнім до бюджету сум ПДВ у березні 2014 року з огляду на перебування підприємства на території Автономної республіки Крим, якій надано статусу тимчасово окупованої території, також не приймається судом до уваги, зважаючи на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ НВП «Пластополімер» перебувало на обліку державної податкової інспекції на території Автономної Республіки Крим та на початку березня 2014 року мало господарські відносини з позивачем. На час здійснення вказаної господарської операції території Автономної республіки Крим не було надано статусу тимчасово окупованої території України відповідно до Закону України №1207-VII від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який набув чинності 27 квітня 2014 року, що свідчить про безпідставність вимог податкового органу в цій частині».

Так само, позивач надав лист від 28.07.2015 № 325 (копія наявна у матеріалах справи) від ПАТ «Сталь», яким останній підтвердив, що змінило своє місцезнаходження на нове, за межами зони проведення АТО, - Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 54 та підтвердило реальність і дійсність усіх фінансово-господарських взаємовідносин з Позивачем, відображених у акт звірки взаєморозрахунків від 24.07.2015 (копія наявна у матеріалах справи).

ПАТ «Сталь» має свій власний сайт в мережі Інтернет http://paostal.com (роздруківки з сайту копія наявна у матеріалах справи), на якому міститься інформація як про саме підприємство так і про його продукцію. ПАТ «Сталь», як акціонерне товариство, розміщувало інформацію про себе, як про емітента цінних паперів у офіційному друкованому виданні НКЦПФР - Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Зокрема, у випуску Відомостей Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.03.2014 № 49 (копія 1 та 44 сторінок копія наявна у матеріалах справи) містяться основні показники фінансово-господарської діяльності ПАТ «Сталь». Так, за 2013 рік у ПАТ «Сталь» було у наявності основних засобів на суму 197 779 000 грн. і 1050 працівників на кінець 2013 року. Аналогічна інформація за 2011-2012 роки міститься у Відомостях Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.03.2014 № 48 (копія 1 та 25 сторінок наявні у матеріалах справи). ПАТ «Сталь» має достатньо активів, основних засобів та працівників для успішного здійснення господарської діяльності.

ПАТ «Сталь» входить до Переліку суб'єктів господарювання, що отримали дозвіл на розміщення небезпечних відходів та яким погоджено ліміт на утворення та розміщення небезпечних відходів на 2013 рік. Крім того, ПАТ «Сталь» знаходиться під номером 332 в Реєстрі великих платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 26.09.2014 № 145.

Позивач на підтвердження встановлення господарської мети у власній діяльності, надав суду докази використання продукції, придбаної у вказаних вище контрагентів. Більша частина зазначеного товару була реалізована контрагентам позивача: ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», ТОВ «Локомотивремсервіс», ДП завод «Електроважмаш» та інші. Копії видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ наявні у матеріалах справи. Вказані документи підтверджують факт подальшого продажу товару.

Суд вважає, що факт знаходження контрагентів позивача у зоні проведення АТО (ТОВ «Мастер-Кабель Україна», ПАТ «Сталь») або у тимчасово окупованій Російською Федерацією АРК Крим (ТОВ «НВП «Пластополімер») не є підставою для характеристики їх діяльності як «фіктивної».

Місцезнаходження підприємства, а також особливі умови його діяльності або перешкоди у цій діяльності (окупація, військові дії) не означають автоматичного визнання фіктивності правочинів. вчинених такими підприємствами. Більше того, законодавство створює спеціальні умови для таких суб'єктів господарювання, оскільки декларування і сплата податків ними є ускладненою або ж взагалі, практично неможливою.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII «На території ВЕЗ «Крим» не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені ст. 9 Податкового кодексу України, та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

П.п. 3 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» зазначено, що з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя. Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно із статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої ' влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.

Згідно п.п. 4) п. 4 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 № 1669-VI1 частину першу статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365; 2011 р., № 36, ст. 362) доповнити абзацом другим такого змісту:

«У рамках здійснення заходів, передбачених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності».

Як зазначено у листі Міністерства доходів і зборів України від 07.07.2014 № 16042/7/99-99-19-03-02-17 продовження граничних строків для подання, зокрема, податкової декларації здійснюється, якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Кодексом строк виконати грошове зобов'язання та/або скористатися податковими правами.

Законодавство України передбачає особливі умови щодо дотримання податкового законодавства, для підприємств, які знаходяться в зоні проведення АТО або в тимчасово окупованому Криму. Ці особливості пов'язані з об'єктивними перешкодами у виконанні усіх вимог Податкового кодексу України: починаючи неможливістю подання декларації і закінчуючи неможливістю перерахування податків, у зв'язку з

Відносно посадових осіб підприємств-контрагентів позивача немає кримінального провадження, або вироку суду про притягнення до відповідальності за будь-які злочини у сфері господарської діяльності.

На момент здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з вказаними вище контрагентами усі вони були належним чином зареєстровані в органах державної влади та податкових органах. Дані про скасування їх державної реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні, укладені з ними угоди у судовому порядку недійсними не визнавались тощо.

Також, на час здійснення операцій, свідоцтва платників ПДВ зазначених контрагентів були чинними, а їх службовими особами на адресу позивача виписані належним чином оформлені податкові накладні (наявні у матеріалах справи).

Позивач є власником наступних вантажних автомобілів: МАЗ 5551, МАЗ 631208, Volkswagen Crafter, MAN 18.460FLT, напівпричіп Chereau, автонавантажувач ТСМ FD20T3Z, навантажувач ДВ 1788.45. Копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 - доказ перебування автомобілів на балансі у 2014-2015 році наявні у матеріалах справи.

У штаті позивача у 2014 році перебуває 46 працівників (інформація про це міститься на 1-ий сторінці фінансового звіту Позивача за 1 півріччя 2014 року), які забезпечують належне функціонування підприємства.

Позивач, також, орендував складські та офісні приміщення загальною площею 1 311,05 м 2 , з метою зберігання товарів, придбаних у своїх контрагентів. Копія договору оренди від 01.01.2014 № 14/1-юр наявна у матеріалах справи.

Підсумовуючи усі вищезазначені фактичні обставини справи позивач стверджує, що усі його правовідносини з контрагентами, вказаними у Акті перевірки, мали реальний характер, податковий кредит сформований позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.181, п.14.1, ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Зокрема, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Водночас, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання та не пов'язується з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Поряд з цим, згідно ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Враховуючи наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем положень чинного законодавства, що ґрунтуються виключно на судженнях про неправомірність формування податкового кредиту ТОВ «Мастер-Кабель Україна», ПАТ «Сталь», ТОВ «НВП «Пластополімер» до діяльності вказаного товариства, не носять правового підґрунтя, та як наслідок не носять доказового характеру.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку проте, що факт реального виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Мастер-Кабель Україна», ПАТ «Сталь», ТОВ «НВП «Пластополімер» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Доводи відповідача про нереальний характер господарських правовідносин визнаються судом необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у Постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 Цивільного кодексу України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Водночас, зі змісту акту перевірки слідує, що доводи про порушення позивачем норм законодавства побудовані через призму встановлених недоліків у діяльності контрагентів позивача.

Суд критично ставиться до таких аргументів відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не доведено, що станом на момент виникнення спірних господарських правовідносин існував вирок суду щодо ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження», який набрав законної сили та встановлював вину позивача у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку проте, що у діях позивача відсутні порушення приписів чинного законодавства.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано жодних доказів на підтвердження правомірності податкове повідомлення - рішення від 02.02.2015 №10526552209.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.02.2015 №10526552209.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур