Рішення
від 15.09.2016 по справі 923/851/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78, ОСОБА_1 сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року Справа № 923/851/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, вул. 40 років Жовтня, 136-а, м. Херсон, ідентифікаційний код 39766281,

позивача-2: Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області, вул. Шкільна, 30, с. Шевченка, Чаплинський район, Херсонська область, ідентифікаційний код 24755720

до: ОСОБА_2 підприємства "Багатогалузева фірма "Таврія", пров. Будівельний, 27, м. Херсон, ідентифікаційний код 34458658,

про повернення земельної ділянки державної форми власності, набутої без достатньої правової підстави

за участю прокурора Коваленко Т.О., посвідчення № 032753 видане 27.03.2015;

представників сторін:

від позивача-1: не прибули;

від позивача-2: ОСОБА_1, директор, паспорт;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 25.01.2016

в с т а н о в и в:

Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі позивача-1 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, позивача-2 Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області, 05.08.2016 звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Багатогалузева фірма "Таврія", у якій просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 50 га, розташовану на території Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, загальною вартістю 1 734 943, 00 грн. та повернути її Шевченківській загальноосвітній школі I-III ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області шляхом підписання акту прийому-передачі.

Ухвалою від 08.08.2016 господарський суд порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 25.08.2016 року, витребував від позивача-1 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області письмові пояснення щодо предмету позову та наявності підстав для представництва позивача-1 у спірних відносинах, від позивача-2 Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області - письмові пояснення щодо предмету позову та відомості щодо наявності підстав для представництва, оскарження представництва, від відповідача - відзив на позов із документальним та правовим обґрунтуванням своєї позиції, належним чином посвідчені копії та/або витяги з реєстраційних документів, зобов'язано відповідача копію відзиву надіслати позивачам та прокурору.

У судовому засіданні прокурор позовну заяву підтримала та просила її задовольнити, виходячи з наступного.

Прокурор вказує, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської сільської ради народних депутатів № 69 від 20.12.2001 Шевченківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області надано у постійне користування 50 га землі в межах згідно з планом землекористування. На підставі зазначеного рішення, видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії I-XC № 001070 від 27.12.2001 та відповідно до якого позивач-2 є постійним користувачем земельної ділянки площею 50 га.

Прокурор зазначає, що Шевченківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області та ОСОБА_2 підприємством "Багатогалузева фірма "Таврія" 03.10.2014 укладено договір про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції без номера.

Прокурор вважає, що сторонами порушено вимоги законодавства при організації правовідносин. Так, статтями 1130 і 1132 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Прокурор стверджує, що визначене ст. 95 Земельного кодексу України право землекористувача самостійно господарювати на землі, не передбачає повноважень постійного землекористувача передавати можливість господарювати на землі іншій особі. Також, на думку прокурора, постійний землекористувач земель державної власності обмежений в цивільних правах щодо укладання певних видів договорів, зокрема договору про спільну діяльність.

У судовому засіданні прокурор підтримала цю правову позицію та зазначила, що термін «самостійне господарювання» означає обов'язок землекористувача безпосередньо самому, виключно своїми силами і засобами здійснювати обробіток землі, і цей правовий статус землі та землекористувача виключає можливість землекористувача Шевченківської загальноосвітньої школи укладати договір про сумісне використання земельної ділянки.

Окрім того, прокурор вказує, що за договором укладеним між Шевченківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області та ОСОБА_2 підприємством "Багатогалузева фірма "Таврія" не визначено умови співробітництва та шляхи досягнення мети договору, а розділом 5 зазначеного договору передбачено розрахунки за використану землю у грошовій формі по 400 гривень за один гектар землі у строк до 01 листопада кожного року.

На думку прокурора наявні умови договору дають підстави вважати, що основною ознакою договору є платне володіння та користування відповідачем протягом певного строку земельною ділянкою. Отже, виходячи з положень спірного договору про спільну діяльність, що регулюють предмет договору, права та обов'язки сторін, даний договір є договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України "Про оренду землі" та Земельним кодексом України. Таким чином, укладаючи договір спільної діяльності, Шевченківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області та Приватне підприємство "Багатогалузева фірма "Таврія" мали намір приховати правовідносини оренди землі.

За твердженнями прокурора, договір між позивачем-2 і відповідачем від 03.10.2014 вчинений сторонами для приховування договору оренди землі, отже, відносини сторін повинні регулюватися правилами щодо укладання договорів оренди землі.

Відповідно до вимог земельного і цивільного законодавства, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Оскільки спірний договір таку державну реєстрацію не пройшов, то, на думку прокурора, він є неукладеним, отже, наслідки недійсності правочину не застосовуються до спірного правочину, який не вчинено.

Представник позивача-1 позовні вимоги прокурора підтримав, просив їх задовольнити, суду додатково пояснив наступне.

Позивач-1 вважає, що зміст оскаржуваного договору вказує, що він регулює правовідносини пов'язані з орендою землі, а тому повинен відповідати встановленій законом формі та умовам договору оренди землі.

Типова форма договору оренди землі затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Оспорюваний договір між Шевченківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області та ОСОБА_2 підприємством "Багатогалузева фірма "Таврія" про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції від 03.10.2014 порушує встановлену форму, відсутній об'єкт оренди, а тому не може бути офіційно визнаним і підтвердженим державою, тобто, не може бути зареєстрований відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач-1 вказує, що відповідно до державного акту на право користування землею, Шевченківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області не є власником землі, а лише постійним землекористувачем, має право володіти і користуватися земельною ділянкою, а не розпоряджатися нею, передаючи у чуже користування земельну ділянку.

У судовому засіданні 15.09.2016 прокурор надала письмові пояснення, які залучені до справи. У поясненнях прокурор підтримує свої твердження, що відповідач набув земельну ділянку без достатніх підстав, вимагає її повернення Шевченківській загальноосвітній школі. У зв'язку з цим, прокурор обґрунтовує необхідність представництва інтересів Шевченківської загальноосвітньої школи наступними доводами. Прокурор вважає, що укладеним договором Школу позбавлено як землекористувача права самостійно використовувати земельну ділянку у навчально-виховному процесі, як навчально-дослідну ділянку, оскільки внаслідок договору про спільну діяльність земельна ділянка фактично вибула з користування навчального закладу, а керівництво школи упродовж тривалого часу не вживає заходів на поновлення порушеного права.

Прокурор вважає, що заперечення з боку Школи проти підстав для представництва прокурором інтересів Школи зводяться лише до того, що навчальний заклад вважає, що його права не порушено. Згідно з ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Прокурор зазначає, що згідно чинного Закону України «Про загальну середню освіту» загальноосвітній навчальний заклад - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту. Відповідно до п. 12) ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Окрім того, згідно з інформаційного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шевченківська загальноосвітня школа за організаційно-правовою формою є комунальною установою.

З посиланням на п. 105 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 N 778, прокурор стверджує, що цим актом визначено джерела фінансування закладу, серед яких відсутні кошти отримані від господарської діяльності.

Отже, на думку прокурора, дії Шевченківської загальноосвітньої школи щодо об'єднання господарської діяльності з іншим підприємством не можуть регулюватися ст. 70 Господарського кодексу України на яку посилається позивач-2 у поясненнях.

Прокурор також вважає, що чинним Земельним кодексом України передбачено, лише 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на правах емфітевзису (користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Фактично же, як вказує прокурор, школа будь-яку участь у обробітку спірної земельної ділянки не приймає, а фактично використовує земельну ділянку відповідач - обробляє власною або орендованою технікою, залучає робітників та збирає урожай. Проведення ж Школою екскурсій для учнів на вказаній земельній ділянці не свідчить про участь школи у спільній діяльності передбаченій договором, а також про те що завдяки цьому досягається спільна мета.

Представник Позивача-2, Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, заявив, що у прокурора відсутні підстави для представництва Школи, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Твердження прокурора, що Школа спільно з ПП БФ «Таврія» уклали договір про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції з метою приховати договір оренди, вважає необґрунтованим, стверджує, що шкоди інтересам держави та Школи не завдано, вважає, що укладений договір між Школою та відповідачем договір є саме договором про спільну діяльність, що регулюється ст. 1130 ЦК України та не суперечить законодавству. Отже, Школа не вбачає підстав захищати прокуратурою її інтереси у Господарському суді Херсонської області, оскільки вони (інтереси школи) ПП БФ «Таврія» не порушувались.

Щодо твердження прокурора про удаваність правочину між Школою та ПП БФ «Таврія» позивач-2 зазначив наступне. Відповідно до рішення виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області від 20.12.2001 № 69 Школі передано у постійне землекористування земельну ділянку площею 50 га для потреб школи, що підтверджується ОСОБА_4 актом на право постійного користування від 27.12.2001 року.

Між Школою та відповідачем 03.10.2014 укладено договір про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції. Відповідно до п. 2 договору метою спільного використання земельної ділянки є: виховування у дітей любові до праці; розвивати навички роботи школярів на землі; догляд за різними овочевими культурами, вчити дітей бути господарями на землі; проводити дослідні роботи; пропагувати передовий досвід ведення сільського господарства, використовуючи передові технології; залучення позабюджетних коштів на покращення матеріально-технічної та навчальної бази школи.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ПП БФ «Таврія» сплачує школі за 1 (один) гектар використаної землі 400 грн. Визначення цієї грошової суми Школа не вважає платою за землю, а своєю часткою доходу від сумісного використання землі.

Представник Школи визнає, що сторони могли дійсно помилитися у юридичних формулюваннях, застосованих при складанні договору, але ці недоліки договору вважає за можливе виправити у робочому порядку. Щодо права володіння земельною ділянкою стверджує, що право володіння не передавалося відповідачеві, зокрема, акту приймання-передавання землі не підписувалося сторонами, отже, відсутня й необхідність підписувати акт зворотнього приймання земельної ділянки від відповідача до Школи.

Представник школи вважає, що прокурор втручається у процес здійснення Школою свого права самостійно господарювати на своїй земельній ділянці, просить у позові відмовити.

Відповідач надав до суду письмовий відзив, який підтримано його представником у судовому засіданні, просить у позові відмовити з наступних підстав.

Так, відповідач стверджує, що 03.10.2014 між ПП БФ «Таврія» та Шевченківською загальноосвітньою школою І-ПІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області укладено договір про спільне використання земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування останньому строком на 3 (три) роки.

Метою вказаного договору є виховання у дітей любові до праці на землі, розвиток навичок до роботи школярів на землі, догляд за різними овочевими культурами, навчання дітей бути господарями на землі, проводити дослідні роботи, пропагандувати передовий досвід ведення сільського господарства, використовувати передові технології, залучення позабюджетних коштів на покращення матеріально-технічної та навчальної бази школи.

Виходячи з мети даного договору, умовами співробітництва сторони визначають, що Підприємство власними силами здійснює обробіток земельної ділянки (оброблення землі, посів зернових культур, злаків та овочів, збір урожаю, тощо).

У свою чергу, Шевченківською загальноосвітньою школою І-ПІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області в межах даного договору здійснюються теоретичні та практичні заняття школярів відповідно до шкільної програми та дисциплін, таких як природознавство, біологія, екологія, тощо (екскурсії на поле, огляд за процесами росту рослин, процес посіву, росту, запилення, збору урожаю, тощо).

Під розрахунками за використану землю, які здійснює Підприємство, сторонами договору розуміється розподіл прибутку отриманого у результаті спільної діяльності. Зокрема, щодо фіксованої ставки в 400,00 грн. сторони договору обумовлюють те, що земельна ділянка має свій ресурс, тобто може перебувати не засіяною (під паром), для поліпшення якості показників її родючості, а відтак не може приносити відповідний прибуток.

Також, щодо отримання та розподілу прибутку прокурор самостійно наводить та підтверджує той факт, що Шевченківською загальноосвітньою школою отримано прибуток, який був використаний на встановлення метало-пластикових вікон школи.

Щодо посилання Прокурора на незаконне заволодіння підприємством земельної ділянки та порушення земельного законодавства, то воно є безпідставним, оскільки земельна ділянка Шевченківської загальноосвітньої школи з постійного її користування не виходила, за актом приймання передачі у користування чи оренду Підприємству не надавалась.

Крім того, позовні вимоги прокурора, що полягають у звільненні ПП БФ «Таврія» земельної ділянки шляхом підписання акту прийому передачі, є безпідставними, оскільки:

- Підприємство самостійно вказану земельну ділянку не використовує, а лише в межах Договору про спільну діяльність надає матеріально технічну можливість здійснювати обробіток, посів та збір урожаю;

- Надає можливість для Шевченківської загальноосвітньої школи у повному обсязі виконувати свої програмні зобов'язання щодо навчання школярів;

- Земельна ділянка з постійного користування Шевченківської загальноосвітньої школи не виходила, за актом приймання передачі не надавалась;

- Між Шевченківською загальноосвітньою школою та ПП БФ «Таврія» відсутні жодні спори щодо спільного використання земельної ділянки відповідно до Договору від 03.10.2014 року.

Заслухавши доводи прокурора, заперечення позивача-2 та відповідача проти позову, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволення позовних вимог прокурора та позивача-1 із наступних підстав.

Як встановлено судом, між Шевченківською загальноосвітньою школою та ПП БФ «Таврія» укладено договір від 03.10.2014 про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.1. договору земельна ділянка площею 50 га належить на правах постійного користування позивачу-2 Шевченківській загальноосвітній школі, що підтверджено ОСОБА_4 на право постійного користування землею серії І-ХС № 001070 (а.с. 20-22). Акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 27.12.2004 року.

Школа, хоча фінансується з Державного бюджету та є неприбутковою організацією, - є суб'єктом господарювання, яка відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України як землекористувач, має право самостійно господарювати на землі, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК України договір про спільну діяльність є угодою, за якою сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Прокурор не заявляє вимог щодо договору від 03.10.2014 про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції, не просить визнати його недійсним, вважає його удаваним, яким сторони приховують укладений договір оренди землі, який прокурор також вважає неукладеним.

Як встановлено судом, підтверджено сторонами та не заперечується прокурором, договір від 03.10.2014 про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції сторонами виконується протягом двох років, зокрема, за цим договором Школою отримано належну частку доходу за договором, яка використана на благоустрій та ремонт будівлі школи.

Отже, суд вважає, що Школою організовано господарське використання земельної ділянки в інтересах школи і для потреб школи, як це визначено у призначенні земельної ділянки відповідно до Державного ОСОБА_4 на право постійного користування землею серії І-ХС № 001070.

Оскільки земельна ділянка із володіння Школи не вибувала та не передавалася у самостійне користування відповідачеві, вимога прокурора про зобов'язання позивача звільнити земельну ділянку без визнання недійсним договору від 03.10.2014 про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції є необґрунтованою.

Як роз'яснено Вищим господарським судом у п. 2.6. постанови Пленуму від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Загальні принципи господарювання визначені ст. 6 ГК України, якими визначено, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Суд погоджується з доводами позивача-2 та відповідача, що прокурор звужує розуміння поняття «права самостійно господарювати на землі» до обов'язку землекористувача безпосередньо самому, виключно своїми силами і засобами здійснювати обробіток землі. Суд зазначає, що «право самостійно господарювати на землі» не обмежується законом, отже, землекористувач є вільним у виборі способів господарчого забезпечення діяльності Школи, у тому числі й шляхом укладання договору про спільну діяльність. Тим більше, коли у Школи для цільового використання землі у розмірі 50 га немає ані засобів, ані коштів, ані робочої сили, вона (Школа) не може господарювати на землі інакше як із залученням до цього інших осіб.

Оскільки межі розуміння поняття «право самостійно господарювати на землі» між прокурором та сторонами суттєво і протилежно відрізняються, суд зазначає, що відповідно до Конституції України при застосуванні оціночних понять необхідно керуватися принципами справедливості, розумності і доцільності, що має сприяти забезпеченню принципу верховенства права, гарантованого Конституцією України. Судова влада у досліджених відносинах має реалізувати свій розсуд таким чином, щоб забезпечити реалізацію конституційних прав і свобод і не допустити надмірних обмежень та обтяжень для сторін.

Суд вважає, що твердження прокурора є помилковим, а позовна вимога має за мету примусити сторони договору припинити сумісну господарську діяльність.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні від 16.12.2015 Верховного Суду України у справі № 6 - 2510 цс 15, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу.

Принцип «пропорційності» передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

За критерієм законності у цій справі суд вбачає, що договір про спільну діяльність має певні недоліки щодо визначення умов договору, про наявність яких погодився як позивач-2 так і відповідач. При цьому сторони обґрунтовано вважають, що їх можна усунути при отриманні належної юридичної консультації. Але названі прокурором наявні недоліки змісту договору не дають підстав втручання з метою припинення господарських відносин сторін.

Щодо втручання держави у право самостійного господарювання Школи суд вважає, що воно не є виправданим, оскільки у результаті втручання (припинення відносин між школою та відповідачем) суспільний інтерес, який прокурор вбачає у відновленні законності, не отримає задоволення. Для досягнення суспільного інтересу, суд вважає достатнім внесення відповідних змін до договору, що цілком виправдає мету втручання прокурора та буде «пропорційним» у досягненні справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами Школи і відповідача, зокрема щодо розподілу прибутку за результатами господарювання.

Питання ж про ефективність використання земельної ділянки, отримання землекористувачем від її наявності достатніх доходів відноситься до повноважень Школи та власника Школи, які призначили керівника.

Досліджені судом обставини не дають підстав стверджувати, що метою діяльності Школи та відповідача є наміри приховати інший правочин - договір оренди землі.

Суд виходить з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі відповідно до умов договору, - сумісне використання земельної ділянки, зокрема, для потреб школи. Ці правила регулюються законодавством, яке сторонами покладено в основу визначення прав і обов'язків - ст. 1130-1131 ЦК України.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання ПП БФ «Таврія» звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 50 га, розташовану на території Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, та повернути її Шевченківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області задоволенню не підлягає.

За результатами розгляду позовних вимог суд не знайшов порушення інтересів держави, Школи або місцевого самоврядування, які підлягають захисту.

Судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2016 року.

Суддя П.Д. Пригуза

СудГосподарський суд Херсонської області
Дата ухвалення рішення15.09.2016
Оприлюднено27.09.2016
Номер документу61456410
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —923/851/16

Окрема думка від 05.07.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Сибіга О.М.

Постанова від 05.07.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Сибіга О.М.

Ухвала від 21.06.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Сибіга О.М.

Ухвала від 06.06.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Сибіга О.М.

Ухвала від 14.03.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Сибіга О.М.

Постанова від 13.12.2016

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Ухвала від 15.11.2016

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Ухвала від 10.10.2016

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Рішення від 15.09.2016

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Пригуза П.Д.

Ухвала від 25.08.2016

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Пригуза П.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні