Рішення

від 22.09.2016 по справі 757/19171/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

22 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В.,Слободянюк С.В.,

при секретарі: Голубович С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 квітня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська правова інформація» про зміну формулювання підстави звільнення,стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача,який протягом часу розгляду справи неодноразово уточнював і остаточно просив: - визнати формулювання причин його звільнення за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України - недійсним;- змінити формулювання причин звільнення із звільнення за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України, на звільнення за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органу законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, ч. 3 ст. 38 КЗпП України;- зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача про скасування запису про звільнення за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України;- зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органу законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, ч. 3 ст. 38 КЗпП України;- стягнути вихідну допомогу у розмірі 18 958 грн. 59 коп.;- стягнути середній заробіток за весь затримки розрахунку при звільненні в розмірі 71 922 грн. 27 коп.;- стягнути середній заробіток за весь вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки у розмірі 70 417 грн. 62 коп.;- зобов'язати відповідача на своїх сайтах розмістити інформацію щодо порушення відповідачем законодавства про працю та незаконне звільнення позивача, а також рішення суду про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;- стягнути у відшкодування моральної шкоди 1 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим,що відповідач порушив строк виплати заробітної плати,замість 02.04.2015 року грошові кошти були перераховані 03.04.2015 року,у зв'язку із чим він написав заяву про звільнення з роботи з підстав ч.3 ст.38 КЗпП України. Проте, відповідач звільнив його за прогули ,самостійно змінивши підстави його звільнення,що він вважає не припустимим та дає підстави для задоволення його позову з урахуванням того ,що йому не сплачено усі належні при звільненні з роботи платежі ,вихідну допомогу та не повернуто трудову книжку. Зазначає,що він прогулу не скоював,оскільки залишив робоче місце повідомивши про це керівника підприємства та його помічника.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 28.04.2016 року позов задоволено частково. Скасовано наказ № 148/к від 13.05.2015 року про звільнення позивача з роботи у зв'язку із прогулом без поважних причин,за п.4 ст.40 КЗпП України.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення його позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процессуального права,неповноту з'сування обставин,що мають значення для справи,помилковість висновків суду та їх невідповідність обставинам справи. Зазначає,що судом проігноровано його право на звільнення з робот з підстав ч.3 ст.38 КЗпП та висновки ВСУ відносно того,що роботодавець самостійно не може змінювати підстави звільнення працівника. Крім того,суд не урахував того,що відповідачем у квітні 2015 року був порушений час виплати зарплати ,а відтак факт порушення трудового законодавства та Коллективного договору мав місце й тому він має бути звільнений з робот из підстав ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за увесь час затримки видачі трудової книжки.

В суді апеляційної інстанції позивач апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Представник відповідача - генеральний директор Леманинець В.М. просив апеляційну скаргу відхилити,однак визнав ,що при звільненні позивача в нього не було відібрано письмові пояснення щодо відсутності на роботі,чим порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного .

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом позивач працював в Державному підприємстві «Українська правова інформація» на посаді начальника відділу організаційно -кадрового забезпечення з 12.11.2014 року ( а.с.113).

13.05.2015 року ним подана заява про звільнення з 13.05.2015 року за власним бажанням в порядку ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням відповідачем ст. 115 КЗпП України у частині строків виплати заробітної плати, оскільки аванс позивачу виплачено 16.03.2015, а заробітна плата - через 18 календарних днів.

Дана заява особисто позивачем була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції 13.05.2015 року хоча таке і не входить до його обов'язків .

Після реєстрації заяви про звільнення,позивач покинув робоче місце і більше до виконання своїх посадових обов'язків не приступав,що ним не заперечується.

Твердження позивача що він покинув робоче місце з дозволу керівництва свого підтвердження не знайшли,як і не знайшло свого підтвердження звернення ним до лікаря з причини захворювання.

Відсутність позивача на робочому місці понад 4 години відображена у складеному комісією Акті від 13.05.2015 року ( а.с.78) та визнається позивачем.

Наказом № 148/к від 13.05.2015 року позивача звільнено з посади начальника відділу організаційно - кадрового забезпечення з 13.05.2015 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 77) про що зроблено відповідний запис й у його трудовій книжці.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення ( ч.1 ст.149 КЗпП України).

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу про звільнення позивача з роботи за прогули без поважних причин, суд виходив з того,що відповідачем порушений порядок звільнення позивача з підстав п.4 ст.40 КЗпП України,оскільки не було відібрано від нього пояснення щодо підстав відсутності на робочому місці,а відповідач такого не оспорює.

За таких обставин висновок суду про порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення є вірним.

Разом із тим ,скасувавши наказ про звільнення позивача з підстав п.4 ст.40 КЗпП України,суд не урахував ,що у трудовій книжці позивача було здійснено запис про його звільнення з таких підстав й тому цей запис має бути також скасований,отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

Колегія суддів також вважає такими ,що заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду про відмову у стягненні моральної шкоди.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на те,що наказ про звільнення позивача за прогул без поважних причин суд визнав незаконним та скасував його, то колегія суддів вважає, що позивачу були завдані моральні страждання, так як дії відповідача щодо звільнення позивача саме за прогул визнані незаконними. Позивач оцінив свої моральні страждання в 1 гривню, а тому колегія суддів стягує з відповідача на користь позивача 1 грн. моральної шкоди.

З висновками суду першої інстанції щодо недоведеності заявленого позову в інший частині колегія суддів погоджується і вважає ,що в цій частині рішення Печерського районного суду м.Києва є законним та належним чином вмотивованим й таким ,що не може бути скасоване з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Так, відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Пунктом 4.13 Колективного договору ДП «Українська правова інформація» на 2014-2017 року встановлено періодичність виплати заробітної плати, що не повинна перевищувати 16 календарних днів та встановлено, що за першу половину місяця виплату заробітної плати слід здійснювати 16 числа поточного місяця, а остаточну виплату - 2 числа наступного місяця (а.с. 25).

Відповідно до виписки з карткового рахунку позивача заробітна плата на його рахунок поступила 16.03.2015 та 03.04.2016 року ( а.с.14).

Згідно платіжного доручення № 12007 від 02.04.2015 кошти на виплату заробітної плати за березень 2015 року згідно відомості № 24 від 02.04.2015 року надано АТ «УкрСиббанк» 02.04.2015 року, про що свідчить відмітка банку про отримання цього платіжного доручення ( а.с. 132).

Оскільки остаточна виплата заробітної плати за березень 2015 року була здійснена позивачу не пізніше 16 календарних днів після виплати авансу 16 березня 2015 року та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, не дивлячись на те що банківська операція по перерахунку коштів на рахунок позивача відбулася 03.04.2015 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем дотримано положення ст. 115 КЗпП України та п. 4.13 Колективного договору щодо здійснення виплати заробітної плати позивачу в період з 16.03.2015 по 02.04.2015 року і підстави для задоволення його заяви про звільнення з роботи за ст. 38 ч.3 КЗпП України , про зміну формулювання підстав його звільнення на звільнення за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органу законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, внесення відповідного запису до трудової книжки та стягнення грошових компенсацій - відсутні.

За викладених обставин апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313-314,316,317ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки позивача про скасування запису про звільнення за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. Зобов'язати Державне підприємство «Українська правова інформація» внести запис до трудової книжки позивача про скасування запису про звільнення за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України. Стягнути з Державного підприємства «Українська правова інформація» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 грн.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 757/19171/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 10442 /2016

Головуючий у суді першої інстанції: Фаркош Ю.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.