Постанова

від 21.09.2016 по справі 902/238/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 902/238/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився;

третьої особи на стороні позивача :представник не з'явився;

третьої особи на стороні позивача : представник не з'явився;

відповідача: представник ОСОБА_1 - арбітражний керуючий;

третьої особи на стороні відповідача : представник не з'явився;

третьої особи на стороні відповідача : представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 06.06.16р. у справі № 902/238/16 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Державного агентства автомобільних доріг України

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Служба автомобільних доріг у Донецькій області;

- Французьке акціонерне товариство розробок та керування "САФЕЖ" в особі представництва;

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Публічне акціонерне товариство "Будівельне управління №813";

- Державне підприємство "Українські дорожні інвестиції"

про визнання права власності на майно вартістю 443574 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 902/238/16 від 06.06.16р. відмовлено у задоволенні позову Державного агентства автомобільних доріг до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служби автомобільних доріг у Донецькій області, Французького акціонерного товариства розробок та керування "САФЕЖ" в особі представництва, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 акціонерного товариства "Будівельне управління № 813", Державного підприємства "Українські дорожні інвестиції" про визнання за державою Україна в особі Державного агентства автомобільних доріг України права власності на автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3.0, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2010, номер шасі JMBLYV93WAJ000648, який зареєстровано за ОСОБА_2 акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд".

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведено виникнення права власності на оспорюваний автомобіль, який зареєстровано за ПАТ "Південьзахідшляхбуд", не надано правовстановлюючих документів на спірне майно, не повідомлено причин неможливості зареєструвати право на майно в ході дозвільних процедур в органах поліції, жодним чином не спростовано протиправність набуття права власності на автомобіль відповідачем.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 06.06.16р. у справі 902/238/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного агентства автомобільних доріг України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд вдався до самовільного та необґрунтованого тлумачення умов договору, внаслідок чого викривив їх зміст, всупереч дійсним намірам сторін, якими вони керувалися на момент укладення договору та необґрунтовано відмовив у судовому захисті прав та законних інтересів Укравтодору як сторони цього договору, а також Служби, як суб'єкта правовідносин, пов'язаних із управлінням об'єктами державної власності. Зокрема, не вірно розтлумачив пункт G.3.05.1 Специфікації Контракту, відповідно, не вірно визначив обов'язки сторін, що виникають з умов договору; положення статей А221.2, А221.2а, А221.3, А221.4 та А221.5 Відомості обсягів робіт, яка є невід'ємною частиною Контракту. невірно застосовано положення пункту 145 Контракту відносно порядку розрахунків за спірний транспортний засіб; пункту 7.7 Контракту, оскільки суд абсолютно необґрунтовано дійшов висновку, що "обладнанням" в розумінні Контракту є лише ті транспортні засоби, які є частиною постійних об'єктів, таке тлумачення суперечить змісту вказаного пункту. Апелянт зазначає, що хибним є також і той висновок суду, що даний транспортний засіб не призначений для Замовника згідно умов Контракту. Щодо невідповідності висновків суду обставинам справи в частині оцінки дій підрядника, скаржник зазначає, що висновок суду, що "передача транспортних засобів передбачена на випадок зменшення обсягу робіт" не ґрунтується на умовах договору, адже ніде в Контракті подібні приписи не зазначені. На думку апелянта, здійснюючи оцінку дійсного змісту умов договору, суд необґрунтовано не прийняв до уваги ті дії, що вчинялися уповноваженими представниками підрядника та замовника з метою виконання цього правочину, та які свідчать про дійсні наміри сторін під час укладання договору. Разом з тим, судом не надана оцінка тим обставинам , що між відповідачем та "Будівельним управлінням № 813" 10.12.2008 р. укладено договір про спільну діяльність в будівництві, а саме капітального ремонту дороги, який регулював відносини двох підрядників. Висновки суду стосовно порушення Укравтодором положень законодавства, що регулюють порядок проведення державних закупівель, не відповідають обставинам справи та являють собою невірне застосування норм матеріального права. Крім того, суд першої інстанції невмотивовано та необґрунтовано відмовив у задоволенні ряду клопотань Служби автомобільних доріг у Донецькій області про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, чим перешкодив третій особі в реалізації її процесуальних прав.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення в межах даного апеляційного провадження, згідно яких, просить задовольнити апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, рішення господарського суду Вінницької області від 06.06.2016 р. у даній справі скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Державного агентства автомобільних доріг повністю, з підстав, викладених у відзив та поясненнях.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до він якого просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 06.06.2016 р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області - без задоволення.

За клопотанням третьої особи - Служби автомобільних доріг у Донецькій області розгляд апеляційної скарги був призначений в режимі відеоконференції із Красноармійським міськрайонним судом Донецької області (ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 02.08.16р. у даній справі).

У подальшому від Державного агентства автомобільних доріг України надійшло клопотання про забезпечення відеоконференції із Печерським районним судом м.Києва, яке ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.16р. також було задоволено.

У визначений день судового засідання - 21 вересня 2016 року га 15-00 - представник Служби автомобільних доріг у Донецькій області у приміщення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області не прибув на засідання у режимі відеоконференції.

Представник Державного агентства автомобільних доріг України у свою чергу не прибув у Печерський районний суд м.Києва у день судового засідання - 21 вересня 2016 року об 15-00.

Не відхиляючи таку можливість, що представники сторін могли затриматися у дорозі для прибуття їх у приміщення судів, з якими визначене судове засідання у даній справі, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду розпочала судове засідання в режимі відеоконференції із затримкою на 15 хвилин. Однак і після сплину цього часу представник позивача та третьої особи у приміщення судів не прибули.

Заслухавши думку представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого ОСОБА_1, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про недоцільність проведення судового засідання в режимі відеоконференції, та продовжив його у звичайному режимі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача - арбітражного керуючого ОСОБА_1, третьої особи - Служби автомобільних доріг у Донецькій області у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 06.06.16р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2009 року між Державою Україна в особі Міністерства фінансів України та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) було укладено Угоду про позику (Проект покращення автомобільних доріг та безпеки руху), яку було ратифіковано Законом України № 1614- VI від 16 липня 2009 року.

12 лютого 2010 року між Державним агентством автомобільних доріг України (замовник) та ОСОБА_2 акціонерним товариством В«ПівденьзахідшляхбудВ» (підрядник), а також ОСОБА_2 акціонерним товариством В«Будівельне управління № 813В» (підрядник) за результатами державних закупівель було укладено Контракт № 3, згідно якого Підрядники зобов'язалися виконати роботи по капітальному ремонту автомобільної дороги М03 Київ - Харків - Довжанський на ділянках від км 126 + 700 до км 158+000 та від км 185 + 00 до км 191 - 400, а саме здійснити будівництво та завершення таких робіт та усунення будь - яких дефектів в них (а.с. 25-26, т.І).

Контракт складається із кількох взаємопов'язаних документів, а саме: 1) Контрактна Угода від 12.02.2010; 2) Лист про прийняття тендерної пропозиції; 3) Спеціальні умови Контракту (FIDIC); 4) Загальні умови Контракту (FIDIC); 5) Специфікації Контракту; 6) Відомості; 7) Лист замовника підряднику від 25.11.2009 про згоду з арифметичними помилками; 8) Лист підрядника замовнику про згоду з арифметичними помилками; 9) ОСОБА_3 1; 10) ОСОБА_3 2 (а.с.25-165, т.І).

Згідно пункту 3.1. Контракту Замовник призначає Інженера за Контрактом (а.с. 67, т.І), тобто організацію що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт. Повноваження Інженера визначено пунктами З.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. Контракту.

З даного Контракту вбачається, що інженером за даним контрактом виступало Французьке акціонерне товариство розробок та керування "САФЕЖ" (Брюссель, Бельгія).

На виконання вказаних вимог Контракту відповідачем було передано службі Інженера автомобіль НОМЕР_2, що підтверджується, листом ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» від 22.05.2014 №1075 (а.с.206, т.І).

Як встановлено судом апеляційної та першої інстанції, на підставі договору № 0003485 купівлі-продажу автомобіля від 01.10.2010 р. укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю В«МегакарсВ» та ОСОБА_2 акціонерним товариством В«ПівденьзахідшляхбудВ» , видаткової накладної № 182 від 19.10.2010 р., рахунку № 003485 від 01.10.2010 р. на суму 343275,00 грн., в т.ч. ПДВ 57212,50 грн. та наряду-замовлення МК-У-00019 від 02.10.2010 р., платіжного доручення № 712 від 12.10.2010 р. (а.с.94-100, т.ІІ) ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» придбало у власність автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon Instyle 3,0 чорного кольору, кузов №JMBLYV93WAJ000614, двигун №6G72 XD9604, 2010 року випуску

З матеріалів справи вбачається, що оплата вартості автомобіля була здійснена з поточного рахунку ПАТ В«ПівденьзахідшяхбудВ» , 19.10.2010 р. було складено акт приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів відповідно до якого автомобіль було поставлено на баланс ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» (а.с.101-103, т.ІІ).

Матеріалами справи встановлено, що у провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1722/14 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об'єднання склопластик" про банкрутство публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", код ЄДРПОУ 03449841(а.с. 174-184, т. І).

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника. Зокрема, постановою суду від 28.12.2015 року припинено процедуру розпорядження майном боржника ПАТ "Південьзахідшляхбуд", визнано боржника - публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого ОСОБА_1.

30.12.2015 р. за № 26886 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ОСОБА_2 акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", код ЄДРПОУ 03449841, 21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, буд. № 27 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

На час розгляду даної справи, судами встановлено, що станом спірний автомобіль перебуває на балансі ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» та включений ліквідатором до складу ліквідаційної маси банкрута, що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до пункту 14.2. Контракту замовник здійснює авансовий платіж в якості безвідсоткового займу на мобілізацію та підтримку потоку грошових коштів. Інженер надає Замовнику та Підряднику проміжний платіжний сертифікат на суму авансового платежу.

Інженером видано авансовий платіжний сертифікат за лютий 2010 року на суму 55 786 9 95, 62 грн., з яких 46 489 163, 02 грн. авансового платежу та 9 297 832, 60 грн. податку на додану суму авансу.

Позивачем в повному обсязі сплачено авансовий платіж у загальній сумі 55 786 995 грн. 62 коп. на рахунок ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» .

Відповідно до пункту 15.2 Загальних умов Контракту замовник отримує право розірвати контракт у разі, якщо підрядник чи іншим чином явно демонструє наміри не продовжувати виконання своїх зобов'язань за Контрактом, без поважної причини зриває виконання робіт відповідно до ст. 8 Контракту, демонструє наміри не продовжувати виконання своїх зобов'язань.

Державне агентство автомобільних доріг України листом № 1085/1/18-05-04 від 25.04.2014 повідомлено ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» про розірвання контракту (а.с. 170-173, .т.І).

На виконання пунктів 3.5, 15.3, 15.4 Контракту, Інженером складено Звіт "Оцінка на дату припинення дії Контракту" від 05.09.2014, згідно із яким визначено загальну суму заборгованості ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» , що складає 55 929 106 грн. 47 коп. (а.с. 55-147, т.ІІІ).

Згідно пункту G3.05.1 Специфікації до Контракту підрядник повинен здійснити поставку, доставку на ділянку робіт, забезпечення та утримання в придатному для експлуатації стані наступних засобів для використання Інженером та його групою нагляду за проектом: 1) Офіс Інженера, його спорядження та обладнання; 2) Лабораторія Інженера, її спорядження та обладнання; 3) Житлові приміщення Інженера, їх спорядження та обладнання; 4) Транспортні засоби Інженера; 5) Дослідницьке обладнання Інженера; 6) Засоби зв'язку; 7) Спецодяг; 8) Мобільні офіси на ділянці робіт включно з обладнанням (а.с. 153-162, т.І).

Пунктом G03.05.04 Специфікації Контракту визначено, що підрядник повинен мати безперешкодний доступ до транспортних засобів для виконання своїх зобов'язань щодо підтримання транспортних засобів в робочому стані на весь період дії Контракту.

Кошторис підрядника повинен враховувати витрати на паливо, мастильні матеріали та ремонт кожного поставленого транспортного засобу на весь період дії Контракту.

Таким чином, положення укладеного сторонами Контракту та Специфікації передбачено обов'язок Підрядника виключно з доставки саме на ділянку робіт та подальше обслуговування обладнання інженера (лабораторія, дослідницьке обладнання, тощо) та транспортних засобів Інженера.

Пунктом G03.05.046 Специфікації до Контракту транспортні засоби, що надаються підрядником для заключного використання Інженера повинні відповідати наступним вимогам:

G03.05.04d(і) 2 восьмимісних автомобілі з кузовом В«універсалВ» з об'ємом двигуна 2400 куб см.;

G03.05.04d(іі) 6 чотиримісних автомобілі з кузовом В«універсалВ» з об'ємом двигуна 2400 куб см.;

G03.05.04d(ііі) 1 восьмимісний автомобіль з кузовом В«пікапВ» з об'ємом двигуна 2400 куб см.;

G03.05.04 d ((іv) 1 дванадцятимісний мікроавтобус

Всі транспортні засоби повинні бути обладнані обігрівачами, кондиціонерами та мікрофонами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам Специфікації Підрядником було передано в користування Інженеру інший транспортний засіб (Mitsubishi Pajero Wagon об'ємом двигуна 3.0).

Оскільки, виконання робіт за Контрактом, проведення розрахунків здійснювалося в рамках тендерної пропозиції та документації, з дотриманням вимог Угоди про позику (Проект покращення автомобільних доріг та безпеки руху), яку було ратифіковано Законом України № 1614-VI від 16 липня 2009 року стосовно цільового використання коштів, то здійснення розрахунків за транспортний засіб, який не передбачений умовами тендерної документації, суперечить вимогам договірних відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач фактично посилається на дві правові підстави виникнення права власності на транспортний засіб:

1) використання його в роботах, як підстава для виникнення права власності (пункт 7.7. Контракту);

2) оплата вартості автомобіля в рамках дії Контракту, що підтверджено платіжним сертифікатом № 27, складеного Інженером.

Так, в процесі виконання Контракту, Інженером, на підставі пункту 14.6 Контракту при складані проміжних сертифікатів, відображено оплату Замовником витрат Підрядника по статті В«Надати та обслуговувати транспортний засібВ» (номер статті витрат А221.3).

Інформацію щодо проведення розрахунків за передані у користування Інженера транспортні засоби було відображено у «³домостях обсягів робітВ» , які є частиною Контракту та відповідають тендерній пропозиції підрядника ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» із відповідними розцінками за кожною із статтею видатків будівництва.

Відповідно до статей А221.2, А221.2а, А221.3, А221.4 та А221.5 наведено розцінки за надання та обслуговування транспортних засобів із розбивкою на кожен тиждень строку виконання робіт - 130 тижнів.

Отже, положеннями договірної документації не передбачено відшкодування вартості придбаного підрядником транспортного засобу, а лише визначено обов'язок ПАТ В«ПвденьзахідшляхбудВ» доставити автомобіль Інженеру та його утримувати.

Таке тлумачення положень Контракту обумовлено також механізмом платежів, які погодили сторони: щотижнево, протягом строку дії договору в сумі 1533,85 грн. на тиждень (а.с.223, т.І позиція А.221.3), тобто не передбачає відшкодування вартості транспортного засобу в сумі 343275,00 грн., за яку його було придбано.

В обґрунтування наведеного, позивач надавав пояснення суду першої інстанції (протоколи судового засідання) згідно яких встановлено, що первісний термін виконання робіт за Контрактом передбачав сплату 199400,50 грн. за використання транспортного засобу, внаслідок продовження строку виконання робіт сума збільшилась до 384781,61 грн. та склала 192,97% від первісної вартості даної позиції.

Така позиція представника позивача щодо того, що в такий спосіб Державним агентством автомобільних доріг України відшкодовано відповідачу вартість автомобіля, правомірно залишена поза увагою судом першої інстанції, оскільки положеннями Відомості про вартість робіт, платіжного сертифікату №27 чітко визначено цільове призначення коштів В«за поставку і обслуговуванняВ» , вартість автомобіля у даному платежі не відокремлена.

Визначений Інженером у підсумковому звіті відсоток використання коштів (192,97%) складено відносно первісної суми - 199400,50 грн., а не вартості спірного транспортного засобу, оскільки 192,97% від 343275,00 грн. (ціна, яку сплатило за автомобіль ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» ) становила б 662417,77 грн.

Положеннями Контракту врегульовано питання відшкодування вартості обладнання, яке стало частиною Постійного об'єкту (пункт 14.5 Контракту), шляхом зменшення вартості у проміжному платіжному сертифікаті.

Однак, як вірно зазначено, місцевим господарським судом, з пояснень позивача, платіжних документів Інженера не встановлено застосування пункту 14.5 Контракту відносно спірного транспортного засобу, розмір щотижневого платежу за використання автомобіля був незмінним протягом усього часу дії Контракту.

Таким чином, позиція позивача щодо оплати вартості транспортного засобу не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, суперечить договірним відносинам сторін, погодженій сторонами тендерній документації, та складеним Інженером підсумковим документам про завершення виконання робіт за Контрактом.

Пунктом 7.7 Контракту визначено, що кожна одиниця обладнання та матеріалів в межах законодавства країни переходить у власність Замовника в такий термін, що настає раніше: а) коли вони використані в роботах; б) коли Підрядник отримує оплату за обладнання або матеріали відповідно до параграфу 8.10.

Місцевий господарський суд, здійснюючи аналіз положень Контракту, вірно дійшов до висновку, що положення пункту 7.7. Контракту передбачають наявність одночасного існування декількох обставин, як підставу для виникнення права власності на майно у Замовника, а саме:

- таке майно повинно підпадати під договірну категорію В«ОбладнанняВ» або В«МатеріалуВ» ;

- повинна бути використане у роботах (постійні об'єкти та/або тимчасові споруди - пункт 1.1.5.8 Контракту);

- переходить у власність в рамках законодавства країни (країна, в якій розміщена ділянка робіт - пункт 1.1.6.2. Контракту, тобто Україна)

Таким чином, сам по собі факт перебування майна на об'єкті будівництва. використання обладнання в роботах за відсутності інших визначених вище обставин, не свідчать про виникнення у Замовника права власності на майно.

Разом з тим, тлумачення пункту 7.7. Контракту, як вірно зауважено, судом першої інстанції, слід здійснювати з урахуванням інших положень даного договору.

Так, відповідно до пункту 1.1.5.5 Контракту В«ОбладнаннямВ» є апарати, машини та інше обладнання, призначене для або такі, що складають частину постійних об'єктів, включаючи транспорті засоби, придбані для Замовника та призначені для будівництва або експлуатації об'єктів.

Отже, обладнанням є лише ті транспортні засоби, які:

- є частиною постійних об'єктів (об'єкти, які повинен спорудити підрядник по Контракту - пункт 1.1.5.4.);

- придбані для Замовника;

- призначені для будівництва та експлуатації об'єктів.

