Рішення

від 20.09.2016 по справі 906/670/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" вересня 2016 р. Справа № 906/670/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

прокурор: Шевчук М.М. посв. №038611 від 11.01.2016р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Територіальної громади ОСОБА_1 сільської ради Ємільчинського району ( с. Куліші)

до Фермерського господарства "Кулішівське" (с. Куліші)

про визнання недійсним на майбутнє попереднього договору оренди землі від 11.02.2016р. та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,0754 га

Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури звернувся з позовом до суду в інтересах територіальної громади ОСОБА_1 сільської ради про визнання недійсним на майбутнє попередній договір оренди землі від 11.02.2016р., укладений між сільською радою та Фермерським господарством В«КулішівськеВ» , згідно з яким в оренду терміном на 11 місяців передано земельну ділянку в розмірі 0,0754 га в межах населеного пункту села Куліші Ємільчинського району з наступних підстав:

- відповідно до ст. 124 ЗКУ передача в оренду земельних ділянок , що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування , шляхом укладення договору оренди земельної ділянки;

- відповідно до ст. 123 ЗКУ рішення органу місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки;

- стаття 20 Закону України В«Про землеустрійВ» також передбачає обов'язковість землеустрою на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, надання земельних ділянок;

- в свою чергу, земельна ділянка, як це передбачає ст. 79-1 ЗКУ, набуває ознак об'єкта цивільних прав після визначення її площі, меж та внесення інформації до Державного земельного кадастру, та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру;

- однак відносно спірної земельної ділянки документація із землеустрою не розроблялася, кадастровий номер не присвоювався та відомості про останню у Державному земельному кадастрі відсутні; відсутність кадастрового номеру спірної земельної ділянки вказує на те, що остання не сформована, а відтак, не могла бути об'єктом оренди, як це по суті випливає із змісту ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» ;

- не відповідає вимогам п. 288.5 ст. 288 ПК України також умова спірного договору оренди землі в частині річного розміру орендної плати, оскільки замість мінімально допустимого розміру на рівні 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки річний розмір орендної плати встановлено у розмірі 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить вимогам закону та призводить до недонадходження коштів до місцевого бюджету;

- все вищевикладене доводить недійсність спірного договору оренди землі та його невідповідність інтересам територіальної громади села Куліші, від імені якої діє сільська рада , однак яка не вживає заходів для усунення порушень закону самостійно.

Ухвалою від 12.07.2016р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив відповідні заходи, та призначив засідання суду на 25.07.16р.

В засіданні суду 25.07.16р. розгляд спору розпочато по суті.

Прокурор позов підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Голова ОСОБА_1 сільської ради визнає обґрунтованість доводів позову прокурора, однак вказує на те, що оспорюваний договір укладено саме на виконання рішення 4 сесії 7 скликання ОСОБА_1 сільської ради від 10.02.16р. та є обов'язковим для нього. Укладенням оспорюваного договору орган місцевого самоврядування очікував на надходження коштів до місцевого бюджету у поточному році.

На дату засідання суду 19.09.16р. отримано лист № 587 від 13.09.16р. за підписом голови ОСОБА_1 сільської ради про визнання позову.

Відповідач відзиву на позов не подав, у зв'язку з чим суду невідома його правова позиція по суті спору, хоча належним чином повідомлений про судовий розгляд позову прокурора.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

20.09.2016р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у позові.

Заслухавши прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням четвертої сесії сьомого скликання ОСОБА_1 сільської ради від 10 лютого 2016року " Про передачу земель державної власності в тимчасове користування на умовах оренди для обслуговування господарських дворів та будівель та затвердження умов договору" , вирішено:

- передати в оренду терміном на одинадцять місяців 2016 року ФГ "Кулішівське" земельну ділянку із земель державної власності загальною площею - 754,0 кв.м для обслуговування господарських дворів та будівель. Земельна ділянка знаходиться в с. Куліші по вул. Яблунівська під тваринницькими приміщеннями ;

- встановити орендну плату за використання земельної ділянки в розмірі 1,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- затвердити договірні умови попереднього договору оренди земельної ділянки (а.с. 8) ( далі - Рішення сільської ради від 10.02.16р.).

11 лютого 2016 року між ОСОБА_1 сільською радою в особі сільського голови та Фермерським господарством "Кулішівське" укладено попередній договір оренди землі, згідно з яким в оренду терміном на 11 місяців передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення ( під господарськими дворами та будівлями) в розмірі 0,0754 га в межах населеного пункту села Куліші Ємільчинського району з річною орендною платою в розмірі 963,31 грн.

11 лютого 2016 року між сторонами складено та підписано акт приймання -передачі земельної ділянки до попереднього договору оренди № б/н від 11.02.16р.

Кадастровий план земельної ділянки , розроблений ФОП ОСОБА_2, визначає межі та площу останньої на місцевості ( в натурі) , та склад її угідь.

Дослідивши наявні у справі докази за правилами ст. ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, оцінивши доводи позову по суті законодавчого регулювання спірних правовідносин, господарський суд прийшов до висновку відмовити у позові прокурора, виходячи з наступного.

Позов прокурора подано в інтересах територіальної громади села Куліші від імені якої діє ОСОБА_1 сільська рада як сторона оспорюваного договору.

Як розтлумачив Конституційний Суд України в абз. 2 п.3.5 Рішення від 01.12.2004 N 18-рп/2004 ( справа про охоронюваний законом інтерес) визнання правочину недійсним є одним із способів захисту інтересу.

З огляду на правила статей 2, 15, 16 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, а також статей 1, 2, 29 ГПК України, прокурор може оспорювати правочин в інтересах, зокрема, територіальних громад сіл, селищ, міст ( п. 2.10 Постанови ВГСУ від 29.05.2013 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" ( далі - Постанова ВГСУ № 11).

За цим позовом, недійсність оспорюваного договору в цілому прокурор пов'язує з невідповідністю умов останнього вимогам Земельного кодексу України ( ст.ст. 122 - 124 ), Закону України "Про оренду землі (ст.15) , Податкового кодексу України ( ст. 288).

Однак у спорі про визнання правочину недійсним суд встановлює не лише наявність підстав його недійсності за правилом ч.1 ст. 203 ЦК України, але й вирішує питання про те, чи порушує оспорюваний договір інтереси територіальної громади села Куліші, на захист яких подано позов прокурором.

Так, Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях ради (сесії) питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

У ч. 1 ст. 648 ЦК України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Оскільки оспорюваний договір укладено на підставі Рішення сільської ради від 10.02.16р., тому вирішення питання про його відповідність вимогам земельного законодавства безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого цей договір укладено.

За цим позовом прокурор не оскаржує Рішення сільської ради від 10.02.16р., посилаючись на те, що останнє вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення спірного договору, та що позов про незаконність ненормативного акту по суті не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою, тому належним способом захисту порушеного інтересу є позов про визнання оспорюваного договору недійсним.

Таким чином, прокурор фактично не ставить під сумнів законність Рішення сільської ради від 10.02.16р. в результаті та після реалізації якого укладено оспорюваний договір.

Водночас , як розтлумачив Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта, слугує підставою, зокрема, виникнення конкретних прав та обов'язків юридичних осіб, а тому може оспорюватися з точки зору його законності.

Таке рішення підлягає оскарженню виключно у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на його підставі ( постанова ВСУ від 30. 09.15р. у господарській справі № 3-553гс15, № в реєстрі 52418663).

Таким чином, функції захисту прав та інтересів не виконує як самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок в користування, так і самостійний позов про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі таких рішень.

Разом з тим, імперативність правила статті 4 ГПК України зобов'язує суд надати оцінку законності Рішення сільської ради від 10.02.16р. при вирішенні цього спору.

Рішення сільської ради від 10.02.16р. за своєю юридичною природою є ненормативним актом, однак прийняте ОСОБА_1 сільською радою на її пленарному засіданні (сесії) після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, з врахуванням голосу сільського голови та за його підписом на підставі , зокрема:

- рішення 37 сесії шостого скликання від 03.11.2014року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів сіл Куліші, Хутір - Мокляки, Нараївка та Красногірка" (далі - Рішення про нормативну грошову оцінку земель) ;

- рішення 3 сесії сьомого скликання від 23 грудня 2015 року "Про Положення про врегулювання земельних відносин до моменту укладання договору оренди земельної ділянки та затвердження зразка договору оренди земельної ділянки на 2016рік" (далі -Рішення про врегулювання земельних відносин);

- рішення 3 сесії сьомого скликання від 23 грудня 2015 року " Про встановлення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою на території сільської ради у відсотках від нормативної грошової оцінки на 2016 рік" ( далі - Рішення про розмір орендної плати).

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень , визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово ( Рішення КСУ від 16 квітня 2009 року 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" до адміністративно-територіальних одиниць належать : область, район, місто, район у місті, селище, село.

Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування ( абз. 4 п.2 Рішення КСУ від 13.07.2001 № 11-рп/2001 (справа про адміністративно-територіальний устрій).

Згідно ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

На підставі викладеного, суд встановив, що Рішення про нормативну грошову оцінку земель, Рішення про врегулювання земельних відносин та Рішення про розмір орендної плати, є нормативно-правовими актами, які встановлюють , зокрема, норми права, які мають локальний характер та розраховані на територію села Куліші, та є обов'язковими для всіх суб'єктів, в тому числі, і для самої ОСОБА_1 сільської ради.

І це закономірно, оскільки комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Таким чином, при прийнятті Рішення сільської ради від 10.02.16р. як правового акту індивідуальної дії , ОСОБА_1 сільська рада керувалась наведеними вище рішеннями органу місцевого самоврядування, у яких виражена воля жителів територіальної громади села Куліші , від імені та в інтересах яких діяли обрані депутати , на такий спосіб врегулювання земельних відносин до моменту укладання договору оренди земельної ділянки. Саме нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування затверджені як зразок попереднього договору оренди земельної ділянки , так і розмір орендної плати.

Відповідно, оспорюваний договір укладено за зразком, затвердженим рішенням органу місцевого самоврядування вищої юридичної сили за Рішення сільської ради від 10.02.16р. , про що прямо зазначено у п. 8 , і зокрема: цей попередній договір укладено згідно ст. 635 ЦК України та рішення третьої сесії сьомого скликання від 23 грудня 2015року про " Положення про врегулювання земельних відносин до моменту укладання договору оренди земельної ділянки" та діє до оформлення технічної документації на земельну ділянку та укладення і реєстрації основного договору оренди землі, але не більше одинадцяти місяців.

З 01.01.13р. набрав також чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, на підставі пункту 3 Розділу ІІ якого у територіальних громад виникло право власності на землі, які включають як земельні ділянки, так і т е р и т о р і ї, не с ф о р м о в а н і у з е м е л ь н і д і л я н к и (підпункт «б» пункту 3) ( далі - Закон про розмежування земель).

З врахуванням вимог ст.ст. 181 та 18 ЦК України, землі, не сформовані у земельні ділянки, не є нерухомим майном, і право на них не підлягає державній реєстрації. Об'єктами нерухомого майна будуть земельні ділянки, сформовані в установленому порядку за рахунок вказаних земель.

Водночас, Закон про розмежування земель не забороняє територіальним громадам розпорядитись т е р и т о р і я м и , не с ф о р м о в а н и м и у з е м е л ь н і д і л я н к и у спосіб прийняття Рішення про нормативну грошову оцінку земель, Рішення про врегулювання земельних відносин та Рішення про розмір орендної плати, оскільки згідно з ч.3 ст. 2 ЗК України об'єктами земельних відносин є також землі в межах території України, а не тільки земельні ділянки ( ст. 79-1 цього Кодексу).

Предметом оспорюваного договору з правової точки зору є територія в межах села Куліші площею 0,0754 га , не сформована на даний час у земельну ділянку як об'єкт цивільного права, та на якій розміщені господарські двори та будівлі , господарські шляхи та прогони, а також приміщення №2, об'єкти інфраструктури (електролінії, трансформаторні підстанції), які належать Фермерському господарству "Кулішівське".

Згідно статті 1 чинного Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Цим визначенням поняття території додатково підтверджується наявність у територіальної громади села Куліші права розпорядження територією площею 0,0754 га до її формування у земельну ділянку, тим більше, що її географічне положення на місцевості (поворотні точки) визначене згідно кадастрового плану від 02.02.2016року , виконаного ФОП ОСОБА_2

Окрім того, розташування на цій території об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності (користуванні) Фермерського господарства "Кулішівське" , унеможливлює формування за її рахунок земельної ділянки для її продажу на земельних торгах іншим суб'єктам ( ч. 2 ст. 134 ЗК України).

З врахуванням вищевикладеного, підстави для оцінки відповідності оспорюваного договору вимогам ст. 122-124 ЗК України та ст. 15 Закону України "Про оренду землі" , предметом регулювання яких є земельна ділянка , та за умови чинних рішень ОСОБА_1 сільської ради (як нормативних, так і ненормативного), відсутні.

У статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно п. 288.1. ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно п. 288.3 цієї статті об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

В свою чергу, у статті 3 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що об'єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Таким чином, з правової точки зору територія в межах села Куліші площею 0,0754 га , не сформована на даний час у земельну ділянку як об'єкт цивільного права, може бути самостійним об'єктом оцінки в силу закону.

Так, у п. 9 оспорюваного договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та рішення третьої сесії сього скликання від 23 грудня 2015року "Про встановлення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою на території сільської ради у відсотках від нормативної грошової оцінки та затвердження договору оренди земельної ділянки на 2016рік".

З врахуванням вищевикладеного, підстави для оцінки відповідності оспорюваного договору вимогам ст. 288 ПК України, предметом регулювання якої є мінімальний розмір річної орендної плати за земельну ділянку не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки, також відсутні.

Використання у Рішеннях про нормативну грошову оцінку земель, про врегулювання земельних відносин, про розмір орендної плати, у Рішенні сільської ради від 10.02.16р., а також в оспорюваному договорі терміну "земельна ділянка" немає правового значення, оскільки фактично предметом їх регулювання є території в межах села Куліші, не сформовані у земельні ділянки.

Визнаючи у позові цей факт наступним чином: оскільки кадастровий номер спірній земельній ділянці не присвоєно, остання фактично не сформована, прокурор просить суд зобов'язати Фермерське господарство "Кулішівське" повернути ОСОБА_1 сільській раді з е м е л ь н у д і л я н к у, нормативна грошова оцінка якої визначена в розмірі 96331,04 грн. , загальною площею 0,0754 га , яка розташована в межах населеного пункту с. Куліші шляхом підписання акту прийому-передачі. Тим самим, доводи позову щодо об'єкта оренди є взаємовиключними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд не встановив , що укладений від імені ОСОБА_1 сільської ради сільським головою оспорюваний договір суперечить інтересам територіальної громади села Куліші.

Визнання сільським головою одноособово позову прокурора без відповідного рішення сесії ОСОБА_1 сільської ради суд не приймає до уваги, оскільки ці дії суперечать інтересам територіальної громади села Куліші на отримання коштів до місцевого бюджету у поточному 2016році на підставі оспорюваного договору за користування Фермерським господарством "Кулішівське" територією загальною площею 0,0754 га , яка розташована в межах населеного пункту с. Куліші, а відтак, на землях комунальної власності.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні та покладенні судового збору на прокурора.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7,33 , 43 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27 вересня 2016р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу , 2- прокурору Новоград-Волинської місцевої прокуратури (рек.), 3 - прокуратурі Житомирської області ( в книзі нарочним - до відома), 4 - позивачу ОСОБА_1 сільській раді (рек.) , 5- відповідачу ФГ "Кулішівське" ( рек. з пов.)