Рішення

від 20.09.2016 по справі 910/27112/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016Справа № 910/27112/15 За позовом Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариства "Діамантбанк"

про визнання недійними договорів, розірвання договору та повернення майна, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Коржук І.О. (представник за довіреністю від 13.09.2015р.);

від відповідача: П’ятибрат Н.С. (представник за довіреністю від 06.11.2015р.);

від третьої особи: Мазур С.В. (представник за довіреністю від 02.10.2015р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет культури" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" (надалі - відповідач) про визнання недійсним договору підряду, визнання недійсним договору про взаємозалік вимог, розірвання договорів купівлі-продажу та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір підряду № 30/07-1 від 30.07.2014 року укладений між ПВНЗ "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" не відповідає приписам норм права, що регулюють будівельний підряд та за своєю правовою природою є правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а саме укладено для створення штучної заборгованості Позивача перед Відповідачем, з метою насправді здійснення взаємозаліку по укладеним договорам купівлі-продажу нерухомого майна та машиномісць. Відтак, позивач стверджує, що даний правочин є фіктивним, за наслідком фіктивності правочину, Позивач просив суд визнати його недійсним. А також просив суд, визнати недійсною двохсторонню угоду про взаємозалік та розірвати як похідні договори купівлі-продажу нерухомого майна, які укладені на виконання взаємозаліку за наслідком боргового зобов'язання Позивача перед Відповідачем за первинним договором підряду № 30/07-1 від 30.07.2014 року, а також зобов'язати відповідача повернути у його власність неоплачене нерухоме майно, яке є предметом договорів купівлі-продажу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що в момент вчинення договору підряду його сторонами не було порушено вимог, встановлених ч. 1-3, 5,6 статті 203 ЦК України, а отже, немає правових підстав для визнання договору недійсним. Серед іншого, Відповідач зазначає, що на момент укладання договору підряду, у сторін ще не було намірів укладати договір купівлі-продажу нерухомого майна так як договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені після укладання договору підряду.

Справа розглядається судом першої інстанції вдруге.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) від 26.11.2015р. у справі №910/27112/15 у задоволенні позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Куксов В.В., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.) від 19.04.2016р. рішення місцевого господарського суду у даній справі скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016р. та рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2015р. у справі №910/27112/15 скасовано та передано справу до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 04.08.2016р. справу №910/27112/15 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016р. справу №910/27112/15 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено розгляд справи на 13.09.2016р.

13.09.2016р. до початку розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої доповнено підстави позову, а саме позивач посилається на відсутність у ректора позивача Гуменчук А.В. повноважень на підписання від імені позивача спірних правочинів та враховуючи те, що позивачем не вчинялося будь-яких дій щодо схвалення в подальшому таких правочинів зі сторони позивача, наведене, на думку останнього, є окремою підставою для визнання вказаних правочинів недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. розгляд справи відкладено до 20.09.2016р. Крім того, зобов'язано відповідача надати необхідні для проведення судової експертизи документи.

В судовому засіданні 20.09.2016р., судом з урахуванням положень ст. ст. 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову.

Крім того, в судовому засіданні 20.09.2016р. судом було розглянуто клопотання позивача про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням у справі судової експертизи та відмовлено в його задоволенні з огляду на ненадання учасниками судового процесу документів, необхідних для її проведення.

Так, відповідачем у свої поясненнях, які долучено до матеріалів справи, зазначено про відсутність вказаних в ухвалі суду від 13.09.2016р. доказів.

За висновками суду, призначення у справі судової експертизи призведе до затягування судового процесу, що є неприпустимим в господарському судочинстві, за таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20 вересня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" (підрядник) 30.07.2014 року було укладено договір підряду № 30/07-1 (далі - договір підряду), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними і залученими силами, з власних або наданих замовником матеріалів, виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єкті: м Київ, вул. Щорса, буд. 36 в нежитлові приміщення, м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 68/8 нежитлові приміщення та здати їх замовнику у встановлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, прийняти виконані роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах, передбачених цим договором. Склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом дії цього договору. Підписаний сторонами поточний кошторис та/або договірна ціна є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до підпунктів 2.1., 2.2. договору підряду підрядник зобов'язується завершити роботи до 01 жовтня 2014 року. Датою завершення робіт вважається дата їх прийняття замовником та підписання сторонами акту приймання-здачі робіт.

Згідно з підпунктами 3.1., 3.2. договору підряду договірна ціна включає в себе здійснення робіт з врахуванням вартості та доставки на об'єкт всіх необхідних матеріалів. Орієнтовна вартість за цим договором складає 9000000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1500000,00 грн.

Як передбачено підпунктами 3.4.1, 3.4.4 договору підряду, з метою обліку виконаних робіт, проведення їх оплати відповідно до договору сторони підписують акти виконаних робіт (Ф-КБ2) та довідку про вартість виконаних робіт (Ф-КБЗ), проект яких підрядник складає у двох примірниках, підписує, скріплює печаткою і передає замовнику до 30 числа звітного місяця. Замовник проводить оплату підряднику за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних робіт (Ф-КБЗ) та акта виконаних робіт (Ф-КБ2В) протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання сторонами Ф-КБЗ та Ф-КБ2В.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку що за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та підпадає під правове регулювання параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України, оскільки роботи передбачені в п. 1.1. договору нерозривно пов'язані з місцезнаходженням об'єкта та спрямовані на проведення капітального ремонту об'єктів позивача.

За змістом ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 882 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом акта приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2014 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, підписаних та скріплених печаткою обох сторін, відповідач виконав підрядні роботи відповідно до умов договору підряду на суму 8890019,38 грн.

Пунктами 4.1, 4.2. договору підряду матеріально технічне забезпечення може покладатись на Замовника та/або Підрядника. Підрядник зберігає право власності на будівельному майданчику на матеріально-технічні ресурси власного постачання. Підрядник має право залучати для виконання робіт робочу силу в достатній кількості та з відповідною кваліфікацією. Замовлення, постачання матеріалів і сировини, необхідних для виконання робіт за договором, здійснює Замовник та/або Підрядник власними силами. Облік матеріалів та сировини, придбаних Підрядником або переданих йому Замовником, здійснює Підрядник.

Відтак умовою виконання взятих на себе Відповідачем зобов'язань є наявність завдання замовника при якому Відповідач на свій ризик, власними і залученими силами, з власних або наданих замовником (Позивачем) матеріалів, виконує будівельно-ремонтні роботи на об'єктах, зазначених в договорі підряду. Відповідач також повинен здійснювати облік матеріалів та сировини, придбаних Підрядником або переданих йому Замовником.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів про обмін сторонами будь-якими документами про погодження складу, обсягу, кількості та часу робіт, залучення трудових ресурсів, а також не містять доказів придбання матеріалів Відповідачем та виконання підрядних робіт найманими або власними працівниками та/або підрядними організаціями як і не містить доказів здійснення обліку матеріалів та сировини, придбаних Підрядником або переданих йому Замовником, який мав здійснювати Підрядник, який є Відповідачем у справі, ці докази сторонами, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

З'ясовуючи настання правових наслідків відповідно до природи та змісту укладеного договору, суд взяв до уваги той факт, що за змістом умов договору підряду відповідач повинен був надавати позивачеві до 30 числа звітного місяця акти виконаних робіт (Ф-КБ2) та довідку про вартість виконаних робіт (Ф-КБЗ), що підтверджує виконання робіт, а приймання-передача робіт за договором здійснюється відповідно до чинного порядку і оформлюється як актами приймання виконаних підрядних робіт щомісячно так і актом приймання-здачі робіт по закінченню всіх робіт відповідно до предмету договору. Проте, у матеріалах справи відсутні відповідні щомісячні акти виконаних робіт (Ф-КБ2) та довідки про вартість виконаних робіт (Ф-КБЗ), щомісячні акти приймання виконаних підрядних робіт та акт приймання-здачі робіт по закінченню всіх робіт відповідно до предмету договору; сторони не підписали остаточного акта приймання-здачі робіт по закінченню всіх робіт відповідно до предмету договору підряду, тобто, в матеріалах справи відсутній документ, який би підтверджував закінчення всіх робіт відповідно до предмету договору, а наявні лише акт №1/10 приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року датований 10 жовтня 2014 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року.

Пунктом 7.2. договору підряду передбачено обов'язок замовника надати підряднику до початку робіт доступ до місця проведення робіт (фронт робіт) та джерел енерго- і водопостачання, необхідних для виконання робіт; надати підряднику фронт робіт, підготовлений замовником для виконання робіт, складські та побутові приміщення; надати підряднику на весь строк виконання робіт можливість безкоштовного підключення та користування за тимчасовою схемою до зовнішніх інженерних мереж (електроенергії, води) та комунікацій і необхідній кількості.

Таким чином, умовою виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань є підписання кошторисів та замовлень на проведення підрядних робіт, поточних кошторисів, надання замовником підряднику доступу до місця проведення робіт (фронт робіт) та джерел енерго- і водопостачання, наявність завдання замовника, при якому відповідач на свій ризик, власними і залученими силами, з власних або наданих замовником (позивачем) матеріалів виконує будівельно-ремонтні роботи на об'єктах, зазначених в договорі підряду, здійснює облік матеріалів та сировини, придбаних підрядником або переданих йому замовником, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів наявності підписаних загального та поточних кошторисів, замовлень, доказів про обмін сторонами будь-якими документами про погодження складу, обсягу, кількості та часу робіт, залучення трудових ресурсів, доказів придбання матеріалів відповідачем та здійснення обліку матеріалів та сировини, придбаних відповідачем або переданих йому позивачем, виконання підрядних робіт найманими або власними працівниками та/або підрядними організаціями, як і доказів забезпечення доступу до місця проведення робіт та забезпечення енерго- і водопостачанням.

Судом також встановлено, що ціна у договорі підряду не була визначена як остаточна, а мала орієнтовне значення, а згідно з підпунктами 1.1., 1.2. договору підряду склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом дії цього договору, але жодних доказів підписання та погодження кошторисів, як і поточного кошторису, та/або договірних цін, складу та обсягів робіт, які відповідно до підпунктів 3.1., 3.2. договору підряду мали включати в себе здійснення робіт з врахуванням вартості та доставки на об'єкт всіх необхідних матеріалів, і що ціна договору підряду включала в себе не тільки здійснення робіт, а й ціну матеріалів і вартість їх доставки, судам обох інстанцій не надано сторонами та вони відсутні в матеріалах справи.

З даних документів, вбачається та обставина, що відносини між Позивачем та Відповідачем мали місце за межами останнього дня строку виконання договору підряду, яким згідно договору є 01 жовтня 2014 року, і не відображають всієї повноти наданих послуг з урахуванням об'єму та суми декларованих затрат по договору підряду, який оскаржується.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 1538 від 21.12.2015 загальний обсяг матеріалів, труда та обладнання, затраченого на проведення будівельно-ремонтних робіт на об'єктах Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" за адресою: м. Київ, вул. Щорса, буд. 36В нежитлові приміщення та м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 68/8 нежитлові приміщення, не відповідає даним, викладеним в акті № 1/10 приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року, датованого 10 жовтня 2014 року на суму 8890019,38 грн. та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року на суму 8890019,38 грн., загальний обсяг матеріалів, труда та обладнання, затраченого на проведення будівельно-ремонтних робіт на об'єктах Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" за адресою: м. Київ, вул. Щорса, буд. 36В нежитлові приміщення та м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 68/8 нежитлові приміщення, становить 3255714 грн.

За висновком експертного дослідження (виготовленого на підставі висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 1538 від 21.12.2015), здійсненого за результатами проведення економічного дослідження від 24.03.2016 № 1-24/03, загальний обсяг матеріалів, труда та обладнання на проведення будівельно-ремонтних робіт на об'єктах Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" (код ЄДРПОУ 31028309) за адресою: м. Київ, вул. Щорса, буд. 36В нежитлові приміщення та м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 68/8 нежитлові приміщення, (кошторисна вартість робіт) в сумі 3255714,00 грн. затрачено на протязі з грудня 2013 року по червень 2014 року саме замовником, без залучення в якості підрядника за спірним договором підряду № 30/07-1 від 30.07.2014 ТОВ "Житлобудінвест", також висновком встановлено, що відображення у бухгалтерському та податковому обліку Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" (код ЄДРПОУ 31028309) обсягу та видів матеріалів, труда та обладнання, які затрачені на проведення будівельно-ремонтних робіт на об'єктах за адресою: м. Київ, вул. Щорса, буд. 36В нежитлові приміщення та м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 68/8 нежитлові приміщення за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року включно, за умовами, які викладені у висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 1538 від 21.12.2015, документально не підтверджується.

За змістом довідки Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" від 20.02.2016 року № 17 за підписом ректора та головного бухгалтера в двадцятишестиповерховому будинку за адресою: вул. Щорса 36 "В" в м. Києві на 1 поверсі знаходяться нежитлові приміщення № 235 "А" та № 236 загальною площею 268,6 м2, які є власністю Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури", інших приміщень у даному будинку Приватний виший навчальний заклад "Київський університет культури" у власності, володінні, користуванні чи оренді не має. Будівельно-ремонтні роботи в приміщеннях № 235 МА" та № 236, вказані у висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 1538 від 21.12.2015р., проводились власними силами навчального закладу до липня 2014 року. В даних приміщеннях № 235 "А" та № 236 будівельно-ремонтні роботи з липня 2014 року і по даний час не проводились.

За змістом довідки Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" від 29.02.2016 року за підписом ректора та головного бухгалтера будівельно-ремонтні роботи згідно договору підряду від 30.07.2014р. №30/07-1, які вказані в довідці про вартість виконаних робіт (Ф-КБ3) та акті виконаних робіт (Ф-КБ2В) за жовтень 2014 року в нежитлових приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Щорса, буд. 36В та за адресою: м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 68/8 не проводились відповідачем або будь-яким іншим підприємством, а такі роботи проводились власними силами позивача у період до липня 2014 року.

В свою чергу, відповідачем надано до матеріалів справи висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 85 від 12.09.2016р., відповідно до якого встановлено, що актом №1/10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року (ФКБ2В) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року (ФКБ3) документально підтверджується факт виконання робіт, передбачених договором підряду №30/07-1 від 30.07.2014р., а встановити час коли виконувались ремонтно-будівельні роботи, які вказані у договорі підряду №30/07-1 від 30.07.2014р., акті №1/10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року не вбачається за можливе, у зв'язку з відсутністю відповідних методик з визначення фактичного часу виконання ремонтно-будівельних робіт.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, надані учасниками судового процесу висновки розцінюються судом як письмові докази за загальними правилами доказування в господарському судочинстві відповідно до положень ст. ст. 32 - 34, 36, 43 ГПК України.

При цьому, суд відзначає, що питання щодо призначення у справі судової експертизи для визначення відповідності обсягів, вартості, кількості матеріалів, труда та обладнання, що використані на будівельно-ремонті роботи на об'єктах позивача вказаним у акті №1/10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року на виконання вказівок Вищого господарського суду України, наведених у постанові від 12.07.2016р. досліджувалося судом, що відображено в протоколі судового засідання та в ухвалі суду за 13.09.2016р.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід: - визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; - визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню; - максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності; - за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта); - визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів; - здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб; - у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста; - у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз'яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи; - з'ясувати усі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи. (п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Враховуючи ту обставину, що необхідні для проведення судової експертизи у даній справі документи не будуть надані в розпорядження судового експерта, суд дійшов висновку про недоцільність призначення у даній справі судової експертизи.

Дослідивши надані сторонами докази, якими сторони підтверджують свої вимоги та заперечення в частині обґрунтування відповідності обсягів, вартості, кількості матеріалів, труда та обладнання, що використані на будівельно-ремонті роботи на об'єктах позивача вказаним у акті №1/10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано висновків експертних досліджень № 1538 від 21.12.2015 та № 1-24/03 від 24.03.2016, а також наведеної у вказаних вище довідках інформації про виконання будівельно-ремонтних робіт на вказаних об'єктах позивача власними силами навчального закладу до липня 2014 року.

При цьому, за висновками суду експертне дослідження № 85 від 12.09.2016р. містить в собі дані на підтвердження факту виконання будівельних робіт, натомість не містить даних щодо обсягів, вартості, кількості матеріалів, труда та обладнання, що використані на будівельно-ремонті роботи на об'єктах позивача, тоді як наданими позивачем доказами підтверджується, що ремонтні роботи на об'єктах Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" за адресою: м. Київ, вул. Щорса, буд. 36В нежитлові приміщення та м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 68/8 нежитлові приміщення проводились в значно меншому розмірі, ніж це зазначено в акті № 1/10 приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, роботи проводились господарським способом власними силами та з матеріалів позивача і без залучення сторонніх осіб, в тому числі відповідача, в якості підрядника, у інші строки, які передували даті укладення спірного договору підряду.

За таких обставин, господарський суд визначив надані відповідачем підписаний акт та довідку за жовтень 2014 року недостатніми доказами виконання відповідачем підрядних робіт та існування реальних правових наслідків за спірним договором.

Відповідно господарський суд дійшов висновку, що встановлені ним під час судового розгляду обставини справи засвідчують, що спірний договір підряду є фіктивним, позаяк не спрямований на реальне настання зумовлених ним правових наслідків, а внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву; сторони, укладаючи правочин, заздалегідь знали, що він не буде виконаний, оскільки реально виконані роботи на об'єктах позивача проводились власними силами позивача, з власних матеріалів та обладнання, без залучення відповідача та у період, який передував даті укладення договору підряду; жодна із сторін не намагалася досягти правового результату, обумовленого спірним договором, доказів, що якась із сторін намагалась виконати умови спірного договору (зокрема, передати або отримати фронт робіт, готовий до виконання робіт, складські та побутові приміщення, здійснити замовлення, закупку, постачання, розвантаження матеріалів та обладнання на об'єкти позивача в межах спірного договору, підписати кошторис або договірну ціну, укласти договір субпідряду, вести облік матеріалів та обладнання, залучити трудові ресурси, намагання підключитись до зовнішніх інженерних мереж (електроенергії, водопостачання), здійснення контролю за якістю, обсягами та вартістю робіт, пред'явлення претензій вимог щодо невиконання умов спірного договору однією із сторін) суду не надано, тобто, жодна із сторін не вчиняла тих заходів, які були обумовлені умовами договору підряду та які б надали можливість суду встановити, що одна із сторін дійсно намагалася досягти правового результату передбаченого договором підряду.

