Ухвала

від 21.09.2016 по справі 826/6607/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6607/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Іріс Трейд ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальності «Іріс Трейд ЛТД» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві) у якому просило: зобов'язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації позивача платником податку з реалізації пального на підставі поданої ним заяви від 26.02.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 26.10.2015 року ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, місцезнаходження (у т.ч. на час провадження у справі): 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21. Наведені відомості підтверджуються спеціальним витягом з ЄДР станом на 02.08.2016. Статус відомостей в ЄДР про юридичну особу - відомості підтверджено (а.с.40-42).

19.02.2016 ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» сформовано та направлено до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві засобами електронного зв'язку податкову декларацію з ПДВ за січень 2016. Однак, цього ж дня позивач отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПСУ (ДФСУ). Крім того, у зазначеній квитанції міститься позначка, що документ не прийнято. Виявлені помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності.

Надалі, у зв'язку із позбавленням з 19.02.2016 можливості подачі податкових документів в електронному вигляді, з метою реєстрації платником акцизного податку з реалізації палива у відповідності із пп. 212.3.4. п. 212.3 ст. 2012 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) позивач 26.02.2016 подав до ДПІ у паперовому вигляді відповідну заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального та заяву про реєстрацію акцизних складів з реалізації пального (а.с.16).

29.02.2016 позивачем подано до відповідача лист (вих. №3), в якому просив повторно підписати Договір про визнання електронних документів №260220163 від 26.02.2016, додавши до листа два екземпляри вказаного договору (а.с.13).

18.03.2016 на виконання вимог п. 9 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України позивачем надіслано до податкового органу засобами електронного зв'язку акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року для врахування його у формулі, визначеній пунктом 232.3 ст. 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Однак, цього ж дня позивач отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПСУ (ДФСУ), але не прийнято. Виявлені помилки: невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів.

У зв'язку з цим, 18.03.2016 позивачем було подано до ДПІ вищезазначений акт інвентаризації обсягів залишку пального на паперовому носії, що підтверджується відміткою ДПІ на супровідному листі до акту (а.с.20-22).

Як стверджує позивач та не спростовано контролюючим органом, лише 06.04.2016 року повторний Договір про визнання електронних документів був прийнятий апелянтом і позивач отримав можливість подавати звітність в електронному вигляді, реєструвати податкові накладні, отримувати та відправляти запити тощо.

Так, 06.04.2016 позивач додатково подав відповідачу заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального в електронному вигляді та отримав витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального.

08.04.2016 позивач додатково подав відповідачу акт інвентаризації обсягів залишку пального в електронному вигляді. Однак, цього ж дня позивач отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПСУ (ДФСУ), але не прийнято. Виявлені помилки: документ не може бути прийнятий - не знайдено файл шаблона 'J0209801.ZТР', або файл порожній, або некоректний.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням та вжиття останнім заходів по встановленню його місцезнаходження, як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків, встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що у сукупності є передумовою для формування акту про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, ПК України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 212.3.4. п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Пунктом 231.4. ст. 213 ПК України передбачено, що право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому ст. 212 цього Кодексу.

Разом з тим, механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування реалізації пального, порядок роботи системи електронного адміністрування реалізації пального, а також проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. N113 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального» (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 1 Розділу 1 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що система електронного адміністрування реалізації пального (далі - СЕАРП) запроваджується з 1 березня 2016 року.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного податку з реалізації пального (далі по тексту - платники податку) до початку здійснення реалізації пального (п.4 Розділу 2 Порядку).

Згідно із п. 5 Розділу 2 Порядку ДФС веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального (далі по тексту - реєстр платників). Включення осіб до реєстру платників, внесення змін до нього, виключення з реєстру платників здійснюється засобами системи електронного адміністрування реалізації пального та контролюючими органами за основним місцем обліку особи як платника податків.

Пунктом 6 Розділу 2 Порядку встановлюється, що реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується Мінфіном.

Заява про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису відповідальних осіб.

Датою та часом подання заяви до контролюючого органу є дата та час, зафіксовані у квитанції про доставку (перша квитанція).

Пунктом 7 Розділу 2 Порядку передбачено, що не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви засобами системи електронного адміністрування реалізації пального особа реєструється платником податку шляхом включення її до реєстру платників або такій особі надсилається повідомлення про необхідність подання нової заяви у разі виявлення порушень вимог щодо електронного цифрового підпису, дотримання форми, встановленої наказом Мінфіну, порядку заповнення і подання заяви згідно з цим Порядком.

Інформація про результати розгляду заяви надсилається особі засобами електронного зв'язку в електронному вигляді у другій квитанції.

Пунктом 8 Розділу 2 Порядку передбачено, що датою реєстрації платника податку є дата включення його до реєстру платників.

Відповідно до п. 232.3. ст. 232 ПК України платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування, а також коригування до заявок на поповнення обсягу залишку пального в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяг реалізованого пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Правовими положеннями п. 9 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов'язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адрес об'єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об'єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній п. 232.3 ст. 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Форма акта проведення інвентаризації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно з п. 4 розділу ІІ Інструкції податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Відповідно до пунктів 7.3 - 7.5. розділу ІІІ Інструкції: після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до п. 9 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» 18.03.2016, тобто у межах встановленого 20-ти денного строку , надіслано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві засобами електронного зв'язку акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року для врахування його у формулі, визначеній п. 232.3 ст. 232 цього Кодексу.

Між тим, вказаний електронний документ (акт) не було прийнято відповідачем на стадії надходження лише з однієї причини - заборона прийому електронних документів у зв'язку з розірванням договору про визнання електронних документів шляхом блокуванням можливості подання позивачем документів засобами телекомунікаційного зв'язку, тобто по суті технічним шляхом.

Як зазначено відповідачем, договір про визнання електронних документів було розірвано у зв'язку із відсутністю позивача за місцезнаходженням, про що, як стверджує останній, ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» було повідомлено, а відтак підстав для прийняття вказаних документів в електронному вигляді не було. При цьому контролюючим органом зазначено, що позивач повинен був зареєструвати акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, чого ним зроблено не було.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними зазначені доводи апелянта, оскільки відомостями з ЄДР підтверджується, що ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» зареєстровано за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21. Статус відомостей в ЄДР про юридичну особу - відомості підтверджено. При цьому із спеціального витягу не вбачається здійснення раніше будь-яких реєстраційних дій стосовно внесення до реєстру відомостей про не підтвердження зареєстрованого місцезнаходження ТОВ «Іріс Трейд ЛТД».

Відповідно до п. 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості щодо юридичної особи, внесені до ЄДР, є достовірними .

Фактичне місцезнаходження позивача за зареєстрованою адресою, підтверджується також отриманням позивачем поштової кореспонденції, зокрема повісток суду першої інстанції від 26.05.2016 (а.с.30) та апеляційної інстанції від 14.09.2016 (а.с.78).

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, податковим органом, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням та вжиття останнім заходів по встановленню його місцезнаходження, як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків, встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що у сукупності є передумовою для формування акту про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Також, апелянтом не надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції доказів формування та направлення позивачу письмового повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів. Відтак, доводи контролюючого органу про те, що на момент подання позивачем спірних електронних документів договір про визнання таких документів було розірвано, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки вони є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції враховує, що не зважаючи на створення податковим органом штучних обставин та перешкод в прийнятті документів, позивачем подано до контролюючого органу у паперовому вигляді відповідну заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, а також акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року, що загалом свідчить про використання позивачем всіх можливих засобів, необхідних для вчасної подачі спірних документів.

Крім того, станом на 18.03.2016, тобто на момент подачі позивачем до відповідача акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального в паперовій формі, правовими положеннями ПК України не було передбачено обов'язковості дотримання електронної форми при складанні та подачі вказаного акту інвентаризації, а відтак позивач не був позбавлений можливості подати такий акт до податкового органу на паперовому носії, а податковий орган, відповідно, був зобов'язаний прийняти його та врахувати у формулі, визначеній п. 232.3 ст. 232 цього Кодексу, чого останнім безпідставно зроблено не було.

В подальшому наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 219 «Про затвердження форми Акта інвентаризації обсягів залишку пального та Порядку його заповнення та подання», який зареєстрований в Мінюсті 12.03.2016 за № 377/28507, було запроваджено електронну форму для подачі акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального, однак даний наказ Мінфіна набрав чинності лише 05.04.2016, тобто його дія не могла поширюватися на позивача в межах спірних відносин.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апелянтом не доведено законності та обґрунтованості відмови у прийнятті акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повного захисту прав ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» та ефективної їх реалізації, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо нездійснення реєстрації позивача платником податку з реалізації пального на підставі поданої ним заяви від 26.02.2016 і визнав протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо неприйняття до реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів правомірності та обґрунтування своїх дій.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.