Постанова

від 21.09.2016 по справі 823/703/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/703/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Леонід» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року по справі за їх позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТзДВ «Леонід» звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2016 року № 0000452301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТзДВ «Леонід» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 06.05.2016 № 1322 «Про проведення фактичної перевірки ТДВ «Леонід» та направлень на перевірку від 06.05.2016 № 265/23-01-22-01 та № 1088/23-01-17-0, проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт № 94/23-01-22-01.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.2.8 Глави 2, п.3.5 Глави 3 та п.7.24 Глави 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення), зокрема, фактичне перевищення ліміту каси.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття у відповідності до вимог п.1 Указу Президентка України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» спірного податкового повідомлення-рішення від 01.06.2016 року № 0000452301 про визначення ТДВ «Леонід» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 137512,62 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

ТзДВ «Леонід» за період, який перевірявся були оформлені наступні документи на видачу готівки:

- 30.12.2014 оформлені видаткові касові ордери № 297 та № 298 про видачу готівки на загальну суму 24554,58грн.,

- 29.01.2015 оформлені видаткові касові ордери № 19 та № 20 про видачу готівки на суму 33000,00грн.,

- 30.01.2015 оформлені видаткові касові ордери № 18 та № 22 про видачу готівки на загальну суму 22931,13грн.,

- 31.01.2015 оформлено видатковий касовий ордер № 20 про видачу готівки на загальну суму 10000,00 грн.

Перевіркою встановлено, що:

- згідно наказу «Про встановлення ліміту залишку готівки в касі» від 03.01.2014 № 1 та «Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі ТзДВ «Леонід» встановлено ліміт залишку готівки в касі на рівні 8003,14 грн. Згідно касової книги за грудень 2014, а саме за 30.12.2014 залишок готівки в касі підприємства на кінець дня становить 858,19 грн. При перевірці касових документів виявлено видаткові касові ордери від 30.12.2014 № 297 та № 298 на загальну суму 24554,58 грн., в яких відсутні підписи одержувачів коштів, тобто вказані кошти є залишком готівки на кінець робочого дня. Загальна сума коштів на кінець дня склала 25412,77 грн., тобто фактичне перевищення ліміту каси склало 17409,63 грн.;

- згідно наказу «Про встановлення ліміту залишку готівки в касі» від 03.01.2015 № 1 та «Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі ТзДВ «Леонід» встановлено ліміт залишку готівки в касі на рівні 5557,94грн. Згідно касової книги за січень 2015, а саме за 23.01.2015 залишок готівки в касі підприємства на кінець дня становить 317,21грн. При перевірці касових документів виявлено видаткові касові ордери від 29.01.2015 № 19 та № 21 на загальну суму 33000,00грн., в яких відсутні підписи одержувачів коштів. В порушення пункту 3.5 Глави 3 Положення, грошові кошти у сумі 33000,00грн. є залишком готівки на кінець робочого дня. Також, в порушення п. 2.8 Глави 2 Положення перевищено установлений ліміт каси та не здано готівкові кошти на суму перевищення залишку готівки в касі до банків для її зарахування на банківські рахунки. Враховуючи вимоги п. 3.5 Глави 3 Положення, залишок коштів на кінець дня повинен складати 33 317,21грн., тобто фактичне перевищення ліміту каси склало 27759,27грн.;

- згідно касової книги за січень 2015 року, а саме за 30.01.2015 залишок готівкових в касі підприємства на кінець дня становить 386,08грн. При перевірці касових документів виявлено видаткові касові ордери від 30.01.2015 № 18 та № 22 на загальну суму 22931,13 грн., в яких відсутні підписи одержувачів коштів. В порушення пункту 3.5 Глави 3 Положення, грошові кошти у сумі 22931,13 грн. є залишком готівки на кінець робочого дня. Також, в порушення п. 2.8 Глави 2 Положення, перевищено установлений ліміт каси та не здано готівкові кошти на суму перевищення залишку готівки в касі до банків для її зарахування на банківські рахунки. Враховуючи вимоги п. 3.5 Глави 3 Положення, залишок коштів на кінець дня повинен складати 23 317, 21грн., тобто фактичне перевищення ліміту каси склало 17759,27 грн.;

- згідно касової книги за січень 2015 року а саме за 31.01.2015 залишок готівкових в касі підприємства на кінець дня становить 1386,08 грн. При перевірці касових документів виявлено видатковий касовий ордери від 31.01.2015 № 20 на загальну суму 10000,00грн. в якому відсутній підпис одержувачів коштів. В порушення пункту 3.5 Глави 3 Положення, грошові кошти у сумі 10 000,00грн. є залишком готівки на кінець робочого дня. Також, в порушення п. 2.8 Глави 2 Положення перевищено установлений ліміт каси та не здано готівкові кошти на суму перевищення залишку готівки в касі до банків для її зарахування на банківські рахунки. Враховуючи вимоги п. 3.5 Глави 3 Постанови № 637, залишок коштів на кінець дня повинен складати 11386,08 грн., тобто фактичне перевищення ліміту каси склало 5828,14 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення ТзДВ «Леонід» вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні щодо перевищення визначеного залишку ліміту каси підприємства, а тому можливе порушення податковим органом процедури проведення фактичної перевірки платника податку не можуть бути підставою для скасування рішення про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій, оскільки в даному випадку не впливають на факт встановлених порушень.

Судова колегія не може пристати на позицію суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; … .

За своєю суттю передбачена статтею 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 ГК. При цьому колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах).

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 1 ст. 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 01 червня 2016 року № 0000452301 штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК України.

З матеріалів справи слідує, що товариством перевищено встановлені ліміти залишку готівки в касах 30.12.2014 року, 29.01.2015 року, 30.01.2015 року та 31.01.2015 року (шляхом оформлення відповідних видаткових касових ордерів), тому строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи з указаних дат, а отже, річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) закінчився у січні 2016 року, тоді як спірне податкове повідомлення-рішення постановлено аж у червні 2016 року, тобто з порушенням строків застосування даного виду санкцій.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2007 року № 21-713во06, 15 вересня 2009 року № 21-558во09, 27 травня 2014 року № 21-126а14, від 04.листопада 2014 року № 21-466а14.

Проте, судом першої інстанції було залишено поза увагою порушення податковим органом строків, протягом яких до господарюючого суб'єкта можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, а тому спірне-податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

При цьому, апеляційна інстанція зважає на ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно вимог якої: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); … .

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення та вчиняючи будь-які дії. А оскільки дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень та вчинених дій, то недотримання хоча б одного з них тягне наслідком визнання їх протиправними та необґрунтованими.

Більше того, колегія суддів в контексті зазначеного, не може не взяти до уваги посилання апелянта на протиправність дій відповідача щодо перевірки, на проведення якої було накладено мораторій згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». З боку податкового органу спростувань цьому надано не було.

Правовими положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписи даної норми фактично встановлюють презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про дії відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки останній не спростує їх.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової про задоволення позову.

З огляду на задоволення апеляційною інстанцією адміністративного позову, судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь ТзДВ «Леонід» за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 4331,67 грн. (2062,70 грн. + 2268,97 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Леонід» - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року - скасувати та постановити нову про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 01.06.2016 року № 0000452301.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Леонід» (адреса: 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 150, код ЄДРПОУ 36492973) судові витрати в розмірі 4331 (чотири тисячі триста тридцять одну) грн. 67 (шістдесят сім) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.