Постанова

від 26.09.2016 по справі 908/5093/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2016 р. справа №908/5093/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Левел", м. Мелітополь, Запорізька область Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився; на рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 р. у справі№ 908/5093/15 (суддя: Немченко О.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Левел", м. Мелітополь, Запорізька область до Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш", м. Мелітополь, Запорізька область простягнення 67 211 грн. 25 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Левел" (далі - ТОВ "Левел", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш" (далі - ДП Мелітопольський завод "Гідромаш", відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 54 707 грн. 37 коп., інфляційних втрат в сумі 28 327 грн. 97 коп., 3 % річних 2 299 грн. 93 коп.

В процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом позивач уточнив позовні вимоги та за остаточними вимогами просив стягнути з відповідача борг в сумі 39 707 грн. 37 коп., інфляційні втрати в сумі 28 327 грн. 97 коп., 3 % річних в сумі 2 299 грн. 93 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р., позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 39 707 грн. 37 коп. заборгованості, 2 175 грн. 91 коп. 3 % річних, 28 327 грн. 97 коп. інфляційних втрат, а також 1 215 грн. 85 коп. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду від 14.04.2016 р. рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. в частині стягнення 3 000 грн. 00 коп. заборгованості залишено без змін, в решті зазначені судові акти скасовані та справу № 908/5093/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Вказана постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 р. та постанові Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. є передчасними, оскільки станом на момент винесення постанови суду апеляційної інстанції постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та постанова Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 0870/8017/12 вже були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016 р., справа направлена на новий розгляд. Відтак, не існувало суми, з якої можна було обчислити 1 %, а тому, сума 36 707 грн. 37 коп. наразі є недоведеною.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 36 707 грн. 37 коп. основного боргу, 28 327 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 2 175 грн. 91 коп. 3 % річних внаслідок відсутності позитивного рішення з розгляду апеляційної скарги саме на постанову Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 0870/8017/12 від 15.11.2012 р., яка була скасована і не набрала законної сили.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Левел" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % та інфляційних втрат, нарахованих на 3 000 грн. 00 коп. боргу.

Крім того, позивач вважає, що прийняті на себе договірні зобов'язання він виконав належним чином, про що свідчить акт виконаних робіт від 31.10.2013 р., відтак, на його думку, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 04.06.2013р. між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем був укладений договір про надання юридичної допомоги №01/06 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання юридичної допомоги в представництві інтересів замовника в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді по апеляційній скарзі замовника на постанову Запорізького окружного адміністративного суду №0870/8017/12 від 15.11.2012 р.

Умовами п. п. 4.1, 4.2 договору визначено, що за виконання зобов'язань, передбачених п. 1.1 договору, замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі 3000грн. У випадку прийняття позитивного рішення з розгляду апеляційної скарги Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 1% від суми збереженого прибутку.

Згідно з п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до прийняття рішення в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 р. по справі № 0870/8017/12 позовні вимоги Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш" задоволені частково, визнані противоправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 23.07.2012 р. за №№0000051540, НОМЕР_1 та частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.07.2012 р. за №0000031540, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 р. задоволено апеляційну скаргу Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш", постанову Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 0870/8017/12 від 15.11.2012 р. скасовано частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000041540 від 23.07.2012р., яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з ПДВ, у розмірі 5 470 737 грн. 00 коп. та нараховані штрафні санкції у розмірі 2 735 368 грн. 50 коп. та №0000031540 від 23.07.2012 р. щодо зменшення відповідачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 5 302 428 грн. 00 коп.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач надав відповідні послуги відповідачу на суму 3 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робіт до договору від 31.10.2013 р., яки підписаний першими керівниками сторін та скріплені печатками їх підприємств.

У вищезазначеному акті наявне посилання на договір, що свідчить про надання послуг, вказаних в акті, на підставі даного договору.

19.11.2013 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 40 на оплату винагороди відповідно до п. 4.2 договору в розмірі 54 707 грн. 37 коп.

Відповідачем на виконання умов договору 26.11.2013 р. сплачено 10 000 грн. 00 коп. та 12.03.2014 р. сплачено 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз умов договору свідчить про те, що предметом договору, на підставі якого заявлений позов у даній справі, є надання юридичної допомоги в представництві інтересів замовника в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді по апеляційній скарзі замовника на постанову Запорізького окружного адміністративного суду №0870/8017/12 від 15.11.12.

Крім того, за умовами п. 4.2 договору лише у випадку прийняття позитивного рішення з розгляду апеляційної скарги Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 1% від суми збереженого прибутку.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016 р. постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 р. по справі № 0870/8017/12 були скасовані та справа направлена на новий розгляд.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для сплати винагороди відповідно до п. 4.2 договору.

Також, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Запорізької області щодо того, що до складу заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не входили нарахування на суму 3000 грн. 00 коп., а тому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Левел" на рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 р. у справі № 908/5093/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 р. у справі № 908/5093/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.