Постанова

від 28.09.2016 по справі 815/2178/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 р. Справа № 815/2178/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус-777» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус-777» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпус-777» звернулось до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2015 року №0002902202, №0002912202, №0002922202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Корпус-777» відмовлено.

В апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус-777» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 17 листопада 2015 року по 23 листопада 2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Корпус-777» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 30 листопада 2015 року №3807/2203 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Корпус-777», код за ЄДРПОУ 38437144 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року», відповідно до висновку якого встановлено, що позивачем, окрім іншого, в порушення:

- п.44.1 ст. 44, п.п.138.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено витрати операційної діяльності, всього в сумі 8 081 571 грн., у тому числі за 2014 рік на 8 081 571 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 005 352 грн., у тому числі: січень 2014 року в сумі 167 502 грн., лютий 2014 року в сумі 193 317 грн., березень 2014 року в сумі 118 668 грн., квітень 2014 року в сумі 307 624 грн., травень 2014 року в сумі 10 019 грн., липень 2014 року в сумі 26 342 грн., жовтень 2014 року в сумі 109 092 грн., листопад 2014 року в сумі 72 788 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 610 963 грн. за період вересень 2015 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 16 грудня 2015 року №0002902202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 818 354 грн. (за основним платежем - 1 454 683 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36 371 грн.), №0002912202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 610 963 грн., №0002922202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 256 690 грн. (за основним платежем - 1 005 352 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 251 338 грн.)

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Інтехно» та ТОВ «Люкспромсервіс» не мало реальної можливості здійснювати господарські операції щодо постачання товару за укладеними договорами з позивачем, тобто не здійснювало господарську діяльність, а штучно формувало податкову вигоду позивачу, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування апелянту сум податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року на суму 1 616 314 грн., у тому числі, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 005 352 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 610 963 грн. за вересень 2015 року та витрат на суму 8 081 571 грн. по господарських операціях з ТОВ «Інтехно» та ТОВ «Люкспромсервіс», оскільки вказані операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та іншого, що економічно необхідно для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Корпус-777» (покупець) та ТОВ «Інтехно» (постачальник) було укладено договори поставки: №0212 від 01 жовтня 2013 року, №212 від 01 жовтня 2013 року, а також між ТОВ «Корпус-777» (покупець) та ТОВ «Люкспромсервіс» (постачальник) було укладено договір поставки №41 від 01 липня 2014 року, згідно яких постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених договорами, передавати у власність покупця товарно-матеріалі цінності, визначені у п.1.2 цих договорів, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар.

На підтвердження виконання вказаних договорів, ТОВ «Корпус-777» були надані видаткові накладні, договори про відступлення права вимоги (цесії), укладених між: ТОВ «Інтехно» та ТОВ «Ексімброксервіс» №0301-15 від 03 січня 2015 року, №0202-15 від 02 лютого 2015 року та між ТОВ «Люкспромсервіс» та ТОВ ««Ексімброксервіс» №0303-15 від 03 березня 2015 року, договір про відступлення права вимоги (цесії) №28 від 01 червня 2016 року, укладеного між ТОВ «Ексміброксервіс» та ТОВ «Техноекотрейд», акти приймання-передачі ТМЦ за договором №41 від 01 червня 2014 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку: 361 (замовлення ТМЦ контрагентів продавців) та 631 (реалізація контрагентам покупцям), платіжні доручення, банківські виписки.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності документів, які б підтверджували якість та безпечність товару, оскільки сертифікати якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, так як містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги наявну в матеріалах справи інформацію, яка була надана Одеською митницею ДФС України, відповідно до якої за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року на митному пості «Чорноморськ» за кодом товарів згідно УКТЗЕД 3701300000 та 3707903000 ТОВ «Інтехно» в режимі «імпорт» було здійснено митне оформлення товарів «офсетні фотоплівки, фотохімікати, фотоплівка в рулонах» за 8 митними деклараціями, що в свою чергу підтверджує наявність придбаного апелянтом товару у ТОВ «Інтехно».

Разом з цим, в матеріалах справи міститься договір складського зберігання №007 від 17 вересня 2013 року, відповідно до якого ТОВ «Корпус-777» є збергіачем товару, який йому передає ТОВ «Інтехно», виконання якого підтверджується актами прийому-передачі товарів на склад, що також спростовує доводи податкового органу стосовно відсутності доказів наявності зазначеного товару.

Більш того, судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин, не було враховано, що апелянтом надані докази використання придбаного товару в подальшому у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу матеріалів для поліграфічного виробництва, які були укладені апелянтом з іншими суб'єктами господарювання (1 том а.с.208-235).

Аналізуючи вказані первинні документи та враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності формування апелянтом податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ «Інтехно» та ТОВ «Люкспромсервіс», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

В свою чергу, колегія суддів також вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності можливостей ТОВ «Інтехно» та ТОВ «Люкспромсервіс» для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові та видаткові накладні, оскільки це не є достатнім для висновку про фіктивний характер взаємовідносин цих постачальників з позивачем та про недобросовісність останнього у сфері податкових правовідносин. Адже сутність податкової схеми за участю фіктивних суб'єктів господарювання зводиться до штучного включення їх до ланцюга господарських зв'язків. При цьому, протиправна мета досягається в результаті узгоджених протиправних дій платника та підконтрольних йому підприємств, які є формально відокремленими від нього.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що у даному разі податковим органом не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б свідчили про існування змови платника з постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог статті 71 КАС України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

Посилання податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, на лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №31855/7/15-53-22-3/17 від 15 вересня 2014 року щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтехно» за період січень-липень 2014 року та лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №30/7/15-52-22-04 від 17 березня 2015 року щодо ТОВ «Люкспромсервіс» є також безпідставними, оскільки вказана інформація не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства саме ТОВ «Корпус-777».

На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.

Також слід зазначити, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на зазначені витрати та податковий кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами його постачальника вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законодавством України іншого не передбачено.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений помилковий висновок про доведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування є обґрунтованими.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ «Корпус-777» задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус-777» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року скасувати.

По справі прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус-777» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0002902202 від 16 грудня 2015 року, №0002912202 від 16 грудня 2015 року, №0002922202 від 16 грудня 2015 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко