Постанова

від 13.09.2016 по справі 820/2497/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"13" вересня 2016 р. № 820/2497/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000231400 від 09.03.2016 року, № 0000221400 від 09.03.2016 року, № 0001202200 від 18.12.2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну планову перевірку.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 11.12.2015 року №284/20-20-22-08/38933788, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001202200 від 18.12.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток на суму 2358636,25 грн.;

- №0001212200 від 18.12.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 8596658,50 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем були оскаржені зазначені податкові повідомлення - рішення до ГУ Міндоходів у Харківській області.

Рішенням від 24.02.2016р. №1118/10/20-40-10-04-14 було частково задоволено вимоги скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення №0001212200 від 18.12.2015 року в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 146466,00 грн., збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 471727,00 грн., визначене в податковому повідомленні-рішенні №0001202200 від 18.12.2015 року.

На підставі рішення за результатами розгляду скарги Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000231400 від 09.03.2016р. про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток на суму 471727,25 грн.;

- №0000221400 від 09.03.2016р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 8450192,50 грн.

Скаржник вважає податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Судом встановлено, що працівниками Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та ГУ ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Кронекс-Харків» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2013 по 31.12.2014.

За наслідками перевірки було складено акт від 11.12.2015 № 284/20-20-22-08/38933788, яким встановлені порушення ТОВ «Кронекс Харків» пп.138.1.1 п. 138.1 п.138.2, п.138.4, п.138.8.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.152.1 ст. 152, п.185.1 ст.185, п.198,6 ст.198, п.199.1, п.199.4, п.199.5, ст..199 Податкового кодексу України.

На підставі вище зазначено акту пер віником відповідача були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.12.2015 № 0001212200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 146 466,0 грн. (основний платіж - 97 644,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 48 822,0 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 № 0001202200 збільшено на суму 471 727,0 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Позивач з ними не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку.

Відповідно до рішення від 24.02.2016 № 1118/10/20-40-10-04-14 від 24.02.2016 скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДНІ ГУ ДФС у Харківській області від 18.12.2015 № 0001212200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 146 466,0 грн. (основний платіж - 97 644,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 48 822,0 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 № 0001202200 збільшено на суму 471 727,0 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

За результатами розгляду скарги винесені податкові повідомлення-рішення від 09.03.2016 №0000221400 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 450 192,50 та № 0000231400 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 471 727,25.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі договорів поруки, укладених між ТОВ «Кронекс-Харків» (поручитель), АК «Харківобленерго» (кредитор) (код 00131954) та ТОВ «Кронекс-Україна» (боржник) (код 30192967), підприємством ТОВ «Кронекс-Харків» були сплачені кошти підприємству АК «Харківобленерго» за поставлену електроенергію підприємству ТОВ «Кронекс-Україна».

Також на підставі договорів поруки, укладених між ТОВ «Кронекс-Харків» (поручитель), ТОВ «Енергосервіс Плюс» (кредитор) (код 37874376) та ТОВ «Кронекс-Україна» (боржник) (код 30192967), підприємством ТОВ «Кронекс-Харків» були сплачені кошти підприємству АК «Харківобленерго» за поставлену електроенергію підприємству ТОВ «Кронекс-У країна».

На підставі договорів поруки та банківських виписок про сплату коштів, підприємством ТОВ «Кронекс-Україна» було включено до складу собівартості реалізованої продукції суму 8'635'329грн., в т.ч. по сплаченим коштам АК «Харківобленерго» в сумі 5'848'580грн., та ТОВ «Енергосервіс Плюс» в сумі 2'786'749грн.

Суд зазначає, що підставою для не невизнання вище зазначених витрат відповідачем зазначено той факт, що позивачем до перевірки не надано акти приймання передачі електроенергії від АК «Харківобленерго» на загальну суму 5'848'580грн,, та від ТОВ «Енергосервіс Плюс» на загальну суму 1786'749грн., що є порушенням положень пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Вище зазначене твердження суд вважає необґрунтованим оскільки під час судового засідання позивачем до матеріалів справи були надані як акти прийому передачи послуг так і угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (т. 5 л.с.48-107)

Щодо посилання відповідача на порушення пп.138.1.1. п. 138.1 п. 138.2, п.138.4, п.138.8.1, п.138.8 ст..138, пп.139.1.1., пп.139.1.9. п.139.1 ст..139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, а саме, що підприємством ТОВ «Кронекс-Харків» було безпідставно завищено суму витрат в результаті взаємовідносин з ТОВ «А.П.» (код 39206155) за серпень 2014р. у сумі 300'000,00грн. та з ПП «Три С-Фелікс» (код 36032461) за вересень 2014 р. у сумі 1 297 500,00грн та ТОВ «Комерційна фірма «Світанок»

Судом встановлено, що ТОВ «Кронекс-Харків» мало взаємовідносини з ПП «Три С-Фелікс» (код 36032461) та ТОВ «А.П.», ТОВ «Комерційна фірма «Світанок» (код 39206155). Відповідно до договору поставки ПП «Три С-Фелікс» , ТОВ «А.П.» та ТОВ «Комерційна фірма «Світанок» поставляло смолу поліамідна, клей АКД.

Суд зазначає, що факт отримання та сплату за вище зазначеними угодами сторонами не заперечується та підтверджується податковими та видатковими накладними, ТТН та приходними ордерами (т. 1 а.с.165-250, т.2 а.с. 1 -9,56-69, 72-85, 182-219)

Факт використання вище зазначених ТМЦ підтвреджуєть наявними в матеріалах справи накладними на передачу матеріалів на виробництво (т. 2 а.с. 11-55)

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ПП «Три С-Фелікс», ТОВ «А.П.», ТОВ «Комерційна фірма «Світанок», АК «Харківобленерго» та ТОВ «Енергосервіс Плюс» є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пункт 138.5 ст. 138 ПК України визначає, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи вище викладені суд приходить до висновку що висновки відповідача, щодо порушення позивачем положень пп.138.1.1. п. 138.1 п. 138.2, п.138.4, п.138.8.1, п.138.8 ст..138, пп.139.1.1., пп.139.1.9. п.139.1 ст..139 Податкового кодекс щодо взаємовідносин з ПП «Три С-Фелікс», ТОВ «А.П.», ТОВ «Комерційна фірма «Світанок», АК «Харківобленерго» та ТОВ «Енергосервіс Плюс» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.185.1. ст..185, п. 6 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010p, №2755-VI, а саме в результаті постачання паперу підприємствам, які не здійснюють виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, було безпідставного віднесення дані операції до звільнених від оподаткування ПДВ в результаті чого занижено податкові зобов'язання в загальній сумі 2'773'615грн., в т.ч. за січень 2014року на суму 51236грн.., за лютий 2014року на суму 1033 грн.., за березень 2014року на суму 49'685грн.., за квітень 2014року на суму 169'726грн.., за травень 2014року на суму Ю2'390грн.., за червень 2014року на суму 36'356грн.., за липень 2014року на суму 104'756грн., за серпень 2014року на суму 569'400грн., за вересень 2014року на суму 570'000грн.., за жовтень 2014року на суму 940'187грн.., за листопад 2014року на суму 178'846грн.

Відповідно до п. 6 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI: Тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також.

операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

Відповідно до пп. 14.1.191. п. 14.1. ст.. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI: постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Судом встановлено, що згідно висновків акту перевірки позивачем було реалізовано папір підприємствам, а саме: ПРАТ «Укрполіграфпостач», ТОВ «ВКФ «Гриф», Дочірне підприємство з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», ТОВ «Іст-Лайнс», ТОВ Компанія «Лотос»» та ТОВ «АСС-Трейд » які на думку відповідача не здійснюють видавничу діяльність.

Згідно положень ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем в судовому засіданні не було надано доказів в обґрунтування свого твердження викладеного в вище зазначеному акт перевірки, що позивач реалізував свою продукцію саме підприємствам які не здійснюють виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, акт перевірки також не містить у собі жодних посилань, а отже суд приходить до висновку про необґрунтованість вище зазначених висновків відповідача.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем, а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 108 414,0 грн. (в т.ч. заниження у сумі 32 878,0 грн. за січень - квітень 2014 року, завищення - 1 141 292,0 грн. за травень - грудень 2014 року) використання придбаної сировини, товарно-матеріальні цінності та послуг часткового в оподатковуваних операціях, часткового - в неоподатковуваних операціях.

Враховуючи вище викладене відповідачем в акту перевірки було зроблено висновок, що позивачем в деклараціях з ПДВ за 2014 рік проведено розрахунок частки податкового кредиту в оподатковуваних операціях на рівні січня 2014 року у розмірі 65,893%. В ході перевірки (з урахуванням встановлених порушень при визначенні обсягів оподатковуваних операцій) визначено рівень податкового кредиту, що використовується в оподатковуваних операціях, за січень 2014 року у розмірі 67,947%. Виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних операцій за 2014 рік, визначено їх розмір за 2014 рік на рівні 56,982%, та здійснено в грудні 2014 року перерахунок частини сум податкового кредиту, що використаний в оподатковуваних операціях.

Згідно положень ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем в судовому засіданні не було надано доказів в обґрунтування свого твердження, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 108 414,0 грн. (в т.ч. заниження у сумі 32 878,0 грн. за січень - квітень 2014 року, завищення - 1 141 292,0 грн. за травень - грудень 2014 року) в частині використання придбаної сировини, товарно-матеріальні цінності та послуг часткового в оподатковуваних операціях, часткового - в неоподатковуваних операціях.

Крім цього суд зазначає, що акт перевірки не містить у собі конкретних посилань на відповідні операції та товарно-матеріальні цінності, а отже суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідач в цій частині.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України, а саме, що в травні - грудні 2014 року по рядку 10.1 декларацій з податку на додану вартість включило суми податкового кредиту у загальній сумі 1 186 751,0 грн. без розподілу їх використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях, в серпні, листопаді - грудні 2014 року по рядку 12.1 декларацій з податку на додану вартість (Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи та отримані від нерезидента на митній території України послуги з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за основною ставкою) включило суми» податкового кредиту у загальній сумі 221 438,0 грн. без розподілу їх використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях.

Згідно положень ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем в судовому засіданні не було надано доказів в обґрунтування свого твердження, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в частині використання придбаної сировини, товарно-матеріальні цінності та послуг часткового в оподатковуваних операціях, часткового - в неоподатковуваних операціях.

Крім цього суд зазначає, що акт перевірки не містить у собі конкретних посилань на відповідні операції та товарно-матеріальні цінності, а отже суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідач в цій частині.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000231400 від 09.03.2016 року, № 0000221400 від 09.03.2016 року, № 0001202200 від 18.12.2015 року винесено Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекція Головного управління ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Харківській області № 0000231400 від 09.03.2016 року, № 0000221400 від 09.03.2016 року, № 0001202200 від 18.12.2015 року .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 16 вересня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.