Постанова

від 12.12.2016 по справі 906/670/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 906/670/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Василишин А.Р.

суддів Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі територіальної громади Кулішівської сільської ради Ємільчинського району на рішення господарського суду Житомирської області від 20.09.16 р.

у справі № 906/670/16 (суддя Машевська О.П. )

позивач Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Територіальної громади Кулішівської сільської ради Ємільчинського району

відповідач Фермерське господарство "Кулішівське"

про визнання недійсним на майбутнє попереднього договору оренди землі від 11.02.2016р. та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,0754 га

за участю представників сторін:

прокурора - Лис Н.В.

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

Судом роз'яснено позивачу права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.09.2016р. у справі № 906/670/16 (суддя Машевська О.П.)в позові Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Територіальної громади Кулішівської сільської ради Ємільчинського району до Фермерське господарство "Кулішівське" про визнання недійсним на майбутнє попереднього договору оренди землі від 11.02.2016р. та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,0754 га відмовлено.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.144 Конституції України, ст.ст.18,181,635, ч.1 ст. 648 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. ст.ст. 122-124, ч.3 ст.2, 173 Земельного кодексу України, п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, ст.3 Закону України "Про оцінку землі", п.3 Розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та прийшов до висновку, що відсутні підстави для оцінки відповідності оспорюваного договору вимогам ст.ст. 122-124 Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України "Про оренду землі", предметом яких є земельна ділянка , та за умови чинних рішень Кулішівської сільської ради, відповідно укладений договір не суперечить інтересам територіальної громади села .

Крім того, суд першої інстанції вказав,що розташування на цій території об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд),що перебувають у власності (користуванні) Фермерського господарства "Кулішівське",унеможливлює формування за її рахунок земельної ділянки для її продажу на земельних торгах іншим суб'єктам ( ч. 2 ст. 134 ЗК України).

Не погодившись з постановленим рішенням, прокурор звернувся з апеляційною скаргою в якій зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, зокрема,судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, які викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи та вимогам закону, при постановленні судового рішення істотно порушено норми матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, при постановленні рішення судом порушено вимоги ст. 9 Конституції України, ст.ст.79-1, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 21 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст.ст.1, 15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.1, 20 Закону України "Про землеустрій", п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України.

Зокрема, вказав, що спірні правовідносини виникли на підставі попереднього договору оренди землі від 11.02.2016р., укладеного між сільською радою та ФГ "Кулішівське". На думку скаржника, наявний в матеріалах справи попередній договір оренди землі від 11.02.2016 р.містить чітке та недвозначне зазначення в п.п. 1, 2 договору, що предметом договору є передача в строкове платне користування саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0754 га та на виконання саме даного договору, а не в майбутньому.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт-прийому передачі земельної ділянки від 11.02.2016р., який підтверджує факт передачі земельної ділянки в користування Фермерському господарству на виконання умов укладеного сторонами договору.

Апелянт наголосив, що сторони спірного договору мали на меті не врегулювання відносин на час розроблення документації із землеустрою до формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, а передачу в строкове платне користування земельної ділянки визначеної площі та з визначеними межами без дотримання встановленого законом порядку, із трьохкратним заниженням мінімально можливої ставки орендної плати. Між сторонами спірного правочину виникли правовідносини щодо оренди земельної ділянки, які врегульовано положеннями ЗК України та Закону України "Про оренду землі".

Вважає, що доводи суду про те, що договір не суперечить інтересах територіальної громади не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, використання земельної ділянки без належного правового оформлення, в даному випадку без оформлення права на оренду в установленому законом порядку, позбавляє територіальну громаду, як власника такої земельної ділянки, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати не нижчому визначеного законом.

Крім того, судом зазначено, що предметом спірного договору оренди з правової точки зору є територія в межах с. Куліші площею 0,0754 га, не сформована на даний час у земельну ділянку як самостійний об'єкт цивільного права, та на якій розміщені господарські двори та будівлі, господарські шляхи та прогони, а також приміщення №2, об'єкти інфраструктури (електролінії, трансформаторні підстанції), які належать Фермерському господарству "Кулішівське".

При цьому, докази перебування об'єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці, у власності Фермерського господарства "Кулішівське" в матеріалах справи відсутні. Відповідних посилань не містить і спірний договір оренди землі. Мотивів з яких суд першої інстанції прийшов до такого висновку в судовому рішенні не наведено.

На думку апелянта, місцевим судом безпідставно ототожнено поняття "об'єкта земельних відносин" визначеного ч.3 ст.2 ЗК України та "об'єкта цивільних прав" визначеногот.177 ЦК України. Зокрема, вказано про те, що землі, не сформовані у земельні ділянки, не є нерухомим майном, однак при цьому залишено поза увагою, що в такому разі такі землі до формування за їх рахунок земельних ділянок, не можуть виступати і об'єктом цивільним прав, зокрема бути предметом відповідних договорів, оскільки за змістом положень ст.ст.116, 117, 118, 120, 123, 124 ЗК України для участі в цивільному обороті з урахуванням вимог ст.791 ЗК України за рахунок земель здійснюється формування індивідуально визначених земельних ділянок з присвоєнням кадастрового номера.

Відповідний висновок також можна зробити із системного аналізу положень ст.ст.116, 117, 118, 120, 123, 124 ЗК України, ст.15 Закону України "Про оренду землі", які визначають кадастровий номер земельної ділянки істотною умовою договорів,якими передбачено набуття відповідних речових прав на землю.

Даний висновок повністю узгоджується із положеннямст.288 Податкового кодексу України, якою врегульовано граничні межі ставки орендної плати за оренду земельної ділянки. Крім того, саме на положення даної норми наявне посилання в п. 9 спірного договору.

Суд першої інстанції не врахував положення ст. 20 , ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" , якими передбачено отримання даних про нормативно грошову оцінку саме щодо земельної ділянки, а не території. Крім того, витяг в такому разі обов'язково включає в себе вид користування земельної ділянки,визначний на підставі затвердженої в установленому законом порядку документації із землеустрою з урахуванням коефіцієнту функціонального використання.

Разом з тим, відповідного витягу з нормативно грошової оцінки, наданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, матеріали справи взагалі не містять. Наявний лише розрахунок, який здійснено органом місцевого самоврядування самостійно.

Крім того, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права судом зроблено помилковий висновок про те, що вимога прокурора про зобов'язання повернути земельну ділянку є взаємовиключною обґрунтуванню позову тим, що земельна ділянка фактично не сформована.

Оскільки за змістом п.2 спірного договору на виконання останнього фермерському господарству передано саме земельну ділянку загальною площею 0,0754 га, прокурором відповідну вимогу сформульовано у чіткій відповідності до ст.216 ЦК України. Враховуючи, що земельна ділянка має встановлену площу та місце розташування, вказаний прокурором спосіб застосування реституції відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Вважає, що прийняте Кулішівською сільською радою рішення про передачу фермерському господарству в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору оренди юридичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Розгляд позову (про визнання протиправним та скасування рішення про передачу в оренду земельних ділянок) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків) (правові висновки Верховного Суду України у справах №21-405а14 від 11.11.2014р., №3-553гс15 від 30.09.2015р.), а тому оскарження саме правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою в даному випадку є належним та самостійним способом захисту порушених інтересів держави.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.

В додаткових поясненнях прокуратура Житомирської області зазначила, що ФГ "Кулішівське" дії на виготовлення документації із землеустрою та отримання в оренду спірної земельної ділянки не вживає. Крім того, відповідачем за фактичне користування спірною земельною ділянкою у розмірах, визначених оспорюваним попереднім договором не вноситься плата.На зазначеній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди ПОСП ім. Шевченка села Куліші, які розпайовані між паєвласниками.

Вказує, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо реєстрації прав на будівлі чи споруди за ФГ "Кулішівське" відсутні, про що надав довідку Кулішівської сільської ради № 674 від 02.12.2016 р. та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта № 74960423.

Від Кулішівської сільської ради надійшов Лист (вх. 29496/16 від 18.11.2016р.) згідно якого остання позовні вимоги визнає , не заперечує проти їх задоволення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник Кулішівської сільської ради, відповідач в судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь, про що свідчать реєстр на відправку поштової кореспонденції від 28.11.2016р.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце апеляційного розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність сторін .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора Житомирської області підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням четвертої сесії сьомого скликання Кулішівської сільської ради від 10 лютого 2016 року " Про передачу земель державної власності в тимчасове користування на умовах оренди для обслуговування господарських дворів та будівель та затвердження умов договору" , вирішено:

- передати в оренду терміном на одинадцять місяців 2016 року ФГ "Кулішівське" земельну ділянку із земель державної власності загальною площею - 754,0 кв.м для обслуговування господарських дворів та будівель. Земельна ділянка знаходиться в с. Куліші по вул. Яблунівська під тваринницькими приміщеннями ;

- встановити орендну плату за використання земельної ділянки в розмірі 1,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- затвердити договірні умови попереднього договору оренди земельної ділянки (а.с. 8) ( далі - Рішення сільської ради від 10.02.16р.).

11 лютого 2016 року між Кулішівської сільською радою в особі сільського голови та Фермерським господарством "Кулішівське" укладено попередній договір оренди землі, згідно з яким в оренду терміном на 11 місяців передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення ( під господарськими дворами та будівлями) в розмірі 0,0754 га в межах населеного пункту села Куліші Ємільчинського району з річною орендною платою в розмірі 963,31 грн. Зазначений договір зареєстрований в Книзі обліку Кулішівської сільської ради , про що вчинено запис від 11.02.2016 р. № 6.

Також, 11 лютого 2016 року між сторонами складено та підписано акт приймання -передачі земельної ділянки до попереднього договору оренди № б/н від 11.02.16р.

Вважаючи, що зазначений договір укладений всупереч вимогам закону, Керівник Новоград -Волинської місцевої прокуратури звернувся з позовом про визнання попереднього договору оренди землі від 11.02.2016 р. недійсним та повернення земельної ділянки.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову не може погодитись , а тому вважає за необхідне відзначити таке.

Так, частини 1, 4 ст.202 Цивільного кодексу України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частинами 1,3 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України унормовано, що: 1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пункту 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.182 ГК України).

Частинами 1,2 ст. 182 ГК України (в редакції чинній на час укладання договору) передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Колегія суддів враховує положення пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними", зокрема визначено, що при розгляді цивільних справ про визначення правочинів недійсними суду незалежно від предмета та підстав позову повинні застосувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції констатує, що спірний договір був укладений всупереч зазначеним вище нормам права. Зокрема, предметом попереднього договору оренди землі від 11.02.2016р. є земельна ділянка сільськогосподарського призначення ( під господарськими дворами та будівлями) , яка заходиться в межах населеного пункту с. Куліші ( п.1 Договору а.с.9).

В свою чергу, суд першої інстанції вказав, що територія в межах с. Куліші площею 0,0754 га , не сформована як самостійний об"єкт цивільного права на якій розміщені господарські будівлі , що належать відповідачу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками та вказує, що спірна земельна ділянка, яка надана в оренду відповідачу не має присвоєного кадастрового номеру , що суперечить вимогам ст.79-1 Земельного кодексу України ( надалі -ЗК). В свою чергу, суд апеляційної інстанції зауважує, що не сформовані земельні ділянки , не можуть виступати об"єктом цивільних прав, зокрема бути предметом відповідних договорів , за змістом положень ст.ст. 116, 117,118,120,123, 124 ЗК України для участі в цивільному обороті з урахуванням вимог ст.79-1 ЗК України за рахунок земель здійснюється формування індивідуально визначених земельних ділянок з присвоєнням кадастрового номеру.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою, зокрема і відомості про цільове призначення земельної ділянки (ст. 1 Закону України "Про землеустрій").

Крім того, в ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (станом на час укладення спірного договору) визначено істотні умови договору оренди землі, серед яких зазначено: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Згідно з пунктом 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 р. N1051, ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер.

Крім того, пунктом 8 Договору визначено, що попередній договір укладений та діє до оформлення технічної документації на земельну ділянку та укладення і реєстрації основного договору оренди землі, але не більше одинадцяти місяців.

Також, 23 грудня 2015 року рішенням третьої сесії сьомого скликання Кулішівської сільської Ради №25 затверджено Положення про врегулювання земельних відносин до моменту укладення договору оренди земельної ділянки та затвердження зразка договору оренди земельної ділянки на 2016 рік.

Відповідно до даного положення у десятимісячний термін майбутні орендарі зобов»язані укласти договір на розроблення документації із землеустрою з розробником,контролювати строк виконання робіт, не пізніше 30 числа шостого місяця з дня укладення попереднього договору надати до відділу Держземагенства в Ємільчинському районі Житомирської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з позитивним висновком державної експертизи для подальшої підготовки проекту рішення про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки. (а.с. 33-35)

Враховуючи вищевикладене, відповідно до умов Положення відповідач повинен був надати до відділу Держземагенства в Ємільчинському районі не пізніше 30 серпня 2016 року проект землеустрою з висновком державної експертизи .

Разом з тим, колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять як доказів розроблення орендарем (відповідачем) документації з землеустрою, так і доказів того , що відповідач уклав договір на розроблення документації із землеустрою з розробником(фізичною особою, яка отримала ліцензію на проведення робіт )

Крім того, покликання суду першої інстанції на те, що на спірній ділянці розташовані майно (будівлі і споруди) які належать відповідачу також є помилковими. Так, згідно довідки Кулішівської сільської ради від 02.12.2016р. № 674 дозволу на розробку документації із землеустрою, розроблення та затвердження останньою не надавалась, а майно розташоване на земельній ділянці , площею 0,0754 га знаходиться в розпаюванні між паєвласниками ПОСП ім. Шевченка с. Куліші. (а.с. 104)

Цією ж довідкою стверджується, що пункти 8,9,10,11 Попереднього договору в частині періодичності та розміру сплати орендних платежів відповідачем не виконуються.

Відсутність на земельній ділянці належного відповідачу нерухомого майна стверджується також копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта № 74960423. (а.с. 111)

В свою чергу, положеннями ст. 288 Податкового кодексу України, врегульовано граничні межі ставки орендної плати за оренду земельної ділянки.

Як вбачається з пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та рішення третьої сесії сього скликання від 23 грудня 2015 року "Про встановлення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою на території сільської ради у відсотках від нормативної грошової оцінки та затвердження договору оренди земельної ділянки на 2016 рік" ( а.с.9).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" (надалі-Закон) дані про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно ч.3 ст. 23 Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції не врахував зазначені положення Закону, якими передбачено отримання даних про нормативно грошову оцінку саме щодо земельної ділянки, а не території. Такий витяг обов"язково включає в себе вид користування земельної ділянки, визначений на підставі затвердженої в установленому законом порядку документації із землеустрою з урахуванням коєфіцієнту функціонального використання.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять витягу з нормативної грошової оцінки, а лише наявний розрахунок, який здійснено органом місцевого самоврядування самостійно.

Як вбачаться з матеріалів справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена в оспорюваному договорі на підставі розрахунку, який є додатком № 1 до рішення Кулішівської сільської ради від 10.02.2016р., а розмір орендної плати визначено- 1 (один) відсоток нормативної грошової оцінки, що втричі нижче законодавчого встановленого рівня, що істотно суперечить вимогам закону та інтересам держави і призводить до недонадходження коштів до місцевого бюджету.

З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що при укладанні спірного договору сторонами не було дотримано вимог ч.1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено , що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам законодавства.

Крім того, слід зауважати, що відповідно до п. 2 ч. З ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах вказано про це, а також у разі, якщо обов"язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що укладення спірного договору без розроблення документації із землеустрою та з визначенням орендної плати на підставі нормативно грошової оцінки, яка не стосується індивідуально визначених земельних ділянок, істотно зачіпає інтереси держави, оскільки суперечить вимогам законодавства, що регулює відносини у сфері оренди землі, впливає на розмір орендної плати, та свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного попереднього договору оренди землі.

Як зазначено у п. 2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13р. "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Згідно ст.216 ЦК України недійсним правочин не створює юридичних наслідків , кірм тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У пункті 21 Договору, сторони погодили, що після припинення дії Договору Відповідач повертає Позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому від одержав її в оренду.

При цьому прокурор в своїй позовній заяві просить повернути Кулішівській сільській раді Ємільченського району Житомирської області земельну ділянку загальною площею 0,0754 га , яка розташована в межах населеного пункту с Куліші Ємільчинського району Житомирської області по вул.Яблунівській шляхом підписання акту прийому -передачі.

Таким чином, попередній договір землі від 11.02.2016р., зареєстрований в книзі обліку оренди земель №6, підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов'язань ФГ "Кулішівське" на майбутнє та поверненням земельної ділянки згідно акту прийому - передачі Кулішівській сільській раді Ємільчинського району Житомирської області.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність одночасного пред»явлення прокурором позову про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок в користування та про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі таких рішень, у зв»язку з тим, що пред»явлення самостійних позовів не виконує функції захисту інтересів позивача, оскільки прийняте Кулішівською сільською радою рішення про передачу фермерському господарству в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору оренди юридичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Розгляд позову (про визнання протиправним та скасування рішення про передачу в оренду земельних ділянок) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків) (правові висновки Верховного Суду України у справах №21-405а14 від 11.11.2014р., №3-553гс15 від 30.09.2015р.), а тому оскарження саме правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою в даному випадку є належним та самостійним способом захисту порушених інтересів держави.

Відтак, апеляційна скарга заступника прокурора Житомирської області підлягає до задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 20.09.2016р. у справі №906/670/16 скасуванню в силу п.4 ст.104 ГПК України ( не правильне застосування норм матеріального права).

В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст. ст. 44,49 ГПК України, з стягненням з Фермерського господарства "Кулішівське» на користь прокуратури Житомирської області 2 756 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 3 031,60 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

2.Рішення господарського суду Житомирської області від 20.09.2016р. у справі № 906/670/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов Керівника Новоград - Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Кулішівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області задовольнити.

4. Визнати недійсним на майбутнє попередній договір оренди землі від 11.02.2016р., укладений між Кулішівською сільською радою Ємільчинського району Житомирської області та Фермерським господарством "Кулішівське", зареєстрований в книзі обліку земель Кулішівської сільської ради, про що вчинено запис від 11.02.2016 за № 6.

5.Зобов'язати Фермерське господарство «Кулішівське» повернути Кулішівській сільській раді Ємільчинського району Житомирської області земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої визначена згідно умов договору в розмірі 6 331,04 грн., загальною площею 0,0754 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Куліші Ємільчинського району Житомирської області по вул. Яблунівська шляхом підписання акту прийому - передачі.

6. Стягнути з Фермерського господарства "Кулішівське" ( код ЄДРПОУ 35078924, 11243, с.Куліші, Ємільчинського району , Житомирської області) на користь прокуратури Житомирської області ( розрахунковий рахунок № 35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950) судовий збір в розмірі 2 756,00 грн. за подачу позовної заяви.

7. Стягнути з Фермерського господарства "Кулішівське" ( код ЄДРПОУ 35078924, 11243, с.Куліші, Ємільчинського району , Житомирської області) на користь прокуратури Житомирської області ( розрахунковий рахунок № 35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950) судовий збір в розмірі 3 031,60 грн. за подачу апеляційної скарги.

8. На виконання постанови господарському суду Житомирської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.