Рішення

від 25.03.2009 по справі 4/9-09-411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКО Ї ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2009 р. Справа № 4/9-09-411

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

До відповідача: Фізичної о соби - підприємця ОСОБА_2;

про стягнення боргу

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 - д овіреність б/н від 19.02.2009 р.

Від відповідача: не з' явив ся.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фізич на особа - підприємець ОСО БА_1, звернулася до суду з поз овною заявою до фізичної осо би - підприємця ОСОБА_2 пр о стягнення боргу в розмірі 194 266,77 гривень.

Представник позивача поз овну заяву підтримав, наполя гав на своїх вимогах.

Представник відповідача в судове засідання не з' яви вся, проте подав відзив на поз овну заяву, в якому зазначив, щ о при укладенні договору оре нди авто мийки 9.1.1 від “10”верес ня 2008 року сторони діяли не як ф ізичні особи - підприємці, я кі діють на підставі Свідоцт ва про державну реєстрацію ф ізичної особи - підприємця, а як звичайні громадяни, що ді ють на підставі паспорту, з ог ляду на що спір не підлягає ви рішенню у господарських суда х України, а отже провадженн я у справі слід припинити.

Підтвердженням наведеного , на думку представника відпо відача, є й той факт, що у текст і договору оренди (п.6.8) зазначе но, що в разі не находження сто ронами договору компромісу з і спірних питань спір має бут и розглянуто у Київському ра йонному суді м. Одеси, а отже п озивач та відповідач досягли згоди щодо договірної підсу дності, що передбачено норма ми ЦПК України.

Крім того, представником ві дповідача у відзиві окремо з вертається увага суду на ту о бставину, що Позивачем нібит о порушений порядок висуненн я вимоги щодо сплати боргу, пе редбачений ст.ст. 5, 6 ГПК Україн и, в яких йдеться про досудове врегулювання спорів сторона ми, в разі досягнення згоди ст оронами між собою з цього при воду, оскільки саме про досяг нення таких домовленостей, я к стверджується у відзиві, йд еться у п. 6.8 договору оренди, де зазначено про вирішення спо рів шляхом переговорів.

Представник ФОП ОСОБА_2 вважає за можливе застосува ння вказаних норм ГПК Україн и посилаючись на аналогію за кону.

Ще одним аргументом, на який посилається представник від повідача як на підставу відм ови у позові, є те, що ФОП ОСО БА_1 не надано жодного докум енту на підтвердження факту передачі нею відповідачеві г рошової суми в розмірі 123000 гиве нь.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал и справи, заслухавши пояснен ня представників сторін у сп раві, суд встановив наступне :

“10”вересня 2008 року між ОСО БА_2 та ОСОБА_1 був укладе ний договір оренди автомийки 9.1.1, відповідно до умов якого в ідповідач передав, а позивач ка прийняла у користування а втомийку, що знаходиться за а дресою: АДРЕСА_2.

В тексті договору не зазначено, який статус мали с торони при укладенні вказано го договору оренди, проте в п.п . 3.1, 3.2 договору зазначено, що авт омийка передається для подал ьшого ведення підприємницьк ої діяльності і Орендар (пози вач) не має права проводити ін шу, не зазначену у договорі, ді яльність на території автоми йки. Також договором встанов лено обов' язок позивачки сп лачувати всі витрати, пов' я зані з нормальним функціонув анням обладнання та техніки автомийки (п.п. 3.4, 3.5), зокрема вив езення люмінесцентних ламп. Вказані послуги надавалися в ідповідно до наданого ФОП О СОБА_2 дозволу, виданого Дер жавним управлінням охорони н авколишнього природного сер едовища в Одеській області № 514013702.

Також в матеріалах сп рави наявна копія свідоцтва про державну реєстрацію фізи чної особи - підприємця ОС ОБА_2 та ОСОБА_1, відомост ей, щодо скасування реєстрац ії вказаних осіб суду не нада но.

Також слід зазначити , що подаючи відзив на позов до суду відповідач діяв як фізи чна особа - підприємець, про що зазначено в самому відзив і.

Вищенаведене дає під стави дійти висновку, що укла даючи договір оренди автомий ки 9.1.1 від “10”вересня 2008 року сто рони діяли в якості фізичних осіб - підприємців.

Ст. 5 ГПК України встан овлено право сторін застосов увати заходи досудового врег улювання господарського спо ру за домовленістю між собою . Статтею 6 цього ж кодексу пер едбачений порядок досудовог о врегулювання спору між осо бою, чиї права і законні інте реси порушено, з порушником ц их прав та інтересів шляхом з вернення до нього з письмово ю претензією.

П. 6.8 вказаного вище договор у оренди свідчить лише про до мовленість сторін в разі вин икнення спорів намагатися ви рішити їх шляхом переговорів , та у договорі немає жодних по силань на те, що сторонами дос ягнуто згоди на застосування претензійного порядку врегу лювання спорів.

Таким чином судом не приймаються до уваги твердж ення представника відповіда ча щодо недотримання позивач ем порядку досудового врегул ювання спору.

Пунктом 4.3. договору оренд и, передбачено оплату первин ного внеску при укладенні до говору оренди, виконуючи вим оги якого позивачка передала відповідачеві грошові кошти в розмірі, еквівалентному 22000 ( двадцяти двом тисячам) долар ів США по курсу, встановленом у НБУ на день оплати, з яких су ма, еквівалентна 12000 тисячам до ларів США, зараховувалася як орендна плата за перший та ос танній місяці оренди (по Ѕ час тині вказаної суми за кожен м ісяць), а кошти, еквівалентні 1 0000 доларів США становили пово ротну суму, яка вносилася як ч асткове забезпечення за уста ткування і техніку, що переда валися разом з будівлею авто мийки, та мали бути повернені відповідачем за умови відсу тності втрати чи пошкоджень устаткування та техніки авто мийки.

“05”грудня 2008 року за взаємно ю згодою сторін вказаний вищ е договір оренди № 9.1.1 від 10 вере сня 2008 року було розірвано.

В той же день, тобто “05”грудн я 2008 року, позивачкою було пере дано будівлю автомийки, разо м з обладнанням, відповідно д о переліку, викладеному в дод атку № 1 до договору оренди, ві дповідачеві за актом прийому - передачі. Будівля та перед ане разом з нею майно, були пов ернені в належному стані. Так ож ФОП ОСОБА_1 були викона ні всі зобов' язання за вказ аним договором щодо оплати о рендної плати.

Все вищенаведене знаходит ь своє підтвердження в акті п рийому - передачі, підписано му обома сторонами при повер ненні будівлі автомийки з ор енди відповідачеві.

Зважаючи, що договір було ро зірвано достроково, а отже об ' єкт оренди було повернено до спливу оплаченого позивач кою останнього місяця оренди , та зважаючи, що жодних скарг від відповідача відносно ста ну техніки не надходило, то ві н повинен був повернути кошт и, еквівалентні 16000 (шістнадцят и тисячам) доларів США, що скла даються з орендної плати за о станній місяць оренди та пов оротної суми.

Підтвердженням факту пере дання ФОП ОСОБА_1 відповід ачеві грошових коштів відпов ідно до умов договору та про з обов' язання ОСОБА_2 пов ернути суму еквівалентну 16000 д оларів США, є розписка, написа на власноруч відповідачем, в якій зазначено, що протягом 7 днів з моменту розірвання до говору оренди він зобов' язу ється виплатити ОСОБА_1 за значені кошти.

Як видно з пояснень предста вника позивача ФОП ОСОБА_1 зверталася до відповідача з проханням виконати свої зоб ов' язання за договором, про те кошти до цих пір так і не по вернені.

Згідно ставки НБУ на дату зв ернення позивача до суду кур с долара США до гривні склада в 7,70 гривень за 1 долар США, вихо дячи з цього, згідно проведен ого розрахунку сума заборгов аності в гривнях становить 1232 00 (сто двадцять три тисячі дві сті) гривень.

Крім того, як стверджує пр едставник позивача, той факт , що відповідач тривалий час н е сплачує суму заборгованост і ставить ФОП ОСОБА_1 в скр утне матеріальне становище т а призводить до неможливості виконання, в свою чергу, прийн ятих на себе фінансових зобо в' язань перед контрагентам и за іншими угодами.

В обґрунтування позову поз ивач посилається на ст. 526 ЦК Ук раїни та 193 ГК України, в яких йд еться про обов' язковість ви конання зобов' язань належн им чином відповідно до догов ору. Відповідно до ст. 15 Цивіль ного кодексу України кожна о соба має право на захист свог о цивільного права у разі йог о порушення, невизнання або о спорювання. Відповідно до ст . 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистог о немайнового або майнового права та інтересу, суд може за хистити порушене право спосо бом, який передбачений закон ом або договором. Способами з ахисту цивільних прав та інт ересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину н едійсним; 3) припинення дії, як а порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до по рушення; 5) примусове виконанн я обов' язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припиненн я правовідношення; 8) відшкоду вання збитків та інші способ и відшкодування майнової шко ди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи б ездіяльності органу державн ої влади, органу влади Автоно мної республіки Крим або орг ану місцевого самоврядуванн я, їхніх посадових і службови х осіб. Суд може захистити цив ільне право або інтерес інши м способом, що встановлений д оговором або законом.

Проаналізувавши подані д о суду позивачем документи т а чинне законодавство, яке ре гулює дані відносини, заслух авши пояснення сторін та пер евіривши їх доказами, суд дох одить до висновку про правом ірність позовних вимог за та ких підстав:

Відповідно до ст. 203 ЦК Укра їни та ст.67 ГК України учасник и господарських відносин віл ьні у виборі предмета догово ру, визначенні зобов'язань, ін ших умов господарських взаєм овідносин, що не суперечать з аконодавству України.

Статтею 1 ГПК України встано влено, що підприємства, устан ови, організації, інші юридич ні особи (у тому числі іноземн і), громадяни, які здійснюють п ідприємницьку діяльність бе з створення юридичної особи і в установленому порядку на були статусу суб'єкта підпри ємницької діяльності (далі - п ідприємства та організації), мають право звертатися до го сподарського суду згідно з в становленою підвідомчістю г осподарських справ за захист ом своїх порушених або оспор юваних прав і охоронюваних з аконом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Код ексом заходів, спрямованих н а запобігання правопорушенн ям.

Господарським судам підві домчі, зокрема, справи у спора х, що виникають при укладанні , зміні, розірванні і виконанн і господарських договорів (с т. 12 ГПК України), а згідно з вим огами ст. 13 цього ж кодексу міс цеві господарські суди розгл ядають у першій інстанції ус і справи, підвідомчі господа рським судам.

Господарським проце суальним кодексом України пе редбачена територіальна та в иключна підсудність справ го сподарському суду, договірна підсудність ним не передбач ена, а отже домовленість пози вача та відповідача щодо роз гляду спору іншим судом, окрі м господарського, суперечить чинному законодавству та не може бути прийнята до уваги с удом, з огляду на що даний спі р підлягає розгляду в господ арському суді.

Як визначено ст. 6 ГПК У країни, підприємства та орга нізації, що порушили майнові права і законні інтереси інш их підприємств та організаці й, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претенз ії.

Згідно з ст. 629 ЦК Україн и договір є обов'язковим для в иконання сторонами.

Ст. 526 ЦК України встановлен о, що зобов'язання має виконув атися належним чином відпові дно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільн ого законодавства, а за відсу тності таких умов та вимог - ві дповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зв ичайно ставляться. Згідно ст . 530 ЦК України якщо у зобов'яза нні встановлений строк (тер мін) його виконання, то воно п ідлягає виконанню у цей стро к (термін). Вказаній нормі коре спондує ст. 193 ГК України.

Проте, в порушення умов до говору, вимог ст.ст. 526, 530 ЦК Укра їни, ст. 193 ГК України та розписк и відповідач до цих пір не пов ернув позивачеві кошти, в роз мірі 123200 гривень, що еквівалент но 16000 доларів США по курсу НБУ, що свідчить про неналежне ви конання ним зобов' язання та призвело до виникнення на це й час заборгованості.

Згідно ст. 32 ГПК України док азами у справі є будь-які факт ичні дані, на підставі яких го сподарський суд у визначеном у законом порядку встановлює наявність чи відсутність об ставин, на яких ґрунтуються в имоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які маю ть значення для правильного вирішення господарського сп ору.

Ст. 33 передбачає, що кожна сто рона повинна довести ті обст авини, на які вона посилаєтьс я як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, відпові дно до ст. 43 ГПК України, оціню є докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьс я на всебічному, повному та об ' єктивному розгляді в судов ому процесі всіх обставин сп рави в їх сукупності, керуючи сь законом.

Підсумовуючи зазначене, ке руючись вищенаведеними поло женнями чинного законодавст ва України, суд доходить до ви сновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних ви мог фізичної особи - підприє мця ОСОБА_1 щодо стягнення з фізичної особи - підприємц я ОСОБА_2 суми заборговано сті у розмірі 123200 гривень, та на явності підстав для їх задов олення.

Враховуючи вищенаведене, с уд вважає вимоги позивача об ґрунтованими, правомірними т а такими, що базуються на зако нних підставах, в зв' язку з чим позов підлягає задоволен ню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК У країни, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної о соби - підприємця ОСОБА_1 д о фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення бор гу задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної о соби - підприємця ОСОБА_2 (65 122, АДРЕСА_1, ідентифікаційн ий номер НОМЕР_1), на корист ь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідент ифікаційний номер НОМЕР_2 ) борг у сумі 123200 (сто двадцять т ри тисячі двісті) гривень, вит рати по сплаті держмита у сум і 1232 грн. та витрати на ІТЗ судо вого процесу у сумі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, пере дбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набра ння рішенням законної сили.

Рішення підписане 30.03. 2009 р.

Суддя Літвінов С.В.