Рішення

від 21.09.2016 по справі 922/1900/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р.Справа № 922/1900/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асорті", м.Харків до 1. Харківської міської ради, м.Харків 2. Виконавчого комітету Харківської міської ради, м.Харків про стягнення 3826943,80 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 14.05.2015 року);

відповідача-1 - ОСОБА_1 (довіреність №08-11/7812/2-15 від 30.12.2015 року);

відповідача-2 - ОСОБА_1 (довіреність №08-11/7812/2-15 від 30.12.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

13.06.2016 р. позивач, ТОВ "Асорті", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Харківської міської ради 3826943,80 гривень шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Харківської міської ради №363 від 12.06.2013 р. "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", яке призвело до знищення нерухомого майна - магазину літ."А-1" №2/52, розташованого за адресою: м.Харків, пл.Повстання,1 (Кінний ринок), які були власністю позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2016 р.

19.07.2016 р. позивач надав до суду клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи по справі (вх.№23598), заяву про долучення документів (вх.№23593), та довідку про банківські рахунки (вх.№236000).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2016 р. було відкладено розгляд справи на 03.08.2016 р., прийнято до розгляду клопотання позивача про призначення будівельно-технічної експертизи по справі.

В судовому засіданні 03.08.2016 р. було оголошено перерву до 10.08.2016р.

В судовому засіданні 10.08.2016 р. було оголошено перерву до 12.08.2016р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.08.2016 року залучено до участі у справі іншого відповідача-2 - виконавчий комітет Харківської міської ради та розгляд справи відкладено на 06.09.2016 р. об 11:00год.

06.09.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів (вх.№29107) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

06.09.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від другого відповідача надійшов відзив (вх.№29106), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання 06.09.2016 року з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач-1 в судове засідання 06.09.2016 року з'явився, проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву.

Відповідач-2 в судове засідання 06.09.2016 року з'явився, проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву.

У зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 12.08.2016 р. по даній справі, з метою повного та всебічного розгляду справи, в судовому засіданні 06.09.2016 року оголошено перерву до 21.09.2016 р. до 12:15 год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

21.09.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх.№31205) з документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи, та клопотання про призначення по справі судової будівельно - економічної експертизи (вх. № 31206).

21.09.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача-1 надійшли заперечення проти клопотання про призначення експертизи (вх. № 31210), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

21.09.2016 року, після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні. Також, в засіданні підтримав клопотання про призначення по справі судової будівельно - економічної експертизи (вх. № 31206).

Відповідач-1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву. Також, заперечував проти призначення експертизи по справі.

Відповідач-2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву. Також, заперечував проти призначення експертизи по справі.

Суд, розглянувши клопотання позивача про призначення по справі судової будівельно - економічної експертизи (вх.№31206), заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу з приводу вказаного клопотання, дійшов наступних висновків.

Так, в обґрунтування вказаного клопотання, позивачем зазначено зокрема про те, що, одночасно з позовом було подано висновок оцінки об'єкту нерухомого майна - торгівельного приміщення (павільйону) на кінному ринку у м.Харкові по площі Повстання, 1, який належить заявнику клопотання. Проте, позивачем зазначено, що метою зазначеної оцінки була можлива продаж об'єкту нерухомого майна, а висновок оцінки дає можливість визначити лише орієнтовну вартість об'єкту нерухомості, на підставі чого, позивач зазначає про необхідність призначення у даній справі судової будівельно - економічної експертизи.

Згідно із ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Проте суд звертає увагу позивача на те, що для визначення вартості нерухомого майна станом на дату його знищення не потребується спеціальних знань, оскільки вказане майно має обліковуватися позивачем у складі основних фондів товариства та повинно мати остаточну балансову вартість з урахуванням зносу. Окрім того, знищене майно позивач придбав на підставі договору купівлі - продажу державного майна № 552-В від 29.12.1995 р., в якому сторонами визначена вартість вказаного майна, яка була сплачена позивачем.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, а також обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про призначення по справі судової будівельно - економічної експертизи (вх. № 31206).

Судом досліджено оригінали документів, копії яких додані учасниками судового процесу до матеріалів господарської справи № 922/1900/16.

Господарський суд вважає, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Зважаючи на викладене, за висновками суду в матеріалах господарської справи №922/1900/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.08.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, першого та другого відповідачів, всебічно та повно дослідивши надані докази, і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, господарським судом встановлено наступне.

Позивач звернувся з позовом, в якому наголошує про те, що відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва № 552-В про право власності від 24.09.1996р. (т.с. І а.с. 38) товариство покупців членів трудового колективу магазину 2/52 структурного підрозділу орендного підприємства В«ПланетаВ» , в особі Ради товариства покупців є власником цілісного майнового комплексу, на підставі договору купівлі-продажу № 552-В від 29.12.1995 року.

Так, позивачем наголошено про те, що 15.10.1996 р. Харківським міським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення № 904 (т.с. І а.с. 39), згідно з яким право власності на торгівельне приміщення (павільйон № 52) на Кінному ринку загальною площею 152,0 кв.м. зареєстроване за ТОВ В«АсортіВ» на підставі договору купівлі продажу № 552-В, посвідченому 10-ю Харківською державною нотаріальною конторою, за № 1-17400.

Позивачем зазначено про те, що згідно з наявним в матеріалах справи технічним паспортом від 19.02.1993р. на магазин 2/52 по Кінному ринку у м.Харкові, власником зазначеної будівлі зазначено ТОВ В«АсортіВ» (т.с. І а.с. 41-47).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.03.2000 р. № 349 позивач отримав у користування земельну ділянку по майдану Повстання, 1, в м.Харкові площею 0,0155 га для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину.

На підставі вищезазначеного рішення, позивачем з Харківською міською радою було укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 16.11.2000 р. № 2316.

Таким чином, позивачем наголошено про те, що право власності позивача на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано у встановленому законом порядку КП В«Харківське міське бюро технічної інвентаризаціїВ» .

12.06.2013 року виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення №363 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", відповідно до якого, зокрема, пунктами 12, 13 та 15, передбачено вилучення земельних ділянок шляхом зносу будівель та споруд, що на них знаходяться, в м.Харкові по площі Повстання, 1.

Так, позивачем наголошено про те, що один із вищевказаних пунктів рішення виконавчого комітету Харківської міської ради стосується також звільнення земельної ділянки за вказаною вище адресою, яка перебувала у користуванні позивача, в тому числі щодо зносу об'єкту капітального будівництва - павільйону-магазину площею 152 кв.м., яке належить позивачу на праві приватної власності.

Крім того, позивачем наголошено про те, що зазначеним вище спірним рішенням зобов'язано адміністрацію Комінтернівського району в м.Харкові до 21.06.2013 р. звільнити територію міста від розміщеного павільйону-магазину ТОВ В«АсортіВ» , в тому числі шляхом фізичного знищення нерухомого майна товариства та переміщення на територію комунального підприємства В«Харківводоканал" за адресою: вул. Коростельська, 46.

Враховуючи вищенаведене, із спірного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 363 від 12.06.2013 року В«Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста станВ» останнє рішення прийнято на підставі Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

21.06.2013 р. представником адміністрації Комінтернівського району м.Харкова та працівниками КП В«ХарківводоканалВ» , на виконання вищезазначеного спірного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, здійснено фізичне знищення павільйону-магазину позивача.

Так, позивачем наголошено про те, що не погоджуючись з вищезазначеним рішенням органу місцевого самоврядування, останнім зазначене рішення було оскаржено в судовому порядку і постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03.08.2015 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. (т.с. І а.с. 55-60), адміністративний позов позивача задоволено частково, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 363 від 12.06.2013 р. В«Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста станВ» в частині, яка стосується звільнення території міста Харкова від нежитлової будівлі - павільйону-магазину за адресою: м.Харків, м-н Повстання, 1, що належить позивачу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як зазначено в п.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди", вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності; при цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.2 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст.1175 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконного нормативно-правового акта органу державної влади, що був скасований, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

За умови відсутності вказаних трьох елементів цивільно-правова відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з приписами ч.2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У даному разі, позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди до Харківської міської ради та виконавчого комітету Харківської міської ради посилається на те, що спірне рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.06.2013 р. № 363 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою стан міста" постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03.07.2015 р. по адміністративній справі № 641/10515/14-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. (т.с. І а.с. 55-60) визнано незаконним в частині.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 року зазначені судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.с. І а.с. 130-132).

Враховуючи вищенаведене, станом на час розгляду даної господарської справи спірне рішення є чинним, а докази на підтвердження факту вчинення відповідачами протиправних дій, що спричинили позивачу шкоду, в матеріалах справи № 922/1900/16 - відсутні.

З врахуванням вищевикладеного, позивачем не доведено визнання незаконними або протиправними та скасування у встановленому порядку спірного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 363 від 12.06.2013 року "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", тому господарський суд дійшов до висновку про недоведеність завдання відповідачем збитків у заявленому розмірі та причинно-наслідкового зв'язку між діями (рішеннями) відповідачів та заподіянням шкоди, тому в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Асорті" відмовляє повністю.

Разом з тим, слід зазначити, що у разі підтвердження незаконності рішень, дій чи бездіяльності відповідачів у порядку адміністративного судочинства, заінтересована сторона не буде позбавлена права ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 26.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

Справа №922/1900/16