Як слідує з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

За статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоб створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину. При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються прикрити свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.

Поряд з цим, суд враховує, що саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності, а визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін, і, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину, якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

Також як слідує із п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

З огляду на вищенаведені та установлені судом під час судового розгляду фактичні обставини свідчать про те, що спірний договір підряду є фіктивним в силу положень ст. 234 ЦК України та таким, що не відповідає вимогам передбачених ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, а внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, заздалегідь знали, що він не буде виконаний, оскільки роботи на об'єктах Позивача які реально виконані на цих об'єктах у відповідних об'ємах та на відповідну суму, проводились власними силами Позивача, з власних матеріалів та обладнання, без залучення Відповідача в якості підрядника та у період який передував даті укладення договору підряду, поряд з цим, матеріалами справи доведено, що ознака фіктивності притаманна діям обох сторін правочину, оскільки жодна із сторін не намагалася досягти правового результату обумовленого спірним договором, зокрема, жодних доказів про те, що якась із сторін намагалась виконати умови спірного договору суду не надано, зокрема, передати або отримати фронт робіт, готовий до виконання робіт, складські та побутові приміщення, здійснити замовлення, закупку, постачання, розвантаження матеріалів та обладнання на об'єкти Позивача в межах спірного договору, підписати кошторис або договірну ціну, укласти договір субпідряду, вести облік матеріалів та обладнання, залучити трудові ресурси, намагання підключитись до зовнішніх інженерних мереж (електроенергії, водопостачання), здійснення контролю за якістю, обсягами та вартістю робіт, пред'явлення претензій вимог щодо невиконання умов спірного договору однією із сторін, тощо, тобто жодна із сторін не вчиняла тих заходів, які були обумовлені умовами договору пряду, які б надали можливість суду встановити, що дійсно одна із сторін, дійсно намагалася досягти правового результату передбаченого договором підряду.

Таки чином, суд вважає, що Позивачем належним чином доведено як факт відсутності на момент укладення спірного договору наміру у сторін цього договору створити правові наслідки, які обумовлюються ним, а саме виконання будівельно-ремонтних робіт на об'єктах Позивача та що укладаючи його, сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний, так і доведена наявність умислу у сторін, який виражався в створенні штучної заборгованості перед Відповідачем у Позивача, яка у подальшому була використана сторонами для погашення реальної заборгованості Відповідача перед Позивачем, шляхом підписання двохстороннього протоколу взаємозаліку боргових зобов'язань за наявними у справі у договорами купівлі-продажу нерухомого майна, власником якого був Позивач.

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити про те, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

Отже, наведені вище фактичні обставини справи та відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів реального виконання з обох сторін умов договору підряду, доказів реального намагання його виконати, свідчить не тільки про те, що цей договір не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч.5 ст.203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, а й свідчить про те, що внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи договір підряду, знали заздалегідь, що він не буде виконаний, так як потреби у проведені ремонтно-будівельних робіт на об'єктах Позивача не було та вказані роботи Відповідачем на об'єктах Позивача у період вказаний у договорі підряду не проводились, з огляду на те, що вони були виконані ще до укладення договору підряду, що свідчить про наявність умислу у обох сторін спрямованого на невиконання умов укладеного договору підряду та на створення штучної заборгованості у Позивача перед Відповідачем та на відсутність реального наміру у сторін створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто реального здійснення ремонтно-будівельних робіт.

З огляду на вказане вище, суд критично оцінює наявні у справі акт № 1/10 приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року на суму 8 890 019,38 грн., так як вищенаведеним судом установлено невиконання вказаних у даних документах будівельно-ремонтних робіт Відповідачем, виконання їх господарським способом власними силами Позивача, у період який передував даті укладення спірного договору підряду на значно в меншому обсязі та вартості ніж це указано в даному акті та довідці.

При цьому, суд зауважує, що саме по собі підписання сторонами акту № 1/10 приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, не свідчить, з урахуванням усіх вищенаведених установлених судом фактичних обставин, що сторонами таким чином вчинялись певні дії на виконання правочину, адже предметом спірного договору підряду є саме здійснення будівельно-ремонтних робіт на об'єктах Позивача, тобто факт здійснення будівельно-ремонтних робіт і є тим правовим наслідком, що породжуються відповідним правочином, а як у установлено судом та доведено Позивачем, роботи, що вказані в наведених документах не здійснювались Відповідачем.

Поряд з цим, акт № 1/10 приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, підписані у жовтні 2014 року, а суд надає правову оцінку спірному договору, згідно предмету спору, саме на момент його укладення сторонами, і наявні в матеріалах справи докази, свідчать про те, що роботи в наявних об'ємах були виконані ще до укладення договору підряду.

З цих же підстав, господарський суд не приймає до уваги доводи Відповідача про те, що спірний договір не може бути визнаний недійсним, з огляду на те, що Позивачем на виконання спірного договору було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти у жовтні 2014 року у сумі 190019,38 грн., у вигляді доплати різниці за виконані будівельно-ремонтні роботи Відповідачем, яка залишилась непокритою у зв'язку з укладенням двохсторонньої угоди про взаємозалік, укладеної у вигляді протоколу взаємозаліку від 13.10.2014 року між Позивачем та Відповідачем, оскільки по- перше, сплата цих коштів не є переданням майна на виконання правочину, з огляду на предмет спірного договору підряду, по-друге, вказані кошти перераховувались згідно акту № 1/10 приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, виконання робіт згідно яких спростовується матеріалами справи.

Крім того, як на окрему підставу позову Позивач посилається на те, що він укладений з перевищенням повноважень особою, що його підписала.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що спірні правочини, визнання недійсними та розірвання яких є предметом даного позову, а також акт № 1/10 приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року від імені позивача підписано ректором Гуменчук А.В.

У відповідності до п. 5.1., п. 5.2.12. Статуту Вищим органом управління університетом є загальні збори учасників. До компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, прийняття рішення про укладення правочинів (договорів, контрактів), що укладаються на суму 100 000,00 гривень і вище.

Натомість матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання загальними зборами позивача ректору Гуменчук А.В. згоди на укладення спірних правочинів.

Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За змістом ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 216, 241 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За таких обставин, з огляду на те, що будь-яких дій зі сторони позивача щодо схвалення підписаних ректором позивача Гуменчуком А.В. спірних правочинів не вчинялося, наведені позивачем у заяві про зміну підстав позову обставини є підставою для визнання укладеного між сторонами договору підряду недійсним.

13.10.2014р. Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет культури" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 3729 на суму 8000000 грн., а також договори купівлі-продажу машиномісць за №№ 3730-3739 на загальну суму 700000 грн., яку покупець відповідно до пунктів 3 зазначених вище договорів зобов'язується перерахувати продавцю до 15.10.2015р.; договори підписані сторонами та нотаріально посвідчені.

13.10.2014р. сторони уклали протокол взаємозаліку, за змістом якого Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет культури" реалізував нежитлові приміщення в кількості 1473,2 кв.м. для Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" згідно з договором № 3729 на суму 8000000 грн., а також 10 машиномісць за договорами купівлі-продажу №№ 3730-3739 на загальну суму 700000 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" виконало ремонтних робіт на об'єктах Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" у розмірі 8890019,38 грн. згідно з договором підряду № 30/07-1 від 30.07.2014; сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 8700000 грн. зі сплатою залишку заборгованості в сумі 190019,38 грн. до 24.10.2014р..

В свою чергу, з урахуванням вставлених судом фактичних обставин та достатніх підстав для визнання спірного договору підряду недійсним, суд вважає обґрунтованими доводи Позивача щодо визнання недійсною і двохсторонньої угоди про взаємозалік, укладеної сторонами 13.10.2014 року у вигляді протоколу взаємозаліку, якою передбачено, що Позивач реалізував нежитлові приміщення в кількості 1473,2 кв.м. для Відповідача згідно договору купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, крім того 10-ть машиномісць згідно договорів купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року на загальну суму 700 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, Відповідач виконав ремонтних робіт на об'єктах Позивача у розмірі 8 890 019,38 грн., в т.ч. ПДВ, згідно спірного договору підряду № 30/07-1 від 30.07.2014 року та згідно якої сторони керуючись чинним законодавством України та у відповідності з домовленістю про залік заборгованості дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 8 700 000,00, в т.ч. ПДВ. Заборгованість в сумі 190 019,38 грн., в т.ч. ПДВ, підлягає погашенню на користь Відповідача до 24.10.2014 року.

Зокрема, як слідує із ст. 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 598 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частина 2 цієї ж статті закріплює, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Частина 2 зазначеної статті допускає можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін.

У свою чергу, ч.1 ст.202 ГК України закріплює, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, як вбачається з вищевказаних ч.1 ст.601 ЦК України та ч.3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є засобом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам (критеріям): 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З буквального змісту ст.601 ЦК України та 203 ГК України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такі, що випливають із двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути присутні речі одного роду (зустрічні грошові вимоги); необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'являти до зарахування вимоги за такими зобов'язаннями, яке не підлягає виконанню.

Отже, головним критерієм для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, є наявність зустрічних вимог, тобто наявність у кожної із сторін перед іншою стороною однорідного зобов'язання, зокрема, грошового зобов'язання.

Проте, як вбачається з вищенаведеного спірний договір підряду є недійсним, з огляду на те, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених ним, що відповідно свідчить про те, що договір підряду не породжує жодних прав та обов'язків у сторін цього договору, в тому числі, обов'язків щодо сплати Позивачем грошових коштів Відповідачу за нібито виконані підрядні роботи у сумі 8 890 019,38 грн.

Таким чином, між Позивачем та Відповідачем не існують насправді зустрічні однорідні вимоги, що випливали б із двох різних зобов'язань та які підлягали б зарахуванню, тобто де Позивач (кредитор) одного зобов'язання, є боржником іншого зобов'язання.

З огляду на що та враховуючи встановлені обставини недійсності спірного договору підряду, який не створює будь-яких цивільно-правових наслідків, суд вважає, що зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог згідно укладеної за згодою сторін 13.10.2014 року двохсторонньої угоди у вигляді протоколу взаємозаліку, є незаконним, так як на момент такого зарахування у сторін не існувало зустрічних однорідних вимог, які випливали б, в тому числі, із недійсного спірного договору підряду, який не породжує жодних прав та обов'язків сторін договору, а тому вказана угода укладена сторонами 13.10.2014 року у вигляді протоколу взаємозаліку, також визнається недійсною судом, з указаних вище підстав та норм чинного законодавства.

Поряд з цим, як вставлено судом між Позивачем та Відповідачем укладені договори купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ та договори купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року на загальну суму 700 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, згідно яких Позивач зобов'язався передати нерухоме майно у власність Відповідачу, а Відповідач прийняти та оплатити вказане майно.

Також судом встановлено, що Відповідач набув права власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року та договору купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року.

Частиною 1 ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як слідує із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року та договорів купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року, строк оплати Відповідачем за придбане нерухоме майно встановлений до 15.10.2014 року.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, Відповідач мав сплатити на користь Позивача повну вартість придбаного нерухомого майна, а саме, згідно договору купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року у розмірі 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ та згідно договорів купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року у розмірі 700 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, до 15.10.2014 року.

Але, з урахуванням того, що спірний договір підряду є недійсним та не створює цивільно-правових наслідків, з огляду на що, зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог згідно укладеної за згодою сторін 13.10.2014 року двохсторонньої угоди у вигляді протоколу взаємозаліку, є безпідставним, так як на момент такого зарахування у сторін не існувало зустрічних однорідних вимог, які випливали б, в тому числі, із недійсного спірного договору підряду, суд приходить до висновку про те, що оплата Відповідачем Позивачу коштів за вказаними договорами купівлі-продажу у строки до 15.10.2014 року, згідно до здійсненого взаємозаліку на підставі недійсних договору підряду та угоди, укладеної сторонами 13.10.2014 року, у вигляді протоколу взаємозаліку, не відбулась, а тому за Відповідачем існує заборгованість з оплати за продане нерухоме майно згідно вказаних вище договорів купівлі-продажу, станом на день подання позову та розгляду апеляційної скарги, так як інших доказів оплати заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд зауважує, що в порушення умов договору купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року та договорів купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року та ст.ст.525, 526, 530, 610, 692 ЦК України, ст.ст.173, 193, 265 ГК України, Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, зокрема, не сплатив у строки передбачені вказаними договорами плату за придбане ним нерухоме майно.

З огляду на це, за Відповідачем рахується заборгованість, згідно договору купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року у розмірі 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ та згідно договорів купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року у розмірі 700 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а якщо немає конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а якщо не встановлено таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

В свою чергу, ст.694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Як зазначалось вище, згідно умов договору купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ та договорів купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року на загальну суму 700 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, строк оплати за придбане нерухоме майно встановлений до 15.10.2014 року, тобто Відповідачу майно було продане Позивачем в кредит з відстроченням платежу до 15.10.2014 року, з переданням нерухомого майна в день укладення договорів купівлі-продажу, тобто 13.10.2014 року, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі нерухомого майна від 13.10.2014 року, тобто Позивачем був виконаний обов'язок щодо передання майна, а Відповідач, в свою чергу, його прийняв, набув на нього права власності, а грошові кошти у строк не оплатив, як того вимагають умови вказаних договорів.

За таких підстав та у зв'язку із простроченням оплати вартості нерухомого майна Відповідачем, Позивач згідно ст.694 ЦК України має право вимагати повернення у його власність неоплаченого нерухомого майна, яке є предметом договору купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року та договорів купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст. 655, ст. 692, ст. 697 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи наведене вище та приписи ст.651 ЦК України, суд вважає, що наявність факту не оплати Відповідачем грошових коштів за придбане нерухоме майно у порушення передбаченого договорами купівлі-продажу строку, є істотним порушенням договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки внаслідок несплати Відповідачем грошових коштів Позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні вказаних договорів, а саме права отримати грошові кошти у вигляді доходу від продажу нерухомого майна, яке належало йому на праві власності.

Несплата за нерухоме майно впродовж півторарічного строку позбавляє Позивача можливості отримати результат, на який останній розраховував при укладанні договору купівлі-продажу, а саме отримання коштів від продажу власного майна.

За таких обставин, судом визнаються обґрунтованими доводи Позивача про те, що у зв'язку із не оплатою нерухомого майна Відповідачем в строк передбачений договорами, зазначені договір купівлі-продажу № 3729 від 13.10.2014 року та договори купівлі-продажу за № 3730 - 3739 від 13.10.2014 року, на підставі ст.651 ЦК України підлягають розірванню, а нерухоме майно передане за цими договорами Відповідачу поверненню Позивачу у його власність.

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що факт наявності спірного нерухомого майна в заставі третьої особи ПАТ "Діамантбанк", згідно договорів застави наявних в матеріалах справи, не є перешкодою для задоволення позовних вимог та повернення нерухомого майна власнику Позивачу, адже спірний договір підряду визнається недійсним з моменту його укладення, з огляду на те, що не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, і не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним, а факт несвоєчасної оплати є підставою для розірвання договорів купівлі-продажу та повернення майна попередньому власнику Позивачу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/27112/15 підлягають задоволенню в повному обсязі, договір підряду та договір про взаємозалік вимог підлягають визнанню недійсними, договори купівлі-продажу нерухомого майна - розірванню, а майно - поверненню позивачу.

Судовий збір в розмірі 146 334,00 грн. відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір підряду № 30/07-1 від 30.07.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

3. Визнати недійсною двохсторонню угоду про взаємозалік, укладену у вигляді протоколу взаємозаліку від 13.10.2014 року між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

4. Розірвати договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 3729 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

5. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3730 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

6. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3731 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

7. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3732 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

8. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3733 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

9. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3734 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

10. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3735 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"

11. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3736 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"

12. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3737 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"

13. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3738 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"

14. Розірвати договір купівлі-продажу машиномісця № 3739 від 13.10.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом "Київський університет культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест".

15. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" (код ЄДРПОУ 32162782, адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд 68, кв. 73) повернути на користь Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" (код ЄДРПОУ 31028309, адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 20) шляхом підписання актів приймання-передачі нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 9, балкон, 30% групи приміщень № 47 літ Д) - офіс, які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Щорса, 36 загальною площею 1 473,20 кв.м; машиномісця № 4 (чотири), загальною площею 13,7 кв.м.; машиномісце № 5, загальною площею 16,5 кв.м., машиномісце № 7, загальною площею 18,4 кв.м.; машиномісце № 10, загальною площею 19,9 кв.м ; машиномісце № 14, загальною площею 21,3 кв.м.; машиномісце № 15, загальною площею 20,9 кв.м.; машиномісце № 16 , загальною площею 20,4 кв.м.; машиномісце № 19, загальною 20,4 кв.м.; машиномісце № 25, загальною площею 10,7кв.м.; машиномісце № 26 загальною площею 12,8 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Щорса 36 у підвалі (літ Д).

16. Стягнути з Товариства з обмеженою "Житлобудінвест" (код ЄДРПОУ 32162782, адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд 68, кв. 73) на користь Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" (код ЄДРПОУ 31028309, адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 20) судовий збір в розмірі 146 334,00 грн. (сто сорок гість тисяч триста тридцять чотири гривні 00 коп.).

17. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2016р.

Суддя С.М. Морозов