Ухвала

від 28.09.2016 по справі 802/654/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/654/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

28 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: Арустамян А.Е.,

представника відповідача: Нартовської Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Газо-Мер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі направлень на проведення перевірки від 25 січня 2016 року № 36, 33, 34, 35, виданих Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, згідно з статтею 20, пункту 77.2 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, на виконання наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 14 січня 2016 року № 21 посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведена планова виїзна перевірка ПП "Газо-Мер" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 12 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 19 лютого 2016 року № 24/2202/38394813.

На підставі висновків акту перевірки № 24/2202/38394813 ГУ ДФС у Вінницькій області у відношенні позивача сформовано податкові повідомлення-рішення №0000212201 від 03 березня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 206 028 грн., з них: 164 822 грн. - податкове зобов'язання, 41 206 грн. - штрафні санкції, №0000222201 від 03 березня 2016 року за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 282 254 грн., з них 188 169 грн. - податкове зобов'язання, 94 085 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд І інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що податкові повідомлення-рішення № 0000212201 та №0000222201 від 03 березня 2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Як свідчать матеріали справи за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт від 19.02.2016 року № 24/2202/38394813, згідно якого встановлено порушення ПП "Газо-Мер" п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.2, 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме проведеною перевіркою відображеного показника рядку 05.1 декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року в загальній сумі 62 862 408 грн. В порушення вказаних норм ПК України в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік ТОВ "Газо-Мер" безпідставно віднесло до складу "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" (рядок 05.1 декларації на прибуток підприємств) витрати по придбанню товару (дизельне пальне) у ПП "Вінниця-Трак" на загальну суму без ПДВ 857 343 грн. без підтвердження первинними документами.

Крім того, ТОВ "Газо-Мер" до перевірки не надано копії сертифікатів відповідності чи паспортів якості придбаного палива.

В результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2014 рік в сумі 164 822 грн.

Також перевіркою відображеного у рядку 10.1Б декларацій "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" показників за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року у загальній сумі 13 062 608 грн. встановлено, що ПП "Газо-Мер" здійснювало операції з придбання товарів (робіт, послуг), а саме: витрати для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року в загальній сумі 13062608 грн., встановлено завищення задекларованого ПП "Газо-Мер" показника у рядку 10.1 Б Декларацій з податку на додану вартість всього в загальній сумі 188 169 грн.

В порушення п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України ПП "Газо-Мер" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбанню товарів, робіт, послуг, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами, а саме:

підприємство завищило суму податкового кредиту відповідних податкових періодів у розмірі 183135 грн., по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Вінниця Трак" у липні, вересні 2014 року; ТОВ "Компанія "Еко-Трейд" в листопаді 2014 року, які не підтверджені відповідними документами, тобто, такими що не передбачають будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

ПДВ в сумі 183 135 грн. віднесено до податкового кредиту без підтвердження факту проведення господарських операцій, і відповідно, без підтвердження пов'язаності їх з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.п. 139.1.9. п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ПК України).

З матеріалів справи встановлено, що між ПП "Вінниця-Трак" та ПП "Газо-Мер" укладено договір поставки палива № 12 від 30 травня 2014 року.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Одиниця виміру кількості товару та кількості поставки кожної партії товару підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними продавцем (п. 1.2. Договору).

Ціна за одиницю виміру кількості товару визначається в рахунках на оплату товару, наданих продавцем та підтверджується накладними на відпуск товару, підписаними уповноваженими представниками сторін. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України (п. 3.1 Договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням (п. 4.1 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові накладні № 21 від 16 вересня 2014 року, № 22 від 19 вересня 2014 року, № 18 від 02 липня 2014 року, податкові накладні № 1 від 16 вересня 2014 року, № 3 від 19 вересня 2014 року, № 1 від 02.07.2014 року, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт) № 000000017, 000000018 від 16 вересня 2014 року, № 0000000020 від 19 вересня 2014 року, № 0000000010 від 02 липня 2014 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом І інстанції під час розгляду справи встановлено, що первинні документи складені у відповідності до вказаних норм Закону та під час здійснення господарської операції.

Їх зміст підтверджує, що господарська операція щодо поставки дизельного палива, здійснена між ТОВ "Газо-Мер" та ПП "Вінниця-Трак" із зазначенням дати проведення операції, об'єкта, суми, сплаченої за отриманий товар тощо.

Вказані документи містять відомості про кількість пального, одиницю виміру, ціну з ПДВ та без нього, скріплені підписами уповноважених осіб сторін та печатками.

Крім того, перевіркою встановлено, що ПП "Вінниця-Трак" знаходиться на податковому обліку Вінницької ОДПІ. Основний вид діяльності - 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, стан платника - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням від 25 грудня 2014 року). Свідоцтво платника ПДВ анульовано 31 грудня 2014 року.

Відповідно даним податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 року, поданої ПП "Вінниця-Трак" до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, а також додатком 5 до декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", реєстром отриманих податкових накладних та даним Єдиного реєстру податкових накладних, у вересні ПП "Вінниця-Трак" відображено придбання товарів у "Дизайн парк" суміші вуглеводнів, лігроїно-газова фракція на загальну суму 928 214 грн., в тому числі ПДВ 154 702 грн. Інших товарів ПП "Вінниця-Трак"не купувало. За даними наданих до перевірки документів ПП "Газо-Мер" реалізовано дизельне паливо.

Тобто, на думку відповідача, ПП "Вінниця-Трак" задекларувало податкові зобов'язання за рахунок реалізації товарів відмінних від тих, що були придбані у відповідний період, що свідчить про відсутність у платника виконання господарських зобов'язань та безтоварність господарської операції.

Відповідно до п.п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тобто кожен платник податків зобов'язаний вести облік доходів і витрат, документів бухгалтерського обліку для підтвердження здійснення господарської операції та визначення об'єкта оподаткування.

З досліджених первинних документів, які містяться в матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що позивачем облік доходів і витрат здійснюється у відповідності до норм податкового законодавства.

При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність ПП "Вінниця-Трак" за його юридичною адресою не позбавляє правового значення виданих цією юридичною особою видаткових та податкових накладних, оскільки на момент здійснення господарських операцій дана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку.

Крім того, висновки про порушення податковим органом були зроблені без зустрічної перевірки з контрагентом позивача.

Також в матеріалах справи містяться первинні документи про реалізацію дизельного палива ТОВ "Газо-Мер", придбаного у ПП "Вінниця-Трак", зокрема видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за період травень-вересень 2014 року.

Таким чином, факт реальності здійснення господарської операції з постачання дизельного палива між ТОВ "Газо-Мер" та ПП "Вінниця-Трак" підтверджується належними та допустимими доказами.

Також перевіркою відображеного показника у рядку 06.2 декларації "Витрати на збут" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в загальній сумі 810 708 грн. встановлено завищення задекларованих ПП "Газо-Мер" показників у рядку 06.2 декларації "Витрати на збут" у сумі 58 333 грн.

В порушення п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ТОВ "Газо-Мер" в рядку 06.5 "Витрати на збут" податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2014 рік віднесло витрати транспортування товару, що не підтверджено відповідними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з договором № 031114-1ТП від 03 листопада 2014 року на перевезення нафтопродуктів вантажним транспортом, укладеного між ТОВ "Компанія Еко-Трейд" та ПП "Газо-Мер" перевізник зобов'язується за рахунок замовника перевезти вантаж в обсязі, в термін, в пункт призначення та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується сплатити на користь перевізника встановлену даним договором плату.

Виконання умов даного договору підтверджується актом надання послуг № 49 від 18 листопада 2014 року, товарно-транспортними накладними форми 1-ТН № 00178 від 18 листопада 2014 року, № 0176 від 17 листопада 2014 року, № 00175 від 17 листопада 2014 року, № 00171 від 14 листопада 2014 року, № 00168 від 13 листопада 2014 року, № 00169 від 13 листопада 2014 року, № 00164 від 10 листопада 2014 року, № 00159 від 07 листопада 2014 року, № 00158 від 07 листопада 2014 року, № 0157 від 07 листопада 2014 року, № 00155 від 06 листопада 2014 року, № 00156 від 06 листопада 2014 року, № 0154 від 06 листопада 2014 року, № 00151 від 05 листопада 2014 року, № 00147 від 03 листопада 2014 року, № 00145 від 03 листопада 2014 року, № 00148 від 2014 року та податковою накладною № 15 від 18листопада 2014 року.

Вказані документи також були надані позивачем під час перевірки.

Посадові особи відповідача під час дослідження вказаних товарно-транспортних накладних вказали про те, що вони оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція). Оскільки перевезення дизельного палива оформлено товарно-транспортними накладними форми № 1-ТН, в той час як для оформлення перевезення нафтопродуктів передбачено товарно-транспортну накладну форми № 1 ТТН (нафтопродукт) відповідно до п. 5.4.1 Інструкції.

Проте вказаний висновок акту суд до уваги не приймає, оскільки Інструкція визначає певні спеціальні правила здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання, які займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, недотримання вимог якої може стати підставою для притягнення до відповідальності за порушення ведення бухгалтерського обліку, проте жодним чином не може свідчити про безтоварність господарської операції з контрагентами-постачальниками.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 01 березня 2016 року справа № К/800/26615/15.

Крім того, апелянт вказує на те, що договір про перевезення повинен був бути укладений між ТОВ "Компанія Еко-Трейд" та ПП "Тінік Оіл".

Так, у вищевказаних товарно-транспортних накладних в графі "замовник" допущено помилку, а саме замість "ТОВ "Газо-Мер" вказано "ПП "Тінік Оіл".

Однак дану обставину суд також до уваги не приймає, як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки реальність здійснення вказаної господарської операції підтверджується первинними документами, зокрема договором № 031114-1ТП від 03 листопада 2014 року на перевезення нафтопродуктів вантажним транспортом, укладеного між ТОВ "Компанія Еко-Трейд" та ТОВ "Газо-Мер" та видатковими накладними, згідно яких вказано постачальника ПП "Газо-Мер", а одержувача ПП "Тінік-Оіл".

Крім того, згідно довідки ПП "Тінік-Оіл" б/н від 29 квітня 2016 року, наданої згідно адвокатського запиту представника позивача, договір на перевезення нафтопродуктів між ПП "Тінік-Оіл" та ТОВ "Компанія Еко-Трейд" в період з 12 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року не укладався. Розрахунки за транспортні послуги між ПП "Тінік-Оіл" та ТОВ "Компанія Еко-Трейд" в період з 12 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року не здійснювалися. Поставки нафтопродуктів від ТОВ "Газо-Мер" на ПП "Тінік-Оіл" здійснювалися на підставі договору № 010813-2П від 01 серпня 2013 року. Доставка пального здійснювалася ТОВ "Газо-Мер" за власний рахунок із самостійним залученням транспортних засобів.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Компанія Еко-Трейд" знаходиться на обліку ДПІ у Дзержинського районі м. Харкова.

Згідно з листом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 15 лютого 2015 року №1213/7/20/-30-22-03/39371907, ТОВ "Компанія Еко-Трейд" має стан "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 01 жовтня 2014 року №200189382 анульовано 26 січня 2015 року (ліквідація за власним бажанням).

ТОВ "Компанія Еко-Трейд" не має філій, дочірніх підприємств, відокремлених структурних підрозділів.

Інформація про види діяльності - неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД_46.90). Згідно форми 1ДФ чисельність працюючих на ТОВ "Компанія Еко-Трейд" за штатом складає 1 особа (директор ОСОБА_1).

Підприємство ТОВ "Компанія Еко-Трейд" ні складських приміщень, ні транспортних засобів не має.

При виході за місцезнаходженням ТОВ "Компанія Еко-Трейд", а саме: 61045, м. Харків, вул. О.Яроша, 18, встановлено відсутність платника податків.

Однак вказані обставини суд до уваги не приймає з огляду на те, що позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії свого контрагента.

Крім того, відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням не може однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин, вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Також під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту в квітні 2014 року віднесено суму ПДВ у розмірі 5033 грн. по податковій накладній №2 від 31 березня 2014 року, виписаної ТОВ «Екотоп» (код ЄДРПОУ 37925671), яке зареєстровано як платник податків у Генічевській ОДПІ м. Сімферополь АР Крим.

На думку апелянта, починаючи з 27 березня 2014 року, ТОВ "Екотоп" не було платником податків на території України, у зв'язку з цим податкова накладна, видана вказаним підприємством, не дає права позивачу на формування податкового кредиту, оскільки відповідно до положень Закону України "Про створення вільної економічної зони" Крим" і про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", початком анексії півострова вважається дата набрання чинності резолюції сесії Генеральної асамблеї ООН від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

Колегія суддів суддів вертає увагу на те, що Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" прийнято 12 серпня 2014 року, дата набрання чинності 27 вересня 2014 року.

Пунктом 3 статті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" визначено, що з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.

На підтвердження здійснення операції з ТОВ "Екотоп" позивачем надано накладну № 2 від 31 березня 2014 року про поставку стиснутого природного газу із зазначенням одиниці виміру, кількості, ціни в тому числі з ПДВ, а також податкову накладну № 2 від 31 травня 2014 року.

Враховуючи те, що правовідносини між позивачем та ТОВ "Екотоп" виникли 31 березня 2014 року, на момент оформлення податкової накладної ТОВ "Екотоп" ще було резидентом України та платником ПДВ. При цьому, вказані документи оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, здійснення господарської операції між ТОВ "Газо-Мер" та ТОВ "Екотоп" підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене вище, відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч вимогам податкового законодавства.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року.

Згідно з частиною 2 статті 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 вересня 2016 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.