Рішення

від 29.09.2016 по справі 127/6982/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/6982/16-ц

Провадження № 2/127/4013/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 вересня 2016 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря Тонкопій Ю.І.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2016 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі відповідач) про стягнення боргу за договором позики.

Свій позов мотивувала тим, що 29 грудня 2010 року між позивачем як позикодавцем і відповідачем як позичальником укладено письмовий договір позики. За умовами цього договору позичальник отримала від позикодавця у власність суму коштів, що еквівалентна 14000 доларів США і зобов'язалась повернути позичальнику таку ж суму грошових коштів до 29 грудня 2011 року. Місцем виконання договору є м. Вінниця. Розпискою від 30 грудня 2011 року позичальник підтвердила факт укладення договору позики від 29 грудня 2010 року і зобов'язалась повернути суму позики до 31 грудня 2012 року. Розпискою від 30 січня 2013 року позичальник підтвердила факт укладення договору позики від 29 грудня 2010 року і зобов'язалась повернути суму позики до 31 грудня 2013 року. Письмову вимогу позивача повернути борг за договором позики відповідач залишила без відповіді . До теперішнього часу обумовлена договором сума позики позивачу не повернута. Наведені обставини і обумовили звернення позивача до суду з позовом до відповідача, в якому вона просила стягнути з відповідача 365518,65 грн., розрахувавши суму боргу наступним чином: 14 000 доларів США х 2610,8475 (за офіційним курсом НБУ 100 доларів США станом 04.04.2016 року = 2610,8475 грн. ) = 365518,65 грн. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 533, 1047, 1049 ЦК України. Також позивач посилається на ст.ст. 257, 261, 264 ЦК України як на підставу відмови в задоволенні можливого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, що може стати підставою для відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, що наведено в позовній заяві, просили суд їх задоволити. Також просили стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 3655,19 грн., та витрат на правову допомогу в розмірі 3600 грн.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в тому числі і телефонограмою (а.с.81) в судове засідання повторно не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи зазначені обставини, судом ухвалено провести заочний розгляд справи за наявними у ній доказами, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено наступні правовідносини врегульовані нормами ЦК України стосовно позики та виконання зобов'язань, що виникли між сторонами та відповідні їм фактичні обставини справи.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В свою чергу Верховним Судом України у своїй постанові від 18.09.2013 року у цивільній справі №6-63цс13 висловлена правова позиція, відповідно до змісту якої письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа, наданого для підтвердження позовних вимог, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-63цс13).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Вирішуючи справи вказаної категорії суд повинен встановити наявність між позивачем та відповідачем за договором позики правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов (правовий висновок Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року справа № 6 - 79 цс 14).

У відповідності до приписів ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, що випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що 29.12.2012 року між позивачем ОСОБА_1 як позикодавцем з однієї сторони та відповідачем ОСОБА_3, як позичальником з іншої сторони укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 112 000 (сто дванадцять тисяч) гривень, що на час укладення договору позики еквівалентно 14 000 (чотирнадцяти тисячам) доларів США. ОСОБА_3 як позичальник зобов'язалась повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів на умовах, що визначено цим договором (п.1 Договору). Грошові кошти, які є предметом цього Договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання Договору (п. 2 Договору). Як наведено у п. 3 Договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем згідно умов цього Договору у строк до 29 грудня 2011 року. (а.с. 11, 84).

П. 4 Договору визначено, що повернення позики повинно бути здійснено в м. Вінниці, шляхом передачі готівкових грошових коштів позикодавцю або уповноваженій особі.

Згідно п. 5 Договору позикодавець зобов'язаний підтвердити прийняття виконання вищезазначеного зобов'язання позичальником шляхом видачі позичальнику розписки в отриманні виконання. У разі відмови позикодавця видати розписку позичальник має право затримати виконання зобов'язання (а.с. 11).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась та не представила суду розписку, згідно наведеного вище п. 5 Договору, яка б свідчила про отримання позикодавцем виконання за Договором.

Згідно розписки ОСОБА_3, що видана позивачу у справі 30.12.2011 року, перша підтвердила, що дійсно між нею та позивачем 29.12.2010 року укладено договір позики грошових коштів, та вона розпискою підтверджує, що дійсно отримала грошові кошти в сумі 14 000 доларів США, також ОСОБА_3 у розписці просила продовжити термін позики до 31.12.2012 року. Зобов'язалась повернути кошти вчасно. (а.с. 12, 85).

Згідно розписки ОСОБА_3, що видана позивачу у справі 30.01.2013 року, перша ще раз підтвердила, що дійсно між нею та позивачем 29.12.2010 року укладено договір позики грошових коштів, та вона розпискою підтверджує, що дійсно отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14 000 доларів США, також ОСОБА_3 у розписці просила продовжити термін позики до 31.12.2013 року. Зобов'язалась повернути кошти вчасно. (а.с. 13,86).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, в порушення наведених вище умов Договору, закону, та розписок відповідач ОСОБА_3 не виконала у встановлений договором строк взяті на себе зобов'язання та по закінченні терміну дії договору, з урахуванням продовження терміну повернення коштів шляхом написання розписок, не повернула суму позики в розмірі 112000 гривень, а тому з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню сума позики в розмірі 112000 гривень.

З умов, що викладено в п. 1 Договору позики від 29.12.2010 року вбачається, що позивач у справі передала відповідачу у власність грошові кошти в сумі 112 000 грн., з наведенням у тексті договору еквіваленту вказаної суми у доларах США, що станом на час укладення договору становило 14 000 доларів США.

Відповідач ОСОБА_3 у свою чергу зобов'язалась повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів, на умовах, визначених цим Договором.

Досліджений в судовому засіданні текст договору не містить положень, які б визначали отримання відповідачем суми позики у доларах США в розмірі 14000. Аналогічно договір не місить і положень про повернення суми позики саме у доларах США.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відсутні будь - які правові підстави для стягнення з відповідача як просить позивач 365518,65 грн., - тобто гривневого еквіваленту 14 000 доларам США, оскільки зазначення в тексті Договору доларового еквіваленту суми отриманої гривневої позики само по собі не створює для позичальника будь - яких обов'язків.

Зазначення в розписках ОСОБА_3 від 30.12.2011 року та від 30.01.2013 року про те, що відповідач дійсно отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 14 000 доларів США, не свідчить про отримання ОСОБА_3 коштів в іноземній валюті, оскільки написанням вказаних розписок відповідач підтвердила, що дійсно між нею та позивачем 29.12.2010 року укладено договір позики грошових коштів, та вона розпискою підтверджує, що дійсно отримала від ОСОБА_1 грошові кошти на умовах, що визначено Договором. Окрім цього ОСОБА_3 у наведених розписках просила продовжити термін дії позики. З досліджених в судовому засіданні оригіналів розписок не вбачається зміна будь - яких умов договору позики щодо суми позики чи його валюти. Вказаними розписками відповідач, не оспорюючи суму боргу брала на себе додаткові зобов'язання з повернення суми коштів у більш тривалий термін ніж передбачено Договором. Дійсна правова природа та зміст вказаних розписок зводяться до підтвердження факту укладення договору позики з боку відповідача та отримання нею саме за вказаним Договором коштів в обумовленому ним розмірі та валюті.

Враховуючи викладене вимоги позивача до відповідача про стягнення боргу за договором позики підлягають до часткового задоволення, а з відповідача на користь позивача слід стягнути 112 000 грн. Решта позовних вимог до задоволення не підлягає, з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати позивачеві присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, враховуючи те, що позов задоволено на 30,64% підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір в розмірі 1120 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вимога позивача, щодо стягнення з відповідача на її користь судових витрат у виді витрат на правову допомогу в сумі 3600 грн. не ґрунтується на вимогах Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», відповідно до ст. 1, якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суд не приймає до уваги зазначені представником позивача у відповідному розрахунку розміри затраченого часу по деяким позиціям, оскільки наведені розрахунки, враховуючи складність спору та його суть є значно завищеним та не відповідають розміру затраченого часу, що відображено в журналах судових засідань. Так суд погоджується з витратами наведеним в розрахунку в частині попередньої консультації позивача щодо характеру спірних правовідносин на протязі 1 год., разом з тим, судове засідання, яке було призначено на 21.06.2016 року, в якому як зазначено представником позивача в розрахунку ним затрачено 2 год. часу, не відбулось, у зв'язку з зайнятістю судді в іншому процесі, про що свідчить довідка секретаря судового засідання (а.с. 62), а тому в цій частині суд не погоджується з вказаним розрахунком. Аналогічно не відповідають дійсності і відомості, що наведено в розрахунку про витрачання двох годин часу в засіданні, що відбулось 18.07.2016 року, в якому згідно журналу судового засідання (а.с. 68), представником позивача затрачено 12 хв. часу. Аналогічно в судових засіданнях, що відбулись 12.09.2016 року та 29.09.2016 року представником позивача затрачено 5 хв. та 19 хв. часу відповідно.

Таким чином представником позивача на попередню консультацію позивача щодо характеру спірних правовідносин та представництво позивача в судових засіданнях Вінницького міського суду Вінницької області під час розгляду справи затрачено 1 год. 36 хв., що з розрахунку 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, складає 928 грн. А враховуючи те, що позов задовольняється на 30,64 %, з відповідача витрати на правову допомогу також підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 284 грн. 33 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 251, 252, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212- 215, 224 - 226, 360 - 7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 заборгованість за договором позики від 29 грудня 2010 року в розмірі 112000 (сто дванадцять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 пропорційно до розміру задоволених вимог - 1120 (одна тисяча сто двадцять) гривень судового збору та 284 (двісті вісімдесят чотири) гривні 33 коп. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: