Постанова

від 13.12.2016 по справі 923/851/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 923/851/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2016р.)

Секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю повноважних представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1, за посвідченням;

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 15 вересня 2016 року

по справі № 923/851/16

за позовом Керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

2. Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області

до Приватного підприємства «Багатогалузева фірма «Таврія»

про повернення земельної ділянки державної форми власності, набутої без достатньої правової підстави

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, позивача-2: Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області, звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства «Багатогалузева фірма «Таврія», в якому просив суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 50 га, розташовану на території Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, загальною вартістю 1 734 943, 00 грн. та повернути її Шевченківській загальноосвітній школі I-III ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області шляхом підписання акту прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на отримання відповідачем земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим остання підлягає поверненню на підставі ст.ст. 387, 1212 ЦК України.

На думку прокуратури, укладений договір між Школою та ПП «Багатогалузева фірма «Таврія» про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та метою між сторонами при укладанні зазначеного договору є наміри приховати інший правочин - договір оренди землі.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області позовні вимоги прокурора підтримало та наполягало на тому, що відповідно до державного акту на право користування землею, Шевченківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області не є власником землі, а лише постійним землекористувачем, має право володіти і користуватися земельною ділянкою, а не розпоряджатися нею, передаючи у чуже користування земельну ділянку.

В свою чергу Школа просила суд першої інстанції відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що її права не порушуються, а прокурор втручається у процес здійснення Школою свого права самостійно господарювати на своїй земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду Херсонській області від 15 вересня 2016 року (суддя Пригуза П.Д.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога прокурора про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку без визнання недійсним договору від 03.10.2014р. про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції є необґрунтованою, оскільки земельна ділянка із володіння Школи не вибувала та не передавалася у самостійне користування відповідачеві.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що діяльність школи та відповідача не мала на меті приховати інший правочин - договір оренди та сторони вчинили саме той правочин, який вони мали на увазі відповідно до умов договору - сумісне використання земельної ділянки, зокрема для потреб школи.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Заступник прокурора Херсонської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор наполягає на тому, що договір про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції від 03.10.2014р., укладений між Шевченківською загальноосвітньою школою І-ІП ступенів Чаплинської районної ради та ПП БФ «Таврія» не відповідає вимогам ст.ст. 1130,1131 ЦК України, а саме в ньому не визначено умови співробітництва та шляхи досягнення мети договору.

Прокурор вважає, що вказаний договір та фактичні відносини, що склались на підставі цього договору містять ознаки платного володіння та користування відповідачем протягом певного строку земельної ділянки.

Прокурор у скарзі посилається на ст. 235 ЦК України щодо удаваності правочину та зазначає про те, згідно з ст. 792 ЦК, ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відносини між позивачем-2 та відповідачем повинні регулюватись договором оренди землі.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство «Багатогалузева фірма «Таврія» висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Ліпчанської Н.В., Ярош А.І., справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду на 15 листопада 2016 року.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Ліпчанської Н.В. з 14.11.2016р. по справі призначено повторний автоматичний розподіл апеляційної скарги, яка колегією суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І. прийнята до свого провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13 грудня 2016 року в зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області.

В судове засідання, призначеного на 13 грудня 2016 року, представники Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області та Приватного підприємства «Багатогалузева фірма «Таврія» не з'явилися, не скористалися наданими їм ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю вищевказаних представників сторін.

Заслухавши пояснення представника прокуратури , дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла таких висновків.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2014р. між Шевченківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області та Приватним підприємством «Багатогалузева фірма «Таврія» В«ТавріяВ» укладено договір про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.1. Договору земельна ділянка площею 50 га належить на правах постійного користування позивачу-2 Шевченківській загальноосвітній школі, що підтверджено ОСОБА_2 на право постійного користування землею серії І-ХС № 001070 (а.с. 20-22). Акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 27.12.2004 року.

Відповідно до ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб'єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Школа, хоча фінансується з Державного бюджету та є неприбутковою організацією, - є суб'єктом господарювання, яка відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України як землекористувач, має право самостійно господарювати на землі, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

Статтями 1130, 1131 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (Учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Прокурор у позові не заявляє вимог щодо договору від 03.10.2014 про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції, не просить визнати його недійсним, вважає його удаваним, яким сторони приховують укладений договір оренди землі, який прокурор також вважає неукладеним.

За змістом статті 8 Закону України „Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди земельної ділянки хоча б однієї із зазначених істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди та визнання зазначеного договору недійсним.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Отже, обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічні правова позиція у п. 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Судова колегія вважає, що укладений між сторонами договір не містить жодної з перелічених вище істотних умов договору оренди, а тому твердження прокурора про укладення між позивачем-2 та відповідачем договору оренди земельної ділянки є недоведеним.

При цьому, договір від 03.10.2014 про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції сторонами виконується протягом двох років, зокрема, за цим договором Школою отримано належну частку доходу за договором, яка використана на благоустрій та ремонт будівлі школи.

Отже, Школою організовано господарське використання земельної ділянки в інтересах школи і для потреб школи, як це визначено у призначенні земельної ділянки відповідно до Державного ОСОБА_2 на право постійного користування землею серії І-ХС № 001070.

Оскільки земельна ділянка із володіння Школи не вибувала та не передавалася у самостійне користування відповідачеві, вимога прокурора про зобов'язання позивача звільнити земельну ділянку без визнання недійсним договору від 03.10.2014 про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції є необґрунтованою.

Твердженням прокурора стосовно того, що у спірному договору не визначено умови співробітництва та шляхи досягнення мети договору не відповідає дійсності, оскільки відповідно до договору, а саме пункту 2, метою сумісного використання земельної ділянки є виховання у дітей любові до праці на землі, розвиток навичок до роботи школярів на землі, догляд за різними овочевими культурами, навчання дітей бути господарями на землі, проводити дослідні роботи, пропагувати передовий досвід ведення сільського господарства, використовувати передові технології, залучення позабюджетних коштів на покращення матеріально-технічної та навчальної бази школи.

Виходячи з мети даного договору умовами співробітництва сторони визначають, що Підприємство власними силами здійснює обробіток земельної ділянки (оброблення землі, посів зернових культур, злаків та овочів, збір урожаю, тощо).

В свою чергу, Школою в межах даного договору здійснюються теоретичні та практичні заняття школярів відповідно до шкільної програми та дисциплін, таких як природознавство, біологія, екологія, тощо (екскурсії на поле, огляд за процесами росту рослин, процес посіву, росту, запилення, збору урожаю, тощо).

Щодо розрахунків, за використану землю, які здійснює Підприємство, сторонами договору розуміється розподіл прибутку отриманого в результаті спільної діяльності. Зокрема щодо фіксованої ставки в 400, 00 грн. сторони договору обумовлюють те, що земельна ділянка має свій ресурс, тобто може перебувати не засіяною (під «паром»), для поліпшення якості показників її родючості, а від так не може приносити відповідний прибуток. Разом з цим, Школа приймає її як свою частку доходу від сумісного використання землі.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо зобов'язання ПП БФ «Таврія» звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 50 га, розташовану на території Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, та повернути її Шевченківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин, колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись cm.cm. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 15 вересня 2016 року

по справі № 923/851/16 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13.12.2016р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя А.І. Ярош