Рішення

від 22.09.2016 по справі 911/1543/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016Справа №911/1543/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг»

До Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

про визнання недійсними пунктів договору оренди та додаткової угоди

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг»

про стягнення 326344,84 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом): Мудра С.В. (дов. № 02 від 22.07.2016);

від відповідача (за первісним позовом): Коршун А.О. (дов. №09/05-144 від 17.08.2016);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» звернулось до господарського суду Київської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання недійсними п.п. 1.1.1 п. 1 розділу 1 «Предмет договору», п. 6.3 розділу «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» Договору оренди від 21.10.2014, а також пп. 1.3 п.1 Додаткової угоди № 2 від 21.10.2015 до Договору оренди від 21.10.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг».

Позовні вимоги мотивовані фактом відсутності у відповідача як орендодавця за договором оренди права власності на частину переданого в оренду майна, зокрема, на виробниче обладнання, що знаходилося у будівлях переданих в оренду виробничих цехів (в тому числі папероробної машини Бертрамс (Англія). За доводами позивача передачу майна в оренду може здійснювати лише власник такого майна за відповідними правовстановлюючими документами. Також позивач зазначив, що п. 6.3 розділу «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» Договору оренди від 21.10.2014, а також пп. 1.3 п. 1 Додаткової угоди № 2 від 21.10.2015 до Договору оренди від 21.10.2014 передбачені вкрай невигідні для позивача як орендаря умови настання, розмір відповідальності за невиконання зобов'язань за договором оренди та порядок розірвання укладеного сторонами у справі договору оренди. Як зазначає позивач, вказані умови були викладені у договорі та додатковій угоді до нього в результаті погроз, шантажу і залякування позивача представником відповідача у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2016 порушено провадження у справі №911/1543/16, розгляд справи призначено на 23.06.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2016 матеріали справи №911/1543/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання недійсними пунктів Договору оренди і Додаткової угоди та зобов'язання укласти Додаткову угоду, передано за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, за результатами проведеного автоматичного розподілу справа №911/1543/16 передана для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 порушене провадження у справі №911/1543/16 та призначено її до розгляду на 21.07.2016.

21.07.2016 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» про стягнення 326344,84 грн.

В судовому засіданні 21.07.2016 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.07.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2016 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» про стягнення 326344,84 грн., розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 26.07.2016.

Зустрічний позов мотивований фактом одностороннього розірвання з 19.02.2016 укладеного сторонами у справі договору оренди від 21.10.2014 (із застосуванням пп. 1.3 п.1 Додаткової угоди № 2 від 21.10.2015 до Договору оренди від 21.10.2014) внаслідок недопуску відповідачем за зустрічним позовом працівників позивача за зустрічним позовом для чергового огляду орендованого майна. Крім того, на підставі положень ст. 785 Цивільного кодексу України за період прострочення повернення орендованого майна з 19.02.2016 по 22.06.2016 позивачем за зустрічним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом неустойку у розмірі 326344 грн. 84 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2016 у зв'язку із необхідністю витребування доказів по справі розгляд справи відкладено на 04.08.2016.

04.08.2016 представником позивача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано витребувані документи, а також відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до змісту якого проти зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

04.08.2016 відповідачем за первісним позовом подано відзив на позовну заяву про визнання недійсними пунктів договору оренди та додаткової угоди, відповідно до змісту якого проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» відповідач за первісним позовом заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 04.08.2016 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено на 15 днів та її розгляд відкладено до 15.09.2016.

В судовому засіданні 15.09.2016 на підставі положень ст. 7 Господарського процесуального кодексу України в судовому засідання оголошено перерву до 22.09.2016, 15 годин 10 хвилин.

В судове засідання 22.09.2016 прибули повноважні представники сторін у справі.

Розглянувши подані докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2013 у справі № 17/131-12 за Приватним акціонерним товариством «Енергобанк» визнане право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме будівлю АЗС (літ. Х) площею 46,5 кв.м.; склад (літ. Ц) площею 1 954,8 кв.м.; котельну (літ. Ф) площею 656,5 кв.м.; будівлю КНС (літ. Ш) площею 42,6 кв.м.; трансформаторну підстанцію (літ. Я) площею 45,1 кв.м., водонапірну башту (1); будівлю артсвердловини (літ. Б) площею 9,3 кв. м.; прохідну (літ. В) площею 14,3 кв.м.; насосну (літ. Я1) площею 43,8 кв.м.; трансформаторну (літ. Щ) площею 42,1 кв.м.; будівлю водоочисної (літ. Ф1) площею 11,5 кв.м.; компресорну (літ. Ц1) площею 22,2 кв.м.; компресорну (Ц2) площею 81,4 кв.м.; склад-цех (літ. Ц3) площею 909,3 кв.м.; цех (літ. Ц4) площею 420,9 кв.м.; електроцех (літ. Ц5) площею 414,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Рокитне, вул. Окружна 4.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, отриманого відносно ТОВ «Паперова фабрика «Новий Київ» (код 36995140), 24.04.2012 за № 12450481 до реєстру внесено запис про те, що на підставі Договору застави № 2 від 26.04.2012, укладеного ПАТ «Енергобанк» та ТОВ Паперова фабрика «Новий Київ» (попередній власник предмету оренди - обладнання) відповідно до Договору про надання кредитної лінії № 1204-10 від 26.04.2012, Кредитного договору №1204-11 від 26.04.2012, Кредитного договору № 1204-12 від 26.04.2012 зареєстроване обтяження щодо виробничого обладнання згідно з переліком (Додаток 1), що є невід'ємною частиною договору застави.

25.10.2012 до Державного реєстру обтяжень внесено запис про реєстрацію звернення стягнення на заставлене майно.

Вказаний запис про звернення стягнення на заставлене майно (обладнання) є чинним, ніким не скасований.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, отриманого відносно ТОВ «Білик» (код 35055226), 26.04.2012 за №12450495 до реєстру внесено запис про те, що на підставі Договору застави № 1 від 26.04.2012, укладеного ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Білик» (попередній власник предмету оренди - обладнання) відповідно до Договору про надання кредитної лінії № 1204-10 від 26.04.2012, Кредитного договору № 1204-11 від 26.04.2012, Кредитного договору № 1204-12 від 26.04.2012 зареєстроване обтяження щодо виробничого обладнання згідно з переліком (Додаток 1), що є невід'ємною частиною договору застави.

25.10.2012 до Державного реєстру обтяжень внесено запис про реєстрацію звернення стягнення на заставлене ТОВ «Білик» майно.

Вказаний запис про звернення стягнення на заставлене майно (обладнання) ТОВ «Білик» є чинним, ніким не скасований.

До матеріалів справи відповідачем за первісним позовом надано Інвентаризаційний опис основних засобів від 17.01.2013, які на підставі протоколу засідання Правління ПАТ «Енергобанк» від 30.01.2013 № 4 оприбутковано на баланс ПАТ «Енергобанк». До складу вказаних основних засобів входить обладнання, яке є предметом оренди за договором оренди, укладеним сторонами у даній справі.

Позивачем за первісним позовом суду не надано доказів незаконності набуття ПАТ «Енергобанк» у власність рухомого майна (обладнання), що є предметом договору оренди.

21.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» як орендарем укладено договір оренди (далі за текстом - договір оренди), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передав орендареві у тимчасове користування за плату та на обумовлений строк майно:

- виробниче обладнання (у тому числі папероробну машину Бертрамс, Англія) згідно опису, наведеного у Додатку 1 до договору оренди (вказаний Додаток 1 до договору оренди підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками орендаря та орендодавця);

- комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вулиця Окружна. Будинок 4, згідно опису, наведеного у Додатку 1 до договору оренди.

Як зазначено у пункті 8.1 договору оренди, термін дії договору становить 6 календарних місяців з дати його підписання сторонами, тобто до 21.04.2015.

Відповідно до п. 2.2 договору оренди з квітня 2015 року місячна орендна плата становить 40000 грн. 00 коп.

21.10.2014 сторонами у справі складений Акт приймання-передачі майна, що передається в оренду, у якому серед іншого зафіксований факт передачі орендодавцем орендареві виробничого обладнання (папероробної машини Бертрамс, Англія, та іншого устаткування). Акт приймання-передачі майна в оренду підписаний повноважними представниками сторін у справі та скріплений їх печатками, що сторонами не спростовується.

Відповідно до п. 6.3 розділу «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» договору оренди у випадку порушення Орендарем вимог пункту 4.2 договору оренди Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Пунктом 4.2 договору оренди визначено перелік обов'язків Орендодавця, зокрема, обов'язок прийняти орендоване майно за актом приймання-передачі, після прийняття майна в оренду провести комплекс ремонтно-відновлювальних робіт з метою введення майна в експлуатацію, забезпечити охорону майна, надавати доступ до майна уповноваженим представникам Орендодавця та ін .

Вказаним обов'язкам кореспондує умова пункту 3.1.4 договору оренди, відповідно до якого Орендодавець має право з залученням незалежного експерта здійснювати систематичний моніторинг переданого в оренду майна, не рідше одного разу в квартал з метою його ідентифікації, перевірки технічного стану та комплектності.

Додатковою угодою № 1 від 20.04.2015 до договору оренди внесено зміни у частині строку його дії та визначено, що «Договір оренди укладається сторонами на строк 12 (дванадцять) календарних місяців з дати його підписання сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 21.10.2015 до договору оренди внесено зміни до пункту 3.1.3 договору оренди в частині права орендодавця відмовитися від договору оренди в односторонньому порядку, пункту 8.1 договору оренди щодо строку його дії та вказані пункти викладено у таких редакціях:

- « 3.1.3. Відмовитися від цього Договору в односторонньому порядку шляхом надання письмового повідомлення Орендареві не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до запланованої дати припинення Договору. В цьому випадку Договір оренди вважається припиненим зі спливом п'яти календарних днів з моменту направлення Орендодавцем вищевказаного повідомлення про відмову від Договору. В цьому випадку Орендар зобов'язаний звільнити приміщення в термін, зазначений Орендодавцем в повідомленні»;

- « 8.1. Договір укладається на строк 15 (п'ятнадцять) календарних місяців з дати підписання сторонами».

Згідно з рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №29 від 12.02.2015, № 93 від 30.04.2015 та №136 від 14.07.2015 в публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" запроваджено тимчасову адміністрацію, строк дій яких продовжено до 11.06.2015, призначено з 15.07.2015 уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" - Брайко С.А., а отже відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку ліквідаційної процедури, Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна з метою формування ліквідаційної маси банку.

Судом встановлено, що листом від 29.01.2016 ПАТ «Енергобанк» звернувся до ТОВ «Східенерготрейдінг» із повідомленням про проведення 02.02.2016 перевірки стану переданого в оренду майна. Факт отримання вказаного листа відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом у відповідь на зазначений лист - повідомлення надіслано лист від 02.02.2016 № 01/02-1 із повідомленням про сумніви у належності орендодавцеві частини орендованого майна, а саме обладнання і, зокрема, папероробної машини Бертрам, Англія.

Доступу орендодавцеві до орендованого майна орендарем надано не було, що останнім не спростовується.

Вимоги орендодавця щодо надання доступу до орендованого майна викладалися в подальшому також і у листі від 04.04.2016 № 303/5. Вказаний лист отриманий орендарем 06.02.2016.

Внаслідок ненадання доступу до орендованого майна з посиланням на положення пунктів 4.9, 6.3 договору оренди ПАТ «Енергобанк» на адресу ТОВ «Східенерготрейдійнг» цінним листом від 11.02.2016 № 360/5 з описом вкладення надіслано повідомлення про розірвання договору оренди.

Факт отримання повідомлення про розірвання договору позивачем за первісним позовом не спростовується і доведений матеріалами справи, зокрема, описом вкладення у цінний лист, квитанцією ДППЗ «Укрпошта» та підписом посадової особи ТОВ «Східенерготрейдінг» на другому примірнику листа, врученому особисто.

Таким чином, договір оренди припинив свою дію 19.02.2016 з урахуванням умов, погоджених сторонами в додатковій угоді №3 до договору оренди від 21.10.2014 та внаслідок спливу 7 днів з дати направлення орендареві листа від 11.02.2016 № 360/5.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Первісні позовні вимоги мотивовані фактом відсутності у відповідача за первісним позовом як орендодавця за договором оренди права власності на частину переданого в оренду майна, зокрема, на виробниче обладнання, що знаходилося у будівлях переданих в оренду виробничих цехів (в тому числі папероробної машини Бертрамс (Англія). За доводами позивача за первісним позовом передачу майна в оренду може здійснювати лише власник такого майна за відповідними правовстановлюючими документами.

В процесі судового розгляду справи судом встановлено, що право власності на обладнання, передане в оренду позивачеві за первісним позовом, набуте відповідачем за первісним позовом шляхом звернення стягнення на заставлене рухоме майно. Вказані обставини позивачем за первісним позовом не спростовані та підтверджені матеріалами справи, зокрема, зазначеними вище Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, отриманого відносно ТОВ «Паперова фабрика «Новий Київ» (код 36995140) та відносно ТОВ «Білик» (код 35055226), якими зафіксовані відповідні обтяження та подальше звернення стягнення на заставлене майно (обладнання).

До матеріалів справи відповідачем за первісним позовом надано Інвентаризаційний опис основних засобів від 17.01.2013, які на підставі протоколу засідання Правління ПАТ «Енергобанк» від 30.01.2013 № 4 оприбутковано на баланс ПАТ «Енергобанк». До складу вказаних основних засобів входить обладнання, яке є предметом оренди за договором оренди, укладеним сторонами у даній справі.

Таким чином, позивачем за первісним позовом суду не надано доказів незаконності набуття ПАТ «Енергобанк» у власність рухомого майна (обладнання), що є предметом договору оренди, що є підставою для відмови у задоволенні вимоги первісного позову про визнання недійсним п. 1.1.1 п. 1 розділу 1 «Предмет договору» укладеного сторонами договору оренди.

У первісним позові позивач також зазначив, що п. 6.3 розділу «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» Договору оренди від 21.10.2014, а також пп. 1.3 п.1 Додаткової угоди № 2 від 21.10.2015 до Договору оренди від 21.10.2014 передбачені вкрай невигідні для позивача як орендаря умови настання, вид відповідальності за невиконання зобов'язань за договором оренди та порядок розірвання укладеного сторонами у справі договору оренди. Як зазначає позивач, вказані умови були викладені у договорі та додатковій угоді до нього в результаті погроз, шантажу і залякування позивача представником відповідача у справі.

Відповідно до ст. 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину.

Насильство розуміється як заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Воно повинне виражатися в незаконних, не обов'язково злочинних, діях (наприклад, насильством може бути вплив на волю контрагента за допомогою використання його залежного становища). Насильство викликає страх настання невигідних наслідків. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною майбутнього правочину, так і сторонньою особою щодо іншої сторони, її родичів чи близьких.

На відміну від насильства, погроза полягає у здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце за наявності як неправомірних, так і правомірних дій (наприклад, погроза звернутися до суду із заявою у справах приватного обвинувачення, позбавити спадщини або накласти арешт на майно). Вона може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли через обставини, які мали місце на момент його вчинення, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

Будь-яких доказів у підтвердження застосування до уповноваженої особи позивача за первісним позовом заходів примусу, визначених у первісній позовній заяві та передбачених ст. 231 Цивільного кодексу України, позивач за первісним позовом суду не надав.

При цьому за змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного є необґрунтованими вимоги первісного позову про визнання недійсними п. 6.3 розділу «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» Договору оренди від 21.10.2014, а також пп. 1.3 п.1 Додаткової угоди № 2 від 21.10.2015 до Договору оренди від 21.10.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдійнг».

Будь-яких інших підстав визнання спірних пунктів вказаного правочину недійсними в порядку Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України судом також не встановлено.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинене лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним та припиняється лише на майбутнє.

У даному випадку припинення зобов'язання на майбутнє є неможливим внаслідок його припинення 19.02.2016 (до звернення до суду позивача із первісним позовом) з підстав, наведених нижче.

З урахуванням викладеного у задоволенні первісного позову слід відмовити у повному обсязі з покладенням на позивача за первісним позовом судових витрат за первісним позовом на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України .

Щодо вимог зустрічного позову суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатковою угодою № 2 від 21.10.2015 до договору оренди внесено зміни до пункту 3.1.3 договору оренди в частині права орендодавця відмовитися від договору оренди в односторонньому порядку та встановлене право орендодавця відмовитися від цього Договору в односторонньому порядку шляхом надання письмового повідомлення Орендареві не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до запланованої дати припинення Договору. В цьому випадку Договір оренди вважається припиненим зі спливом п'яти календарних днів з моменту направлення Орендодавцем вищевказаного повідомлення про відмову від Договору. В цьому випадку Орендар зобов'язаний звільнити приміщення в термін, зазначений Орендодавцем в повідомленні.

Судом встановлено, що листом від 29.01.2016 ПАТ «Енергобанк» звернувся до ТОВ «Східенерготрейдінг» із повідомленням про проведення 02.02.2016 перевірки стану переданого в оренду майна. У відповідь орендарем на адресу орендодавця надіслано лист від 02.02.2016 № 01/02-1 із повідомленням про сумніви у належності орендодавцеві частини орендованого майна, а саме обладнання і, зокрема, папероробної машини Бертрам, Англія. Доступу орендодавцеві до орендованого майна орендарем надано не було, що останнім не спростовується.

Вимоги орендодавця щодо надання доступу до орендованого майна викладалися в подальшому також і у листі від 04.04.2016 № 303/5. Вказаний лист отриманий орендарем 06.02.2016.

Внаслідок ненадання доступу до орендованого майна з посиланням на положення пунктів 4.9, 6.3 договору оренди ПАТ «Енергобанк» на адресу ТОВ «Східенерготрейдійнг» цінним листом від 11.02.2016 № 360/5 з описом вкладення надіслано повідомлення про розірвання договору оренди.

Факт отримання повідомлення про розірвання договору позивачем за первісним позовом не спростовується і підтверджений матеріалами справи.

Таким чином, договір оренди припинив свою дію 19.02.2016 внаслідок спливу 7 днів з дати направлення орендареві листа від 11.02.2016 № 360/5 на підставі п. 6.3 договору оренди.

Після припинення договору оренди орендоване майно орендарем орендодавцеві повернуте не було.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На підставі положень ст. 785 Цивільного кодексу України, з урахуванням умов пункту 2.2 договору оренди за період прострочення повернення орендованого майна з 19.02.2016 по 22.06.2016 позивачем за зустрічним позовом обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом неустойку у розмірі 326344 грн. 84 коп. Розрахунок вказаної неустойки наданий до матеріалів справи, перевірений судом та є обґрунтованим.

За таких обставин зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача за зустрічним позовом судових витрат за зустрічним позовом на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні первісного позову відмовити повному обсязі.

2. Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.

3. Зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» (код 37160891, адреса: 09600, смт. Рокитне, Київська область, вул. Окружна, буд. 4) на користь Приватного акціонерного товариства «Енергобанк» (код 19357762, адреса: 04071, м. Київ, вул.. Воздвиженська, буд. 56) неустойку за період прострочення повернення орендованого майна з 19.02.2016 по 21.06.2016 у розмірі 326344 грн. 84 коп., а також судовий збір у розмірі 4895 грн. 18 коп. Видати наказ позивачу за зустрічним позовом після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 22.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 26.09.2016.

Суддя В.О. Демидов