Постанова

від 02.02.2021 по справі 815/2178/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа №815/2178/16

адміністративне провадження №К/9901/27439/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 (головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді - Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корпус - 777 (далі у тексті - Товариство, ТОВ Корпус-777 ) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2015 № 0002902202, № 0002912202, № 0002922202,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Корпус-777 звернулось до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2015 №0002902202, №0002912202, №0002922202.

Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що висновки акту перевірки за якими прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, зроблені без достатніх на те фактичних та правових підстав.

Відповідач у письмових запереченнях зазначив, що у ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними. На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки 30.11.2015 № 3807/2203 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпус-777 , код за ЄДРПОУ 38437144, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2015 , на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 Товариству у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2016 апеляційну скаргу Товариства задовольнив та скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2016, прийняв нову, якою адміністративний позов задовольнив.

Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 та залишити у силі постанову суду першої інстанції від 26.07.2016.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив та встановив обставини у справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена відповідними доказами, а подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосереднє здійснення їх учасниками даних господарських операцій, рішення прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, тому вони підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надавались.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 01.02.2021 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.02.2021.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17.11.2015 по 23.11.2015 службовими особами згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-УІ (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) та наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 11.11.2015 № 542-п, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Корпус-777 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2015.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 30.11.2015 № 3807/2203 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпус-777 , код за ЄДРПОУ 38437144 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2015 , відповідно до висновку якого встановлено, що позивачем, окрім іншого, порушено: пункт 44.1 статті 44, підпункт 138.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого ним завищено витрати операційної діяльності, загалом на суму 8 081 571, 00 грн, у тому числі, за 2014 рік на 8 081 571, 00 грн; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, а саме: занижено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 1 005 352, 00 грн, у тому числі: січень 2014 року в сумі 167 502, 00 грн, лютий 2014 року в сумі 193 317, 00 грн, березень 2014 року в сумі 118 668, 00 грн, квітень 2014 року в сумі 307 624, 00 грн, травень 2014 року в сумі 10 019, 00 грн, липень 2014 року в сумі 26 342, 00 грн, жовтень 2014 року в сумі 109 092, 00 грн, листопад 2014 року в сумі 72 788, 00 грн; завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 610 963, 00 грн за період вересень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.12.2015 № 0002902202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 818 354, 00 грн, з яких за основним платежем - 1 454 683, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 371, 00 грн; № 0002912202, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 610 963, 00 грн; № 0002922202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 256 690, 00 грн, з яких за основним платежем - 1 005 352, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 251 338, 00 грн.

Так, у ході розгляду справи судами встановлено, що підставою для донарахування позивачеві сум податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість слугували висновки відповідача, вказані ним у акті перевірки, про завищення ТОВ Корпус - 777 податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2014 по 30.09.2015 на суму 1 616 314, 00 грн, у тому числі, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 005 352, 00 грн та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 610 963, 00 грн за вересень 2015 року та витрат на суму 8 081 571, 00 грн за господарськими операціями із ТОВ Інтехно та ТОВ Люкспромсервіс , оскільки операції цими контрагентами не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та іншого, що економічно необхідно для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, який не прийняв до уваги такі доводи відповідача, виходячи з наступного.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України встановлено, що витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона) віднесено до складу витрат на збут.

Визначений статтею 138 ПК України перелік витрат не може бути предметом вибіркового використання у процесі оподаткування. Тобто, платник податків під час обчислення об`єкта оподаткування з податку на прибуток повинен враховувати усі, перелічені статтею 138 ПК України витрати, які були понесені ним під час господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Отже, необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових витрат є їх реальність та наявність зв`язку цих витрат з господарською діяльністю підприємства. Це означає, що понесення таких витрат повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Пункт 138.2 статті 138 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, пунктом 138.8 статті 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції дослідивши докази та перевіривши висновки суду першої інстанції вірно встановив, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, які спростовують висновки акту перевірки Інспекції щодо нереальності здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем із вказаними контрагентами.

Так, судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання у запереченнях відповідача, з якими погоджувався суд першої інстанції, на лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 15.09.2014 №31855/7/15-53-22-3/17 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Інтехно за період січень-липень 2014 року та лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.03.2015 №30/7/15-52-22-04 щодо ТОВ Люкспромсервіс , оскільки дана інформація носить суб`єктивний характер та висновки викладені у листах не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції. Оскільки, дана інформація не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно з положень статті 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивачем - ТОВ Корпус-777 .

Як вбачається із матеріалів справи, що 01.10.2013 ТОВ Корпус-777 (за договором - покупець) та ТОВ Інтехно (за договором - постачальник) було укладено договори поставки: №0212 та №212, а також 01.07.2014 між ТОВ Корпус-777 (за договором - покупець) та ТОВ Люкспромсервіс (за договором - постачальник) було укладено договір поставки №41, згідно з умовами яких постачальнки зобов`язуються в порядку та умовах, визначених договорами, передавати у власність покупця товарно-матеріалі цінності, визначені у пункті 1.2 цих договорів, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

Підтверджуючи виконання вказаних вище договорів, ТОВ Корпус - 777 надав суду видаткові накладні, договори про відступлення права вимоги (цесії), укладені між ТОВ Інтехно та ТОВ Ексімброксервіс від 03.01.2015 №0301-15, від 02.02.2015 №0202-15 та між ТОВ Люкспромсервіс та ТОВ Ексімброксервіс від 03.03.2015 №0303-15, договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.06.2016 №28, укладеного між ТОВ Ексміброксервіс та ТОВ Техноекотрейд , акти приймання-передачі ТМЦ за договором від №41 від 01.06.2014, оборотно-сальдові відомості за рахунками 361 (замовлення ТМЦ контрагентів продавців) та 631 (реалізація контрагентам покупцям), платіжні доручення, банківські виписки.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що сертифікати якості товару не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому є хибними доводи відповідача про те, що якщо у позивача відсутні документи, які б підтверджували якість та безпечність товару, це свідчить про нереальність господарської операції, оскільки сертифікати якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, так як містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Також, Суд вважає належно прийнятою до уваги судом апеляційної інстанції, наявну у матеріалах справи інформацію, надану Одеською митницею ДФС України, відповідно до якої за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року на митному пості Чорноморськ за кодом товарів згідно з УКТЗЕД 3701300000 та 3707903000 ТОВ Інтехно в режимі імпорт було здійснено митне оформлення товарів офсетні фотоплівки, фотохімікати, фотоплівка в рулонах за 8 митними деклараціями, що в свою чергу підтверджує наявність придбаного апелянтом товару у ТОВ Інтехно .

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, що у матеріалах справи міститься договір складського зберігання від 17.09.2013 №007, відповідно до умов якого ТОВ Корпус - 777 є зберігачем товару, який йому передає ТОВ Інтехно , виконання якого підтверджується актами прийому-передачі товарів на склад, що також спростовує доводи податкового органу стосовно відсутності доказів наявності зазначеного товару.

Належним доказом реальності господарської операції судом апеляційної інстанції визнано надані позивачем документи, що свідчать про використання придбаного товару надалі у власній господарській діяльності Товариством, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу матеріалів для поліграфічного виробництва, які були укладені останнім із іншими суб`єктами господарювання.

Аналізуючи вказані первинні документи та враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування апелянтом податкового кредиту та витрат за господарськими операціями із ТОВ Інтехно та ТОВ Люкспромсервіс , оскільки, реальність їх здійснення підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Під час розгляду справи у касаційному порядку, не знайшли свого підтвердження висновки суду першої інстанції щодо відсутності можливостей ТОВ Інтехно та ТОВ Люкспромсервіс для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові та видаткові накладні, зважаючи на наступне.

Так, податковим органом не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б свідчили про існування змови платника з постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб`єктів результатів у сфері оподаткування. Відсутність можливостей для вчинення господарських операцій, окрім суб`єктивного твердження податківців, не підкріплена документально, тому колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що саме по собі таке припущення не є достатнім для висновку про фіктивний характер взаємовідносин цих постачальників із позивачем та про недобросовісність останнього у сфері податкових правовідносин. Адже сутність податкової схеми за участю фіктивних суб`єктів господарювання зводиться до штучного включення їх до ланцюга господарських зв`язків. При цьому, протиправна мета досягається в результаті узгоджених протиправних дій платника та підконтрольних йому підприємств, які є формально відокремленими від нього.

Так, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази, у порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, Інспекцією суду не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

За таких обставин, висновок відповідача про завищення позивачем витрат та нарахування податку на прибуток є безпідставним.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, та вимоги ч. 1 статті 71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Висновок суду про нереальність або реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, на підставі досліджених судом апеляційної інстанції обставин справи та доводів сторін, погоджується із її висновком щодо того, що позовні вимоги ТОВ "Корпус - 777" є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають вимогам, встановленим податковим законодавством до даних правовідносин, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки, у ході розгляду справи не знайшли підтвердження доводи наведені відповідачем у касаційній скарзі, що у ході перевірки позивачем не були надані первинні документи у зв`язку із їх відсутністю.

Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та заперечень на апеляційну скаргу, належна правова оцінка яким була вірно надана судом апеляційної інстанції. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву, апеляційну скаргу та, з урахуванням яких, суд вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби у Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова