Ухвала

від 27.09.2016 по справі 573/1815/16-ц

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1815/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Кліщ О.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»,- про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Білопільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»,- про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Одночасно з поданням позову позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки в банківських установах відповідачів:

-ОСОБА_2, який мешкає за адресою: 41854,Україна, Сумська область, Білопільський район, смт. Жовтневе, вул. Шевченка, буд.13/7, а саме на належний ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1 ;

-ОСОБА_3, який мешкає за адресою: 16400,Україна, Чернігівська область, м.Борзна, вул.Горького, буд.13, а саме автомобіль, який йому належить «Богдан 211010», д.н. НОМЕР_2),

-а також на ішне майно, яке належить їм на праві особистої власності.

В обґрунтування заяви вказав, що 22.04.2016 року близько 23 години на перехресті автодороги Суми-Конотоп-Батурин та автодороги до с.Марківка в смт.Жовтневе водій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався з с.Марківка та переїжджав автодорогу Суми-Конотоп-Батурин грубо порушив правила дорожнього руху, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, яким керував позивач. Зіткнення відбулося в результаті грубого порушення правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2. Потім, під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, в результаті порушення вимог правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 відбулось зіткнення його автомобіля «Богдан 211010» д.н. НОМЕР_2, яким він керував з автомобілем НОМЕР_4. В результаті зіткнень автомобілю позивача було завдано пошкоджень та згідно висновку товарознавчої експертизи вартість матеріальної шкоди, завданої власникові автомобіля ВАЗ-21104, 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_5 станом цін на дату дослідження без урахування ПДВ на роботи, матеріали та з урахуванням ПДВ на складові частини складає 53 555, 98 грн.( п»ятдесят три тисячі п»ятсот п»ятдесят п»ять грн. 98 коп.).

Оскільки відповідачами не відшкодована матеріальна шкода, спричинена ними позивачу внаслідок ДТП, у позивача є побоювання щодо виникнення фінансової неспроможності відповідачів виплатити весь розмір заподіяної шкоди, що зробить неможливим виконання рішення суду.

У відповідності з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову вирішується судом, який розглядає справу, в день її надходження без повідомлення відповідача й інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 152 ЦПК України накладення арешту на майно є одним з видів забезпечення позову.

Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову. Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз'яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Позивач, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, в цілому виконав вимоги ч. 2 ст. 151 ЦПК України , зазначивши в своїй заяві відповідні причини для забезпечення позову та вид забезпечення, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Проте позивачем не надані суду докази наміру відповідачів здійснити відчуження вказаного майна.

Суд критично ставиться до наведених позивачем у своїй заяві підстав для забезпечення позову, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, співрозмірний позовній вимозі.

З матеріалів справи вбачається, що ціна заявленого позову 71 106 грн. Проте позивачем не надано жодних документів в обґрунтування ринкової вартості автомобілів, на які він просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості співставити ціну позову з вартістю майна.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153 , 210 Цивільного процесуального кодексу України ,-

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом 5-ти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя