Ухвала

від 21.09.2016 по справі 369/5821/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5821/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В. Провадження № 22-ц/780/5067/16 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О. Категорія 26 21.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Верланова С.М., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2016 року у справі за позовом ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» до ОСОБА_3, третя особа ТОВ «БСЛ» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у червні 2016 року позивач ПАТ «Перший інвестиційний банк» звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.09.2006 року між ВАТ «Перший Інвестиційний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСЛ» укладено кредитний договір № 21/0611-КЮ, відповідно до умов якого Банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 966 089 доларів США 34 центи, а позичальник зобов'язався отримати та повернути кредитні кошти, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку на умовах та строки, визначені договором та виконати інші зобов'язання передбачені цим договором.

За користування кредитом встановлено плату у розмірі 14 % річних.

Граничний термін повернення кредиту - 01.10.2009 р включно.

В подальшому сторонами укладено Додаткові угоди до кредитного договору.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 07 вересня 2006 року укладено іпотечний договір.

Згідно з п. 2 Іпотечного договору, у відповідності до Закону України «Про іпотеку» та іншими нормативно-правовими актами України, Іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором належний йому на праві власності об'єкт нерухомості а саме: земельну ділянку площею 1,8200 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, (кадастровий номер НОМЕР_1), яка належить іпотекодержателю на праві власності.

Згідно з п. 15 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником в строк зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредитних коштів, по сплаті процентів, неустойки (штрафів та пені), відшкодуванню збитків та виконанню інших обов'язків, виконання яких забезпечено іпотекою за цим договором, звернути стягнення на майн та одержати задоволення з його вартості.

Взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів в строки, що передбачені п.п. 2.3, 2.4., 3.4. кредитного договору, ані тертя особа, ані відповідач належним чином не виконали.

27.05.2010 року рішенням Господарського суду Київської області задоволено позовні вимоги ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» до ТОВ «БСЛ», стягнувши з ТОВ «БСЛ» на користь ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором 7 690 264,76 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 22.03.2010 р., становить 966 089,39 дол. США, заборгованості за відсотками 1 484 356,88 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 22.03.2010 р. становить 186 472,31 дол. США, пені за кредитом - 737 873,39 грн., пені за відсотками - 133 945,65 грн., а також судові витрати: 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заборгованість до даного часу не стягнута в примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «БСЛ». У червні 2011 року Банк звернувся до вказаного суду із заявою про визнання його кредитором. Ухвалою суду від 31.08.2011 року у справі № БЗ/036-11 було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «БСЛ» та визнано одним із кредиторів ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» на суму 12 436 757,70 грн.

16 березня 2011 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області задоволено позов ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та в рахунок погашення заборгованості ТОВ «БСЛ» за кредитним договором № № 21/0611-КЮ звернуто стягнення на майно, що належить ОСОБА_3, а саме на земельну ділянку земельну ділянку площею 1,8200 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

У ході виконавчого провадження ДВС на протязі 3-х років звернути стягнення на предмет іпотеки не змогла і на даний час виконавчі дії не проводяться з липня 2014 року.

Дані обставини унеможливлюють подальше звернення стягнення на земельну ділянку в ході виконавчого провадження та виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Тому позивач просив у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 21/0611-КЮ від 01.09.2006 року із змінами та доповненнями у розмірі 1 256 130 доларів США 84 центи, що за курсом НБУ станом на 13.01.2011 р. становить 9 996 540,45 грн., у відповідності до умов Договору іпотеки від 07.09.2006 року, звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 1,8200 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, (кадастровий номер НОМЕР_1), та належить іпотекодержателю ОСОБА_3 на праві власності. Визначити спосіб звернення на предмет іпотеки - шляхом визнання права власності на дане нерухоме майно за ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК». Визначити вартість предмету іпотеки у сумі 3 326 800 грн. без урахування ПДВ. Стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права. Зокрема, вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України по справі № 6-1851 цс15 відносно того, що передача іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. У той час як застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а також висновки Верховного Суду України по справі № 6-124цс13 від 19.08.2014р.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ «Перший Інвестиційний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСЛ» 01.09.2006 р. укладено кредитний договір № 21/0611-КЮ, 10.10.2006 р. - додаткову угоду № 1, 11.08.2008 р. укладено додаткову угоду № 2, 22.12.2008 р. - додаткову угоду № 3, 10.03.2009 р. - додаткову угоду № 4, 01.09.2009 р. - додаткову угоду № 5.

Відповідно до умов кредитного договору Банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 966 089 доларів США 34 центи, а позичальник зобов'язався отримати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку на умовах та строки, визначені договором та виконати інші зобов'язання передбачені цим договором.

За користування кредитом встановлено плату у розмірі 14 % річних.

Граничний термін повернення кредиту - 01.10.2009 р включно.

Взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів в строки, що передбачені п.п. 2.3, 2.4., 3.4. кредитного договору, позичальником виконані не були.

27.05.2010 року рішенням Господарського суду Київської області задоволено позовні вимоги ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» до ТОВ «БСЛ», стягнувши з ТОВ «БСЛ» на користь ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором 7 690 264,76 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 22.03.2010 р., становить 966 089,39 дол. США, заборгованості за відсотками 1 484 356,88 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 22.03.2010 р. становить 186 472,31 дол. США, пені за кредитом - 737 873,39 грн., пені за відсотками - 133 945,65 грн., а також судові витрати: 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На момент звернення до суду з даним позовом заборгованість не погашена.

Встановлено також, щл для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 07.09.2006 р. укладено іпотечний договір.

Згідно з п. 2 Іпотечного договору, у відповідності до Закону України «Про іпотеку» та іншими нормативно-правовими актами України, Іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором належний йому на праві власності об'єкт нерухомості а саме: земельну ділянку площею 1,8200 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, (кадастровий номер НОМЕР_1), яка належить іпотекодержателю на праві власності.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з необґрунтованістю вимог позивача, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України, яка визначає способи судового захисту цивільних прав та інтересів особи, одним із таких способівзахисту є визнання права, в тому числі визнання права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права у суді, який, визначається законом чи договором.

Спеціальним законом, який регулює питання звернення стягнення на предмет іпотеки є Закон України «Про іпотеку».

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень ст. 36 вказаного Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя, які визначають можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин 1, 3 ст. 37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

В той же час порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду врегульовано ст.39 вказаного Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Тобто, Закон України «Про іпотеку» передбачає як судовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки - ст.ст.38,39 Закону, так позасудове врегулювання - ст.36,37 Закону, які відрізняються за процедурою та правовими наслідками.

Аналогічні положення щодо можливості судового і позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки містить іпотечний договір, укладений між ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та ОСОБА_3

Згідно з п. 23 Іпотечного договору позасудове звернення стягнення на майно здійснюється відповідно до наступного порядку.

Пункт 24 іпотечного договору передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого у разі виникнення у іпотекодержателя на свій розсуд обирає один із наступних способів позасудового задоволення своїх вимог: п. 24.1. одержання майна у власність рахунок виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором. У цьому випадку, це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» за змістом виступає Договором про задоволення вимог іпотекодержателя який є правовстановлюючим документом. Перехід права власності на майно до іпотекодержателя відбувається на підставі застереження, яке є окремою частиною цього іпотечного договору.

Отже, як Закон України «Про іпотеку», так і наведений іпотечний договір передбачають можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання виключно в позасудовому порядку.

Таке узгоджується із законодавством, яке регулює питання набуття права власності в судовому порядку.

Так, можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у ст.335та ст.376 Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України , у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує вже наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує, або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така ж правова позиція щодо набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка згідно ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, тому суд першої інстанції вірно встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами та правильно визначився із застосуванням норм матеріального права, слушно пославшись на останню правову позицію Верховного Суду України щодо вказаних правовідносин.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи і не може бути скасовано з підстав, зазначених у доводах апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: