Ухвала

від 22.09.2016 по справі 908/2381/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/73/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.09.2016 Справа № 908/2381/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.09.2016р.; ОСОБА_2, директор, паспорт серія СА 589751 виданий Приазовським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.03.03р.

Від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного підприємства «Мелітопольліфт», Запорізька область, м. Мелітополь

до Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Мелітополь

про стягнення в сумі 282708,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.09.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство «Мелітопольліфт» з позовом до Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості від 16.07.2015р. у сумі 282708,10 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/73/16 та призначено розгляд справи на 22.09.2016р. об 11 год. 30 хв.

22.09.2016р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 22.09.2016р. відповідно до якої позивач зазначає, що відповідно до відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є комплексне обслуговування об’єктів, яке полягає у наданні послуг з управління будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів споруд та при будинкових територій в житловому фонді територіальної громади міста Мелітополя.

Відповідно до офіційного сайту Мелітопольської міської ради Запорізької області виконком міської ради оголосив конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку в житловому фонді міста Мелітополя. Тобто виконком міської ради оголосив конкурс на послуги з управління будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів споруд та прибудинкових територій в житловому фонді територіальної громади міста Мелітополя, які на сьогодні надаються КП «Житломасив».

Таким чином відповідач вважає, що у разі проведення конкурсу та визначення переможця не відповідача по справі, відповідач буде позбавлений права надання послуг по комплексному обслуговуванню об’єктів і як наслідок залишиться не платоспроможним.

Крім того позивач зазначає, що заборгованість у відповідача виникла у зв’язку з неналежним виконанням ним обов’язків за договором реструктуризацію заборгованості від 16.07.2015р. та становить 259380,76 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість, однак, до цього часу заборгованість відповідачем не погашена. При цьому, гроші, що належать відповідачу ніяким чином не обтяжені.

З огляду на вищезазначене позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову до розгляду справи по суті, може призвести до того, що у разі задоволення позовних вимог відновлення прав позивача буде потребувати додаткових зусиль, тобто утруднить чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, в зв’язку з чим позивач просить суд задовольнити заяву ПП «Мелітопольліфт» про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти у розмірі 282708,10 грн., які знаходяться на рахунках КП «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області.

В судовому засіданні 22.09.2016р. представники позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Також представники позивача в судовому засіданні підтримали заяву про забезпечення позову від 22.09.2016р., просять суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі 282708,10 грн., які знаходяться на рахунках відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд вважає, що заява від 22.09.2016р. про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею 67 ГПК України, є вичерпним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» , особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. також роз’яснено, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

За приписами абзаців 2,3,4 пункту 3 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Вищий господарський суд України неодноразово звертав увагу господарських судів на те коло факторів, які неодмінно мають враховуватись господарським судом у вирішенні питання про забезпечення позову. Зокрема, пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 В«Про деякі питання практики забезпечення позовуВ» .

У листі № 5-05/759 від 30.12.2008р. Вищий господарський суд України зазначив, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази у матеріалах справи відсутні і не подані до господарського суду разом з позовною заявою.

Позивачем не надано жодного доказу в підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування такого виду забезпечення позову, як накладання арешту на грошові кошти, заявником також не надано доказів виконання відповідачем будь-яких дій, які б свідчили про витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем та виведення активів з підприємства.

У своїй заяві про забезпечення позову від 22.09.2016р. позивачем наведено лише свої припущення, що невжиття заходів для забезпечення позову у випадку задоволення позовних вимог може утруднити виконання судового рішення, не може бути підставою для задоволення даної заяви.

Оскільки підстави для забезпечення позову станом на час розгляду цієї заяви позивача відсутні, в задоволенні заяви слід відмовити з покладенням судових витрат в цій частині на позивача.

Керуючись ст. 38, 65-67, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Приватного підприємства «Мелітопольліфт» від 22.09.2016р. про забезпечення позову відмовити повністю.

Суддя О.А.Топчій