Постанова

від 20.09.2016 по справі 910/32326/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/32326/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом): не з'явились

від відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Волянський В.І. - дов. б/н від 18.11.2015р.

від відповідача-2 за первісним та зустрічним позовами: не з'явились

від відповідача-3 за первісним та зустрічним позовами: не з'явились

від відповідача-4 за первісним та зустрічним позовами: не з'явились

від третьої особи-1: Кошлій Р.В. - дов. б/н від 10.12.2015р.

третя особа-2: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»

на ухвалу господарського суду міста Києва

про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову

від 05.08.2016 р. (суддя Босий В.П.)

у справі № 910/32326/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілс Плюс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта експерт"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгівельний центр "Берег"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів

1) Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

2) ОСОБА_4

про зобов'язання вчинити дії

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілс Плюс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта експерт"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгівельний центр "Берег"

про припинення зобов'язання за договором

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2016 р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілс Плюс" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданою ухвалою суду, ПАТ «Сбербанк» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати та в задоволенні заяви ТОВ "Хілс Плюс" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначало, що оскаржена ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, оскільки її постановлено внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, оскаржувану ухвалу винесено в незаконному складі суду. Крім цього, апелянт наголошував на можливості оскарження ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 8, 55, 129 Конституції України тощо.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 01.09.2016 р., справу № 910/32326/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи на 20.09.2016 р.

В судове засідання з'явились представники відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та третьої особи-1, представники позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом), відповідачів 2, 3 та 4 за первісним та зустрічним позовами та третя особа-2 в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи їх повідомлено належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали.

На підставі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

За змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи, неявка їх представників не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, з огляду на приписи ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами. Представники відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та третьої особи-1 проти розгляду скарги за відсутності представників позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом), відповідачів 2, 3 та 4 за первісним та зустрічним позовами та третьої особи-2 не заперечували.

В судовому засіданні представник третьої особи-1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати за наведених в скарзі підстав, в задоволенні заяви ТОВ «Хілс Плюс» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Представник відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, просив не брати її до уваги, з посиланням на положення ст. 106 ГПК України вважав ухвалу місцевого суду такою, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, відтак просив провадження по справі як помилково порушене припинити на підставі ст. 80 ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та третьої особи-1, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хілс Плюс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта експорт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідачів виконувати свої зобов'язання за договором про спільну діяльність від 16.02.2015 р., в зв'язку з чим позивач наполягав на наявності підстав для зобов'язання відповідачів передати в якості внесків у спільну діяльність майно згідно з переліком.

Крім цього, ТОВ "Хілс Плюс" подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт та оголосити заборону відчуження майна:

- основних засобів, що знаходяться за адресами: м. Харків, пр. Московський, 256 б, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 99/101 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет";

- основних засобів - торгівельного обладнання, що знаходиться за адресами: м. Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. 13 / вул. Піонерська, буд. 73 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудмережа";

- цінних паперів, а саме: вид та тип цінних ЦП: акція проста іменна; форма існування ЦП: бездокументарна; код ЦП: UA 4000078893, емітент ЦП: Публічне акціонерне товариство "РІТЕЙЛ ГРУП"; адреса емітента: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код емітента ЦП (ЄДРПОУ): 33785657; інформація про реєстрацію випуску ЦП: свідоцтво реєстраційний № 43/1/12; дата реєстрації 03.04.2012 р., дата видачі Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку: 31.07.2012 р.; кількість ЦП: 77 500 штук; номінальна вартість одного ЦП: 1,00 грн. (одна гривня 00 копійок); загальна номінальна вартість ЦП: 77 500,00 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Альта експорт";

- комплексу будівель та споруд, а саме: основна будівля "А", прибудова "а", вартова "Б", навіси "В,Г" та споруди: дев'ять ганків до "А", три ганка до а, двоє сходів до "А", паркан № 1, підпірна стінка № 2, бордюр №3, світові опори № 4, ворота № 5; ганок до "В", загальною площею 16 780,6 кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. № 13 / вул. Піонерська, буд. № 73, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег".

Згадана заява мотивована можливим відчуженням відповідачами майна (яке має бути передане в якості внесків у спільну діяльність за договором про спільну діяльність від 16.02.2015 р.) шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншим способом, призведе до безконтрольного розширення кола осіб, що можуть набути права на майно, обов'язок передачі якого з метою здійснення внеску у спільну діяльність визначений договором та може не лише утруднити, а призвести до неможливості виконання рішення у справі у разі задоволення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2015 р. у справі №910/32326/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р., згадану заяву ТОВ «Хілс Плюс» було задоволено частково, а саме в частині накладення арешту на перелічене майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 28.12.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі №910/32326/15 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши заяву ТОВ "Хілс Плюс" про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий суд встановив, що вжиття цих заходів у спосіб, визначений позивачем в заяві від 21.12.2016 р. може вплинути на права та обов'язки третьої особи-1 з огляду на перебування майна, на яке ТОВ «Хілс Плюс» просить накласти арешт, в заставі (іпотеці) у ПАТ «Сбербанк», відтак дійшов висновків про відмову в задоволенні вищезгаданої заяви ТОВ «Хілс Плюс».

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Здійснюючи апеляційний перегляд законності ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2016 р. про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, апеляційний суд вважав, що згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

За приписами ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого суду, зокрема щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову.

Зміст статті 106 зазначеного Кодексу не містить заборони стосовно апеляційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Таким чином, відсутність в частині першій статті 106 Кодексу норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову сама по собі не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на таку ухвалу. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, сформованих відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 65 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду від 25.12.1997 р. № 9-зп).

Таким чином, встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Аналогічні системні підходи до питання можливості оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження містяться у Рішеннях Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 та від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010.

Таким чином, ухвала господарського суду міста Києва від 05.08.2016 р. про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Так, на підставі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згаданою нормою закону також передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами; не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Перелік встановлених статтею 67 ГПК України заходів до забезпечення позову є вичерпним.

За приписами пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - постанова Пленуму №16) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно п. 1 постанови пленуму №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Дослідивши матеріали справи місцевий суд встановив, що вжиття заходів до забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем в заяві від 21.12.2016 р. може вплинути на права та обов'язки третьої особи-1, адже майно, на яке ТОВ «Хілс Плюс» просить накласти арешт, перебуває в заставі (іпотеці) у ПАТ «Сбербанк».

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Посилання апелянта на винесення оскаржуваної ухвали в незаконному складі суду не приймаються апеляційним судом до уваги у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки самі лише припущення апелянта щодо порушення принципу випадкового вибору судді для слухання справи, упередженість судді Босого В.П. та надання незаконної переваги одному учаснику процесу (позивачу) шляхом завдання зловмисної шкоди Банку, не є підставою для скасування цілком законної та обґрунтованої ухвали місцевого суду, винесеної законним складом суду.

Не заслуговують також на увагу як безпідставні за вищенаведених обставин посилання відповідача-1 за первинним позовом ( позивачем за застрічним позовом) про те, що оскаржена ухвала не підлягає перегляду в апелційному порядку й провадження у справі належить припинити як помилково порушене тощо.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого суду законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування оскаржуваної ували наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.08.2016 р. у справі № 910/32326/15 - без змін.

Матеріали справи № 910/32326/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

С.О. Алданова