Враховуючи наведене, автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3.0, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не є частиною об'єктів, які повинен спорудити підрядник (дорога, тимчасові споруди - бетонні заводи, інше обладнання, тощо), придбаний не для Замовника, а з метою передачі в користування Інженеру (поняття Замовник та Інженер чітко розмежовано пунктами 1.1.2.2, 1.1.2.4 Контракту).

Даний транспортний засіб не є В«ОбладнаннямВ» в розумінні пунктів 1.1.2.2, 1.1.2.4, 1.1.5.4., 1.1.5.5 Контракту.

Крім того, даний транспортний засіб не використовувався при безпосередньому виконанні робіт із спорудження постійних об'єктів та/або тимчасових споруд (пункту 1.1.5.8 Контракту), оскільки був лише засобом пересування Інженера, а не обладнанням, яке останній використовував для здійснення технічного нагляду.

Положення пункту G3.05.1 Специфікації до Контракту розмежовує поняття обладнання Інженера (дослідницьке, лабораторія) та транспортного засобу.

Дійсно, пунктом G3.05.5.1d Специфікації до Контракту визначено, що після реалізації Контракту підрядник повинен в повному комплекті передати всі транспортні засоби Замовнику для їх подальшого використання.

З урахуванням наведеного, вбачається обов'язок передати транспортні засоби з метою використання, а не право розпорядження майном.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначав, що в ході виконання Контракту ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» Службі інженера було передано, зокрема, автомобіль НОМЕР_3; автомобіль легковий Mitsubishi L - 200.

Матеріалами справи встановлено, що у зв'язку із зменшенням обсягів робіт на Контракті вказані автомобілі було передано ПАТ В«ПівденьзахідшляхбудВ» Державному агентству автомобільних доріг України за актами приймання - передачі транспортних засобів від 27.12.2013 року та 18.03.2014 року (а.с.188-190, т.І).

Таким чином, положення пункту G3.05.5.1d Специфікації до Контракту розраховано на випадок зменшення обсягу робіт за Контрактом, передача транспортних засобів у використання має здійснюватись в рамках Контракту та протягом строку його дії.

Системне тлумачення положень Контракту не дає можливості зробити висновок про наявність обв'язку відповідача повернути спірне майно саме у власність Замовника, з огляду те, що транспорті засобі не є частиною постійних об'єктів та придбавались не для Замовника.

Враховуючи визначене у пункті 7.7. Контракту положення про перехід права власності в рамках законодавства України, судом першої інстанції правомірно враховано, що згідно статей 839, 840 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Однак, положення Контракту та підписаних сторонами документів не містять норм витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів.

Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (стаття 879 ЦК України).

Положеннями ЦК України визначено правові наслідки порушення підрядником вимог договору - безоплатне усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційне зменшення ціни роботи; відшкодування витрат на усунення недоліків (частина 1 статті 858 ЦК України), сплата неустойки, встановленої договором або законом, та відшкодування збитків в повному обсязі (частина 2 статті 883 ЦК України).

Тобто, нормами чинного законодавства України, яке регулює питання підрядних правовідносин не передбачено можливості набуття Замовником права власності на майно та обладнання Підрядника, а також - матеріали та об'єкти, які передавалися третій особі з метою здійснення технічного нагляду.

Місцевим господарським судом, вірно відхилено посилання позивача на виникнення права власності на підставі інших договорів (поставка, купівля - продаж), норми яких включено до умов Контракту, враховуючи наступне.

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Отже, обов'язковою істотною умовою договору даних договорів є оплата вартості товару, який поставляється чи придбавається, однак, судом встановлено проведення оплати лише як компенсації витрат на утримання автомобіля, а не оплати його вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами виникнення у нього права власності з інших правових підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17 жовтня 2008 р., яке регулювало питання державних закупівель станом на час укладення Контракту №3 від 12.02.2010 р., державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів, кошти підприємств, кошти, які надаються розпорядникам державних коштів під гарантії Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з міжнародними фінансовими організаціями.

Згідно пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 921 від 17 жовтня 2008 р., Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

У разі коли норми міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, містять положення, що відрізняються від норм цього Положення, застосовуються норми міжнародного договору України (пункт 12 Положення).

Закон України В«Про ратифікацію Угоди про позику (Проект покращення автомобільних доріг та безпеки руху) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвиткуВ» від 16 липня 2009 року не містить відмінних від Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17 жовтня 2008 р. № 921 норм.

Таким чином, Державне агентство автомобільних доріг України, за відсутності прямої вказівки у Контракті, тендерній документації щодо придбання у власність транспортного засобу, вартість якого перевищує 100000,00 грн., зобов'язано було дотримуватися процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Однак, відповідні докази проведення тендеру на придбання спірного транспортного засобу у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вище викладене, наявні у матеріалах справи докази, норми відповідного законодавства, здійснивши аналіз укладеного між сторонами Контракту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що: 1) положеннями чинного законодавства України, яке регулює виконання договору підряду, не передбачено переходу до Замовника права власності на майно та обладнання Підрядника виключно за фактом використання останнього у підрядних роботах;

2) положення укладеного сторонами Контракту № 3 від 12.02.2010 р., окрім норми про виникнення права власності у зв'язку використання автомобіля в роботах, містять інші обов'язкові передумови для виникнення такого права власності (в межах законодавства країни; обладнання мало придбаватися виключно для Замовника, а не іншої особи; таке обладнання повинно використовуватись безпосередньо при виконанні робіт - постійні об'єкти або тимчасові споруди; обладнання повинно бути призначене або складати частину постійних об'єктів);

3) спірний автомобіль не є обладнанням придбаним для Замовника та не є частиною постійних об'єктів або споруд;

4) замовником, згідно пункту G3.05.4 Специфікації до контракту (а.с.158, т.І), розрахунку вартості виконаних робіт (а.с.223,т. І позиція А.221.3), платіжного сертифікату № 27, складеного Службою інженера (позиція А.221.3) сплачено витрати на пальне, мастильні матеріали, ремонт автомобіля за весь час дії контракту (130 тижнів), а не його вартість;

5) до обов'язків Підрядника входила лише передача транспортного засобу в користування Служби інженера та його обслуговування, а не передача у власність Замовника;

6) перехід права власності на транспортний засіб не передбачає його безоплатної передачі;

7) спірний автомобіль не входив до переліку транспортних засобів, визначених тендерною пропозицією та Специфікацією до контракту (а.с.162, т.І, пункт G.3.05.5.1d - відсутні автомобілі об'ємом двигуна 3,0 літра), тобто оплата його вартості виходить за межі тендерної документації та обсягів фінансування, передбачених умовами міжнародної угоди.

Отже, обґрунтування позивача стосовно виникнення у нього права власності на автомобіль суперечать вимогам пункт 7.7. Контракту та нормам чинного законодавства України (ЦК України, нормативне регулювання закупівель за державні кошти) стосовно переходу права власності на транспортний засіб.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Підстави набуття права власності передбачено статтею 328 ЦК України, зокрема, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції дійшов правомірно прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог Державного агентства автомобільних доріг України та правомірно прийняв рішення про відмову в позові, оскільки позивачем не доведено виникнення права власності на автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3.0, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2010, номер шасі JMBLYV93WAJ000648, який зареєстровано за ОСОБА_2 акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд", не надано правовстановлюючих документів (договору поставки, купівлі - продажу, доказів проведення оплати вартості) на спірне майно, не повідомлено причин неможливості зареєструвати право на майно в ході дозвільних процедур в органах поліції, не спростовано протиправність набуття права власності на автомобіль відповідачем. Відповідно, задоволення позовних вимог порушуватиме право власності відповідача на придбане майно, суперечитиме вимогам Конституції України (стаття 41) та Конвенції про захист прав та основоположних свобод (стаття 1 Першого протоколу).

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області від 01.07.16р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 06 червня 2016 року у справі №902/238/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/238/16 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.