Постанова

від 26.11.2019 по справі 823/703/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа №823/703/16

адміністративне провадження №К/9901/28794/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (головуючий суддя Саприкіна І.В., Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі №823/703/16 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Леонід до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТДВ "Леонід" звернулося до суду з позовом до ДПІ у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2016 №0000452301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області звернулась з касаційною скаргою. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі №823/703/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №823/703/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2019 справу призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 26.11.2019.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Податковий орган вважає спірне податкове повідомлення-рішення прийнятим у відповідності та на виконання вимог Податкового кодексу України. Відповідач наголошує, що перевищення позивачем визначеного залишку ліміту каси встановлено під час проведеної перевірки та підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, де вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, у свою чергу, рішення суду апеляційної інстанції прийнято у відповідності до норм закону. Позивач зазначає, що податковим органом порушено строки застосування санкцій, визначених статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 06.05.2016 №1322 та направлень на перевірку від 06.05.2016 №265/23-01-22-01, №1088/23-01-17-0, посадовими особами ДПІ у м.Черкасах 16.05.2016 проведено фактичну перевірку ТДВ "Леонід" з питань дотримання суб`єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензійю

За результатами перевірки складено акт від 06.05.2016 № 94/23-01-22-01. Висновком акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 2.8 Глави 2, пункту 3.5 Глави 3 та пункту 7.24 Глави 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі - Положення), зокрема:

згідно наказу Про встановлення ліміту залишку готівки в касі від 03.01.2014 №1 та Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі ТДВ "Леонід" встановлено ліміт залишку готівки в касі на рівні 8003,14грн. Згідно касової книги за грудень 2014, а саме за 30.12.2014 залишок готівки в касі підприємства на кінець дня становить 858,19грн. При перевірці касових документів виявлено видаткові касові ордери від 30.12.2014 №297 та №298 на загальну суму 24554,58грн., в яких відсутні підписи одержувачів коштів, тобто вказані кошти є залишком готівки на кінець робочого дня. Загальна сума коштів на кінець дня склала 25412,77грн., тобто фактичне перевищення ліміту каси склало 17 409,63грн.;

згідно наказу Про встановлення ліміту залишку готівки в касі від 03.01.2015 № 1 та Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі ТДВ "Леонід" встановлено ліміт залишку готівки в касі на рівні 5557,94грн. Згідно касової книги за січень 2015, а саме за 23.01.2015 залишок готівки в касі підприємства на кінець дня становить 317,21грн. При перевірці касових документів виявлено видаткові касові ордери від 29.01.2015 №19 та №21 на загальну суму 33000,00грн., в яких відсутні підписи одержувачів коштів. В порушення пункту 3.5 Глави 3 Положення, грошові кошти у сумі 33000,00грн. є залишком готівки на кінець робочого дня. Також, в порушення пункту 2.8 Глави 2 Положення перевищено установлений ліміт каси та не здано готівкові кошти на суму перевищення залишку готівки в касі до банків для її зарахування на банківські рахунки. Враховуючи вимоги пункту 3.5 Глави 3 Положення, залишок коштів на кінець дня повинен складати 33 317,21грн., тобто фактичне перевищення ліміту каси склало 27759,27грн.;

згідно касової книги за січень 2015 року, а саме за 30.01.2015 залишок готівкових в касі підприємства на кінець дня становить 386,08грн. При перевірці касових документів виявлено видаткові касові ордери від 30.01.2015 №18 та №22 на загальну суму 22931,13грн., в яких відсутні підписи одержувачів коштів. В порушення пункту 3.5 Глави 3 Положення, грошові кошти у сумі 22931,13грн. є залишком готівки на кінець робочого дня. Також, в порушення пункту 2.8 Глави 2 Положення, перевищено установлений ліміт каси та не здано готівкові кошти на суму перевищення залишку готівки в касі до банків для її зарахування на банківські рахунки. Враховуючи вимоги пункту 3.5 Глави 3 Положення, залишок коштів на кінець дня повинен складати 23317,21грн., тобто фактичне перевищення ліміту каси склало 17759,27грн.;

згідно касової книги за січень 2015 року а саме за 31.01.2015 залишок готівкових в касі підприємства на кінець дня становить 1386,08грн. При перевірці касових документів виявлено видатковий касовий ордери від 31.01.2015 №20 на загальну суму 10000,00грн. в якому відсутній підпис одержувачів коштів. В порушення пункту 3.5 Глави 3 Положення, грошові кошти у сумі 10000,00грн. є залишком готівки на кінець робочого дня. Також, в порушення пункту 2.8 Глави 2 Положення перевищено установлений ліміт каси та не здано готівкові кошти на суму перевищення залишку готівки в касі до банків для її зарахування на банківські рахунки. Враховуючи вимоги пункту 3.5 Глави 3 Постанови №637, залишок коштів на кінець дня повинен складати 11386,08грн., тобто фактичне перевищення ліміту каси склало 5828,14грн.

На підставі висновків акту перевірки позивача та у відповідності до вимог пункту 1 Указу Президентка України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95, ДПІ у м.Черкасах 01.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452301 про визначення ТДВ "Леонід" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 137512,62грн.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, ТДВ "Леонід" звернулось з відповідним позовом до суду про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що виявлене відповідачем порушення ТДВ "Леонід" вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні щодо перевищення визначеного залишку ліміту каси підприємства було підтверджено судом в ході розгляду справи.

Апеляційний суд скасував постанову про відмову у задоволенні позову, ухвалив нове рішення, яким позов задоволено. Обґрунтовуючи свою позицію, суд вказав, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК України. Суд дійшов висновку, що річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки закінчився у січні 2016 року, тоді як спірне податкове повідомлення-рішення постановлено у червні 2016 року, тобто з порушенням строків застосування даного виду санкцій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Суд апеляційної інстанції посилався на те, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

З набранням 01.01.2011 чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI зі сфери дії статті 250 ГК України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 113.3 статті 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У свою чергу, відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Судами встановлено та матеріалів справи вбачається, що позивачем перевищено встановлені ліміти залишку готівки в касах 30.12.2014, 29.01.2015, 30.01.2015 та 31.01.2015 (шляхом оформлення відповідних видаткових касових ордерів). У свою чергу, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 01.06.2016.

На підставі зазначеного, касаційний суд дійшов висновку, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин мають бути застосовані строки, передбачені статтею 250 ГК України є помилковими.

Вказана позиція також відповідає висновкам Верховного Суду, які неодноразово були викладені під час розгляду ним аналогічних спорів, зокрема постанова від 06.02.2018 у справі №809/951/17, від 27.03.2018 у справі №815/2663/, від 09.11.2018 у справі №823/2010/16, від 13.06.2019 у справі № 808/1568/14, від 19.09.2018 у справі №813/3978/17.

На підставі викладеного, з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Верховний Суд має підстави вважати, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв`язку з порушенням податковим органом строків застосування санкцій.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі №823/703/16 скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 у справі №823/703/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду